Постанова від 16.09.2025 по справі 911/1301/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2025 р. Справа№ 911/1301/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.09.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відділу освіти Переяславської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2025 (повний текст складено 05.06.2025)

у справі № 911/1301/25 (суддя Василець О.М.)

за позовом Відділу освіти Переяславської міської ради

до Громадської організації «Київська обласної організації громадської організації «Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України»

про розірвання договору та звільнення об`єкту оренди,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про розірвання договору оренди нерухомого майна №7 від 19.07.2022 та додаткової угоди №1 від 18.07.2023 до цього договору, що були укладені між сторонами, а також про зобов`язання відповідача звільнити передану йому на підставі цього договору будівлю дошкільного навчального закладу № 3 загальною площею 192,8 кв.м., що розташована за адресою 08400, Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Шевченка, буд. 3, шляхом виселення відповідача та передачі цієї будівлі позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- своїм наказом №139/01-08 від 11.08.2023 позивач надав дозвіл на проведення ремонту вказаного вище приміщення, однак такий ремонт відповідачем у 2023 та 2024 роках проведений не був (вікна не були встановлені, ремонт вбиральні та інших внутрішніх робіт проведено не було), тож орендованим приміщенням стало небезпечно користуватися;

- відповідач не забезпечив додержання протипожежних вимог норм, і, правил, які передбачені правилами пожежної безпеки України, зокрема не забезпечив орендоване приміщення засобами пожежогасіння.

Вказані обставини, за твердженнями позивача, свідчать про те, що відповідач не виконує та не має намір виконувати умови спірного договору та додаткової угоди, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

У відзиві на позов відповідач зазначив про те, що:

- у своєму зверненні до позивача відповідач зазначав про те, що ремонт буде розпочато у 2023 році з установки вікон, ремонту вбиральні та інших внутрішніх робіт, у 2024-2026 роках будуть пофарбовані стіни, відремонтовано підлогу, встановлено внутрішні двері та пандуси, а у 2027-2028 роках будуть відремонтовані дах та фасад. Отже станом на 20.03.2024 - дату повідомлення відповідачем позивача про розірвання спірного договору зазначені строки для завершення ремонту ще не закінчилися;

- твердження позивача про те, що поточний ремонт орендарем у 2023 та 2024 роках не проводився не відповідає дійсності;

- відповідно до умов спірного договору відповідач не зобов`язаний здійснювати капітальний та поточний ремонт, а відтак те, що капітальний ремонт станом на сьогодні не завершений повністю, не може свідчити про неналежне виконання орендарем своїх обов`язків, та, відповідно, не може бути правовою підставою для розірвання спірного договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у справі № 911/1301/25 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач у листі № 81/01-23 від 20.03.2024 запропонував відповідачу розірвати спірні договір та додаткову угоду з огляду на те, що орендоване приміщення перебуває в аварійному стані, а також надав суду копію звіту про проведення обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам від 05.12.2024, з посиланням на який вказує на те, що приміщення є непридатним для експлуатації, проте позивачем не доведеного того, що перебування будівлі в аварійному стані зумовлене істотним порушенням умов спірного договору саме з боку відповідача і що вказана обставина є підставою для дострокового припинення такого договору;

- матеріали справи не містять будь-яких інших доказів на підтвердження наявності підстав для дострокового припинення договору, що визначені в п. 12.7 спірного договору, так само як і доказів повідомлення відповідача про його розірвання згідно з п. 12.8 такого договору;

Також суд першої інстанції зауважив на тому, що дії позивача мають ознаки безпідставного намагання позбавити приміщення організацію, що опікується громадянами з обмеженими можливостями, що є неприпустимим за умови відсутності порушень договору оренди з боку орендаря. При цьому пропозицій щодо надання іншого приміщення для розміщення відповідача позивачем не надавалось.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відділ освіти Переяславської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у справі № 911/1301/25 скасувати та постановити постанову, якою позовні вимоги Відділу освіти Переяславської міської ради задовольнити у повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи, неправильним їх дослідженням та оцінки, а у обґрунтування вимог апеляційної скарги - послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 справа № 911/1301/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.

Відповідно до акту Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 № 911/1301/25/09.1-26/150/25 під час розкриття конверта (08400 00126746) з апеляційною скаргою від 23.06.2025 № 252/01-23, яка надійшла від Відділу освіти Переяславської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у судовій справі № 911/1301/25, не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу освіти Переяславської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у справі № 911/1301/25, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 911/1301/25 призначено до розгляду на 29.07.2025 об 11:00 год., витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1301/25.

17.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надішли матеріали цієї справи.

22.07.2025 до суду відповідача надійшло клопотання про врахування у справі відзиву на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з посланням на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а також зауваживши на тому, що позивачем не було дотримано застановленого законодавством порядку щодо дострокового розірвання спірного договору.

До вказаного клопотання відповідачем додано копії звіту роботи Громадської організації «Київська обласної організації громадської організації «Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України» станом на 28.12.2024, актів про неможливість доступу до орендованого приміщення від 11.06.2025 та від 08.07.2025та фотографій.

28.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про врахування у справі думки захисту у справі на акт про відсутність вказаних адвокатом в додатку до клопотання документів у вигляді договору про надання правової допомоги та на ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

28.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про врахування у справі відзиву на апеляційну скаргу аналогічне тому, яке надійшло до суду 22.07.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 № 09.1-08/1743/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1301/25 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 28.07.2025 по 01.08.2025 включно.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 справа № 911/1301/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Іоннікова І.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 справу № 911/1301/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Іоннікова І.А., Хрипун О.О.), розгляд апеляційного скарги Відділу освіти Переяславської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у справі № 911/1301/25 призначено на 02.09.2025 об 11:20 год.

29.07.2025 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про врахування у справі думки захисту у справі на акт про відсутність вказаних адвокатом в додатку до клопотання документів у вигляді договору про надання правової допомоги та на ухвалу про відкриття апеляційного провадження аналогічне тому, яке надійшло до суду 28.07.2025

29.07.2025 до суду від відповідач надійшло клопотання, в якому заявник підтримав свою правову позицію.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 № 09.1-08/1995/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1301/25 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 про звільнення судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відставку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 справа № 911/1301/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 справу № 911/1301/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Відділу освіти Переяславської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у справі № 911/1301/25 відбудеться у раніше визначені дату та час 02.09.2025 об 11:20 год.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 № 09.1-08/2027/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1301/25 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 02.09.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 справа № 911/1301/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 справу № 911/1301/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.), розгляд апеляційної скарги Відділу освіти Переяславської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у справі № 911/1301/25 призначено на 16.09.2025 о 10:50 год.

09.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про понесення розгляду справи, в якій заявник, з посиланням на відсутність представника заявника у зв`язку з виїздом за межі країни, просить відкласти розгляд справи на інший дань після 22.09.2025. Аналогічна за змістом заява надійшла 16.09.2025.

Порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданих відповідачем заяв про відкладення з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 16.09.2025 у цій справі уповноваженого представника відповідача та зауважує відповідачу на тому, що доказів на підтвердження викладених ним у заявах обставин ним надано не було. До того ж за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником відповідача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 19.06.2025 за відсутності уповноваженого представника відповідача. Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію відповідача викладено у апеляційній скарзі, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

Щодо наданих відповідачем копій звіту роботи Громадської організації «Київська обласної організації громадської організації «Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України» станом на 28.12.2024, актів про неможливість доступу до орендованого приміщення від 11.06.2025 та від 08.07.2025та фотографій, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка визначає загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/17343/20, судом касаційної інстанції, серед іншого, зазначено про наступне:

- системний аналіз ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16);

- так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18 викладено висновок про те, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже, вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Відтак, відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити, чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи;

- враховуючи висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, колегія суддів не може не погодитися з твердженням скаржника про те, що суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 11.11.2021 безпідставно відхилив клопотання позивача про прийняття до розгляду та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у цій справі, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУПН в м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, які (докази) в розумінні ст. 391 ГПК України можуть підтверджувати триваючий характер правопорушення та з об`єктивних причин не могли бути надані позивачем до місцевого господарського суду з огляду на ухвалення ним рішення від 24.06.2021, тобто до проведення зазначеної процесуальної дії;

- натомість Верховний Суд зауважує, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 269 ГПК України апеляційний суд вибірково прийняв до уваги доказ (лист Печерського УП ГУНП у м. Києві від 08.10.2021 № 867-173/125/52-2021, в якому зазначено про закриття 01.10.2021 кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148), наданий відповідачем безпосередньо до апеляційного суду.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Враховуючи правовий висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, колегія суддів дійшла до висновку про прийняття до розгляду всіх поданих учасниками судового процесу до суду апеляційної інстанції пояснень та доказів, оскільки такі пояснення та докази можуть підтвердити або спростувати правові позиції сторін та, відповідно, встановити наявність або відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Станом на 16.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

19.07.2022 позивач (орендодавець та балансоутримувач) та відповідач (орендар), відповідно до рішення Переяслав-Хмельницької міської ради №114-64-VII від 28.02.2019 «Про закріплення об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Переяслава-Хмельницького за відділом освіти Переяслав-Хмельницької міської ради на праві оперативного управління» за результатами електронного аукціону уклали договір оренди нерухомого майна №7 (далі Договір),за умовами якого в оренду передається приміщення загальною площею 192,8 кв. м, за адресою: м. Переяслав, вул. Шевченка, 3 строком дії на один рік до 18.07.2023.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 19.07.2022 позивач передав відповідачу в строкове платне користування означене приміщення та при цьому сторонами було засвідчено про відсутність претензій і зауважень до технічного стану приміщення.

Додатковою угодою №1 від 18.07.2023 до договору оренди №7 від 19.07.2022 сторони продовжили строк дії договору ще на 5 років до 18.07.2028.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить розірвати Договір та додаткову угоду №1 від 18.07.2023, а також зобов`язати відповідача звільнити передану йому на підставі цього договору будівлю дошкільного навчального закладу № 3 загальною площею 192,8 кв.м., що розташована за адресою 08400, Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Шевченка, буд. 3, шляхом виселення відповідача та передачі цієї будівлі позивачу.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. ч. 2-4 ст. 188 ГК України).

Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 12.7. Договору визначено, що Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар:

12.7.1. допустив прострочення сплати орендної плати більше, ніж плата за три місяці;

12.7.2. використовує майно не за цільовим призначенням, визначеним у пунктах (3)7.1, (3)7.1.1 або (4)7.1 Умов , або використовує майно за забороненим цільовим призначенням, визначеним у пункті (2)7.1 Умов;

12.7.3. без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частину у користування іншій особі, крім випадків, коли орендар передав майно в суборенду на підставі пункту 8.1 цього договору і надав орендодавцю копію договору суборенди для його оприлюднення в електронній торговій системі;

12.7.4. уклав договір суборенди з особами, які не відповідають вимогам статті 4 Закону;

12.7.5. перешкоджає співробітникам орендодавця та/або балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору;

12.7.6. порушує додаткові умови оренди, зазначені у пункті 14 Умов;

12.7.7. істотно порушує умови охоронного договору, укладеного стосовно майна, і копія якого є додатком до цього договору або передана орендарю відповідно до вимог частини восьмої статті 6 Закону;

12.7.8. відмовився внести зміни до цього договору у разі виникнення підстав, передбачених пунктом 3.7. цього договору.

За умовами п. 12.8. Договору про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7. цього договору, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимога про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням Майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.

У листі № 81/01-23 від 20.03.2024 позивач пропонує відповідачу розірвати Договір та додаткову угоду з огляду на те, що орендоване приміщення перебуває в аварійному стані, а також надав суду копію звіту про проведення обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам від 05.12.2024, з посиланням на який вказує на те, що приміщення є непридатним для експлуатації.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведеного того, що перебування будівлі в аварійному стані зумовлене істотним порушенням умов Договору саме з боку відповідача і що вказана обставина є підставою для дострокового припинення Договору.

Колегія суддів зазначає про те, що умови Договору не містять положень щодо обов`язку відповідача проводити капітальний ремонт орендованого майна. При цьому за змістом положень ч. 2 ст. 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зауважити і на тому, що звернення відповідача до позивача за дозволом на проведення ремонту орендованого майна та отримання такого дозволу (лист відповідача № 13 від 04.08.2023 та наказ позивача № 139/01-08 від 11.08.2023) не може свідчити, як про наявність у відповідача обов`язку провести капітальний ремонт орендованого майна, так і те, що не проведення такого ремонту надає позивачу право на розірвання Договору.

В свою чергу матеріали справи не містять будь-яких інших доказів на підтвердження наявності підстав для дострокового припинення договору, що визначені в п. 12.7 договору, так само як і доказів повідомлення відповідача про його розірвання згідно з п. 12.8. договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

Отже позивач належними та допустимими доказами повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто саме позивач повинен довести наявність обставин в розумінні ст.ст. 651, 652 ЦК України, які можуть бути підставою для розірвання Договору, проте жодних доказів цього позивачем не надано.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії позивача мають ознаки безпідставного намагання позбавити приміщення організацію, що опікується громадянами з обмеженими можливостями, що є неприпустимим за умови відсутності порушень договору оренди з боку орендаря. Пропозицій щодо надання іншого приміщення для розміщення відповідача позивачем не надавалось.

За таких обставин судом першої інстанції цілком вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна №7 від 19.07.2022 та додаткової угоди №1 від 18.07.2023 до цього договору. Рішення сулу першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Так як позовні вимоги про зобов`язання відповідача звільнити передану йому на підставі цього договору будівлю дошкільного навчального закладу № 3 загальною площею 192,8 кв.м., що розташована за адресою 08400, Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Шевченка, буд. 3, шляхом виселення відповідача та передачі цієї будівлі позивачу не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна №7 від 19.07.2022 та додаткової угоди №1 від 18.07.2023, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у справі № 911/1301/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Відділу освіти Переяславської міської ради задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу освіти Переяславської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у справі № 911/1301/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2025 у справі № 911/1301/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров