Ухвала від 03.09.2025 по справі 947/11507/25

Номер провадження: 11-сс/813/1669/25

Справа № 947/11507/25 1-кс/947/6267/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС», на ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-3, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-2, ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке вилучене 04.04.2025 року у ході обшуку транспортного засобу «Toyota», моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , а саме: транспортний засіб «Toyota» моделі «Camry» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry» серії НОМЕР_3 , ключі від транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry».

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що є достатні підстави вважати, що вилучений автомобіль міг використовуватися ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час вчинення кримінального правопорушення. При цьому, договір фінансового лізінгу від 22.11.2024 року міг бути укладений з метою ухилення ОСОБА_8 від застосованих щодо нього Радою національної безпеки і оборони України обмежувальних заходів.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС», подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу слідчого судді є необґрунтованою, постановленою без достатніх на це підстав, та з порушенням норм КПК України, з наступних підстав:

- слідчим суддею безпідставно не прийнято до уваги, що власником вилученого автомобіля є ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Автомобіль марки «Toyota», моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 є об`єктом лізингу, відповідно до умов договору фінансового лізингу № 9344/11/24-Г від 22.11.2024 року. Таким чином, слідчим суддею порушено право власності ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», адже ні юридична особа, а ні її посадові особи не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні та не доведено, що юридична особа ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» є причетною до скоєння даних кримінальних правопорушень;

- слідчий суддя в ухвалі помилково визнав правовою підставою для арешту майна ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме: арешт з метою збереження речових доказів. Ні в клопотанні про накладенні арешту, ні в ухвалі суду не зазначено яким саме ознакам, визначенимст. 98 КПК України, відповідає вищевказаний автомобіль, не містить на собі інформації, яка може слугувати доказом у даному кримінальному провадженні, не має на собі жодних слідів вчинення кримінального правопорушення, а також те, що вказаним майном не можливо забезпечити ні спеціальну конфіскацію, ні конфіскацію майна, на відшкодування шкоди, завданої підозрюваним внаслідок кримінального правопорушення;

- наразі органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні проведені всі необхідні слідчі (розшукові) дії з арештованим майном і подальше тримання автомобіля на штрафмайданчику є безпідставним.

На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладання арешту на транспортний засіб та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого 04.04.2025 року у ході обшуку в транспортного засобу «Toyota», моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Крім того, разом з апеляційною скаргою заявлене клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 14 травня 2025 року, яке обґрунтоване тим, що власник майна не був викликаний у судове засідання.

Позиції учасників судового розгляду.

Одеська обласна прокуратура належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття не повідомила, з клопотанням про відкладання не зверталась, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України її неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги (1) щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, та за наявності підстав для його поновлення (2) щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.

Щодо клопотання на поновлення строку апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п`яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК України).

В свою чергу, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом статті 376 КПК України дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18).

Якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись із дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 937/2679/20.

Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена без виклику власника майна, а тому строк апеляційного оскарження для апелянта обчислюватись із дня отримання копії судового рішення. Натомість, копія оскаржуваної ухвали слідчого судді власнику майна не направлялась, про її існування власнику майна стало відомо 11.08.2025 року і адвокатом ОСОБА_6 було направлено заяву про отримання копії оскаржуваної ухвали. Враховуючи те, що апеляційна скарга була подана 13 серпня 2025 року, колегія суддів констатує, що строк для подання апеляційної скарги дотримано відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, тому відсутні підстави для його поновлення.

Щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення спеціальної конфіскації (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З матеріалів судової справи вбачається, що слідчим управлінням ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000482, внесеному до ЄРДР 12.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-3, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.

Згідно клопотання про арешт майна, невстановлені особи, діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), у період з грудня 2020 року по 07.03.2021, вчиняли протиправні дії, пов`язані з незаконним вимаганням грошових коштів від потерпілого ОСОБА_11 та поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.

Також, приблизно у лютому-березні 2021 року, невстановлена особа звернулась до ОСОБА_12 (обвинувальний акт відносно якого наразі розглядається судом), для застосування його злочинного впливу на ОСОБА_13 , здійснення погроз, застосування фізичного насилля та інших злочинних методів, спрямованих на незаконний примус потерпілого до повернення зазначеній невстановленій особі боргу у сумі 5500 доларів США.

Крім того, невстановлені особи, які діючи спільно з членами злочинної організації ОСОБА_14 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_16 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), та які здійснюють та поширюють у суспільстві злочинний вплив, 04.08.2022 організували, сприяли у проведенні та взяли участь у злочинному зібранні (сходці) на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з використанням засобів зв`язку, для планування розподілу сфер злочинного впливу.

Крім того, встановлено факт діяльності на території м. Одеси та Одеської області злочинної організації під керуванням суб`єкта підвищеного злочинного впливу «вора в законі» ОСОБА_14 (який перебуває у міжнародному розшуку), до складу якої увійшли: ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 (обвинувальний акт відносно яких розглядається судом), ОСОБА_17 (який перебуває у міжнародному розшуку), ОСОБА_18 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом), ОСОБА_19 (який перебуває у міжнародному розшуку) та інші невстановлені особи, які поширювали злочинний вплив у суспільстві на території Одеського регіону.

Крім того, установлено, що член злочинної організації ОСОБА_18 (обвинувальний акт відносно якого розглядається судом) та інші невстановлені особи, здійснювали збут особливо небезпечних наркотичних засобів в ДУ «Одеська виправна колонія № 14».

Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається що невстановлені члени злочинної організації, створеної та керованої так званим «вором в законі» ОСОБА_14 , та інші невстановлені особи, які не входять до складу злочинного угруповання, продовжують діяти під керівництвом лідера злочинного угруповання на території Одеської області, з метою поширення та встановлення злочинного впливу у суспільстві, координації злочинної діяльності, наповнення так званого «воровського общака» та отримання незаконного прибутку за рахунок вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

На виконання доручення прокурора, щодо встановлення відомостей про осіб, причетних до участі спільно з ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень на території Одеської області та інших регіонів України, отримано інформацію про перелік осіб, які входять до кола, наближеного до так званого «вора в законі» ОСОБА_14 , а також які відповідно до свого статусу у кримінальному середовищі Одеського регіону, своїх переконань та образу життя, особистих якостей, підтримують неписані «воровські традиції», поширюють у суспільстві злочинний вплив або сприяють у його поширенні іншими суб`єктами, а також є особами, які діють під злочинним впливом так званих «ворів у законі», та які прямо чи опосередковано можуть бути причетними до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Одеси та Одеської області.

Так, серед таких осіб перебуває ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має у користуванні автомобіль марки «Toyota Camry», реєстраційний знак НОМЕР_4 . В кримінальних колах позиціонує себе як «кримінальний авторитет» (перебуває під санкціями РНБО від 14 травня 2021).

В рамках вказаного кримінального провадження, 04.04.2025 року проведено обшук транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучено наступне майно: мобільний телефон марки iPhone 14 Pro Max, imei НОМЕР_5 , з сім-карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 , з системою логічного захисту з паролем 0821,транспортний засіб «Toyota» моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry» серії НОМЕР_3 , ключі від транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry».

Постановою слідчого від 04.04.2025 року вилучене майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

У подальшому, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на виявлене та вилучене під час обшуку майно, з метою збереження речового доказу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст.98КПКУкраїни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов`язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту діяти в порядку, передбаченому КПК України.

Водночас при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. ч. 3, 4ст. 173 КПК України).

У даному випадку накладення арешту на зазначений транспортний засіб є невиправданим, оскільки з наданих копій документів, убачається, що власником майна є Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» на підставі договору фінансового лізингу № 9344/11/24-Г від 22.11.2024 року.

Проте, з огляду на наведені вище обставини, зі змісту клопотання неможливо встановити зв`язок між необхідністю накладення арешту на транспортний засіб, який належать ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», та кваліфікацією кримінального правопорушення, розслідування якого провадиться органом досудового розслідування.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії», що при утримувані державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку вимогам охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки накладення арешту на майно, яке вилучене 04 квітня 2025 року у ході обшуку в транспортного засобу «Toyota», моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

При цьому, сам по собі факт наявності в матеріалах вказаного кримінального провадження постанови слідчого про визнання вилученого майна речовим доказом не може автоматично свідчити про відповідність таких речей критеріям речових доказів, визначеним зазначеною вище ст. 98 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , яка діє в інтересах «УЛФ-ФІНАНС», - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 14 травня 2025 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №12022160000000482, внесеного до ЄРДР 12 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-3, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-2, ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, - скасувати в частині накладення арешту на майно.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна, яке вилучене 04 квітня 2025 року у ході обшуку в транспортного засобу «Toyota», моделі «Camry», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , а саме: транспортний засіб «Toyota» моделі «Camry» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry» серії НОМЕР_3 , ключі від транспортного засобу «Toyota» моделі «Camry», - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3