Рішення

від 20.12.2010 по справі 63/287-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

63/287-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р.                                                            Справа № 63/287-10

вх. № 9611/6-63

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача -  Кокорев Е.О., довіреність від 01.09.2010 року

відповідача - Личковаха М.Д., довіреність від 20.12.2010 року   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімермануфактура", м. Харків  

про стягнення 45883,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 45883,50 грн. з яких: 40656,00 грн. основний борг, 5227,50 грн. не отриманий прибуток, що виник внаслідок не належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, відповідно до домовленості між сторонами. Позов обґрунтований статтями 526, 625, 692 ЦК України.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

20.12.2010 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього докази, долучає його до матеріалів справи.

20.12.2010 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд витребувати у позивача оригінали документів.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, оскільки до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії доказів, які просить витребувати відповідач та у суду не має підстав вважати їх недостовірними. Також суд вважає за необхідне зазначити, що подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

В судовому засіданні 20.12.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечує, з мотивів викладений у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на те, що позивачем не було пред'явлено вимогу відповідачу, а претензія такою вимогою вважатись не може. Крім того, вказує на те, що договір № 09/168 від 09.08.2010 року укладений між позивачем та ПП "Інтербайк" є фіктивним та таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

На підставі домовленості між сторонами, відповідачем позивачу були виставлені рахунки-фактури: № ООО-000149 від 31.05.2010 року; № ООО-000150 від 31.05.2010 року; № ООО-000145 від 27.05.2010 року; № ООО-000147 від 28.05.2010 року; № ООО-000144 від 27.05.2010 року; № ООО-000143 від 26.05.2010 року; № ООО-000141 від 25.05.2010 року; № ООО-000137 від 25.05.2010 року на загальну суму 97163,55 грн. (аркуші справи 11-17).

Позивачем відповідачу було перераховано грошових коштів у сумі 97163,55 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 18-22).

В період з 25.05.2010 року по 21.05.2010 року відповідачем на адресу позивача було поставлено продукції та надано послуг на суму 40656,00 грн.

08.09.2010 року позивачем на адресу відповідач була направлена претензія, в якій позивач просив відповідача в строк до 25.09.2010 року поставити товар за яким сплачені кошти або повернути сплачені грошові кошти у розмірі 40656,00 грн. в строк до 25.09.2010 року (аркуш справи 71).

Проте, відповідач товар не поставив, грошові кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 40656,00 грн.

09.08.2010 року між позивачем та ПП "Інтербайк" був укладений договір № 09/168  на поставку "пакета п/е 380*530/80" в кількості 4850,00 шт., ціна за одну штуку 1,20 грн., загальна вартість з ПДВ 5820,00 грн. та "пакет п/е 260*350" в кількості 2000,00 кг., ціна за один кг. 21,6 грн., загальна вартість з ПДВ 43200,00 грн. Загальна сума поставки 49020,00 грн. Строк поставки товару визначений - 27.09.2010 року (аркуші справи 29-32).

Листом від 30.09.2010 року ПП "Інтербайк" повідомив позивача про те, що в наслідок не виконання останнім умов договору про поставку продукції ПП "Інтербайк" відмовляється від договору № 09/168 від 09.08.2010 року та від отримання у майбутньому товару від позивача (аркуш справи 30).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України, встановлено, якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність доказів іншого, суд приходить до висновку, що зобов'язання щодо поставки товару на суму 40656,00 грн. відповідачем виконане не було.

Виходячи з нормативного визначення збитків за ст.ст. 224, 225 ГК України, під збитками  розуміються  неодержані доходи,  які  управнена  сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил  здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала  збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як встановлено в ході судового розгляду, зобов'язання з поставки товару відповідачем не виконано, що у свою чергу унеможливило, виходячи з вищенаведеного змісту договірних умов, й належне виконання зобов'язання позивачем за договором поставки 09/168 від 09.08.2010 року. Доказів зворотного під час розгляду справи до суду не надано.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги наявність безпосереднього зв'язку між вчиненим правопорушенням та його наслідками, суд погоджується з доводами позивача про те, що грошові кошти у розмірі 5227,50 грн., які позивач мав одержати за договором поставки 09/168 від 09.08.2010 року у разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, є збитками позивача (не отриманий прибуток), завданими неправомірною відмовою відповідача від виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 40656,00 грн. заборгованості та 5227,50 грн. не отриманого прибутку обґрунтована, підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на останнього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, 174, 179, 181, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімермануфактура" (м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 51, к. 153, код ЄДРПОУ 32868737, рахунок 26003310057701 в АБ "Південний" м. Харків, МФО 350761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВМ Пласт" (м. Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 29, адреса для листування: 61052, м. Харків, пров. Лопанський, 4, к. 10, код ЄДРПОУ 36988526, п/р 26001271574200 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 40656,00 грн. заборгованості, 5227,50 грн. не отриманого прибутку, 458,83 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 20 грудня 2010 року