Постанова від 21.08.2025 по справі 461/672/24

Справа № 461/672/24 Головуючий у 1 інстанції: Клімченко М.І.

Провадження № 22-ц/811/1325/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.

секретаря: Салати Я.І.

з участю: представника ОСОБА_1 Раневича О.Ю.,

представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» Бухеника І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Дорожна профспілкова організація Львівської залізниці, Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Дорожна профспілкова організація Львівської залізниці, Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовну заяву мотивував тим, що з 01 вересня 1980 року працював на посадах, пов`язаних із залізничним транспортом у Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

На підставі наказу № 1288/ос від 24 жовтня 2023 року був звільнений з роботи з 27 жовтня 2023 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

У наказі № 1288/ос від 24 жовтня 2023 року йому встановлено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків, однак така не була виплачена в день його звільнення.

Крім того, йому не виплатили додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітків.

Оскільки в нього виникло право на отримання пенсії за віком у 60 років, тобто 31 серпня 2023 року, а звільнився 24 жовтня 2023 року через 1 місяць і 24 дні, то він не втратив права на виплату одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідач помилково вважає, що у випадку не звільнення за власним бажанням протягом двох місяців з настання у нього права на одну з пенсій за віком чи вислугою років працівник в подальшому втрачає право на виплату йому додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю при звільненні, оскільки це суперечить умовам колективного договору та не відповідає галузевій угоді, якими встановлено право на отримання додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті без визначення умов його виплати.

У зв`язку з невиплатою у день звільнення належних йому грошових сум, йому підлягає виплаті середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

З наведених підстав ОСОБА_1 просив:

-зобов`язати Регіональну філію «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі в розмірі трьох його середньомісячних заробітків та додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти його середньомісячних заробітків;

-зобов`язати Регіональну філію «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» виплатити йому середній заробіток за час затримки одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію, а саме з 28 жовтня 2023 року по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», Акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: Дорожна профспілкова організація Львівської залізниці, Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково.

Стягнуто з Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за період з 28 жовтня 2023 по 27 квітня 2024 в сумі 86460.08 грн, без врахування всіх необхідних податків і зборів.

Стягнуто з Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 246.60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення Старосамбірськогорайонного судуЛьвівської областівід 19березня 2025року в частині відмови у задоволенні позовних вимог оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на пенсію протягом двох місяців після настання цього права йому підлягає виплаті додаткова одноразова грошова допомога у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи в галузі понад 40 років в розмірі 5 середньомісячних заробітків, що становить 195089.80 грн.

При наявності у працівника права на виплату одноразової допомоги при виході на пенсію, у разі, якщо колективний договір погіршує становище працівників підприємства порівняно з умовами галузевої угоди, необхідно керуватися умовами галузевої угоди, виконання яких є обов`язком відповідача.

Ухвалюючи рішення, суд безпідставно взяв до уваги внесені до колективного договору зміни, які є недійсними, оскільки погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників.

Крім того, надана відповідачами редакція колективного договору не відповідає редакції колективного договору, зареєстрованого в Львівській міській раді,

Висновки суду першої інстанції про те, що право на пенсію за віком у позивача виникло вдруге є помилковими, оскільки таке право виникає в особи лише один раз з досягненням пенсійного віку.

Внаслідок затримки виплати одноразової грошової допомоги та додаткової одноразової грошової допомоги з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виплати в межах шестимісячного строку за період з 28 жовтня 2023 року по 27 квітня 2024 року в розмірі 230 560.20 грн, що не перевищує сум одноразової грошової допомоги та додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію, заборгованість по яким сукупно становить 312143.68 грн.

Просить рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити, а саме:

-зобов`язати Регіональну філію «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» виплатити ОСОБА_1 додаткову одноразову грошову за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти його середньомісячних заробітків, що еквівалентно 195089.80 грн;

-зобов`язати Регіональну філію «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки одноразової грошової допомоги та додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію з 28 жовтня 2023 року по 27 квітня 2024 року в розмірі 230560 грн.

Крім того, рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2025 року в частині задоволених позовних вимог оскаржило Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач був звільнений з роботи у жовтні 2023 року, тобто в період воєнного стану, під час якого дія окремих положень колективного договору, в тому числі і щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги, може бути зупинена за ініціативою роботодавця, що відбулося у формі двох окремих протоколів засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т та від 17 липня 2023 року № Ц-85/44 Ком.т.

Починаючи з жовтня 2023 року здійснюється нарахування та виплата матеріальної допомоги поетапно (почергово) в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення згідно з графіком погашення, тому до настання терміну виплати грошової допомоги згідно із затвердженим графіком, така виплата для конкретного працівника вважається призупиненою.

Виплата одноразової грошової допомоги позивачу згідно із затвердженим графіком здійснена в липні 2024 року, що свідчить про відсутність прострочення здійснення такої виплати та неправомірність стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за період з 28 жовтня 2023 року по 27 квітня 2024 року в сумі 86460.08 грн.

Внаслідок військової агресії російської федерації проти України Акціонерне товариство «Українська залізниця» зазнало впливу обставин непереборної сили на свою діяльність, у зв`язку з чим погіршилося його матеріально-технічне забезпечення та фінансове становище, зокрема і в частині спроможності виконання обов`язку з виплати одноразової грошової допомоги працівникам, що є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки виплати такої та інші обставини справи, в тому числі і виплату позивачу при звільненні коштів на суму 284602.36 грн., розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку мав би складати 45189.79 грн.

Просить рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці» до складу заробітної плати крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Судом встановлено, що наказом Відокремленого підрозділу «Служба приміських пасажирських перевезень» Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» від 15 серпня 2011 року № 29/ОС призначено ОСОБА_1 заступником начальника відокремленого підрозділу «Моторвагонне депо Львів» з експлуатації з 15 серпня 2011 року з посадовим окладом згідно штатного розпису, увільнивши його від обов`язків машиніста цього ж депо.

Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 1288/ос від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з 27 жовтня 2023 року у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України на підставі поданої ним заяви.

В наказі (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 1288/ос від 24 жовтня 2023 року зазначено виплати, які мають бути здійснені ОСОБА_1 у зв`язку з його звільненням, а саме, передбачено виплатити згідно з пунктами 26.1, 26.2 рішення правління АТ «Укрзалізниця» «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» від 17 липня 2023 року (протокол № Ц-85/44 Ком.т.) виплати відповідно до п. 5.1.3 колективного договору при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію по віку при стажі роботи в галузі 40 років 08 місяців 6 днів, одноразової грошової допомоги в залежності від стажу роботи трьох середньомісячних заробітків, проводити в хронологічній послідовності відповідно до затвердженого АТ «Укрзалізниця» графіку виплат.

В абзаці 1 пункту 3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки зі змінами та доповненнями (далі - Галузева угода) передбачено при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років 2 середньомісячні заробітки; більше 10 років 3 середньомісячні заробітки.

Згідно з абзацом 2 пункту 3.2.21 Галузевої угоди у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах: при стажі роботи в галузі:

для чоловіків з 20 до 25 років 1 середньомісячний заробіток; з 25 до 30 років 2 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 років 3 середньомісячні заробітки; з 35 до 40 років 4 середньомісячні заробітки; понад 40 років 5 середньомісячних заробітків;

для жінок з 15 до 20 років 1 середньомісячний заробіток; з 20 до 25 років 2 середньомісячні заробітки; з 25 до 30 років 3 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 років 4 середньомісячні заробітки; понад 35 років 5 середньомісячних заробітків.

Крім Галузевої угоди порядок виплати одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті регулюється в тому числі і колективним договором Моторвагонного депо Львів на 2009-2012 роки, схваленого конференцією трудового колективу 18 грудня 2008 року, дію якого продовжено в тому числі і на день звільнення ОСОБА_1 (далі - Колективний договір)

В абзаці 1 пункту 5.1.3 Колективного договору передбачено при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова грошова допомога в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років 2 середньомісячні заробітки; більше 10 років 3 середньомісячні заробітки.

Згідно з абзацом 2 пункту 5.1.3 Колективного договору у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачується додаткова одноразова грошова допомога у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі:

для чоловіків з 20 до 25 років 1 середньомісячний заробіток; з 25 до 30 років 2 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 років 3 середньомісячні заробітки; з 35 до 40 років 4 середньомісячні заробітки; понад 40 років 5 середньомісячних заробітків;

для жінок з 15 до 20 років 1 середньомісячний заробіток; з 20 до 25 років 2 середньомісячні заробітки; з 25 до 30 років 3 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 років 4 середньомісячні заробітки; понад 35 років 5 середньомісячних заробітків.

Постановою керівництвазалізниці тапрезидії Дорпрофсожувід 24грудня 2010року №П-34/3«Про внесеннязмін доКолективного договорузалізниці на2009-2012р.р.»внесено змінита доповненняв томучислі ів пункт5.1.3.,абзац другийвикладено вредакції:«У разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію, а саме: за віком, за вислугою років, за віком на пільгових умовах на одну із пенсій, за якою передбачено зниження пенсійного віку, протягом двох місяців після виникнення вперше цього права, виплачується додаткова одноразова грошова допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в таких розмірах при стажі роботи в галузі» далі за текстом.

Крім того, доповнено пункт 5.1.3. абзацом: «У випадку не звільнення працівника за власним бажанням у строки та на одну із пенсій, що зазначені в абзаці 2 цього пункту колдоговору, він втрачає право у подальшому на виплату йому додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю при звільненні його вперше на пенсію протягом двох місяців з дня настання у нього права н а її отримання.».

Рішенням правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця», оформленого протоколом № Ц-54/31 Ком.т від 14 березня 2022 року, призупинено інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, за винятком матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.

Згідно з підпунктом 26.1 пункту 26 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» рішенням правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця», оформленого протоколом № Ц-85/44 Ком.т від 17 липня 2023 року, здійснено нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені в період у період з січня до грудня 2023 року 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14 березня 2022 року (протокол № Ц-54/31 Ком.т).

Нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 26.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з жовтня 2023 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики (підпункт 26.2 пункту 26 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» рішення правління Акціонерного товариства «Укрзалізниця», оформленого протоколом № Ц-85/44 Ком.т від 17 липня 2023 року).

Графік виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2023 рік згідно з пунктом 3.2.21 Галузевої угоди (зі змінами) затверджено директором з управління персоналом та соціальної політики АТ «Укрзалізниця» 05 березня 2024 року.

08 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із заявою щодо виплати грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Згідно злистом Регіональноїфілії «Львівськазалізниця» Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» від 20 листопада 2023 року № НЗК-10/4533 нарахування та виплата одноразової та додаткової грошової допомоги при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію буде проведена в хронологічній послідовності після затвердження АТ «Укрзалізниця» відповідних графіків виплат.

Листом Регіональної філії«Львівська залізниця»Акціонерного товариства«Українська залізниця» від 28 грудня 2023 року № НЗК-10/5159 повідомлено, що лист від 20 листопада 2023 року № НЗК-10/4533 надіслано помилково та зазначено, що пункт 5.1.3. колективного договору містить одні умови для надання одноразової грошової та відмінні умови для надання додаткової одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.

Згідно з роз`ясненням щодо порядку застосування абзаців 2, 5, п. 5.1.3 Колективного договору, наданим спільно Регіональною філією «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Дорпрофсожем Львівської залізниці 01 лютого 2023 року № Н-11/20, правова конструкція абзаців 2, 5, п. 5.1.3 Колективного договору полягає у тому, що виплата додаткової допомоги є результатом волевиявлення працівника, який після виникнення в нього вперше права на пенсію вирішує або звільнитися протягом двох місяців та отримати додаткову допомогу, або продовжувати працювати і безповоротно втратити право на неї. Факт не звільнення протягом встановленого строку на одну із зазначених в абзаці 2 п. 5.1.3. Колективного договору пенсій, право на яку виникло вперше, має наслідком втрату працівником права надалі на виплату додаткової допомоги при звільненні з будь-яких підстав.

У листі Профспілки залізничників і транспортних будівельників України №107/04 від 14 березня 2023 року, наданому у відповідь на звернення регіональної філії «Львівська залізниця» та Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці від 17.02.2023 № Н-10/566 щодо офіційного тлумачення та роз`яснення змісту абзацу 2 п. 3.2.21 Галузевої угоди серед іншого зазначено, що пунктом 1.6 Галузевої угоди встановлено, що питання трудових відносин і соціального захисту працівників, які мають свою специфіку роботи, регулюються на місцях колективними договорами залізниць та їх структурних підрозділів, підприємств, організацій, установ залізничного транспорту. Тобто норма, передбачена п. 3.2.21 Галузевої угоди, може бути конкретизована безпосередньо колективним договором, оскільки призначення та виплата працівникам додаткової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію здійснюється на підставі відповідних норм колективного договору.

Листом Регіональноїфілії «Львівськазалізниця» Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» від 08 січня 2024 року № Н-10/77 повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 набув права на пільгову пенсію ще до моменту звільнення на підставі наказу від 24 жовтня 2023 року №1288/ос та до досягнення ним пенсійного віку (60 років), він тратив право на виплату йому додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю.

З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Старосамбірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Рішенням Старосамбірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №134250001080 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 05 вересня 2018 року довічно в розмірі 6350.99 грн.

Отже, у вересні 2018 року у ОСОБА_1 виникло право на пенсію за вислугою років, яку ним оформлено.

В подальшому, не звільнившись протягом двох місяців після настання права на призначення пенсії за вислугою років, ОСОБА_1 продовжував працювати до 27 жовтня 2023 року, до звільнення з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, тобто після настання права, передбаченого абзацом першим ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз положень абзацу 1 пункту 3.2.21 Галузевої угоди та абзацу 1 пункту 5.1.3. Колективного договору свідчить про те, що підставами для виплати одноразової матеріальної допомоги при звільненні є сам факт звільнення працівника вперше у зв`язку з виходом на пенсію та стаж роботи в галузі.

Разом з цим підставами для виплати додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті і розмірах, крім стажу роботи, є звільнення працівника протягом двох місяців після настання права на будь-який вид пенсії (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років).

В той же час, у випадку якщо працівник, у якого настало право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років, не звільнився за власним бажанням протягом двох місяців з моменту виникнення такого права, втрачає право на додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Таким чином, положення п. 5.1.3 Колективного договору повністю відповідають та узгоджуються з положеннями п. 3.2.21 Галузевої угоди, що спростовує доводи позивача про те, що Колективний договір обмежує його права в частині дотримання встановлених Галузевою угодою мінімальних гарантій.

Позивач не є стороною Галузевої угоди та не наділений правом її офіційного (легального) тлумачення, у зв`язку з чим викладені позивачем в позовні заяві та апеляційній скарзі тлумачення положень Галузевої угоди, а також порівняння її умов з умовами Колективного договору, є виключно його власним судженням, яке не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отримавши право на пенсію за вислугою років у вересні 2018 року, ОСОБА_1 не звільнився за власним бажанням протягом двох місяців з моменту виникнення такого права, продовжив працювати на займаній посаді і надалі, відтак не виконав умов, передбачених п. 5.1.3 Колективного договору та п. 3.2.21 Галузевої угоди, необхідних для реалізації права на додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 додаткової одноразової грошової допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти його середньомісячних заробітків.

Разом з тим, на день звільнення, тобто 27 жовтня 2023 року, позивач мав право на виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію.

Згідно з довідкою, виданою виробничим структурним підрозділом «Моторвагонне депо Львів» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», заробітна плата ОСОБА_1 за період серпень-вересень 2023 року становить 78035.93 грн., а середньомісячна заробітна плата становить 39017.96 грн.

Відтак, одноразова грошова допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат становить 117053.88 грн. (3 х 39017.96 грн = 117053.88 грн).

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2024 року ОСОБА_1 нараховано вихідну допомогу в розмірі 117053.88 грн., з яких утримано податок х доходів в розмірі 21069.70 грн та військовий збір в розмірі 1755.81 грн.

Оскільки у липні 2024 року ОСОБА_1 виплачено одноразову матеріальну допомогу залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію в розмірі трьох його середньомісячних заробітків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлена ним позовна вимога про стягнення такої не підлягає до задоволення.

Однак, виплативши одноразову грошову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків ОСОБА_1 у липні 2024 року, роботодавець не дотримався визначеного КЗпП України строку розрахунку з працівником у день його звільнення.

При цьому, наявність конкретного графіка виплат, передбачених колективним договором, що були призупиненні та відновлені до того як позивач звільнився, не може бути підставою для звільнення роботодавця від обов`язку виплатити в день звільнення усі належні працівникові виплати, в тому числі і виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію в розмірі трьох середньомісячних заробітків, право на отримання якої мав ОСОБА_1 .

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, одноразова матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження №11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

При цьому, здійснення роботодавцем усіх виплат, належних позивачу в подальшому після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця виплатити відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, але не більш як за шість місяців.

З огляду на те, що позивачу у день звільнення не було виплачено належні йому виплати, суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток працівника розраховується відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості сума середнього заробітку за час затримки виплати в межах шестимісячного строку затримки виплати з 28 жовтня 2023 року по 27 квітня 2024 року становить 230560 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення вищевказаного розміру середнього заробітку за час затримки виплати до 86460.08 грн, пропорційно до розміру заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, однак з таким висновком колегія суддів не погоджується.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Однак,як встановленов судіапеляційної інстанції, ОСОБА_1 діяв добросовісно,своєчасно звернувсядо роботодавцяз вимогоюпровести зним розрахунокта виплатитивсі належнійому надень звільненняплатежі,однак начас зверненнядо судуз позовнимивимогами такийрозрахунок небув проведенийроботодавцем,позивач вкороткі термінипісля звільненнязвернувся досуду зазахистом своїхправ,а томуколегія суддіввважає щов даномувипадку відсутніпідстави длязменшення розмірувідшкодування середньогозаробітку зачас затримкироботодавцем розрахункупри звільненнів сумі230560грн. за період з 28жовтня 2023 року по 27 квітня 2024 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення суду в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за період з 28жовтня 2023 року по 27 квітня 2024 року в сумі 230560 грн, без врахування всіх необхідних податків і зборів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційнускаргу Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» вособі Регіональноїфілії «Львівськазалізниця» Акціонерноготовариства «Українськазалізниця» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2025 року змінити.

Стягнути з Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за період з 28жовтня 2023 року по 27 квітня 2024 року в сумі 230560 грн, без врахування всіх необхідних податків і зборів.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2025 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.