Рішення

від 21.12.2010 по справі 23/599

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  23/599

21.12.10

За позовом

відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

державного підприємства «Вугілля України»

державне підприємство «Волиньвугілля»

про

стягнення   30 887,64 грн.

Суддя

Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

від третьої особи:

не з’явився

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства «Вугілля України»30 887,64 грн. завданих збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок постачання Відповідачем неякісної продукції згідно договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року останньому завдано збитків в розмірі 30 887,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року порушено провадження у справі №23/599 та призначено її розгляд на 07.12.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судове засідання не з’явився, клопотання про перенесення судового засідання не заявляв.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечував, оскільки Позивачем не було виконано умови договору у частині повідомлення Відповідача про відмову у прийнятті вугілля.

Представник Відповідача у судовому засіданні 07.12.2010 року звернувся до суду із клопотанням про залучення у якості відповідача у справі державне підприємство «Волиньвугілля». Оскільки державне підприємство «Волиньвугілля»не є стороною договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача.

Окрім того, представник Відповідача заявив клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача державне підприємство «Волиньвугілля»оскільки рішення суду вплине на його права та обов’язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 року державне підприємство «Волиньвугілля»залучено до участі у справі у якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року, відповідно до якого останній зобов’язався передати у власність Позивача вугілля кам’яне в асортименті та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Пунктом 2.1 договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року Сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах DDP, згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкомтермс», відповідно до яких Відповідач зобов’язаний нести усі витрати та ризики, зв’язані із транспортуванням товару, включаючи всі необхідні збори, пов’язані з доставкою товару.

Відповідно до умов договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року на адресу Бурштинської ТЕС (структурний підрозділ Позивача) 21.07.2010 року були направлені вагони з вугіллям №66821315, №6669638, №68560051, №68438217, №68700186, №68778224, №66890419, №66764002, №67897603, №68567858, №68612928, №68822964 за залізничними накладними №36600574 та №36600575.

Згідно пункту 5.1 договору приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6 та від 25.04.66 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 № 888, ДСТУ 4096-2002  «Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань»та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить договору.

Пунктом 3.4.4 договору сторони передбачили, що Позивач має право перевірити якість поставленої партії вугілля.

Під час вивантаження та прийняття антрациту Позивачем було виявлено невідповідність отриманого вугілля встановленим якісним характеристикам, а саме: показники зольності вугілля перевищують встановлену договором похибку.

Відповідно до  пункту 5.6 договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Позивача більше допустимої похибки, то Позивач протягом 24 годин з моменту отримання результатів направляє на адресу Відповідача та вантажовідправника виклик про направлення їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого приймаються беззаперечно протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення. На адресу Відповідача та вантажовідправника було надіслано факсограму від 01.08.2010 року із пропозицією направити представника для опробування вугілля, що підтверджується звітом про надсилання повідомлення.

Позивач зупинив розвантажування вагонів до прибуття представника вантажовідправника та Відповідача.

Відповідач не направив  свого представника для проведення опробовування вугілля. Як вбачається з матеріалів справи, результати приймання спірного вугілля оформлені актом №5009 від 02.08.2010 року, підписаного комісією, до складу якої входили повноважні представники Позивача та державного підприємства «Волиньвугілля». Комісією підтверджено невідповідність якісним  характеристикам поставленого Відповідачем на адресу Позивача вугілля. Згадані акти підписано без будь-яких зауважень та застережень (копії актів наявні у матеріалах справи).

Згідно  пункту 8.6.1 договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року Позивач протягом 6 годин з моменту встановлення факту невідповідності вугілля умовам договору, направляє вантажовідправнику, вугледобувному підприємству та Відповідачу відповідну телеграму про відмову від прийняття такого вугілля та вимогу надати згоду вантажовідправника на його повернення. До матеріалів справи долучено копії звітів від 02.08.2010 року про направлення факсограм Відповідачу та вантажовідправнику з пропозицією надати згоду на повернення неякісного вугілля. Відповіді на повідомлення Позивач не отримав.

Відповідно до пункту 8.4 договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, Відповідач несе відповідальність перед Позивачем у вигляді відшкодування його витрат пов’язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме – вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу.

У зв’язку із тим, що Відповідачем було допущено поставку вугілля неналежної якості Позивачем були понесені додаткові витрати на оплату послуг з перевезення вугілля у розмірі 26 770,80 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №36408745 від 02.08.2010 року; плати за користування вагонами у розмірі 3 430,08 грн. що підтверджується наданими Позивачем копіями відомостей за користування вагонів №02081449 від 31.07.2010 року та зборів на оформлення документів на повернення вагонів у розмірі 686,76 грн., що підтверджується накопичувальною карткою №02080414 від 02.08.2010 року.

Додаткові витрати Позивача підтверджуються довідкою №735 від 04.08.2010 року Львівської залізниці про проведення платежів.

Таким чином, загальний розмір понесених Позивачем додаткових витрат складає 30 887,64 гривень.

Позивачем на адресу Відповідача надсилалась претензія №119-146К від 31.08.2010 року з вимогою відшкодувати понесені збитки, що підтверджується квитанцією про направлення поштового повідомлення, яку Відповідач залишив без відповіді, на момент розгляду справи судом витрати не компенсував.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (пункт 2 статті 224 Господарського кодексу України).

Згідно статті 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з Відповідача додаткових витрат, понесених Позивачем у розмірі 30 887,64 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва. -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з  державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4; ідентифікаційний код 32709929) на користь відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код  23269555) 30 887,64 грн. (тридцять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 64 копійки) збитків; 308,88 грн. (триста вісім гривень 88 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Суддя                                                                                                         Т.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено: 22.12.2010 року.