Рішення

від 09.12.2010 по справі 5353-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5353-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2010Справа №2-15/5353-2010

За позовом Приватного підприємства «Вета» (97407, АР Крим, м. Євпаторія, проспект Перемоги, 8, кв. 45; 96400, АР Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. 40 Років Жовтня, 1, кв. 3; ЄДРПОУ 19010018)

До відповідача Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (96400, АР Крим, смт. Чорноморське,            вул. Паркова, 5; ЄДРПОУ 32173773)

Про стягнення 72 525,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Борецька Л.Р., представник, дов. від 26.10.2010

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Вета» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 15 137,00 грн. основного боргу, 34 667,00 грн. пені,             4 959,00 грн. 3% річних, 17 762,00 грн. індексу інфляції,  а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови за договором підряду №03-10-08 від 01.10.2008, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15 137,00 грн., що стало причиною для звернення позивача                 з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 34 667,00 грн. пені, 4 959,00 грн. 3% річних,  17 762,00 грн. індексу інфляції.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Дочірнім підприємством «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (Замовник) та Приватним підприємством «Вета» (Підрядник) укладено|ув'язнений| договір підряду №03-10-08 (далі – Договір, а.с.11-13).

Згідно пункту 1.1 Договору, підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт будівлі СК-96 будови №66 на базі відпочинку «Мрія» в смт. Чорноморське АР Крим, а замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи та оплатити обумовлену договором ціну. Склад робіт визначений локальним кошторисом (Додаток №1).

18.05.2009 між Приватним підприємством «Вета» та Дочірнім підприємством «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» укладену угоду №1 про доповнення та зміну умов договору підряду №03-10-08 від 01.10.2008 (а.с.24).

31.08.2009 між Приватним підприємством «Вета» та Дочірнім підприємством «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» укладену угоду №2 про доповнення та зміну умов договору підряду №03-10-08 від 01.10.2008 (а.с.30).

Пункт 1.2 Договору (із змінами та доповненнями) вказує, що вартість робіт по договору визначається динамічною договірною ціною, складеною на основі кошторису, в сумі 247 690,00 грн. (Додаток №2).

Пунктами 1.3, 1.4 Договору (із змінами та доповненнями) визначені строки виконання робіт: з жовтня 2008 року по жовтень 2010 року.

Згідно пункту 3.4 Договору, оплата за виконані роботи здійснюється:

·          За виконані та прийняті роботи в 2008 році: не менше 100 тисяч грн. до 15.04.2009; сума що залишиться до 10.05.2009;

·          За виконані та прийняті роботи в січні-березні 2009 року до 10.05.2009;

·          За виконані та прийняті роботи після 01.04.2009 в триденний строк після підписання акту здачі-прийому виконаних робіт.

За період дії Договору позивач передав, а відповідач прийняв виконані підрядні роботи на загальну суму 244 692,00 грн., що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт:

·          №1 від 31.03.2009 на загальну суму 139 170,00 грн.

·          №1 від 30.04.2009 на загальну суму 26 520,00 грн.

·          від 29.05.2009 на загальну суму 5 854,00 грн.

·          №1 від 31.06.2009 на загальну суму 25 721,00 грн.

·          №1 від 31.10.2009 на загальну суму 19 182,00 грн.

·          від 31.10.2009 на загальну суму 13 132,00 грн.

·          №1 від 31.05.2010 на загальну суму 5 501,00 грн.

·          №1 від 30.06.2010 на загальну суму 9612,00 грн. (а.с.39-65).

Відповідно до звітів ПАТ КБ «Приватбанк» про дебітові та кредитові операції по рахунку ПП «Вета», відповідач сплатив позивачу

·          36 000,00 грн. 30.12.2009;

·          23 000,00 грн. 10.02.2010;

·          95 000,00 грн. 05.03.2010;

·          55 000,00 грн. 05.03.2010;

·          20 579,00 грн. 30.03.2010 (а.с.66-69).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків підписаних представниками обох сторін, станом на 01.11.2010 заборгованість відповідача перед позивачем становить               15 113,00 грн. (а.с.71).

Листами №30 від 11.08.2010 та №32 від 28.10.2010 позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за договором №03-10-08 від 01.10.2008 у розмірі                  15 113,00 грн. (а.с.70,72).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 15 137,00 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість у розмірі 15 113,00 грн. погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується звітом  ПАТ КБ «Приватбанк» за 04.11.2010 про дебітові та кредитові операції по рахунку               ПП «Вета» (а.с.88).

У пункті 3 Роз'яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України) зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За таких обставин, провадження у даній справі в частині стягнення 15 113,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості в цій частині погашена.

Відносно задоволення позовних вимог щодо стягнення 24,00 грн. основного боргу, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки вони є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 4 959,00 грн. 3% річних та                17 762,00 грн. індексу інфляції.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 959,00 грн. 3% річних та 17 762,00 грн. індексу інфляції підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 34 667,00 грн. пені.

Приписами пункту 6 статті 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».  

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 34 667,00 грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, пунктом 1-1 статті 80, статтями 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (96400, АР Крим, смт. Чорноморське,             вул. Паркова, 5; ЄДРПОУ 32173773) на користь Приватного підприємства «Вета» (97407, АР Крим, м. Євпаторія, проспект Перемоги, 8, кв. 45; 96400, АР Крим, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. 40 Років Жовтня, 1, кв. 3; ЄДРПОУ 19010018) 34 667,00 грн. пені, 4 959,00 грн. 3% річних, 17 762,00 грн. індексу інфляції, 725,76 грн. державного мита та 235,93 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 15 113,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.          В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 24,00 грн. основного боргу відмовити.

5.          Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 13.12.2010.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.