Ухвала від 16.09.2025 по справі 320/9656/23

УХВАЛА

16 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 320/9656/23

адміністративне провадження № К/990/36458/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Мономах» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Мономах» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2023 року №1476/0709, яким нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 11 676 140,89 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, позов задоволено.

4 березня 2024 року до суду надійшло клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення на його користь витрат на правову допомогу в сумі 418 031,82 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково, стягнуто на користь приватного акціонерного товариства «Мономах» витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

3 вересня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку учетверте надійшла касаційна Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити Приватному акціонерну товариству «Мономах» у задоволенні заяви про стягнення з Головного управління ДПС у Київській області судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 1 липня 2025 року, від 24 липня 2025 року та від 20 серпня 2025 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому, повертаючи раніше подані відповідачем касаційні скарги, суд касаційної інстанції визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень визначених, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу. Натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас в подальшому зазначено, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновки Верховного Суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Здебільшого Головне управління ДПС у Київській області цитує витяги з постанов Верховного Суду про критерії, якими має керуватися суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Однак, скаржник не зазначає, в чому саме полягає неправильне застосування та/або порушення судом апеляційної інстанції таких критеріїв.

Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 418 031,82 грн, однак, суд першої інстанції стягнув з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 50 000 грн. Суд апеляційної інстанції залишив без змін додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року.

Під час ухвалення судового рішення суд апеляційної інстанції керувався низкою висновків Верховного Суду. Незгода Головного управління ДПС у Київській області зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою наданих позивачем доказів, що стосуються розміру судових витрат на правничу допомогу, не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права. Посилаючись у касаційній скарзі на те, що така сума судових витрат є завищеною, Головного управління ДПС у Київській області не зазначає, який саме розмір витрат, на його думку, був би співмірним із предметом розгляду у цій справі, та виходячи з якого розрахунку.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Мономах» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська