Постанова

від 21.12.2010 по справі 9/89-10-4019

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/89-10-4019

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" грудня 2010 р. Справа № 9/89-10-4019

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Картере В.І., Михайлова М.В.    

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондарчук І.І., довіреність від 09.11.2010р. №01-13/7384

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2010 року

у справі №3/89-10-4019

за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача Фірми „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” (приватне підприємство)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю „АРТ”

про стягнення 16626,45 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фірми „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” (приватне підприємство) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ” про стягнення 16626,45 грн., з яких 14777,70 грн. заборгованості з орендної плати та 1848,75 грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2010 року у справі №3/89-10-4019 (суддя Д'яченко Т.Г.) у задоволенні позову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 26.02.2010р. відповідачем (фірмою „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ”) на вимогу ТОВ „АРТ” було звільнено орендоване майно, у зв'язку з чим з березня 2010 року відповідач не міг використовувати орендоване майно через обставини, за які він не відповідає. З огляду на викладене, на думку суду першої інстанції позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з відповідача орендної плати та пені є безпідставними.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача (Фірми „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП) та третьої особи (ТОВ „АРТ”) в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 06.12.2010р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради за відсутністю представників відповідача та третьої особи у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2002р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець, позивач) та Фірмою „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” (приватне підприємство) (Орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №61/3 (а.с. 7-10), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 139,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 22.

За умовами п.п. 2.2, 2.4 договору за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить на перший місяць після підписання договору оренди 1047,23 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.4.2 договору Орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату за договором.

Згідно з п.5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

За п.1.2 договору строк дії останнього встановлений з 01.10.2002р. по 30.09.2012р.

Матеріали справи свідчать про те, що Орендар, в порушення умов договору оренди від 01.10.2002р. №61/3, не сплачував Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради орендну плату за договором своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 15.07.2010р. за ним утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 1818,03 грн., несплатою якої відповідач порушив свої договірні зобов'язання.

19.07.2010р. за вих.№01-15/749 позивач звернувся до відповідача з претензією до договору оренди від 01.10.2002р. №61/3 на суму 1818,03 грн. (а.с. 12), в якій просив оплатити суму боргу.

Вказана претензія була залишена відповідачем (Фірмою „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП) без відповіді та задоволення, наявний перед позивачем борг відповідачем сплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся  до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та пені.

Згідно з п.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.п. 1,5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ).

Статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено що істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Зі змісту п.п. 2, 3 ст. 18, п.п. 1, 3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” вбачається, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч.3 ст. 18, ч.3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як було зазначено вище, пунктом п.4.2 договору закріплений обов'язок Орендаря своєчасно вносити орендну плату. При цьому п.2.4 договору також встановлено, що Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати належним чином не виконував.

Таким чином, з огляду на нездійснення відповідачем належних орендних платежів, апеляційний господарський суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2009р. по 12.08.2010р. у розмірі 14777,70 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно з приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, заявлені Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради позовні вимоги про стягнення з Фірми „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП пені в сумі 1848,75 грн. на підставі п.5.2 договору оренди відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що 08.02.2010р. відповідачем було отримано лист-повідомлення ТОВ „АРТ” від 01.02.2010р. №8/02, у якому ТОВ „АРТ” повідомив  Фірму „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП про початок процесу викупу у власність у Одеської міської ради в особі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради приміщення, що орендується відповідачем, площею 139,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 22, та у зв'язку з тим, що питання подальшої здачі приміщення в оренду ще не вирішено, з метою проведення маркетингових досліджень щодо раціонального використання приміщення ТОВ „АРТ” пропонував Фірмі „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП узгодити припинення відносин щодо оренди приміщення та звільнити приміщення протягом місяця. Листом у відповідь Фірми „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП від 08.02.2010р. №9/2-1, отриманим ТОВ „АРТ” 09.02.2010р., відповідач повідомив ТОВ „АРТ” про погодження на припинення відносин щодо оренди приміщень та про звільнення орендованого приміщення 26.02.2010р. З огляду на викладені обставини, враховуючи те, що з березня 2010 року відповідач нібито не міг використовувати орендоване майно через обставини, за які він не відповідає, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Між тим, апеляційний господарський вважає такий висновок суду першої інстанції неправомірним, з огляду на наступне.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Слід зазначити, що листування Фірми „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП та ТОВ „АРТ” між собою з приводу припинення договору оренди від 01.10.2002р. №61/3 у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України не є належними доказами припинення договірних відносин між Фірмою „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради за договором оренди від 01.10.2002р. №61/3, оскільки ТОВ „АРТ” не є стороною вказаного договору оренди та на момент листування не було власником приміщень, наданих відповідачу в оренду.

Як свідчать матеріали справи, на момент звернення ТОВ „АРТ” до відповідача з відповідним листом, нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 139,8 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 22 (яке було об'єктом оренди за договором від 01.10.2002р. №61/3) належало територіальній громаді м. Одеса, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про право власності (а.с. 32).

Таким чином, лист ТОВ „АРТ” від 01.02.2010р. не може бути розглянутий як вимога про звільнення приміщення, адже узгодження припинення договірних відносин мало відбуватися між сторонами договору - Орендарем (Фірмою „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП) та Орендодавцем (Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради).

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач припинення договірних відносин з позивачем - Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не погоджував, не звертався до відповідача з відповідною заявою з цього приводу, а тому висновок суду першої інстанції про припинення 26.02.2010р. договірних відносин за договором оренди від 01.10.2002р. №61/3 є необґрунтованим.

Апеляційним господарським судом встановлено, що договір оренди від 01.10.2002р. №61/3 був припинений тільки внаслідок відчуження об'єкту оренди ТОВ „АРТ”, яке відбулось 12.08.2010р. внаслідок укладення між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „АРТ” відповідного договору купівлі-продажу.

Таким чином, до відчуження об'єкту оренди відповідач як Орендар відповідного нежитлового приміщення був зобов'язаний сплачувати встановлену договором оренду плату. Обставин, через які орендоване приміщення не могло використовуватись відповідачем до 12.08.2010р., Фірмою „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” ПП належним чином не доведено та апеляційним господарським судом не встановлено.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з відповідача орендної плати за договором оренди від 01.10.2002р. №61/3 та пені є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.  

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 12 жовтня 2010 року у справі №3/89-10-4019 скасувати.

3.Позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити.

4.Стягнути з Фірми „СТЕНФОРД-ІНВЕСТ” (приватне підприємство) (65045, .м Одеса, вул. Катеринінська, 22/24, код ЄДРПОУ 30699605) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 14777 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 70 коп. заборгованості по орендній платі, 1848 (одну тисячу вісімсот сорок вісім) грн. 75 коп. пені, 166 (сто шістдесят шість) грн. 26 коп. держмита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 83 (вісімдесят три) грн. 13 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 22 грудня 2010 року.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.І. Картере

М.В. Михайлов