Постанова від 17.09.2025 по справі 120/620/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 120/620/25

адміністративне провадження № К/990/30243/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької митниці на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року, постановлену колегією суддів у складі Кузьмишина В. М. (суддя-доповідач), Сушка О. О., Сапальової Т. В., у справі № 120/620/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСВІТ-МВ» до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОСВІТ-МВ» (далі - позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці (далі - відповідач, скаржник), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA401000/2024/000353/2, № UA401000/2024/000352/2, № UA401000/2024/000351/2 від 04 грудня 2024 року; № UA401000/2024/000364/2, № UA401000/2024/000362/2 від 10 грудня 2024 року; № UA401000/2024/000365/2, № UA401000/2024/000367/2, № UA401000/2024/000366/2 від 11 грудня 2024 року.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 01 квітня 2025 року адміністративний позов задовольнив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Вінницька митниця подала апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали Вінницька митниця направила до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю фінансування.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у задоволенні зазначеного вище клопотання було відмовлено та продовжено відповідачеві строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

У подальшому відповідач повторно подав до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому зазначив аналогічні підстави.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Вінницької митниці про відстрочення сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року, Вінницька митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначене судове рішення скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, позивач стверджує, що суди не врахували правову позицію Верховного Суду щодо можливості відстрочення або розстрочення сплати судового збору судом для юридичної особи.

Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Позивач не подав до суду відзив на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України.

Приписами пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Частиною другою статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, яка в силу положень частини другої статті 298 КАС України, підлягає застосуванню до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем не виконані, оскільки документа про сплату судового збору суду не надано, а подане скаржником на виконання вимог ухвали клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Як на підставу для відмови у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору суд апеляційної інстанції послався на те, що положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, а тому процедура відстрочення сплати судового збору може бути застосована виключно до фізичних осіб.

Перевіряючи обґрунтованість доводів скаржника, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у його клопотанні про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Отже, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

У питаннях зменшення розміру судових витрат, відстрочення та розстрочення судових витрат слід керуватися загальною нормою частини першої статті 133 КАС України, яка визначає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.

Норми частини першої статті 133 КАС України та норми частини першої статті 8 Закону № 3674-VI щодо відстрочення (розстрочення) сплати судового збору є самостійними і не конкурують між собою. Суд за клопотанням позивача, враховуючи його майновий стан, може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору за подання адміністративного позову на визначений строк. Нормами КАС України максимальний строк, на який суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, не встановлено. Застосувавши на підставі частини шостої статті 7 КАС України аналогію закону, а саме частину першу статті 8 Закону № 3674-VI, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору не повинно бути довше ніж до ухвалення судового рішення.

Такий правовий підхід підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/263/23.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції при вирішенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не врахував правові висновки, викладені у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, через що висновки про відсутність законодавчих підстав для відстрочення розміру судового збору юридичним особам є помилковими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернення апеляційної скарги відповідача з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької митниці задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 120/620/25 скасувати, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко