Ухвала від 03.07.2025 по справі 947/26358/24

Номер провадження: 11-сс/813/1072/25

Справа № 947/26358/24 1-кс/947/2907/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2025 року м. Одеса

03 липня 2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022160000000856 від 14.12.2022року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст. 307 КК України,-

установив

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року частково клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт із забороною користування та розпорядження на майно, яке виявлено та вилучено 29.08.2024 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- зошит у клітинку з рукописним текстом, блокнот з рукописним текстом, накладні «на отпуск медикаментов» за 27.05.22, 06.01.22, 04.01.22, 10.01.22, 12.01.22, 14.01.22, 17.01.22, 19.01.22, 21.01.22, 24.01.22, 26.01.22, 25.01.22, 26.01.22;

- мобільний телефон «Redmi 10» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-картами мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , та «Водафон» НОМЕР_4 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись з ухвалоюслідчого судді представник власника майна ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна і повернути майно власнику.

Поважність причини пропуску строку представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що вступну та резолютивну частину ухвали слідчого судді проголошено не було, а копію оскарженої ухвали було направлено на його електронну адресу, яку він отримав лише 23.05.2025 року, про що також свідчить вихідний номер на супровідному листі Київського районного суду м. Одеси №ЕП-2214 від 23.05.2025 року.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що слідчою групою СУ ГУНП в Одеській області в порушення виконання ухвали слідчого судді від 26.08.2024 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вилучені мобільний телефон, зошит, блокнот і накладні, дозвіл на вилучення яких не надавався.

Клопотання прокурора подане ним 15.02.2025 року не містить відомостей, на відсутність яких посилався Одеський апеляційний суд в ухвалі від 30.10.2024 року, а також слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси в ухвалах від 20.12.2024 року та 30.01.2025 року.

Крім того, прокурором проігноровано строки, які були надані Одеським апеляційним судом для усунення недоліків, а саме 72 години.

Слідчим суддею не встановлено жодних об`єктивних можливостей у власника спрямованих на приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилучених речей та документів, а також лікарських засобів.

Слідчий суддя не взяв до уваги, що під час проведення обшуку ОСОБА_6 не було запропоновано та надано можливості скористатись правовою допомогою. Обшук проводився о 06:00 год. ранку та під психологічним тиком.

Також звертає увагу на те, що виявлене та вилучене в ході обшуку майно не відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України.

Позиції учасників апеляційного провадження

Представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду із заявою про розгляд справи без його участі, зазначив, що подану ним апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_8 також звернувся із заявою про розгляд справи без його участі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Відповідно до положень ч.1 ст.406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Дослідивши матеріали провадження за клопотанням прокурора та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом 8) ч.2 ст.129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 24 КПК України кожному гарантується забезпечення права на оскарження судових рішень.

Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до п.3) ч.1 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Із журналу судового засідання убачається, що представник власника майна адвокат ОСОБА_7 був присутнім під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, а слідчим суддею було проголошено вступну та резолютивну частину ухвали (а.с. 145-147).

В матеріалах провадження наявний супровідний лист за №ЕП-2214 від 23.05.2025 року учасникам кримінального провадження про направлення копії ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року на електронну адресу (а.с.153).

Згідно довідки про доставку електронного листа, 23.05.2025 року учасники кримінального провадження отримали копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року (а.с. 154).

В свою чергу, апеляційна скарга була подана та зареєстрована канцелярією Одеського апеляційного суду за вхідним №14679/25-Вх 23.05.2025 року, тобто того ж дня після отримання копії оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, з метою забезпечення права власника майна ОСОБА_6 та її представника адвоката ОСОБА_7 на доступ до суду, яке випливає з п.1) ст.6Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» і є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року.

Мотиви апеляційного суду

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як убачається із матеріалів справи, слідчими слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022160000000856 від 14.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307КК України.

Досудове розслідування проводиться за фактом незаконного збуту групою осіб наркотичних засобів та психотропних речовин на території Одеського регіону.

За результатами проведених оперативних заходів, слідчих дій та негласних слідчих (розшукових) дій достеменно встановлено, що група осіб зорганізувались з метою особистого збагачення за рахунок систематичного вчинення протиправних дій, пов`язаних із незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту, а також незаконним збутом нарковмісних препаратів. Задля забезпечення такого збуту та дотримання заходів конспірації з метою недопущення викриття злочинної діяльності групи, її членами створено мережу аптечних закладів, частина з яких здійснює діяльність без належної ліцензії, через які імітуючи законну фармацевтичну діяльність, пов`язану із роздрібною торгівлею загальнодоступними лікарськими препаратами населенню, налагодили незаконний збут нарковмісних препаратів, обіг яких обмежено і стосовно яких допускаються виключення деяких заходів контролю«препаратів кодеїну», в тому числі «Кодтерпін ІС» та «Кодепсин». При цьому безпосередній збут наркотичних засобів здійснюється як офіційно, так і не офіційно працевлаштованими в таких аптечних закладах фармацевтами та провізорами в обхід контрольно-касових апаратів без видачі касових чеків.

Під час здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється засновником ПП «Компанія Реал Фарм»,ЄДРПОУ 37130886; ПП «РЕАЛ ФАРМА», ЄДРПОУ 43411383 ; ПП «Фора Л», ЄДРПОУ 42426945; ПП «РФО» ЄДРПОУ 40713945; ТОВ «Футбольний Клуб «Реал Фарма», ЄДРПОУ 38381453;ТОВ «Професійний футбольний клуб «РЕАЛ ФАРМА», ЄДРПОУ 39614514; ТОВ «ФК «РЕАЛ ФАРМА ОДЕСА», ЄДРПОУ 41280966; ПП ФІРМА «РЕАЛ»,ЄДРПОУ 30484621; ПП «РЕАЛ ФАРМА» ЄДРПОУ43411383. Окрім того встановлено, що ОСОБА_10 також організував низку приміщень, які обладнані під аптеки, які без відповідної ліцензії займаються продажем медичних препаратів, в тому числі препаратів, які в своєму складі містять кодеїн. Також встановлено, що під час досудового розслідування в мережі аптек ПП «Компанія Реал Фарм» проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки кодеїновмісних препаратів, зокрема за адресами: м. Одеса, вул. Космонавтів, 11; м. Одеса, вул. Паркова, 75-Б;м. Одеса, пр-т. Шевченка, 15/4; АДРЕСА_2 ; м. Одеса, бульвар Італійський, 6, приміщення №101.

В ході досудового розслідування 29.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- зошит у клітинку з рукописним текстом, блокнот з рукописним текстом, накладні «на отпуск медикаментов» за 27.05.22, 06.01.22, 04.01.22, 10.01.22, 12.01.22, 14.01.22, 17.01.22, 19.01.22, 21.01.22, 24.01.22, 26.01.22, 25.01.22, 26.01.22;

- мобільний телефон «Redmi 10» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-картами мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , та «Водафон» НОМЕР_4 .

29.08.2024 на підставі постанови слідчого вилучене майно було визнано речовим доказом в рамках означеного кримінального провадження.

Завданням арешту майна прокурор визначив необхідність збереження доказів у кримінальному провадженні, оскільки вилучені речі та документи є доказом кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно із ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя дійшов до висновку, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Таким чином, вилучені під час обшуку речі можуть містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, в зв`язку з чим таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 29.08.2024, а отже, таке майно потребує збереження.

Слідчий суддя також зазначив, що вилучені мобільний телефон та зошит можуть містити інформацію щодо зв`язків, контактів ймовірно причетних фізичних або юридичних осіб до ввезення на територію України та реалізації заборонених лікарських засобів.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками слідчого судді з огляду на те, що на даній стадії досудового розслідування є наявність достатніх підстав вважати, що майно, вилучене 29.08.2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , має ознаки майна, яке зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому дане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст. 307 КК України.

Зв`язок вилученого в ході обшуку майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

Що стосується твердження апеляційної скарги про те, що під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , вилучені мобільний телефон, зошит, блокнот та накладні, дозвіл на вилучення яких не надавався, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до резолютивної частини ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 року (справа №947/26358/24, провадження №1-кс/947/11348/24), слідчим, які входять до складу групи слідчих та прокурорам, які входять до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12022160000000856 від 14.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 KK України, було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень. шляхом відшукання речових доказів, а саме речей, предметів, документів, які можуть свідчити про злочинну діяльність; грошових коштів, отриманих внаслідок злочинної діяльності; речей і предметів, які вилучені із вільного обігу на території України, а саме наркотичних засобів та психотропних речовин, нарковмісних лікарських засобів, лікарських засобів, які не пройшли сертифікацію на території України, а також електронних носіїв інформації (жорсткі диски, флеш-пам`ять, CD, DVD, Blue-ray, диски, сім-карти, які використовувались під час вчинення кримінального правопорушення та ін.), комп`ютерної техніки та гаджетів (мобільних телефонів, планшетів, тощо), які можуть містити інформацію, що має ключове значення для доказування в рамках зазначеного кримінального провадження, а також фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, перелік майна, на вилучення якого було надано дозвіл вказаною ухвалою слідчого судді, не є вичерпним і мобільний телефон та документи могли бути вилучені під час проведення обшуку.

Більш того, сам по собі мобільний телефон не має доказового значення у кримінальному провадженні, натомість інформація, яку він містить, може бути використана у кримінальному провадженні як доказ факту та обставин, які підлягають з`ясуванню під час досудового розслідування, відтак погоджується з думкою слідчого судді про те, що арешт майна є необхідним для забезпечення збереження майна, яке може бути використано в якості речового доказу, зокрема мобільний телефон дійсно може зберігати в собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Щодо посилання апелянта на те, що у клопотанні прокурора не усунуті недоліки, на які вказував Одеський апеляційний суд в ухвалі від 30.10.2024 року, а також слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси в ухвалах від 19.12.2024 року та 30.01.2025 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.10.2024 року клопотання про арешт майна було повернуто прокурору для усунення недоліків, оскільки слідчий у клопотанні не навів мотивованого обґрунтування необхідності накладення арешту на майно.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2024 року клопотання про арешт майна було повернуто прокурору для усунення недоліків, оскільки ним не були усунуті недоліки, викладені в ухвалі Одеського апеляційного суду від 30.10.2024 року

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2025 року клопотання про арешт майна було повернуто прокурору для усунення недоліків, оскільки до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Апеляційний суд зазначає, що у клопотанні прокурора міститься перелік майна, що належить арештувати, зазначене обґрунтування необхідності накладення арешту на майно та зазначено, що накладення арешту на вилучений в ході обшуку мобільний телефо, документи є необхідним, з метою подальшого їх детального огляду та призначення комп`ютерно-технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів» та почеркознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів», так як вилучене майно може містити відомості щодо обставин що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Також, прокурором до клопотання долучено матеріали, якими воно обґрунтоване.

Відповідно до ч.1ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень як слідчого судді, так і колегії суддів апеляційної інстанції під час перегляду ухвали слідчого судді.

Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

Представник власника майна також зазначає, що прокурором проігноровано строки, які були надані Одеським апеляційним судом для усунення недоліків, а саме 72 години.

Апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку вказаним твердженням, оскільки відомостей про дату отримання прокурором копії зазначеної ухвали Одеського апеляційного суду матеріали справи не містять, так само як і ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2024 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне.

Копія ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2025 року була направлена прокурору лише 13.02.2025 року, відповідно до супровідного листа за №ЕП-618/25 (а.с. 111).

В свою чергу, прокурором на адресу Київського районного суду м. Одеси було направлено клопотання 15.02.2025 року, згідно із копією накладної «Укрпошти» (а.с.115), тобто в межах 72-годинного строку встановленого слідчим суддею.

20.02.2025 року протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду клопотання про арешт майна було розподілено в провадження слідчого судді ОСОБА_1 .

Відтак, в апеляційного суду відсутні підстави вважати, що клопотання прокурора після усунення недоліків було подане до Київського районного суду м. Одеси несвоєчасно.

Посилання апелянта на порушення прав власника майна ОСОБА_6 та психологічний тиск на неї апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на те, що відповідно до протоколу обшуку від 29.08.2024 року за місцем мешкання ОСОБА_6 , остання пропозицій та зауважень не мала. Також усі учасники вказаної слідчої дії були ознайомлені зі змістом протоколу, про що свідчать їх підписи.

Апеляційний суд зауважує, що у слідчого або прокурора відсутній обов`язок щодо залучення адвоката або забезпечення його участі - це є власною відповідальністю особи, яка має намір скористатися правовою допомогою.

Так, представником власника майна не надано доказів того, що ОСОБА_6 під час проведення обшуку бажала скористатись правовою допомогою та їй було відмовлено органом досудового розслідування у забезпеченні такої.

Більш того, в матеріалах справи відсутні відомості та стороною захисту не надано доказів того, що вказаний обшук був проведений під тиском з боку співробітників правоохоронних органів.

Так, згідно ч. 4 ст. 223 КПК України, проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 години до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного, а також крім здійснення кримінального провадження у порядку, встановленомустаттею 615цього Кодексу.

Так, у протоколі обшуку від 29.08.2024 року зазначений час початку вказаної слідчої дії, а саме 06 год. 49 хв., відтак апеляційний суд порушень зазначених приписів КПК в діях органу досудового розслідування не вбачає.

Зв`язок вилученого в ході обшуку майна із вчиненням злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Також апеляційний суд звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з якою, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а доводи апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власників майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022160000000856 від 14.12.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст. 307 КК України.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022160000000856 від 14.12.2022року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4