Вирок від 15.09.2025 по справі 314/2323/24

Справа № 314/2323/24

Провадження № 1-кп/314/283/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2025 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в закритому судовому засіданні в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження № 22024080000000511 від 26.03.2024 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Преслав Бердянського (Приморського) району, Запорізької області, громадянина України, не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, який не є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, передбачений ст.480 КПК України, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 Наказом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, в тому числі 07.02.2023 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено його продовження з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, який діє по теперішній час.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-УІІ), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п.7 ч.1 ст. 1-1 Закону №1207- VII, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №197 від 11.07.2023 «Про затвердження змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», яким було затверджено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, м. Приморськ та Бердянський район Запорізької області належить до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій з 26.02.2022.

Після остаточної військової окупації м. Приморська Запорізької області, представниками збройних формувань російської федерації фактично узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових шляхом територіях м. Приморська Запорізької області, представники збройних формувань рф, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення із числа діючих та колишніх співробітників правоохоронних органів України, в квітня 2022 року (точна дата та час судом не встановлена) створили на тимчасово окупованій території Запорізької області незаконний правоохоронний орган - «Приморский отдел Бердянского управления Главного управления МВД в Запорожской области», створеному на території тимчасово окупованого м. Приморська Запорізької області, який розташовано за адресою: Запорізька область, Бердянський район, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 39, який наділений повноваженнями правоохоронного органу.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів у тому числі віднесено органи Національної поліції України.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про Національну поліцію» завданнями поліції є:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Тобто правоохоронний орган - це державна установа діяльність якої спрямована на захист національної безпеки, забезпечення стану законності й правопорядку, захист прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави та на реалізацію інших законодавчо визначених функцій держави.

Також правоохоронні органи - це державні органи, що на підставі відповідного законодавства здійснюють правоохоронну діяльність.

Правоохоронна діяльність - це вид державної діяльності, яка здійснюється з четою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в суворій відповідності з законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку і може бути реалізована через систему правоохоронних органів. З метою здійснення правоохоронної діяльності створюються відповідні органи, які називаються правоохоронними.

Таким чином правоохоронні органи - це існуючі в суспільстві й державі установи та організації, що здійснюють правоохоронну та правозахисну функції, основне завдання яких полягає в забезпеченні законності, захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, боротьбі з кримінальними та іншими правопорушеннями. Під правоохоронним органом розуміють державну установу, яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, контрольні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності держави.

Так, в третій декаді травня 2022 року, (більш точна дата та час судом не встановлені), невстановленими особами із числа представників окупаційної влади м. Приморськ, запропоновано громадянину України ОСОБА_3 зайняти посаду «помощника оперативного дежурного дежурной части отдела полиции №1 (дислокация г. Приморск) УВД по г. Бердянску и Бердянскому району» у незаконному правоохоронному органі - «УВД №1 по г. Бердянск и Бердянскому району», створеному на тимчасово окупованій території, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Бердянський район, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 39, на що останній надав згоду.

Після чого, 01 червня 2022 року, ОСОБА_3 призначено окупаційною владою на посаду «помощника оперативного дежурного дежурной части отдела полиции №1 (дислокация г. Приморск) УВД по г. Бердянску и Бердянскому району» у незаконному правоохоронному органі - «УВД №1 по г. Бердянск и Бердянскому району» створеному на тимчасово окупованій території м. Приморська Бердянського району Запорізької області.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких заяв і клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Відповідно до ч.5 ст.374 КПК України в разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Згідно з ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя і суд виходили з того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені в ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м.Приморськ Приморської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області, є тимчасово окупованою рф з 26.02.2022.

За повідомленням Генерального директора Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_6 вказане підприємство зупинило роботу своїх відділень на непідконтрольних Україні територіях з 01.08.2022. Зазначена інформація є загальновідомою і викладена на офіційному сайті зазначеного державного підприємства.

Повістки про виклик ОСОБА_3 , повідомлення йому про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування та завершення досудового розслідування, про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: шляхом публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення», а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_3 на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України, направлялись захиснику. Будь-яких клопотань і заяв від обвинуваченого на адресу суду не надходило.

Дорученням Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 25.04.2024 за постановою слідчого забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3 в межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст.46, 47 КПК України, уповноважено адвоката ОСОБА_7 .

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2024 було надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_3 .

Після постановлення вказаної ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч.4 ст.46, ст.42, п.8 ч.2 ст.51 та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин, суд вважає, що орган досудового розслідування вживав усіх можливих та передбачених КПК України заходів для виклику ОСОБА_3 з метою забезпечення останньому можливості безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Згідно з ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 06.01.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження.

Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався в порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик були опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр», а також на офіційному веб-сайті Вільнянського районного суду Запорізької області.

У судових засіданнях брав участь захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , який зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим й з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення, обвинувачений не мав можливості обрати самостійно захисника. Також захисник зауважив, що жоден наданий прокурором доказ не є належним та допустимим, а отже, не доводять добровільності зайняття ОСОБА_3 посади в державному органі окупаційної влади. Крім того, допитані в судовому засіданні свідки не бачили документів про призначення ОСОБА_3 на таку посаду.

Водночас, захисник належним чином брав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду: брав активну участь у допиті свідків, та в судових дебатах висловив свою позицію щодо прийняття рішення про виправдання свого підзахисного.

Таким чином, суд вважає, що наявні в справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри щодо ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Усі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати та час розгляду кримінального провадження, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що вона займає посаду головного спеціаліста ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент повномасштабного вторгнення рф на територію України вона проживала в м. Приморськ, 02.08.2022 - виїхала на підконтрольну Україні територію.

У поліцію почали набирати людей ще навесні 2022 року.

ОСОБА_3 свідок знає понад 20 років. Він якийсь час працював в охороні.

Свідок декілька разів бачила його влітку 2022 року поблизу приміщення будівлі відділу поліції. Він в одязі, схожому на форму поліції окупаційної влади, заходив-та виходив з приміщення поліції.

Свідок зауважила, що намагалася не ходити центром міста та не піднімала очей.

Свідку не відомо чи примушували ОСОБА_3 йти на співпрацю;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що вона займає посаду заступника міського голови Приморської міської ради. На момент повномасштабного вторгнення рф на територію України вона проживала в с. Преслав Приморського (тепер Бердянського) району Запорізької області, 11.11.2023 виїхала на підконтрольну Україні територію.

ОСОБА_9 пояснила, що поліція окупаційної влади розміщувалася в тому ж приміщенні, де була українська поліція (навпроти автовокзалу).

ОСОБА_3 свідок знає давно, оскільки працювала з його дружиною ОСОБА_10 у відділі освіти. Він працював у поліції, а потім - в охоронній фірмі. Потім пішов працювати в поліцію окупаційної влади.

Влітку 2022 року на території адміністрації роздавали гуманітарну допомогу. ОСОБА_3 був присутній там у темній формі та зі зброєю, охороняв громадський порядок. Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_11 після окупації пішла працювати до адміністрації, а він - до поліції.

Документів щодо призначення ОСОБА_3 на посаду свідок не бачила;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2024 за участю свідка ОСОБА_12 (в кримінальному провадженні № 22022080000001149 від 05.07.2022) з додатком та DVD-R диском відеозапису даної процесуальної дії, під час якого свідок впізнала на фото під № 1 ОСОБА_3 , який після окупації російськими військами території Запорізької області почав працювати «поліцейським» у незаконному правоохоронному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території м. Приморська Бердянського району Запорізької області;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.03.2024 за участю свідка ОСОБА_13 (в кримінальному провадженні № 22022080000001149 від 05.07.2022) з додатком та DVD-R диском відеозапису даної процесуальної дії, під час якого свідок заявив, що на фотознімку № 3 ОСОБА_3 , який після окупації російськими військами території Запорізької області почав працювати «поліцейським» у незаконному правоохоронному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території м. Приморська Бердянського району Запорізької області;

- протоколом огляду від 12.04.2024, в ході якого оглянуто оптичний диск DVD-R, що є додатком до протоколу виготовлення копії від 11.04.2024, на якому нанесено пояснювальний напис: «Резервна копія додатку до протоколу НСРД № 59/5/5/1 -597т, реєстр. № 59/5/5/1-216т від 03.03.2023, розсекречено». У ході огляду встановлено, що на вказаних матеріальних носіях міститься інформація про те, що ОСОБА_3 , на посаді поліцейського Приморського відділу окупаційної поліції отримав матеріальну допомогу 09.06.2022 року в розмірі 10 000 рос. рублів;

- протоколом огляду від 12.04.2024, в ході якого оглянуто оптичний диск DVD-R, що є додатком до протоколу виготовлення копії від 11.04.2024, на якому нанесено пояснювальний напис: «Резервна копія додатку до протоколу НСРД № 59/14/526т, реєстр. № 59/14/324т від 06.05.2023, розсекречено». В ході огляду встановлено, на вказаних матеріальних носіях міститься наказ окупаційного ГУВД по Запорізькій області про призначення ОСОБА_3 на посаду помічника оперативного чергового чергової частини відділу поліції № 1 (дислокація м. Приморськ) УВД по м. Бердянськ і Бердянському району, по контракту, з 01.06.2022;

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 03.03.2023 у кримінальному провадженні № 22022080000002381 від 09.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, відповідно до якого було знято інформацію з електронних інформаційних систем, а саме з додатку «Telegram» (id НОМЕР_3), який прив`язаних до російського номеру мобільного телефону НОМЕР_1 та особисто використовується громадянином рф ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якої встановлено факт фінансування створеного окупаційною владою незаконного правоохоронного органу, зокрема, за допомогою банківської установи рф «ПАО «Промсвязьбанк»;

- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 06.05.2023 у кримінальному провадженні № 22022080000002233 від 14.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, відповідно до якого було знято інформацію з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача, а саме програмного забезпечення «Telegram» із ідентифікатором за мобільним номером телефону НОМЕР_2 , яким користується громадянка України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якої встановлено факт надсилання файлів, які свідчать про створення незаконного правоохоронного органу окупаційною владою рф - т.зв. «Приморський отдел Бердянского управления Главного управления МВД в Запорожской области» та його діяльність.

Усі перераховані джерела доказів суд оцінює за правилами документа (ст.99 КПК України), а фактичні дані, що вони містять, визнає належними та допустимими доказами. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище дані достовірними доказами.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, вважає за можливе ухвалення обвинувального вироку в справі.

Сукупність показань свідків у співставленні з наявними у справі вищевказаними письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події. Підстав для піддання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб судом не встановлено.

Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання цих доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.

Крім того, посилання захисника на те, що жоден свідок не бачив наказу представника окупаційної влади про призначення ОСОБА_3 на «помощника оперативного дежурного дежурной части отдела полиции №1 (дислокация г. Приморск) УВД по г. Бердянску и Бердянскому району», не спростовує його винуватості за наявності інших зібраних у справі доказів у їх сукупності, в тому числі показань в судовому засіданні свідків та досліджених письмових доказів.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

У даному випадку, досліджені в судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять здійснення ОСОБА_3 добровільного зайняття ним як громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. А відтак, суд дійшов до висновку, що вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, доведена повністю.

Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, такі матеріали та процесуальні документи (їх копії), що надані стороною обвинувачення: постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 11.04.2024; клопотання про використання НРСРД від 04.04.2024, ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 04.04.2024 про надання дозволу на використання результатів НРСРД; клопотання про дозвіл на проведення НСРД від 30.01.2023; ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 01.02.2023 про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_14 ; постанова про доручення проведення НСРД від 02.02.2023; клопотання про використання від 04.04.2024, ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 04.04.2024 про надання дозволу на використання результатів проведення НСРД; клопотання про дозвіл на проведення НСРД від 24.04.2023; ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 26.04.2023 про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_15 , ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.05.2024 про обрання запобіжного заходу, постанову про доручення на призначення захисника для участі у кримінальному провадженні; постанову про оголошення розшуку підозрюваного, повідомлення про підозру та виклики до слідчого підозрюваного ОСОБА_3 у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора України, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого: раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, під спостереженням лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не звертався.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_3 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі ближче до максимальної межі, передбаченої ч.7 ст.111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на максимальний строк, та з конфіскацією всього майна.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду не приймалося.

Речові докази та витрати, пов`язані із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, та цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, на строк 15 (п`ятнадцять) років, та з конфіскацією всього майна.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного його затримання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Суддя ОСОБА_1

15.09.2025