Рішення

від 21.12.2010 по справі 13/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/187-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 грудня 2010 р.           Справа 13/187-10

за позовом:Прокурора  Малинського району (вул. Шевченка, 1-б, м.Малин, 11603)    в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне господарство"Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна інституту картоплярства УААН"  (с. Федорівна , Малинський район , 11600)              

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-АГРО"  (с. Чернявка, Оратівський район, Вінницька область, 22612)

про стягнення 84 959,60 грн.

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   Якименко А.П., довіреність; Козунь І.І.. директор

          відповідача : Мельник В.Ф., керівник

           прокурор : Самборська Я.А., посвідчення

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 27.10.2010 р. порушено провадження у справі за позовом  Прокурора  Малинського району інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне господарство"Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна інституту картоплярства УААН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-АГРО" про стягнення 84 959,60 грн., що включає в себе 76750,00 грн. - суми основного боргу, 2225,75 грн. - інфляційних витрат, 366,10 грн. - проценти річних, 5617,75 грн. - пені та призначено до слухання, проте в зв2язку з неодноразовою неявкою представників сторін, а також необхідністю витребування додаткових доказів, судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

У судове засідання 21.12.2010 р. з'явились прокурор та представники позивача і відповідача.

Заслухавши пояснення представника прокурора, представників позивача, які підтримали позовні вимоги, представника відповідача, який визнав позов частково, а саме в сумі 11875,00 грн., дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

Проведеною прокуратурою Малинського району перевіркою виявлено заборгованість ТОВ "ВВП-АГРО" с.Чернявка Оратівського району Вінницької області в сумі 76750,00 грн.

Відповідно до  укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки  №05/09 від 02.05.2009 р., позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити  його на умовах визначених договором.

Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку продукції, а відповідачем прийнято картоплю насіннєву в кількості 22500 кг. на суму 78750,00 грн., що підтверджується накладною  №31 від 02.05.2010 р. та довіреністю на отримання товару ЯПС №458551/1 від 02.05.2009 р.  

Умовами договору п.5.2 передбачено, що відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Відповідач свої зобов'язання по договору щодо здійснення оплати товару, виконав частково, а саме ним 13.08.2009 р. було здійснено оплату за отриману продукцію в сумі 2000,00 грн., в зв'язку з чим його заборгованість за отриманий товар склала 76750,00 грн.  

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов визнав частково, обґрунтовуючи це тим, що якість поставленої продукції не відповідала вимогам, які ставляться до такого роду товару, що підтверджується складеним Актом від 12.08.2009 р. Відповідно до якого, насіннєва картопля сорту "Дара" у кількості 12000 кг. та сорту "Поліська рожева" - 6750 кг. була вражена кільцевою гниллю, що є несумісним з її цільовим призначенням.

Претензії відповідача щодо неналежної якості поставленої продукції були розглянуті та визнані позивачем, що підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печаткою сторін Актом від 12.08.2009 р.

На підставі вказаного акту позивачем був складений розрахунок  №1 кількісних та вартісних показників  до податкової накладної №11 від 06.05.2009 р.

В підтвердження визнання позивачем неналежної якості поставленої продукції відповідачем був наданий Акт звірки взаємних розрахунків між  Державним підприємством "Дослідне господарство"Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна інституту картоплярства УААН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВП-АГРО", станом на 01.04.20010 р. на суму 11875,00 грн.

Відповідач зазначив, що при відвантаженні йому продукції позивачем, останнім були надані гарантії  щодо якості товару, а саме: атестат №87 від 02.05.2009 р. на партію №1 та атестат №88 від 02.05.2009 р. на партію №2.    

Вказаними атестатами було затверджено, що насіннєвий матеріал картоплі в господарстві під  час збирання, зберігання та відвантаження не засмічений іншими сортами, не змішаний з картоплею іншої категорії, не уражений карантинними хворобами та шкідниками. Таким чином, позивач відповідає за недоліки продукції, якщо не доведе, що такі недоліки  виникли після передання продукції відповідачеві.       

Таким чином відповідач зазначає, що його борг перед позивачем, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2010 р. складає 11875,00 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по продажу товару та дії  відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними накладними, свідчить  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриману продукцію, однак прокурором не було враховано, що сторонами була погоджена Актом звірки взаємних розрахунків сума заборгованості відповідача з врахуванням недоліків поставленої продукції позивача, яка склала 11875,00 грн.   

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги прокурора в інтересах позивача про стягнення 76750,00 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 11875,00 грн., так як вимога в даній частині є обґрунтованою та доведеною доказами, наявними в матеріалах справи, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених вимог.

В частині стягнення 64875,00 грн. - основної суми боргу відмовити, так як дана сума була відрахована позивачем із суми боргу, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків  від  01.04.2010 р.

Також судом розглянуто вимоги прокурора та позивача про стягнення 2225,75 грн. - інфляційних витрат, 366,10 грн. - проценти річних, 5617,75 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Суд дослідивши вказані вимоги, в становив, що нарахування 2225,75 грн. - інфляційних витрат, 366,10 грн. - проценти річних, 5617,75 грн. - пені здійснено від суми боргу  76750,00 грн., проте як було встановлено прокурором при поданні позову до суду не було враховано, що між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків та погоджено суму боргу відповідача  в розмірі 11875,00 грн.

Однак судом вже досліджено та встановлено, що сума 76750,00 грн., заявлена прокурором та позивачем, не доведена і підлягає частковому задоволенню, в розмірі 11875,00 грн.

Тобто, нарахування штрафних санкцій здійснено від суми яка значно перевищує, встановлену судом, суму боргу.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування поширюється не лише на сторони, а й на всіх осіб, які беруть участь у справі: третіх осіб, прокурора. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Прокурором і позивачем не було надано суду розрахунку штрафних санкцій від, встановленої судом, суми боргу.

Виходячи з викладеного вимога про стягнення 2225,75 грн. - інфляційних витрат, 366,10 грн. - проценти річних, 5617,75 грн. - пені є недоведеною і  задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -  

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-АГРО"(с. Чернявка, Оратівський район, Вінницька область, 22612, код 36040526) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство"Поліської дослідної станції ім. О.М. Засухіна інституту картоплярства УААН"  (с. Федорівна , Малинський район , 11600, код 00496685) 11875,00 грн. - основної суми боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВП-АГРО"(с. Чернявка, Оратівський район, Вінницька область, 22612, код 36040526) в доход Державного бюджету 118,75 грн. - витрат на державне мито та  32,99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених вимог

4.В частині стягнення 64875,00 грн. - основної суми боргу, 2225,75 грн. - інфляційних витрат, 366,10 грн. - проценти річних та 5617,75 грн. - пені,  відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  24 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи