Рішення від 17.09.2025 по справі 589/803/25

Справа № 589/803/25

пр.№ 2/464/1339/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2025 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Бугера Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міської ради, військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

У лютому 2025 року ОСОБА_1 (надалі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області із позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі Відповідачка, ОСОБА_2 ), третя особа: органу опіки та піклування Виконавчого комітету Шосткинської міської ради (надалі Третя особа-1), про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20.02.2025 вказану вище позовну заяву було направлено за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.

Дана справа надійшла до Сихівського районного суду м.Львова 31.03.2025.

Ухвалою від 03.04.2025 відкрито провадження у справі №589/803/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.04.2025 та залучено в якості третьої особи,військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі Третя особа-2, ВЧ НОМЕР_1 ).

Подальший процесуальний хід розгляду справи відображений в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 13.06.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду на 20.06.2025.

У судовому засіданні 20.06.2025 судом оголошено перерву до 09.07.2025.

09.07.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 28.07.2025.

У судовому засіданні 28.07.2025 оголошувалася перерва до 06.08.2025.

06.08.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.09.2025.

02.09.2025 судом здійснено перехід до стадії ухвалення у справі рішення, оголошення рішення відкладено на 09.09.2025.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що з 01.10.2024 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Як зазначає позивач, його дружина, починаючи з 2022 року, має психічне захворювання, у зв`язку із чим неодноразово проходила лікування у КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», КНП «Буська ЦРЛ» та КНП «Шосткинська ЦРЛ Шосткинської міської ради». Відповідне захворювання перешкоджає відповідачці не лише здійснювати самообслуговування без сторонньої допомоги, але й виконувати покладені неї обов`язки матері відносно її сина, що підтверджувалося, серед іншого, висновками лікарських комісій.

Позивач вказує, що з самого народження дитини саме він здійснює догляд за ним, піклується про його стан здоров`я та несе усі витрати на утримання сина. Фінансовий дохід він стабільно отримує від ВЧ НОМЕР_1 , у якій проходить військову службу. Натомість, відповідачка не може доглядати і виховувати сина через хворобу, вона не працює і немає жодних джерел доходу.

Зважаючи на це, позивач просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 . Встановлення відповідного факту необхідне для захисту прав і законних інтересів дитини та можливості одноосібного звернення позивача до уповноважених органів від імені та в інтересах дитини, а також для реалізації прав та інтересів батька, який займається вихованням та утриманням.

Аргументи відповідачки.

Відповідачка не подавала до суду відзиву на позовну заяву, як і не надсилала жодних письмових заяв, у яких би висловлювала свої заперечення проти задоволення позовних вимог.

У той же ж час, у підготовчому засіданні 15.05.2025 вона зазначила, що ознайомлена із позовом, позовні вимоги їй зрозумілі, однак подавати відзив на позовну заяву, як і залучати представника до участі у справі, на її думку, не доцільно. Вказане підтверджується протоколом судового засідання від 15.05.2025 (Т.1;а.с.83-91) та відповідним звукозаписом.

Аргументи третьої особи-1.

Третя особа-1 подала до суду заяву (вх. №3007/25 від 30.05.2025), до якої долучила висновок органу опіки та піклування. Згідно із цим висновком виконавчий комітет Шосткинської міської ради, виходячи зі стану здоров`я відповідачки, дійшов висновку про необхідність встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 , з метою належного догляду за новонародженою дитиною, збереження життя і здоров`я малюка та просить суд прийняти відповідне рішення про задоволення позовних вимог позивача(Т.1; а.с. 96-100).

Аргументи третьої особи-2.

Третя особа-2подала до суду пояснення, у яких підтвердила, що позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Під час проходження служби він зарекомендував себе як військовослужбовець, який відповідально ставиться до своїх службових обов`язків, доручені йому завдання виконує якісно і своєчасно, проявляючи при цьому старанність та розумну ініціативу.

Третя особа-2 зазначила, що питання визнання факту самостійного виховання та утримання дитини виходить за межі повноважень ВЧ НОМЕР_1 , особисті та сімейні стосунки прямого відношення до військової служби не мають. При цьому вона не заперечує проти можливості впливу рішенням суду на проходження військової служби позивачем, у т. ч. можливості його звільнення після встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дитини, проте відмічає, що вирішення відповідного питання передчасне і не може обмежуватися службовими обов`язками та позицією військової частини.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.10.2024 між позивачем та відповідачкою зареєстровано шлюб, що підтверджується відповідним Свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 01.10.2024 (Т.1; а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним Свідоцтвом серії НОМЕР_3 від 28.11.2024 (Т.1;а.с.12) та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00048601999 від 07.01.2025 (Т.1; а.с. 13-14).

З матеріалів справи прослідковується, а сторонами не заперечується та обставина, що відповідачка є матір`ю ще двох малолітніх дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Батьком хлопчика є ОСОБА_6 , що вбачається зі змісту Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 28.04.2022 (Т.1; а.с. 122), а дівчинки ОСОБА_7 , що вбачається зі змісту Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 22.02.2022 (Т.1; а.с. 121).

Щодо цих дітей Виконавчим комітетом Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області 12.09.2022 прийнято рішення №387 про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, а також рішення №388 та №389 про призначення ОСОБА_8 їх опікуном (Т.1; а.с. 113-117).

Судом встановлено, а сторонами не заперечується та обставина, що сім`я ОСОБА_9 фактично проживає у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 , що вбачається зі змісту довідки №71 від 09.01.2025 (Т.1;а.с.28) і підтверджено третьою особою-2, та з вересня 2024 року отримує від військової частини заробітну плату, що прослідковується зі змісту відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків (Т.1; а.с. 30).

У той же ж час, відповідачка у період з 1 по 3 квартал 2024 року офіційно не отримувала доходу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків (Т.1;а.с.31). Доказів, які б вказували на те, що вона має ту чи іншу зайнятість станом на дату ухвалення цього рішення до суду подано не було.

Судом встановлено, що у період до та після народження дитини відповідачка неодноразово проходила лікування, лікарські-консультативні комісії та консультації у лікарів, а саме:

1) У період з 04.08.2022 по 19.08.2022 вона проходила стаціонарне лікування у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується документом «Епікриз виписний» (Т.1; а.с. 16). Згідно із цим документом лікар-психіатр ОСОБА_10 встановила відповідачці діагноз: F43.2 Розлад пристосовних реакцій. Функціональний діагноз: Розлад пристосовних реакцій з вираженим тривожним компонентом та дисоціативним мутизмом.

До лікарні відповідачка звернулась через втрату дару мовлення після «сильного стресу» (сон про матір). З анамнезу відомо, що раніше пацієнтка також втрачала мову через стресові ситуації (переважно сварки з матір`ю). З її слів: «я не могла говорити після шоку», «ненавиділа маму», «мама погрожувала, що забере мене до себе». Коли вперше втратила здатність розмовляти, пацієнтка звернулась до екзорциста, після чого, з її слів, їй стало краще і вона почала розмовляти. Через декілька днів вона знову перестала говорити, і такі епізоди втрати та набуття можливості розмовляти виникали всього 4 рази з періодичністю в 2-4 дні. Поступивши у відділення пацієнтка не висловлювала жодних скарг, окрім нездатності розмовляти та страху зустрічі з мамою, про що постійно писала у блокноті.

У розділі «Психічний статус» епікризу вказано, зокрема таке: пацієнта не розмовляє, для спілкування використовує блокнот з ручкою, фамільярна, заходить в кабінети без дозволу, виглядає напруженою, тривожною, постійно наголошує на своїх скаргах (неможливість говорити, страх матері, зокрема, що вона дізнається про її місце перебування, забере її дітей), вимагає психолога, інтелект знижений, активна та пасивна увага збережені, пацієнтка спостережлива, але не здатна до тривалого зосередження, легко відволікається, іноді не бажає слухати лікаря.

2) 09.09.2022 ЛКК КНП «Буська ЦРЛ» надано Висновок про наявність у матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків №340, згідно із яким відповідачка, як матір ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків (висновок дійсний до 09.09.2023) (Т.1; а.с. 137).

3) 09.08.2023 ЛКК КНП «Буська ЦРЛ» надано Медичний висновок №538, яким відповідачці поставлено діагноз: розлад адаптації з вираженим компонентом і дисоціативним мутизмом, і вказано, що вона не може повноцінно виконувати обов`язки матері (Т.1; а.с. 17).

4) 18.01.2024 лікарем-психіатром ОСОБА_10 КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» надано Консультаційний висновок спеціаліста, яким ОСОБА_2 поставлено новий основний діагноз: F70.1 Легка розумова відсталість, значні відхилення у поведінці пацієнта, які потребують догляду та лікування. Опис: на вигляд пацієнта неохайна, непосидюча, дистанції з персоналом не тримає, часто мова не по суті, багатослівна. Зі слів тітки: за своїми дітьми не доглядає, домашніми обов`язками не займається, хворіє з народження (завжди погано вчилась, задавала незручні питання при людях, не відчувала небезпеки, була розгальмованою, не дослухалась до порад, робила по своєму). Каже, що часто «привиджується мама», від чого пацієнтка сильно лякається. Мислення розірване, предметно-конкретне, інтелект знижений (Т.1; а.с. 18).

5) 13.06.2024 лікарем-психіатром ОСОБА_10 КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» надано Консультаційний висновок спеціаліста, яким підтверджено раніше поставлений ОСОБА_2 основний діагноз: F70.1 Легка розумова відсталість, значні відхилення у поведінці пацієнта, які потребують догляду та лікування (Т.1; а.с. 19).

6) 14.06.2024 ЛКК КНП «Буська ЦРЛ» надано Висновок про наявність у матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків №588, згідно із яким відповідачка, як матір ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків (висновок дійсний до 14.12.2024) (Т.1; а.с. 20).

7) 07.11.2024 лікарем-психіатром ОСОБА_11 КНП «Шосткинська ЦРЛ» надано Консультаційний висновок спеціаліста, яким підтверджено раніше поставлений ОСОБА_2 основний діагноз: легка розумова відсталість зі значним відхиленням у поведінці пацієнта (Т.1; а.с. 23).

8) 05.12.2024 ЛКК КНП «Шосткинська ЦРЛ» надано Висновок про наявність у матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків №318/4, згідно із яким відповідачка, як матір ОСОБА_3 , має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню нею батьківських обов`язків (висновок дійсний до 05.12.2025) (Т.1; а.с. 26).

З матеріалів справи також вбачається, що у період вагітності відповідачки Красненська селищна рада Золочівського району Львівської області зверталася до Шосткинського міського територіального центру соціального обслуговування із листом №03-08/977 від 22.08.2024, у якому повідомила, що на території м. Шостка проживає відповідачка, малолітні діти якої перебувають на обліку дітей, позбавлених батьківського піклування, в секторі «Служба у справах дітей» Красненської селищної ради. Відповідна особа є вагітною, а у її сім`ї є можливість складних життєвих обставин. Вказане обумовлює необхідність вжиття передбачених законом заходів реагування (Т.1; а.с. 21).

Після народження ОСОБА_3 , КНП «Шосткинський МЦПМСД» просив начальників служби у справах дітей та відділу молоді Шосткинської міської ради звернути увагу на родину ОСОБА_12 , оскільки під час спілкування із відповідачкою стан її психічного здоров`я викликає насторогу і занепокоєння, мати належним чином не реагує на рекомендації лікаря щодо догляду за новонародженою дитиною, у неї відсутня адекватна оцінка стану дитини, а догляд за дитиною здійснює батько (Т.1; а.с. 24).

У якості реагування на вказаний лист, головним спеціалістом служби у справах дітей 02.12.2024 проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт (Т.1;а.с.25). Згідно із цим актом сім`я ОСОБА_13 проживає у одній кімнаті на 5 поверсі гуртожитку (коридор, кухня, санвузол загального використання), умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дитини наявне все необхідне. При цьому зазначено, що позивачу було рекомендовано наглядати за відповідачкою, контролювати її дії та доглядати за дитиною.

Враховуючи стан здоров`я відповідачки, з метою належного догляду новонародженої дитини, збереження життя та здоров`я малюка, Службою у справах дітей Шосткинської міської ради рекомендовано оформити відпустку по догляду за дитиною за батьком ОСОБА_1 , що вбачається зі змісту листа №24/568 від 25.12.2024 (Т.1; а.с. 27).

28.05.2025 Виконавчим комітетом Шосткинської міської ради прийнято рішення №171 про затвердження Висновку про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_1 (Т.1;а.с.97-98). При затвердженні вказаного висновку орган опіки і піклування виходив із того, що мати дитини, ОСОБА_2 , згідно із довідкою ЛКК має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежить від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Вона має ще двох дітей, які перебувають під опікою родичів у Львівській області через її хворобу. Зважаючи на це, висновок про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини є необхідним для належного догляду за новонародженою дитиною, збереження життя та здоров`я малюка.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи судом проведено допит свідків, які повідомили суду обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, а саме:

1) 20.06.2025 допитано ОСОБА_14 , матір відповідачки. Зазначила, що у вересні 2022 року старших дітей її дочки віддали під опіку ОСОБА_8 , через що дочка була у важкому стані. У жовтні 2022 року дочка переїхала до неї, а на початку 2023 року залишила матір та поїхала у м. Київ, де познайомилась із позивачем. Щодо психічного стану відповідачки повідомила таке: у 2022 році у неї з`явився розлад мовлення (не декілька днів втратила дар мови), лікувалась у стаціонарі у м. Львові на вул. Миколайчука у психіатрії. Щодо позивача повідомила, що він гуляє із дитиною, купає її та готує для неї.

2) 09.07.2025 допитано ОСОБА_8 , тітку відповідачки, яка проживає у селищі Красне Львівської області. Зазначила, що відповідачка народилися нездоровою, не вміє контролювати своїх думок, поведінка у неї неадекватна, а у підлітковому віці вона поводилася як малолітня дитина. Через гіперопіку зі сторони матері відповідачка має багато страхів та не може виконувати дрібних побутових речей (наприклад, коли вона допомагала у саджанні картоплі, то робила це таким чином: розкладала картоплю в один ряд впритул одна до одної). Чоловіків для відповідачки обирала для неї мама, яка вела із ними переписку у Інтернеті.

Щодо першої дитини. Після народження першої дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідачка проживала із матір`ю у м. Львів. Був випадок, коли посеред дороги вона залишала візок із дитиною і втекла, кажучи, що боїться машин.

Щодо другої дитини. Під часвагітності другоюдитиною,яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ,матір відповідачкисказала,що виженеїї здому. Свідок запропонувала взяти ОСОБА_15 до себе та поселила її у своєму будинку уже після народження другої дитини. У цей час старша дитина була з бабусею. З дитиною відповідачка гуляла, однак поводила себе неадекватно, про що повідомляли односельці, які подавали відповідні скарги до соціальних служб (зокрема, про те, що вона залишила візок з дитиною під відкритим сонцем). Вночі, коли дитина плакала, відповідачка до неї не підходила; купати дитину боялась, через те, що думала, що втопить її; суміш приготувати могла, але її температура могла бути високою; з дитиною не розмовляла; втікала від батьківських обов`язків; коли дитина починала щось вимагати, то відповідачка відштовхувала її, впадала у паніку та втікала від неї.

Щодо опікинад дітьми. Соціальні служби часто навідувалися для перевірки умов проживання дітей та повідомляли, що заберуть їх у дитячий заклад (одного разу вони приїхали до свідка разом із поліцією). Для того, щоб уникнути цього, свідок написала заяву про опіку над ними. Наразі вона є опікуном обох дітей відповідачки; остання рідко відвідує дітей.

Щодо лікування відповідачки. Відповідачка втратила дар мовлення, після того як поговорила із мамою по телефону. Влітку 2022 року вона звернулася до психіатра у м. Львові, де стаціонарно лікувалась орієнтовно два тижні. Їй було поставлено діагноз: розлад адаптації. Лікар сказала, що психічний стан відповідачки на рівні підлітка 10-12 років.

3)09.07.2025допитано ОСОБА_16 , сусідку позивача та відповідачки, яка проживає у гуртожитку у АДРЕСА_2 . Зазначила, що позивач самостійно готує для дитини їжу, займається дитиною та переодягає її, іде зранку на роботу та повертається в обід для того, щоб погодувати та переодягнути дитину. У період його відсутності свідок готує для дитини, годує її, переодягає підгузник та гуляє із нею; коли чує, що дитина плаче одразу стукає у кімнату та заходить, щоб перевірити, що з дитиною. Щодо відповідачки, то вона фактично не залучена до виховання дитини, не бере повноцінної участі у її утриманні та догляді за нею.

4) 28.07.2025 допитано ОСОБА_10 , лікаря-психіатра КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». Зазначила, що у серпні 2022 року відповідачка була госпіталізована до лікарні зі скаргами на неможливість розмовляти. Щодо психічного стану відповідачки повідомила таке: при поступленні на лікуванні не розмовляла, була жестово активною, писала на листочку, була неспокійною, дуже тривожною, не хотіла лікуватися. Крім цього, зазначила, що на стаціонарному лікуванні вона перебувала у період з 04.08.2022 по 19.08.2022, а також підтвердила перший діагноз відповідачки: розлад адаптації з дисоціативним мутизмом (зміни поведінки внаслідок стресу).

5) 06.08.2025 допитано ОСОБА_17 , лікаря-психіатра у Шоскинському психоневрологічному відділенні КНП «Шосткинська ЦРЛ», яка входила до складу ЛКК, що надала Висновок №318/4 від 05.12.2024. Зазначила, що знайома із відповідачкою, позаяк та прийшла із чоловіком та дитиною до неї на прийом у листопаді 2024 року. Щодо психічного стану відповідачки повідомила таке: остання не має відчуття такту та дистанції, не взмозі доглядати за дітьми, не зацікавлена у вихованні дитини: не бере її на руки, не годує, не прибирає, не хоче навіть підходити до сина. Крім цього, вона підтвердила тривалий діагноз відповідачки: розумова відсталість з порушенням поведінки.

6) 06.08.2025 допитано ОСОБА_18 , лікаря-психіатра у Шоскинському психоневрологічному відділенні КНП «Шосткинська ЦРЛ», який входив до складу ЛКК, що надала Висновок №318/4 від 05.12.2024. Зазначив, що оглядав відповідачку під час вагітності, оскільки вона перебувала у стаціонарі пологового будинку. Щодо психічного стану відповідачки повідомив таке: має сильну інфантильну поведінку, не має відчуття такту та дистанції, багатослівна, мислення пряме, не може повністю розуміти деякі речі (наприклад, може нашкодити собі), не відповідальна, не піклується про дітей, не може самостійно виховувати дитину, оскільки немає розуміння того, що це потрібно робити постійно. Крім цього, він підтвердив тривалий діагноз відповідачки: легка розумова відсталість зі значним відхиленням у поведінці (для цього він отримував додаткову медичну документацію стосовно відповідачки).

Слід також зазначити, що свої пояснення щодо обставин спору надали і сторони під час проведення судових засідань, а саме:

1) ОСОБА_1 зазначив,що познайомивсяіз відповідачкоюу м.Києві приблизноу липні2023року,у серпні2023року вонапереїхала донього ум.Київ,а згодом літом2024року,до м.Шостка.Після народженнясина,до відповідачкивикликали психологів;для того,щоб доглядатиза новонародженимвін взяввідпустку ізабрав дитинуіз пологовогобудинку;органи опікита піклуванняпропонували взятидекретну відпустку,однак військовачастина не надала згоди на це. Позивач вказав, що самостійно здійснює догляд за дитиною: хоча він і проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , він щодня зранку, в обід та ввечері годує дитину, переодягає, ввечері разом з відповідачкою гуляє з дитиною. Така можливість наявна у нього тому, що його житло знаходиться у 10 хвилинах ходьби від військової частини. У час відсутності позивача вдома доглядати за дитиною допомагають сусіди, оскільки у дружини психологічні розлади. Він фінансово утримує дитину (купляє необхідні речі та продукти харчування), а його місячний дохід становить орієнтовно 20000,00 грн. Відповідачка не працює.

2) ОСОБА_2 зазначила, що познайомилась із позивачем у м. Київ, де проживала з січня 2023 року. Новонароджена дитина проживає із нею та позивачем. Вихованням дитини повністю займається чоловік, інколи допомагають сусіди. Щодо можливості доглядати за дитиною вона вказала таке: вона взмозі переодягнути дитині підгузник, однак готує чоловік (у цьому також допомагають сусіди), до дітей вона не готова фізично та психологічно, купати дитину вона боїться через страх втопити її. На прогулянку із дитиною вона самостійно не виходить, може прогулятись із дитиною лише разом із чоловіком увечері.

ОЦІНКА СУДУ.

У справі, яка є предметом судового розгляду, позивач просить суд встановити факт самостійного утримання та виховання його малолітньої дитини ОСОБА_3 . Відтак, заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу батька, який самостійно утримує та виховує дитину.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (надалі СК України).

Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідачка є подружжям та батьками ОСОБА_3 , малолітньої дитини, що була народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.

У даній справі сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та, відповідно, мають рівні права та обов`язки щодо їхньої дитини.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. Так, за приписами частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини1 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до частини 1статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною 1 статті 15СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною 1 статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Як уже зазначалося вище, у цій справі позовна заява ОСОБА_1 спрямована на встановлення факту самостійного утримання та виховання ним дитини, що, на переконання суду, може мати негативні наслідки для матері дитини відповідачки у цій справі.

У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та ухилення від участі у такому вихованні, який повинен розглядатися в порядку позовного провадження з обов`язковою участю органу опіки та піклування (частини 4, 5 статті 19 СК України).

Вказані висновки суду узгоджуються із правовими висновками Верхового Суду, викладеними у постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22.

У цій постанові суд касаційної інстанції, стверджуючи про можливість встановлення факту самостійного виховання дитини у порядку позовного провадження, зазначив, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язанез настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Відповідні висновки є цілком обґрунтованими, з огляду на важливість принципу дотримання найкращих інтересів дитини, важливість якого підкреслена й міжнародними документами. Так, пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Зі змісту статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991, узгоджуються з нормамиКонституції Українита законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

В уже згаданій вище постанові Верховний Суд вказав, що оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною 1 статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги у справі №589/803/25, суд вважає, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку доведено факт одноосібного утримання та виховання дитини. Так, зі змісту наявних у матеріалах справи документів, лікарських висновків, а також із показань свідків прослідковується, що відповідачка не здатна належним чином виконувати свої батьківські обов`язки відносно ОСОБА_3 в силу наявності у неї тривалого психічного захворювання. При цьому через наявне у неї захворювання відповідачка не спроможна не лише належно виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, що негативно впливає на права й інтереси самої дитини, але й не може займатися самообслуговуванням, що зафіксовано у відповідних довідках ЛКК. На додачу до викладеного, позивачу було рекомендовано контролювати дії відповідачки відносно дитини, про що зазначено у листі головного спеціаліста служби у справах дітей, виготовленого за результатами проведення 02.12.2024 обстеження умов проживання ОСОБА_3 .

Не залишається поза увагою суду і те, що відповідачка не заробляє жодних грошових коштів, а двоє її інших дітей перебувають під опікою родички відповідачки та, відповідно, не проживають разом із останньою.

На противагу своїй дружині, яка в силу об`єктивних обставин не може виконувати батьківські обов`язки навіть на базовому рівні, позивач вчиняє усі необхідні дії для того, щоб утримувати та доглядати за дитиною, хоча й проходить військову службу у військовій частині. Так, він гуляє з дитиною, годує її та переодягає, що підтверджується показаннями свідків. Крім того, за рахунок заробітної плати, що отримується ним за проходження військової служби, він спроможний забезпечити придбання для дитини необхідних для нормального розвитку речей, продуктів тощо.

Не менш важливе значення має і те, що орган опіки і піклування також висловився на користь того, щоб встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем ОСОБА_3 , оскільки, по-перше, відповідачка має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежить від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, по-друге, це забезпечить належний догляд за новонародженою дитиною, збереже життя та здоров`я малюка.

За таких обставин, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а отже і про наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови у задоволенні позову існуватиме загроза того, що дитина може взагалі залишитися без батьківського піклування, що не сприятиме її найкращим інтересам та порушуватиме відповідний міжнародно-правовий принцип.

СУДОВИЙ ЗБІР.

У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір за подання позову підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача у розмірі 1211,20грн.

Керуючись статтями 2, 133, 141, 259, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ;РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) 1211,20грн. судового збору.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Повне судове рішення складено 17 вересня 2025 року.

Головуючий Борачок М.В.