Постанова

від 14.12.2010 по справі 10/145-10-3750

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/145-10-3750

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 10/145-10-3750

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: Довбиш О.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Гугін А.Г.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт”

на рішення господарського суду Одеської області від 01.11.2010 р.

у справі № 10/145-10-3750

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АВГУСТ-КИЙ”

до Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт”

про стягнення 35135,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2010 року ТОВ “Август-Кий” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП “Виробничо-комерційна фірма “Віконт” 35135,20 грн., з яких 34644,95 грн. - основний борг, 490,25 грн. –пеня. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 15.06.2010 року сторони уклали договір поставки № 74, на виконання якого 16.06.2010 р. відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 34644,95 грн., однак у встановлений термін розрахунки за отриманий товар не виконав, через що утворилась заборгованість у сумі 34644,95 грн., на яку нарахована пеня за період з 17.07.2010р. по 16.08.2010р.  за порушення строків оплати поставленого товару у розмірі 490,25 грн. (а.с.2-4).

У подальшому позивач двічі уточнював позовні вимоги, згідно остаточної редакції просив стягнути з відповідача 36812,70 грн., з яких 34644,95 грн. - основний борг, 1520,08 грн. –пеню нараховану за період з 17.07.2010р. по 25.10.2010р., 287,60 грн. –3% річних нарахованих за вказаний період, 360,07 грн. –інфляційні нараховані за липень –вересень 2010р. (а.с.23-25, 72-74).

Письмові заперечення відповідача на позов в матеріалах справи відсутні.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 01.11.2010 р. (суддя Смелянець Г.Є.), яке оформлено відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03.11.2010р., позов задоволено в повному обсязі з мотивів обґрунтованості та правомірності заявлених вимог (а.с. 92-95).

Не погодившись з даним рішенням, ПП “Виробничо-комерційна фірма “Віконт” 12.11.2010 року звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати частково, відмовивши позивачу в задоволені вимог щодо стягнення 1520,08 грн. –пені,  289,00 грн. –3% річних, 360,07 грн. –інфляційних.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від позивача не надійшли.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

15.06.2010 р. між ТОВ «Август-Кий»(постачальник) та ППВКФ «Віконт»(дистриб'ютор) укладено договір №74, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність дистриб'ютора товар, обумовлений сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а дистриб'ютор –прийняти та оплатити товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 днів з дня поставки товару. У випадку прострочення строків оплати сторони передбачили відповідальність у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченого платежу за кожен день прострочки (п.1.1., 3.5., 8.6. договору) –а.с.10-12.

          Згідно видаткової накладної №А-00006061 від 16.06.2010 р. відповідач отримав від позивача продовольчі товари на загальну суму 34644, 95 грн., що підтверджується підписом ПП «ВКФ «Віконт»у прийнятті товару, який скріплений його печаткою (а.с. 13).

          Наявність вказаної суми боргу підтверджена двостороннім актом звірки розрахунків (а.с.14).

          Будь-які заперечення та докази щодо відсутності боргу відповідачем не надані ні суду першої інстанції, ні при поданні апеляційної скарги.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

          Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення зобов'язання відповідно до ст.546, 549 ЦК України.

Згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, врахувавши означене, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в остаточній редакції про їх уточнення, а саме стягнув 34644,95 грн. основного боргу, 1520,08 грн. пені, 287,60 грн. 3% річних, 360,07 грн. інфляційних і підстави для скасування рішення суду відсутні.

Оскаржуючи рішення, відповідач, не оспорюючи суму основного боргу, вважає, що пеня, 3% річних та інфляційні стягнуті у розмірі, який надмірно великий у порівнянні із збитками кредитора, тому суд мав змогу зменшити розмір штрафних санкцій на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, врахувавши скрутне фінансове становище відповідача.

Судова колегія не погоджується з доводами скаржника, оскільки означеною законодавчою нормою передбачено право суду, а не обов'язок, зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені) у виняткових випадках, тоді як винятковість не доведена відповідачем жодними доказами.

Крім того, скаржник вважає, що розрахунки заявлених до стягнення сум, крім основного боргу, здійснені із порушенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. №543/96-ВР, вимог ст.232  ГК України та рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97-р «Рекомендації щодо застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Судова колегія не приймає до уваги зазначені заперечення, оскільки судовою колегією перевірені надані позивачем розрахунки (а.с.73-74) і встановлено, що при визначенні періоду, за який нараховувались пеня, 3% річних та інфляційні, позивач врахував термін виконання грошового зобов'язання відповідно до п. 3.5. договору; нарахував пеню у розмірі, передбаченому Законом №543/96-ВР; період, за який обраховувалась пеня не перевищує 6 місяців, як це передбачено ч.6 ст. 232 ГК України. Щодо нарахування інфляційних за липень 2010 р., то слід зазначити, що індекс інфляції у цьому місяці дорівнював 99,8 %, тобто інфляції не було, а тому вона не нараховується. Якщо перемножити індекси інфляції за серпень (101,2 %) та вересень (102,9%) 2010 року, то індекс інфляції буде становити 104,1%, відповідно інфляція, виходячи із суми основного боргу, складає 1420,44 грн. (34644,95х104,1%=36065,39-34644,95=1420,44). Позивачем інфляційні нараховані в сумі 360,07 грн. і саме ця сума стягнута судом, тобто в межах заявлених вимог. Отже, заперечення скаржника в цій частині є безпідставними.

З урахуванням викладеного та

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.11.2010 р. у справі № 10/145-10-3750 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            В.Б. Туренко

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

Повний текст постанови підписано 20.12.2010 р.