Ухвала від 15.09.2025 по справі 640/18336/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18336/22

УХВАЛА

15 вересня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРМАШ» до Головного управління ДПС у м. Києві, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОКЛЕН ЮА», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРМАШ» до Головного управління ДПС у м. Києві, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОКЛЕН ЮА», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою судді від 25 серпня 2025 року у зв`язку з виявленими недоліками апеляційної скарги, остання була залишена без руху, а Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати заяву про поновлення строку з зазначенням інших підстав для його поновлення.

Копію ухвали судді від 25 серпня 2025 року доставлено до електронного кабінету відповідача 26.08.2025 о 21:47.

На виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду 25 серпня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом надано клопотання, яким просили поновити строк на апеляційне оскарження.

Розглянувши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Заяву вмотивовано тим, що єдиною перешкодою, що потягнула за собою повернення первинної скарги апелянта - це відсутність документа про сплату судового збору, проте, вважають, що сплата судового витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

На думку апелянта, повернення апеляційної скарги заявнику не позбавляє права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції в межах наданого суб`єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на апеляційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску.

Однак, колегія суддів вважає зазначені висновки відповідача помилковими з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В силу частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Водночас, відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

З огляду на правові висновки Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Разом з тим, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Як було зазначено Верховним Судом в постанові від 13 листопада 2018 року № 804/958/17, податковий орган, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження і доводи відповідача щодо неналежного фінансування з боку державного бюджету, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року у справі №826/25121/15.

Крім того, відповідачем відповідно до платіжної інструкції від 20 березня 2025 №877 судовий збір у справі № 640/18336/22 сплачено ще 20 березня 2025 рок, коли вперше апеляційну скаргу було повернуто апелянту лише 26 березня 2025.

Отже, повернення вперше апеляційної скарги відбулось саме з вини Головного управління ДПС у місті Києві, а не через відсутність фінансування.

При цьому, в друге відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду лише 19 серпня 2025 року, майже через п`ять місяців після сплати судового збору.

Таким чином, порушення строку на апеляційне оскарження відбулось виключно за вини відповідача, тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку не може бути визнано поважними.

Посилання відповідача на те, що розгляд справ, що були підсудні Окружному адміністративному суду м. Києва, відбувається усіма судами України, а чисельність працівників є незмінною, колегія суддів не приймає з огляду на п`ятимісячний пропуск строку звернення до суду від наявності доказів щодо сплати судового збору.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Отже, апелянт не виконав вимоги ухвали від 25 серпня 2025 року, та не надав жодних інших підстав щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 299, 321,329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРМАШ» до Головного управління ДПС у м. Києві, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОКЛЕН ЮА», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її постановлення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк