Рішення від 16.09.2025 по справі 918/634/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/634/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Хролець І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закладу дошкільної освіти № 5 (ясла-садок) "Малятко" Клесівської селищної ради

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

про визнання обсягу споживання електричної енергії необґрунтованим та зменшення фактичного обсягу споживання електричної енергії.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Гуз Сергій Борисович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2025 року Заклад дошкільної освіти № 5 (ясла-садок) "Малятко" Клесівської селищної ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - позивач) про визнання обсягу споживання електричної енергії необґрунтованим та зменшення фактичного обсягу споживання електричної енергії.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Закладом дошкільної освіти № 5 (ясла-садок) "Малятко" Клесівської селищної ради та Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" наявні договірні відносини (договір про закупівлю послуг з розподілу/передачі електричної енергії та послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 11 від 16 січня 2025 року). 20 січня 2025 року працівником позивача виявлено аномальну поведінку електролічильника № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11, яка виражалась у надзвичайно швидкій зміні показників та характерному звуковому супроводі. Надалі позивачем встановлено, що станом на 17 січня 2025 року показники становили - 67589 кВт, а вже на 20 січня 2025 року - 75510 кВт, тобто за 2 дні спожито 7921 кВт, що на думку позивача є фізично неможливо з урахуванням того, 18-19 січня є вихідними днями, що підтверджується графіком роботи закладу. 20 січня 2025 року за усним зверненням позивача фахівцями відповідача було встановлено новий лічильник електричної енергії. Позивач зазначає, що у подальшому відповідачем нараховано до сплати суму спожитої електроенергії в розмірі 71 611 грн. 79 коп., що позивач заперечує та зазначає, що акт про обсяг спожитої електричної енергії, на підставі якого здійснено відповідне нарахування у розмірі 71 611 грн. 79 коп. сформований на підставі показників, зчитаних безпосередньо з приладу обліку, з технічними ознаками несправності під час його заміни представниками відповідача.

Отже, зважаючи на вищевикладене позивача просить суд, а саме: визнати акт № 15 від 04 березня 2025 року неналежним доказом, таким, що не підтверджує достовірність обліку електричної енергії через ознаки періодичної технічної несправності засобу обліку; зобов`язати відповідача здійснити повторну перевірку або експертизу засобу обліку, з можливим залученням незалежної метрологічної лабораторії; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок фактичного обсягу спожитої електроенергії за лютий 2025 року по ЕІС-коду 6225159624389875 на підставі середньодобового обсягу споживання, що становить не більше 60 кВт/добу, відповідно до журнали показників та фактичного графіка роботи закладу.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує позовні вимоги та зазначає, що 20 січня 2025 року до відповідача надійшла заява відповідача про надання послуги з проведення експертизи лічильника № 10458521, який розташований за адресою с. Пугач, вул. Заводська 42 оскільки у останнього були сумніви щодо коректного обліку електричної енергії даним електролічильником. Споживач просив провести експертизу без участі його представника. За результатами проведеної експертизи лічильник електричної енергії марки NIK 2301 АРЗ/0/11 визнано придатним для подальшої експлуатації про що складено акт № 15 проведення експертизи лічильника електроенергії від 04 березня 2025 року. Відповідача зазначає, що для визнання акту № 15 від 04 березня 2025 року неналежним доказом позивач має довести, що акт не має відношення до суті справи або не може бути використаний для встановлення фактів, що підлягають доказуванню, однак до матеріалів справи таких доказів не надано. Окрім того, відповідача також заперечує вимоги позивача, щодо перерахунку фактичного обсягу спожитої електроенергії на підставі середньодобового обсягу споживання, що становить не більше 60 кВт/ добу, відповідно до журналу показників та фактичного графіку роботи закладу, оскільки дана вимога не відповідає вимогам ККОЕЕ, а нарахування та встановлення обсягу спожитої електроенергії відбулася на підстав показників лічильника, який є справним.

Відтак, Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" просить суд відмовити в позові повністю.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 918/634/25, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05 серпня 2025 року.

23 липня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі.

30 липня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

04 серпня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

05 серпня 2025 року в судовому засіданні присутній представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для подання заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року відкладено розгляд справи на 19 серпня 2025 року.

05 серпня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 серпня 2025 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/634/25 за позовом Закладу дошкільної освіти № 5 (ясла-садок) "Малятко" Клесівської селищної ради до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про визнання обсягу споживання електричної енергії необґрунтованим та зменшення фактичного обсягу споживання електричної енергії та призначено розгляд справи № 918/634/25 до судового розгляду по суті на 16 вересня 2025 року.

В судовому засіданні 16 серпня 2025 року представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, позивач у свою чергу не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між Закладом дошкільної освіти № 5 (ясла-садок) "Малятко" Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області та Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" укладено договір про закупівлю послуг з розподілу/передачі електричної енергії та послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 11 від 16 січня 2025 року (далі - договір), згідно якого протягом 2025 календарного року між учасниками процесу виникли договірні відносини щодо постачання електроенергії.

20 січня 2025 року працівником позивача (завідувачем господарства Шкаралевич А.Г.) виявлено аномальну поведінку електролічильника № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11, яка виражалась у надзвичайно швидкій зміні показників та характерному звуковому супроводі. У закладі призначено відповідального за електрогосподарство наказом директора № 45-0 від 20 серпня 2024 року, яким визначено Шкаралевич А.Г. завідуючу господарством, яка здійснює щоденний контроль за обсягами споживання електроенергії та веде відповідний журнал зняття показників комерційного вузла обліку.

При порівнянні щоденних показників встановлено, що станом на 17 січня 2025 року показники становили - 67589 кВт, на 20 січня 2025 року - 75510 кВт, тобто за 2 дні спожито 7921 кВт по ЕІС-коду 62Z5159624389875.

20 січня 2025 року за усним зверненням позивача фахівцями відповідача встановлено новий лічильник електричної енергії.

Акт проведення експертизи лічильника електроенергії № 15 від 04 березня 2025 року підтверджує, що лічильник № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11 на момент перевірки функціонував в межах допустимих норм.

Надалі відповідачем нараховано позивачу до сплати суму у розмірі 71 611 грн. 79 коп. за спожиту електроенергію.

Однак позивач не погоджується з вказаним нарахуванням, оскільки на переконання останнього дані з лічильника некоректні та установа позивача фізично не могла спожити електроенергію у даному розмірі, про що на думку позивача свідчить долучений до матеріалів справи відеозапис некоректної роботи лічильника та те, що вказаний період підвищеного споживання електроенергії відбувся у вихідні дні. Позивач звертався за сприянням до Клесівської селищної ради, після вказаного звернення направлено відповідний запит до Рівненської обласної державної адміністрації, яка у листі № 986/01.3/1 від 14 квітня 2025 року зазначила, що нарахування здійснені коректно, та повторно посилались на результати експертизи лічильника.

Також, у відповіді Рівненської ОДА № 986/01.3/1 від 14 квітня 2025 року вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЕК", яке є постачальником електричної енергії у позивача згідно договору № 14285-ВЦ від 24 грудня 2024 року може здійснити коригування виключно на підставі оновлених або скоригованих даних, які надає оператор системи розподілу - Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго". У разі передачі оператором системи розподілу скоригованих обсягів спожитої електричної енергії, Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЕК" проведе відповідні перерахунки.

Позивач звернувся до відповідача із зверненням № 5 від 24 березня 2025 року щодо сумнівів у достовірності показів вузла комерційного обліку електричної енергії (лічильника). У відповідь на зазначене звернення відповідач листом № 37-10/2937 від 03 квітня 2025 року формально повідомив про відповідність приладу обліку результатам стандартної перевірки. Крім того, відповідач зазначив, що він не є балансоутримувачем електромереж та не несе відповідальності за внутрішні мережі споживача, фактично перекладаючи відповідальність за точність обліку на позивача.

Однак позивача зазначає, що акт розмежування балансової належності електроустановок та експлуатаційної відповідальності сторін до договору про розподіл електричної енергії відсутній, що має принципове значення для визначення відповідальної сторони у питанні технічного обслуговування засобу обліку та достовірності його показів. Такий документ має назву "Акт розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін" і є обов`язковим додатком до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, що прямо передбачено Додатком 3 до Правил затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (Типовий договір, додаток №6).Відповідно до згаданих нормативів, у разі розташування вузла обліку до межі балансової належності споживача, відповідальність за технічний стан засобу обліку, його справність та достовірність даних покладається на оператора системи розподілу. Отже, позивача зазначає, що посилання відповідача на те, що він не є балансоутримувачем мереж або відповідальним за вузол обліку, є неправомірним, а дії відповідача є такими, що суперечать принципам добросовісності та об`єктивного вирішення спірних питань, закріплених у вищезазначених правилах.

Отже, на переконання позивача нарахування спожитої електроенергії у вказаний період відбулося з порушенням, оскільки дані на підставі яких відбулося відповідне нарахування взято з показників несправного лічильника, тому, зважаючи на вищевикладене позивача просить суд, а саме: визнати акт № 15 від 04 березня 2025 року неналежним доказом, таким, що не підтверджує достовірність обліку електричної енергії через ознаки періодичної технічної несправності засобу обліку; зобов`язати відповідача здійснити повторну перевірку або експертизу засобу обліку, з можливим залученням незалежної метрологічної лабораторії; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок фактичного обсягу спожитої електроенергії за лютий 2025 року по ЕІС-коду 6225159624389875 на підставі середньодобового обсягу споживання, що становить не більше 60 кВт/добу, відповідно до журнали показників та фактичного графіка роботи закладу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст. 525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст. .202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 11 від 16 січня 2025 року. Доказів розірвання договору, визнання його в судовому порядку недійсним сторонами суду не представлено.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55); передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60); Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 72).

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.

У відповідності до положень п.п. 1.1.2 ПРРЕЕ експертиза засобу комерційного обліку - комплекс заходів, які здійснюються з метою отримання даних щодо цілісності пломб, якими опломбовується засіб комерційного обліку, їх відповідності пломбам заінтересованих організацій, відповідності засобу комерційного обліку метрологічним характеристикам та умовам експлуатації.

Згідно п.п. 6.2.5. ККОЕЕ - АКО та будь-яка заінтересована сторона, у разі обґрунтованого сумніву у достовірності даних комерційного обліку (зокрема відмінності даних з основного та верифікаційного вузла обліку), правильній роботі вузла обліку, а також у тому, що ЗКО є справними та непошкодженими, мають право провести або ініціювати проведення оператором системи або ППКО позапланового контрольного огляду або технічної перевірки роботи вузлів обліку, ЗВТ (зокрема параметрів програмування) та схем їх підключення або, при необхідності, проведення експертизи ЗКО та інших складових вузла обліку відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно п.п. 6.5.18 ККОЕЕ - У разі сумніву споживача у правильній роботі вузла обліку він може звернутися до оператора системи або ППКО для забезпечення проведення позачергового контрольного огляду, технічної перевірки вузла обліку або експертизи ЗКО.

У відповідності до п.п. 6.5.20. ККОЕЕ - Позачергова технічна перевірка та експертиза ЗВТ за зверненням споживача проводяться оператором системи або ППКО протягом 20 робочих днів з дня оплати споживачем вартості таких послуг.

Згідно до матеріалів справи 20 січня 2025 року до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшла заява споживача (позивач) про надання послуги з проведення експертизи лічильника № 10458521, який розташований за адресою с. Пугач, вул. Заводська 42 оскільки у Позивача були сумніви щодо коректного обліку електричної енергії даним електролічильником. Споживач просив провести експертизу без участі його представника.

Після отримання звернення споживача, відповідачем за участі директора позивача - Заліви Р.В. знято електролічильник марки NIK 2301 АРЗ/0/11 для проведення експертизи та надано споживачу рахунок на оплату експертизи лічильника обліку електричної енергії.

07 лютого 2025 року споживачем оплачено вартість послуг з експертизи ЗВТ. На виконання письмового звернення споживача, 04 березня 2025 року відповідачем за участі представника Державного підприємства "Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Львівстандартметрологія") проведено експертизу електролічильника № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11 в частині дослідження його відповідності метрологічним характеристикам.

За результатами проведеної експертизи лічильник електричної енергії № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11 визнано придатним для подальшої експлуатації (метрологічні характеристики в нормі, чутливість в нормі, рахівний механізм справний, самохід відсутній) про що складено акт № 15 проведення експертизи лічильника електроенергії від 04 березня 2025 року що підписаний провідним інженером ДП "Львівстандартметрологія" Корольковим М.І.

Тобто, актом № 15 підтверджено, що лічильник електричної енергії № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11 є справним, самохід відсутній.

Доказів протилежного позивач до матеріалів справи не долучив. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному процесі позивачем не заявлялося клопотання про проведення експертизи справності лічильника електроенергії № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11.

Окрім того, матеріали справи також не містять доказів повторного зварення позивача до відповідача із заявою про проведення повторної/позачергової перевірки/експертизи ЗКО, право позивача щодо перевірки не було порушено, оскільки останній таким правом не скористався, відповідач не вчиняв будь-яких протиправних дій щодо відмови у такій перевірці, тому, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити повторну перевірку або експертизу засобу обліку є неналежним способом захисту та не підлягає до задоволення, оскільки є передчасною.

Щодо визнання акту № 15 від 04 березня 2025 року неналежним доказом, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, для визнання акту № 15 від 04 березня 2025 року неналежним доказом позивач має довести, що акт не має відношення до суті справи або не може бути використаний для встановлення фактів, що підлягають доказуванню. Однак ні матеріалами справи, ні позовною заявою дані обставини позивачем не доводяться, що вказує на безпідставність заявленої позивачем вимоги про визнання акту № 15 від 04 березня 2025 року неналежним доказом.

Крім того, позивач не підтвердив та не надав належних доказів які підтверджують, що електролічильник № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11 мав ознаки періодичної технічної несправності.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ... Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зазначає, що оскільки акт підтверджує справність лічильника, що входить в предмет доказування, то в розумінні ст. 79 ГПК України, даний акт є більш вагомих доказом, ніж просте непогодження з вказаним актом надане позивачем на його спростування.

З вищевикладеного слідує, що позовна вимога про визнання доказу неналежним є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про перерахунок фактичного обсягу спожитої електроенергії на підставі середньодобового обсягу споживання, що становить не більше 60 кВт/ добу, відповідно до журналу показників та фактичного графіку роботи закладу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 8.6.5 ККОЕЕ у разі неотримання оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) від споживача фактичних показів лічильника (ів) до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, та за умови, що з технічнихпричин покази не отримані за допомогою засобів дистанційної передачі даних, оціночні покази лічильника на початок першої доби цього календарного місяця визначаються оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) шляхом додавання до останнього отриманого ними фактичного показу лічильника величини добутку середньодобового споживання на кількість днів (діб) між датою останнього зчитування фактичних показів та першим числом цього календарного місяця.

Пунктом 8.6.11 ККОЕЕ визначено, що середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт-год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів).

У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).

Для непрацюючих лічильників визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії проводиться після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів лічильника при умові, що між датами зняття цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).

Відповідно до п.п. 8.6.18 ККОЕЕ у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг спожитої електричної енергії від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається на підставі показів верифікаційних лічильників, а у разі їх відсутності розраховується відповідним оператором системи/ППКО за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії таким споживачем.

Отжерозрахуноксередньодобовогоспоживання застосовується у конкретних випадках згідно приписів Закону, а не суб`єктивного судженням позивача на підставі журналу показників та фактичного графіку роботи закладу.

Відповідно до позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з зафіксованим обсягом спожитої електричної енергії в січні-лютому 2025, хоча зауважує, що в інших періодах той же засіб обліку враховував вірно обсяг спожитої електричної енергії та претензії були відсутні.

Відповідно до п. 8.6.1.ККОЕЕ зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Підпунктом 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

З аналізу зазначених норм вбачається, що покази лічильника мають більший пріоритет ніж дані отримані від споживача.

Так, після зняття електролічильника № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11 у споживача для проведення експертизи, відповідачем зафіксовано його покази на відмітці - 075573,0 що підтверджується актом № РТП397162 від 20 січня 2025 року про проведення технічної перевірки ЗВТ комерційного обліку (підписаним представником позивача - Залівою Р.В.).

При цьому, актом № 15 від 04 березня 2025 року про проведення експертизи лічильника електроенергії від 04 березня 2025 року також зафіксовано дані лічильника на позначці 075573,0. Отже показники електролічильника № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11 по якому виставлено обсяг спожитої електричної енергії були отримані відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства України.

Окрім того, суд зазначає, що долучене до позовної заяви відео на якому зафіксовано споживання електричної енергії електролічильником не підтверджує порушення роботи вузла обліку (аномальну поведінку електролічильника), а лише демонструє інтенсивне споживання електричної енергії споживачем.

Суд наголошує, що доказів протилежного позивачем не надано, а саме факту несправності лічильника електроенергії № 10458521 типу NIK 2301 АРЗ/0/11.

Крім цього долучені до позовної заяви копії журналу показників та фактичного графіку роботи закладу є внутрішніми документами позивача та не передбачені нормами законодавства що регулюють правовідносини на ринку електричної енергії, а отже, не є належними та достатніми доказами, що підтверджують наявність підстав для перерахунку (корегування) показників обсягу спожитої позивачем електричної енергії.

Відтак, відсутні підстави для перерахунку фактичного обсягу спожитої електроенергії на підставі середньодобового обсягу споживання, що становить не більше 60 кВт/добу, відповідно до журналу показників та фактичного графіку роботи закладу.

Отже, позовна вимога про перерахунок встановленого справним лічильником фактичного обсягу спожитої електроенергії є безпідставною.

Враховуючи положення чинного законодавства, матеріалів справи, суддів не вбачає наявності правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки позивачем не одбгрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення права, а саме неправомірного нарахування розміру спожитої електроенергії.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп. покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову Закладу дошкільної освіти № 5 (ясла-садок) "Малятко" Клесівської селищної ради до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про визнання обсягу споживання електричної енергії необґрунтованим та зменшення фактичного обсягу споживання електричної енергії - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2025 року.

Суддя Вадим Торчинюк