Рішення від 09.09.2025 по справі 904/857/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2025м. ДніпроСправа № 904/857/25 (205/4620/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Бершицької М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро

про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні

Представники:

від позивача:не з`явився

від відповідача: не заявився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо проведення розрахунку заробітної плати при звільнені в наслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 92 740,88 грн, з яких: 63 816,04 грн - заборгованість по заробітній платі, 28 654,84 грн - компенсація за невикористану відпустку. Крім того позивач просить суд стягнути з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (місце знаходження: 49064, м. Дніпро, вул. Сухий острів, буд.3) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки, до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Проведення судового засідання призначено на 07.05.2025 об 11:00 год.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року у справі № 904/857/25 було відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Дніпроважмаш».

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07.05.2025 цивільну справу №205/4620/25 (2/205/2999/25) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки постановлено передати за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (місце знаходження: 49027, м.Дніпро, вул. Володимира Винниченка, буд. 1), для розгляду в межах справи №904/857/25 про банкрутство Акціонерного товариства «Дніпроважмаш».

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/857/25 (205/4620/25) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 05.06.2025 справу №904/857/25 (205/4620/25) прийнято до свого провадження. Розгляд справи №904/857/25(205/4620/25) постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 15.08.2025 Призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 09.09.2025 о 10:40 год. Явку у судове засідання визнано обов`язковою. Зобовязано Позивача до засідання надати розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

У судове засідання, призначене на 09.09.2025, представник позивача та представник відповідача не з`явились.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 15.08.2025 була направлена на адресу позивача - ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта".

04.09.2025 ухвала суду від 15.08.2025 повернулась на адресу Господарського суду Дніпропетровської області з відміткою АТ "Укрпошта" "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Станом на дату проведення судового засідання, позивач вимоги ухвали суду від 15.08.2025 не виконав, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені не надав.

Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 15.08.2025 була отримана відповідачем 15.08.2025, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ".

Станом на 09.09.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 19.09.2025 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 13.08.2018 по 03.02.2025 ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ", що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 4).

Наказом Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" вих.№62/к/тр від 03.02.2025 ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого диспетчера диспетчерського бюро центру виконання замовлень (№60) за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України).

Відповідно до Довідки Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" вих.№65 від 14.03.2025 Позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата в загальній сумі 63 816,04 грн, а саме:

- заробітна плата за жовтень 2024 року в сумі 15 916,93 грн;

- заробітна плата за листопад 2024 року в сумі 16 204,83 грн;

- заробітна плата за грудень 2024 року в сумі 15 579,53 грн;

- заробітна плата за січень 2025 року в сумі 15 421,00 грн;

- заробітна плата за лютий 2025 року в сумі 693,75 грн.

Також позивачу не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 66 днів в сумі 28 654,84 грн.

Станом на дату звернення до суду з дійсною позовною заявою заборгованість АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" перед ОСОБА_1 не погашена

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення Відповідачем заборгованості перед ОСОБА_1 та докази щодо спростування вимог, заявлених Позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України Про оплату праці).

Відповідно до статті 5 Закону України Про оплату праці організація оплати праці здійснюється, крім іншого, на підставі законодавчих та інших нормативних актів, колективних договорів.

Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

В силу положень ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа Суханов та Ільченко проти України заяви №68385/10 та 71378/10, справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини, заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання/правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначена структура заробітної плати, зокрема, до структури заробітної плати можуть входити: додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

За загальним правилом заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

У відповідності до ч.1. ст. 24 Закону України "Про відпустки" та ч.1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

згідно статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною 1 цієї статті.

Згідно пункту 2 розділу II Постанови № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 3 розділу ІІІ Постанови № 100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Згідно пункту 4 розділу III Постанови № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно пункту 8 розділу ІІІ Постанови № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Так, з метою повного та всебічного розгляду справи, а також встановлення усіх обставин для вирішення даного спору, ухвалою суду від 15.08.2025 було призначено судове засідання.

Однак, позивач у судове засідання не з`явився, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені не надав.

Крім того, позовна заява ОСОБА_1 не містить довідки про доходи з якої можна було б встановити: нараховану заробітну плату за відповідний місяць, кількість робочих днів згідно графіка роботи, кількість фактично відпрацьованих робочих днів та визначення середнього заробітку.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абз. 3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов`язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 63 816,04 грн - заборгованості по заробітній платі, 28 654,84 грн - компенсації за невикористану відпустку.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) в дохід Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 3 028,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 16.09.2025.

Суддя А.Є. Соловйова