Постанова від 09.09.2025 по справі 737/858/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 737/858/24

провадження № 51-1505 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2025 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця смт Куликівка Куликівського району

Чернігівської області, який зареєстрований

та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Куликівський районний суд Чернігівської області вироком від 13 листопада 2024 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2025 року, засудив ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим за вчинення ним кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, з 14 до 17 червня 2024 року пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією та визнаний придатним за станом здоров`я до військової служби.

17 червня 2024 року ОСОБА_6 відмовився від отримання повістки про з`явлення о 08 год 18 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Достовірно знаючи про введення на всій території України із 24 лютого 2022 року воєнного стану, не маючи права на відстрочку від призову під час мобілізації, за відсутності поважних причин умисно не прибув у вищезазначений час та місце, ухилившись тим самим від призову на військову службу під час мобілізації.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги захисник мотивував тим, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 за ст. 366 КК не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та є суперечливими.

Також посилався на те, що суд першої інстанції:

- в судовому рішенні не зазначив, чому бере до уваги одні докази і відкидає інші, зокрема, не зважив на табель робочого часу, яким підтверджується, що ОСОБА_6 з 14 до 17 червня 2024 року не міг проходити ВЛК, оскільки перебував на робочому місці;

- не надав належної оцінки показанням свідків, які є працівниками ТЦК, тобто є упередженими та зацікавленими особами, а також медичним документам ОСОБА_6 ;

- не взяв до уваги те, що жодних доказів щодо повідомлення ОСОБА_6 про його з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 08:00 18 червня 2024 року стороною обвинувачення не було надано.

Крім того, вказував на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи сторони захисту та безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржувані рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).

Під час перевірки доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

У поданій касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.

Суд уважає доводи сторони захисту такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону.

Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їхню оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Оцінка доказів здійснюється судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, та кваліфікацію його дій за цією нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема:

- показань обвинуваченого ОСОБА_6 , який був обізнаний про введення в Україні воєнного стану та проведення мобілізації, про те, що він 17 червня 2024 року у військоматі пройшов ВЛК, після чого працівник ТЦК намагався вручити йому повістку. Йому повідомили, що на наступний день він має з`явитися з речами. Він не був обізнаний із тим, що повістка бойова, але розумів, що його направлять до військової частини. Відмовився від отримання повістки через те, що в державі не оголошено війну, а лише воєнний стан, відтак і мобілізація має бути частковою. Зазначив, що він не має бажання воювати, тому з цих же причин не з`явився і наступного дня до ТЦК;

- показань свідка ОСОБА_8 , старшого офіцеру обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що 17 червня 2024 року після того, як ОСОБА_6 пройшов військово-лікарську комісію, за висновком якої був визнаний придатним до служби, підпадав під категорію громадян, які підлягають мобілізації на військову службу, йому було виписано бойову повістку на 18 червня 2024 року для його відправки до навчального центру. Вона особисто вручала повістку ОСОБА_6 , повідомивши йому про те, що це повістка для явки до ТЦК з подальшим направленням до навчального центру, дату, час необхідної явки. У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 від отримання повістки відмовився, нею було роз`яснено наслідки такої відмови. Наступного дня ОСОБА_6 до ТЦК не з`явився. Були складені відповідні акти, а саме про його відмову від отримання повістки та про неявку;

- показань свідка ОСОБА_9 , інструктора ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що в його присутності ОСОБА_8 вручала ОСОБА_6 бойову повістку, яку останній відмовився отримати. Зазначив, що ОСОБА_6 було роз`яснено зміст повістки та наслідки відмови від її отримання та нез`явлення за викликом. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_6 не з`явився до ТЦК у призначений час;

- копії військового квитка серії НОМЕР_1 з копією облікової картки до нього, відповідно до яких ОСОБА_6 є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку;

- картки обстеження й медичного огляду та довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 № 477 від 17 червня 2024 року, згідно з якими ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби;

- карток професійного відбору кандидата та соціально-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у ЗСУ від 17 червня 2024 року, відповідно до яких ОСОБА_6 рекомендований для проходження військової служби за мобілізацією;

- повістки, виписаної 17 червня 2024 року на ім`я ОСОБА_6 , про відправку о 08:00 18 червня 2024 року;

- акта про факт відмови від оповіщення по уточненню військово-облікових даних та призову на військову службу, складеного старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 17 червня 2024 року о 13:45, яким у присутності свідків засвідчено факт відмови ОСОБА_6 від отримання повістки про виклик до територіального центру, підпису про отримання повістки;

- акта про факт неявки на відправку до військової частини, складеного 18 червня 2024 о 14:10 офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 , яким засвідчено неявку ОСОБА_6 на відправку до військової частини НОМЕР_2 (152 опбр) на 8:00 18 червня 2024 року.

При цьому місцевий суд не встановив того, що свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обмовили ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки їхні показання є логічними, стабільними, послідовними та узгоджуються з іншими здобутими у кримінальному провадженні доказами.

Водночас суд першої інстанції дав критичну оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_6 щодо невизнання ними своєї провини у вчиненому, зазначивши, що вони повністю спростовуються встановленими під час судового розгляду фактичними обставинами та зібраними у справі доказами.

Отже суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого діяння поза розумним сумнівом, оскільки обвинувачений є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку, за висновком ВЛК визнаний придатним до військової служби, не має бронювання або відстрочки, тобто підлягає призову за мобілізацією, протеумисно ухилився від отримання повістки та не з`явився до ТЦК для направлення до військової частини для проходження військової служби.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК.

Відтак, колегія суддів уважає, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам статей 368, 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Свій висновок щодо виду й міри покарання обвинуваченому суд першої інстанції зробив, дотримавшисьвимог статей 50, 65-67 КК та врахувавши:

- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення,його суспільну небезпеку;

- відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання;

- дані про його особу: ОСОБА_6 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, працює в ТОВ «СІТІВУД СВ» водієм, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має;

- ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, зокрема, усвідомлення останнім факту ухилення від призову під час мобілізації та свідоме і наполегливе ігнорування конституційного обов`язку щодо захисту держави.

Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 , яка за своїм змістом є аналогічною до доводів, викладених у касаційній скарзі захисника ОСОБА_7 , проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, навівши в ухвалі відповідне обґрунтування.

За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_6 за ст. 336 КК, а також із мотивами призначеного обвинуваченому покарання.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив твердження ОСОБА_6 , висловлені ним під час апеляційного розгляду, про те, що він 17 червня 2024 року в третьому відділі ІНФОРМАЦІЯ_5 не перебував, військову лікарську комісію в цей день не проходив та йому не вручали повістку, оскільки вони є версією захисту, яка суперечить встановленим у провадженні обставинам та підтвердженим доказам.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такою позицією апеляційного суду та вважає її такою, що не суперечить показанням обвинуваченого ОСОБА_6 , наданим під час судового розгляду (технічний запис від 12 листопада 2024 року).

Також під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції не залишив без належної уваги й посилання захисника щодо неналежної оцінки місцевим судом дослідженого табеля обліку використання робочого часу за червень 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_6 у період з 14 до 18 червня 2024 року знаходився на роботі у філії, та слушно, на думку Суду, визнав їх безпідставними з огляду на те, що даний доказ суд оцінив у сукупності з іншими дослідженими доказами, та він не спростовує факту перебування ОСОБА_6 у цей час у РТЦК та проходження військово-медичної комісії, що не заперечувалося і самим обвинуваченим під час судового розгляду.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив і доводи апеляційної скарги щодо неналежного дослідження судом першої інстанції медичних документів та визнав їх необґрунтованими, оскільки суд дослідив усі докази, надані сторонами, в тому числі медичну документацію ОСОБА_6 .

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційного суду уважає, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, умотивованість їхніх висновків щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, захисник у касаційній скарзі не навів.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 січня 2025 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3