Рішення

від 14.12.2010 по справі 42/334-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/334-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.                                                            Справа № 42/334-10

вх. № 9672/1-42

Суддя господарського суду Яризько В.О. 

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

 відповідача - Слюніна Н.В. (дов.)

розглянувши справу за позовом ТОВ "Артемівські зорі", с. Артемівка Печенізького району Харківської області  

до  ПАТ "Кредобанк", м. Львів, в особі Харківської філії ВАТ "Кредобанк", м. Харків  

про визнання договору неукладеним

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Артемівські зорі", звернувся з позовною заявою до відповідача, ПАТ "Кредобанк" в особі Харківської філії ВАТ "Кредобанк", в якій просить суд визнати кредитний договір № 131/12-2007 від 20.12.2007р. неукладеним.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду.

Від позивача через канцелярію суду 13.12.2010р. надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач просить суд :

- визнати Кредитний  договір № 131/12-2007 від 20.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" в особі Харківської філії ВАТ "Кредобанк" та   Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівські Зорі" неукладеним.

- зарахувати грошові кошти у розмірі 257402,48   грн., які було сплачено ТОВ "Артемівські Зорі" на виконання кредитного договору №131/12-2007 від 20.12.2007р. в рахунок повернення коштів за неукладеним кредитним договором.

У судовому засіданні представник відповідача вказує, що він ознайомлений з уточненими позовними вимогами та зазначає, що йому не потрібен додатковий час для надання своїх заперечень, проти позову заперечує з підстав, що викладені в відзиві на позов вих. № 2794 від 01.12.2010р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового  врегулювання  спору у випадках, передбачених статтею 5 цього  Кодексу  в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних  вимог.  До  початку розгляду господарським судом справи  по  суті  позивач  має  право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заявлена позивачем додаткова позовна вимога є наслідком першої вимоги, тобто друга вимога витікає з першої, то суд приймає уточнену позовну заяву до розгляду та продовжує розгляд справи з врахуванням даної заяви.

Від позивача через канцелярію суду 13.12.2010р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що відповідачу необхідний час для ознайомлення з уточненою позовною заявою та у зв'язку з тим, що позивач не підготував пакет документів, що витребувані судом.

Розглянувши вказане клопотання суд встановив наступне.

Ухвалою суду від 04.11.2010р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначений у судове засідання на 02.12.2010р.

Дану ухвалу суду отримав представник позивача на руки 05.11.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому у судове засідання 02.12.2010р. позивач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою суду від 02.12.2010р. розгляд справи був відкладений на 14.12.2010р.

Позивач не з'явився в судове засідання 14.12.2010р., про причини неявки суду не повідомив.

Суд звертає увагу на те, що відповідачу не потрібний час для додаткового ознайомлення з уточненою позовною заявою, про що заявив представник відповідача в судовому засіданні, а у позивача з 05.11.2010р. було достатньо часу для надання додаткових документів.

Суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, позивач, передбаченими ст. 22 ГПК України правами не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, тому, клопотання позивача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

За таких обставин справа розглядається за відсутності представника позивача, за наявними в ній документами.

Вислухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

20 грудня 2007 року між  Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" в особі Харківської філії ВАТ "Кредобанк" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівські Зорі" (позивач) був укладений кредитний договір № 131/12-2007, відповідно до умов якого банк зобов2язався надати відповідачу грошові кошти - кредит у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а відповідачзобов'язавсяя повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та комісії (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору розмір кредиту  складає 280000,00 грн.  на придбання сільськогосподарського обладнання на умовах сплати 17% річних

Згідно з п.2.2 Договору   строк повернення  кредиту - 19 грудня 2010р.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що правові основи надання, використання й повернення кредиту визначені законами та актами Національного банку України, згідно з якими істотними умовами кредитного договору є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільове використання кредиту. Таким чином відсоткова ставка за кредитним договором №131/12-2007 від 20.12.2007р. та її тип є істотними умовами даного виду договору, досягнення згоди щодо якої є обов'язковим.

Не визначення в договорі кредиту типу відсоткової ставки - фіксованої чи/або змінної - свідчить про недосягнення позичальником і банком згоди щодо всіх істотних умов, а отже, про не укладення кредитного договору (п. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 1054 ЦКУ).

Крім того, відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. При цьому, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, незважаючи на пряму заборону законодавства в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами Відповідач відповідно до повідомлення № 5879 від 07.11.2008 року збільшив відсоткову ставку з 17% до 21% річних в односторонньому порядку. Позивач згоди на підвищення процентної ставки не давав, між позивачем та відповідачем не укладався будь-який правочин щодо зміни істотних умов кредитного договору №131/12-2007 від 20.12.2007р.

Таким чином не визначення в договорі кредиту типу відсоткової ставки - фіксованої чи/або змінної - свідчить про недосягнення позичальником і банком згоди щодо всіх істотних умов, а отже, про не укладення кредитного договору №131/12-2007 (п. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 1054 ЦКУ).

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що між сторонами при укладенні договору досягнуто згоди щодо усіх суттєвих умов, а збільшення відсоткової ставки було здійснено банком у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, яке діяло на момент такого збільшення.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір,  який не передбачений актами цивільного законодавства,  але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони  мають  право   врегулювати у  договорі, який передбачений актами цивільного законодавства,  свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити  від  положень  актів цивільного  законодавства  і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити  від  положень  актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у  разі,  якщо  обов'язковість  для  сторін  положень  актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 627 ГПК України відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже істотною умовою договору кредиту є встановлення розміру процентів, що сплачуються позичальником за користування кредитом, при цьому діючим законодавством не передбачена обов'язковість визначення типу відсоткової ставки.

Пунктом 4.6 кредитного договору № 131/12-2007 від 20 грудня 2007 року встановлено, що у разі зміни законодавства щодо здійснення кредитування, облікової ставки Національного банку України, інших економічних умов, що впливають на ціну кредитних коштів, зміна процентної ставки, вказаної в п.2.1 спірного договору відбувається Банком самостійно при умові, що таке збільшення не перевищує 5% річних, і така зміна відбувається не частіше, ніж 1 раз в півріччя. Така зміна процентної ставки вважається зробленим за згодою позичальника за кредитним договором, і сторони домовились, що додаткової згоди Позичальника на це не потрібно. Про таку зміну процентної ставки банк у письмовій формі повідомляє позичальника за 10 днів до її введення в силу.

Суд звертає увагу на те, що заборона одностороннього підвищення банками процентної ставки була здійснена на підставі змін, внесених до Цивільного кодексу України (доповнено статтею 1056-1, на яку посилається позивач), до статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та інших нормативних документів, що регулюють питання кредитування, на підставі Закону України № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008р.

Лист про зміну відсоткової ставки був направлений банком 07.11.2008р. за вих. № 5879, при цьому такий лист був складений у відповідності до умов договору, а саме пункту 4.6.

Таким чином судом встановлено, що на момент укладення спірного договору сторони дійшли згоди відносно всіх істотних умов договору, а саме: предмету договору (п. 1.1), розміру кредиту (п.п. 2.1.1 п.2.1), процентної ставки (п.п. 2.1.3 п.2.1), цільового призначення кредиту (п.п. 2.1.2 п.2.1), строку повернення (п.2.2.).

Кредитним договором також передбачено порядок видачі кредиту, забезпечення виконання зобов'язань за договором, порядок розрахунків між сторонами кредитного договору, порядок повернення кредитних коштів,   відповідальність   за  невиконання/неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором, права та обов'язки сторін,   тощо.

Суд звертає увагу на те, що з боку позивача договір був підписаний без зауважень,  а також ним не надавалась заява про встановлення яких-небудь додаткових умов, щодо яких він бажав досягти згоди з відповідачем.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання кредитного договору № 131/12-2007 від   20.12.2007р. неукладеним є нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що вимога щодо зарахування грошових коштів у розмірі 257402,48   грн., які було сплачено ТОВ "Артемівські Зорі" на виконання кредитного договору №131/12-

2007    від 20.12.2007р. в рахунок повернення коштів за неукладеним кредитним договором, є похідною від первісної вимоги щодо визнання договору неукладеним, в задоволенні якої суд відмовляє, то суд відмовляє в задоволенні і даної вимоги з наведених підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                 Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 20.12.2010р.