Ухвала від 15.09.2025 по справі 910/13459/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"15" вересня 2025 р. Справа№ 910/13459/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року

у справі№910/13459/14 (суддя Яковенко А.В.)

за заявоюМіністерства оборони України

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія

"Київ-Градобуд"

пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року №910/13459/14 затверджено звіт арбітражного керуючого Ковалко Г.І. про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 321200,00 грн. за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" з 11.08.2023 по 10.02.2025, задоволено частково заяву ліквідатора від 22.03.2025 в частині стягнення на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. з кредиторів ТОВ "Будівельна компанія "Київ-Градобуд" невідшкодованої грошової винагороди та присуджено до стягнення з ГУ ДПС у м. Києві на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. 32 158,62 грн. грошової винагороди, присуджено до стягнення з ТОВ "Фінансова компанія "Позика" на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І 50 988,13 грн. грошової винагороди, присуджено до стягнення з ПрАТ "Фанери та плити" на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. 94 174,08 грн. грошової винагороди, присуджено до стягнення з Кобець О.М. на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. 4855,38 грн. грошової винагороди, присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. 252 223,62 грн. грошової винагороди, присуджено до стягнення з ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. 490,39 грн. грошової винагороди., присуджено до стягнення з ДПІ у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. 888,01 грн грошової винагороди, присуджено до стягнення з ТОВ "Реаліті-Інвест" на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. 945,45 грн грошової винагороди, присуджено до стягнення з ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. 1665,58 грн. грошової винагороди.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Міністерство оборони України звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року у справі №910/13459/14 в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь арбітражного керуючого Ковалко Г.І. 252 223,62 грн грошової винагороди, в іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 07.07.2025 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційної скарги Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року у справі №910/13459/14, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13459/14.

07.08.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/13459/14/4708/25 від 06.08.2025 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 28.07.2025 року по 29.08.2025 року перебував у відпустці, а тому фактично справу передано головуючому судді 01.09.2025 року.

Враховуючи перебування суддів Сотнікова С.В. та Отрюха Б.В., які входять до складу постійної колегії суддів, у відпустці з 28.07.2025 року по 05.09.2025 року, розгляд матеріалів апеляційної скарги здійснюється судом по виходу вказаних суддів з відпустки.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції станом на дату подання апеляційної скарги).

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №915/955/15 та в подальшому знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.07.2020 року у справі №911/4241/15).

Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року про затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Але, апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до апеляційної скарги, вказавши лише про відсутність можливості надати такий доказ. Водночас, клопотань про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору не заявлялось.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Згідно ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Положення статті 259 ГПК України по суті конкретизують та деталізують вимоги наведеного п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України в частині того, кому, які документи і яким саме чином має надіслати особа, яка подає апеляційну скаргу.

При цьому, наведена у п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.

Судова колегія наголошує, що дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах.

Отже, надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи можлива з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи або листом з описом вкладення, що є обов`язком заявника апеляційної скарги.

Згідно статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії апеляційної скарги з додатками у паперовому вигляді може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (опис вкладення поштового відправлення, касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, належним чином оформлена розписка іншої сторони про отримання копії касаційної скарги, інший документ тощо, що може бути прийнятий судом як доказ надіслання саме копії апеляційної скарги іншій стороні, або квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.

За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Всупереч вищенаведених положень ГПК України, апелянтом взагалі не надано доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам провадження у справі, зокрема, боржнику або його ліквідатору арбітражному керуючому Ковалко Г.І. та всім кредиторам боржника.

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Окрім того, згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Повний текст оскаржуваної ухвали підписаний 05.06.2025 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року, з урахуванням вихідних днів, є 16.06.2025 року.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Отже, у разі звернення до суду з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 256 ГПК України, апелянт зобов`язаний також подати заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, передбаченого ч. 1 ст. 256 ГПК України, який, відповідно, обраховується або з дня проголошення судового рішення, або з дня повного його складення.

Так, з довідки Господарського суду міста Києва про доставку електронного документа, сформованої у КП "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що оскаржувану ухвалу від 21.04.2025 року надіслано одержувачу Міністерству оборони України через систему "Електронний суд" 10.06.2025 року та в цей же день о 00:30 отримана ним в електронному кабінеті.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувану ухвалу вручено Міністерству оборони України 10.06.2025 року, як наслідок останнім днем для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року, з огляду на приписи ч.2 ст.256 ГПК України, з урахуванням вихідних днів, є 20.06.2025 року.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду засобами поштового зв`язку 27.06.2025 року, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на його апеляційне оскарження.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Розглянувши заяву скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ній причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідні докази, повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".

Так, звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для подання апеляційної скарги, скаржник зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень доступ до повного тексту ухвали надано 12.06.2025 року. В міністерстві зазначену ухвалу зареєстровано 13.06.2025 року. В цей же день департаментом юридичного забезпечення Міністерства оборони України засобами електронного документообігу ухвалу було надіслано до безпосереднього виконавця Головного управління капітальних вкладень. Представник Міноборони, який здійснював представництво, отримав ухвалу 14.06.2025 року.

Після опрацювання оскаржуваної ухвали 19.06.2025 року Головним управлінням капітальних вкладень прийнято рішення про неоскарження ухвали в апеляційному порядку, яке в свою чергу, підлягає погодженню з департаментом юридичного забезпечення Міністерства оборони України, яке станом на дату подання апеляційної скарги не було отримано.

З цього приводу судова колегія зазначає, що дата реєстрації судового рішення, як вхідної кореспонденції, не є датою, з якою пов`язано відлік строку звернення до суду апеляційної інстанції чи строку права на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції, проставлені самим органом в односторонньому порядку самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до відповідного органу. Відповідної позиції дотримується Верховний Суд, в тому числі, у постанові від 17.02.2023 року у справі №640/8780/21.

Отже, як було зазначено вище, саме з 10.06.2025 року, тобто з дня отримання оскаржуваного рішення в електронному кабінеті, Міністерство оборони України обізнано зі змістом прийнятого судом рішення.

Згідно пункту 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, обставини, пов`язані з неналежною організацією роботи структурних підрозділів суб`єктів владних повноважень, які виступають стороною у справі, неналежне виконання службовими особами власних функцій та обов`язків не можуть виправлятись за рахунок приватної особи та бути визнані поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено, в тому числі, у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №810/3131/17, від 05.02.2019 у справі №826/11314/17, від 23.07.2020 у справі №560/3519/18, від 16.03.2021 у справі №640/7145/19.

Держава має дотримуватись принципу "належного урядування" і не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.

Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку і строків, встановлених положеннями ГПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Недоліки в роботі суб`єкта владних повноважень, а також організації супроводження судових справ окремими підрозділами є суто суб`єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 по справі №810/3539/17, від 13.11.2018 по справі №804/958/17 та від 19.02.2019 по справі №820/2921/17.

Таким чином, неналежна та несвоєчасна робота як керівництва юридичної особи скаржника, так і її структурних підрозділів, а також складність прийняття рішення щодо оскарження чи неоскарження судового рішення в даному випадку не є тією поважною причиною, з якою закон пов`язує можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги після спливу значного періоду часу.

Колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

В свою чергу, скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, а також неможливості підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, а несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлено не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що скаржником у заяві не наведено жодних об`єктивно непереборних обставин, що не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки не надано та не зазначено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексу України.

Отже, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року у справі №910/13459/14, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За викладених вище обставин, апеляційна скарга Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року у справі №910/13459/14 підлягає залишенню без руху у зв`язку з поданням апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, неподанням доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів всім учасникам провадження у справі, а також доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 258, 259, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року у справі №910/13459/14 залишити без руху.

2.Надати Міністерству оборони України строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3.Попередити скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 її резолютивної частини строк.

4.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддяО.М. Остапенко

СуддіС.В. Сотніков

Б.В. Отрюх