Ухвала від 26.08.2025 по справі 910/10378/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

(додаткове рішення)

м. Київ

26.08.2025Справа № 910/10378/24За заявою Благодійної організації «Благодійний Фонд «Охматдит - Здорове дитинство»

про розподіл судових витрат

За позовом Адвокатського об`єднання «Авер Лєкс» (01010, м. Київ, провулок Хрестовий, буд. 2, поверх 5)

До Благодійної організації «Благодійний Фонд «Охматдит - Здорове дитинство» (01133, м. Київ, вул. Первомайського Леоніда, 3, кв. 25)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Міністерство охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7)

2) Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТИД» МОЗ України (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 28/1)

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Секретар судового засідання Боровик В.В.

За участі представників сторін:

Від позивача: Осколков І. Л. (в залі суду) - адвокат, довіреність від 21.10.2024.

Від відповідача: не прибув.

Від третьої особи-1: не прибув.

Від третьої особи-2: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об`єднання «Авер Лєкс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації «Благодійний Фонд «Охматдит - Здорове дитинство» в якому просить суд зобов`язати Благодійну організацію «Благодійний Фонд «Охматдит - Здорове дитинство» перерахувати на спеціальний рахунок Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдид» МОЗ України у відповідному підрозділі Державного казначейства України всю суму коштів, зібраних спеціально для відновлення будівлі Сучасного лікувально-діагностичного комплексу НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, інвентарний номер 1013017277, який розташовано за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, 28/1, пошкодженої в наслідок військової агресії російської федерації проти України 8 липня 2024 року».

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем вимог Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» в частині перерахування на спеціальний рахунок Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України у відповідному підрозділі Державного казначейства України суму коштів, яка була зібрана в результаті організованого відповідачем публічного збору коштів з метою відновлення лікарні, чим порушено права та охоронювані законом інтереси позивача як благодійника по вказаному виду благодійної діяльності відповідача.

13.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання та задовольнив клопотання позивача про залучення до справи третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Протокольною ухвалою від 10.12.2024, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

16.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду, яка мотивована тим, що фактично відповідач зобов`язався перерахувати кошти на рахунки Спеціалізованої лікарні "ОХМАДИТ"

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 (повний текст складено та підписано 27.06.2025) повернуто на стадію підготовчого провадження у справі №910/10378/24 та задоволено заяву позивача про залишення позову без розгляду.

23.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

04.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 прийнято до розгляду заяву відповідача про розподіл судових витрат, розгляду заяви ухвалено здійснювати у судовому засіданні з викликом представників сторін та призначено судове засідання на 26.08.2025.

25.06.2025 через систему «Електронний суд» від заявника (відповідача) надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника заявника.

В судове засідання 26.08.2025 прибув представник позивача. Інші учасники справи в судове засідання не прибули.

Суд, розглянувши заяву відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, та заперечення позивача на таку заяву, встановив наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

В силу приписів частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У заяві про винесення додаткового рішення (щодо вирішення питання про розподіл судових витрат) відповідач заявив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 63 000, 00 грн, що в силу положень частин 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із залишенням позову без розгляду можуть бути компенсовані відповідачеві.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України).

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (статті 129 - 130 Господарського процесуального кодексу України) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 20.06.2023 у справі №925/1372/21).

Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Водночас, підлягає врахуванню й правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).

Таким чином, частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат (у цій справі відповідач) внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні й чим це підтверджується тощо.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №921/357/20 від 18.12.2024, а також у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Суд констатує, що позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, тобто за заявою позивача, що подана до початку розгляду справи по суті.

При цьому, Господарський суд міста Києва в ухвалі від 17.06.2025 про залишення позову без розгляду не встановлював обставин необґрунтованості дій позивача.

Відповідач, у свою чергу, у поданій заяві про розподіл судових витрат жодним чином не доводить, які саме необґрунтовані дії позивача призвели до понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 63 000, 00 грн.

Крім того, позовні вимоги станом на день звернення позивача до суду з позовом (22.08.2024) були обґрунтовані. Більше того, позивач особисто в заяві від 16.06.2025 надав відповідні докази укладення відповідачем договору підряду від 06.06.2025 та цільового використання зібраних відповідачем коштів.

Тобто, з моменту звернення позивача до суду з позовом та до 05.06.2025 включно, позовні вимоги останнього були направлені на захист прав позивача, які на його думку були порушені, і таке порушення було усунуте в процесі розгляду даної справи.

Натомість, у зв`язку з вищезазначеними обставинами, позивач в тій же заяві від 16.06.2025 просив залишити позов без розгляду. Вказане прохання судом задоволено ухвалою від 17.06.2025.

Отже, відповідачем не доведено, а судом не встановлено необґрунтованості дій позивача як необхідної передумови для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Поряд з цим, суд зазначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

До заяви про розподіл судових витрат відповідач долучив: договір про надання правової допомоги №б/н від 07.02.2025; додаткову угоду №1 від 07.02.2025 до договору; акт здачі-приймання юридичних послуг від 18.06.2025 на суму 63 000, 00 грн; ордер серії АА №1541371 від 11.02.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3140 від 13.12.2007.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

В пункті 4 додаткової угоди №1 від 07.02.2025 до договору про надання правової допомоги №б/н від 07.02.2025 та пункті 5 акт здачі-приймання юридичних послуг від 18.06.2025 зазначено, що клієнт зобов`язується здійснити оплату протягом 30-ти робочих днів наступних за підписанням акту.

На момент звернення відповідача з заявою про розподіл судових витрат 30-ть робочих днів після підписання акту від 18.06.2025 не сплили.

Однак, такий строк настав 30.07.2025 та станом на день розгляду даної заяви (26.08.2025) відповідач та(або) його представник не надав до суду доказів здійснення відповідачем оплати послуг правової допомоги у заявленому відповідачем розмірі.

У заяві про в про розподіл судових витрат, відповідач посилається на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/455/19 та зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Проте, у випадку справи №922/455/19 остаточний розрахунок за умовами договору про правничу допомогу здійснюється протягом 10 днів з моменту винесення рішення у справі (абзац 13 розділу 4 постанови Верховного Суду у справі №922/455/19 від 03.10.2019) і такий строк на момент ухвалення додаткового рішення у вказаній справі ще не наступив.

У випадку даної справи (№910/10378/24), строк оплати вартості адвокатських послуг на момент ухвалення додаткової ухвали (рішення) настав - 30.07.2025, проте на момент розгляду заяви відповідачем не надано доказів фактичного понесення таких витрат.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, в даному випадку подання доказів реального понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Отже, на дату ухвалення даного рішення (ухвали), заявником всупереч частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів здійснення оплати адвокату за надані послуги з професійної правничої допомоги у розмірі 63 000, 00 грн.

Посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 суд вважає такою, що не співвідноситься з обставинами у даній справі, оскільки за обставинами справи, викладеними Верховним Судом, обов`язок з оплати правової допомоги на момент винесення рішення ще не наступив, а в даній справі такий обов`язок у заявника вже настав, мав бути виконаний у випадку добросовісного виконання умов договору, і заявник зобов`язаний суду надати докази реального понесення таких витрат.

Таким чином, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів у порядку статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження як необґрунтованості дій позивача, так і фактичного понесення ним витрат на правову допомогу у заявленій сумі.

За обставин вище наведеного, з огляду на недоведеність відповідачем необґрунтованості дій позивача як те передбачено частиною 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, а також недоведеність понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу як те передбачено частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд даною додатковою ухвалою відмовляє у задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат винесення (додаткове рішення).

Керуючись статтями 74, 76-80, 124, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Благодійної організації «Благодійний Фонд «Охматдит - Здорове дитинство» про розподіл судових витрат (додаткове рішення у формі ухвали).

2. Додаткова ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені статтею 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової ухвали складено та підписано: 18.09.2025.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких