Постанова від 16.09.2025 по справі 305/2050/15-к

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 305/2050/15

провадження № 51 - 2669 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

та в режимі відеоконференції:

захисника засудженої ОСОБА_6 та

представника цивільного відповідача

Ясінянського споживчого товариства адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

її представника адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070140000809 від 02 серпня 2013 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лазещина Рахівського району Закарпатської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за ст. 367 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача Ясінянського споживчого товариства - адвоката ОСОБА_7 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2025 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 367 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 2 роки, та штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень.

На підставі ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Частково задоволено цивільний позов та стягнуто з Ясінянського споживчого товариства на користь ОСОБА_8 536 600 гривень 17 копійок матеріальної шкоди та 150 000 гривень моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 - відмовлено.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду голови правління Ясінянського споживчого товариства, у листопаді-грудні 2008 року допустила неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них під час продажу громадянці

ОСОБА_10 будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала Ясінянському споживчому товариству та на момент проведення аукціону 11 листопада 2008 року перебувала в оренді приватного підприємця ОСОБА_11 , засвідчивши в договорі купівлі-продажу будівлі магазину від 18 грудня 2008 року про те, що прав на відчужувану будівлю на момент його укладення у третіх осіб немає, не повідомила покупцю

ОСОБА_10 про перебування будівлі в оренді до 31 грудня 2008 року, а орендаря ОСОБА_11 - про продаж об`єкта оренди, і не вжила заходів до своєчасного звільнення ОСОБА_11 вказаного приміщення та повернення орендованого магазину за актом прийому-передачі, внаслідок чого приватний підприємець ОСОБА_11 27 грудня 2008 року під час звільнення будівлі магазину демонтувала здійснені нею невід`ємні покращення будівлі, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам громадянки

ОСОБА_10 у виді матеріальної шкоди в розмірі 214 984 гривні 04 копійки.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2025 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі захисник та представник цивільного відповідача просить скасувати вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення її винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати, а цивільний позов залишити без розгляду. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводи її апеляційної скарги, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей та не зазначив в ухвалі конкретних підстав, через які визнав ці доводи необґрунтованими. Посилаючись на практику касаційного кримінального суду та Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС), вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції про те, що у діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, та наявність причинно-наслідкового зв`язку між її діями та тяжкими наслідками для потерпілої ОСОБА_10 . Зазначає, що висновки судів ґрунтуються на припущеннях, а винуватість засудженої не доведено поза розумним сумнівом, що суперечить вимогам ст. 373 КПК України та є істотним порушенням кримінального процесуального закону і тягне за собою скасування судових рішень. Вважає, що допущені місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону щодо неупередженості суду, законності кримінального провадження, обґрунтованості рішення, правил оцінки доказів, засудження особи без достатніх доказів винуватості та небажання апеляційного суду усунути дані недоліки в ході апеляційного розгляду є порушенням права на справедливий суд.

У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 вказує про безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.

Заперечень на касаційну скаргу захисника та представника цивільного відповідача від інших учасників судового провадження не надходило.

Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та представник цивільного відповідача в судовому засіданні підтримала касаційну скаргу, вважала її обґрунтованою та просила її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити ї без задоволення.

Потерпіла та її представник у судовому засіданні заперечували проти касаційної скарги і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, місцевий суд визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_6 у тому, що вона, обіймаючи посаду голови правління Ясінянського споживчого товариства, допустила неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них під час продажу громадянці ОСОБА_10 будівлі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», внаслідок чого приватний підприємець ОСОБА_11 27 грудня 2008 року під час звільнення будівлі магазину демонтувала здійснені нею невід`ємні покращення будівлі, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам громадянки

ОСОБА_10 у виді матеріальної шкоди в розмірі 214 984 гривні 04 копійки.

Захисник ОСОБА_6 та представник цивільного відповідача Ясінянського споживчого товариства - адвокат ОСОБА_7 , не погодившись із висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні та наявності у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2025 року залишена без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Проте, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, з якими погодилась колегія суддів апеляційного суду, суд касаційної інстанції вважає, що у діянні ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, з огляду на таке.

Кримінальна відповідальність за ст. 367 КК України настає у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені у зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, тобто, якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений до кола службових повноважень такої особи. При службовій недбалості за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином.

Частина 2 статті 367 КК України передбачає такі суспільно небезпечні наслідки, як спричинення тяжких наслідків, які, відповідно до примітки п. 4 до ст. 364 КК України, у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб`єктом службової недбалості може бути лише службова особа. Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом (ст. 18 ч. 3 КК України).

З об`єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв`язок між вказаними діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.

Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них; 2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі. Цей вид недбалості називають «чистою» бездіяльністю - службова особа повністю не виконує свої обов`язки.

Неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби. Такий вид службової недбалості називають «змішаною» бездіяльністю, за якої службова особа виконує свої обов`язки неналежно, діє не до кінця, не вчиняє всіх очікуваних від неї дій.

Для наявності складу службової недбалості слід вказати, що службова особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов`язки. Визначення можливості чи неможливості виконання нею своїх обов`язків здійснюється за допомогою відповідних об`єктивних та суб`єктивних факторів.

До об`єктивних факторів належать зовнішні умови, в які поставлена службова особа (забезпечення охорони матеріальних цінностей, наявність транспорту чи людських ресурсів), а до суб`єктивних - особливості цієї особи (її фізичні дані, ступінь інтелектуального розвитку, наявність спеціальних знань, досвіду роботи тощо).

При службовій недбалості за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (поверхово, неуважно несумлінно) або взагалі не виконує.

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 367 ч. 2 КК України, визнається закінченим з моменту заподіяння тяжких наслідків.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що на підставі договору від 01 січня 2008 року, укладеного між Ясінянським СТ в особі голови ОСОБА_6 та ОСОБА_11 передано в операційну оренду основні засоби магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 63 кв.м., із визначенням строку дії договору з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також порядок припинення дії договору, зокрема - внаслідок продажу об`єкта оренди (том 5 а.с.6-8).

Протоколом засідання аукціонної комісії по продажу основних фондів Рахівської райспоживспілки від 11 листопада 2008 року зафіксовано хід аукціону продажу будівлі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» Ясінянського споживчого товариства за адресою: АДРЕСА_2, згідно якого переможцем аукціону визначено ОСОБА_12 , яка придбала будівлю за 411 200 грн та доручено власнику проданих основних фондів Ясінянського споживчого товариства заключити в 10-денний термін договір купівлі-продажу з ОСОБА_12 (т. 5, а.с. 57-59 ).

Квитанцією № 1 від 04 листопада 2008 року на суму 25 700 грн, квитанцією № 23 від 10 грудня 2008 року на суму 40 000 грн, квитанцією № 23 від 16 грудня 2008 року на суму 115 500 грн та заявою на переказ коштів № 783322 від 18 листопада 2008 року на суму 230 000 грн підтверджується здійснення оплати ОСОБА_12 за придбану на аукціоні будівлю (том 5 а.с. 30, 32).

На підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2008 року між Ясінянським СТ, в особі голови ОСОБА_6 , та ОСОБА_13 , посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного округу ОСОБА_14 та зареєстрованого в реєстрі за № 5075, судом першої інстанції встановлено факт продажу будівлі магазину за АДРЕСА_2. Згідно пункту 12 цього договору право власності на будівлю виникає з моменту державної реєстрації цього договору (т. 5, а.с. 51-52).

Пунктом 10 цього ж договору засвідчено те, що відчужувана будівля оглянута покупцем ( ОСОБА_12 ) і недоліки або дефекти, що перешкоджали б її використанню за цільовим призначенням, на момент огляду виявлені не були. Претензій до продавця (Ясінянське споживче товариство, в особі Голови правління ОСОБА_6 ) щодо якісних характеристик відчужуваної будівлі покупець не має і приймає її у технічному стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Таким чином судами встановлено, що потерпіла ОСОБА_10 , будучи стороною вказаного вище договору купівлі-продажу, своїм підписом засвідчила обізнаність у тому, що згідно цього договору право власності на відповідний об`єкт нерухомості у неї виникло з моменту державної реєстрації цього договору, тобто 18 грудня 2008 року, і претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваної будівлі у неї станом не цей день не було.

Згідно висновку щодо застосування норми права, сформульованому в постанові ВП ВС від 22 червня 2021 року (справа № 334/3161/17, провадження № 14-188 цс 20), визначено, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Отже, згідно встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_10 18 грудня 2008 року стала власником магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» - будівлі магазину за АДРЕСА_2 , і з цього ж дня, відповідно до п. 6.4 договору від 01 січня 2008 року про здачу в операційну оренду основних засобів, укладеного між Ясінянським СТ в особі голови ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , дія цього договору операційної оренди припинилась.

Згідно встановлених у вироку обставин, потерпілій ОСОБА_10 було відомо про те, що ОСОБА_11 орендують об`єкт нерухомості (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2»), який вона хотіла придбати, а за результатом проведеного аукціону - придбала, у зв`язку із чим, після 18 грудня 2008 року правомочності права власності перейшли від Ясінянського споживчого товариства до нової власниці ОСОБА_10 і в подальшому лише вона мала право вирішувати долю придбаного нею об`єкту нерухомості, вживати заходи щодо захисту цього права від інших осіб та у передбачений законом спосіб ставити питання про відшкодування завданої їй матеріальної шкоди такими особами.

У цьому кримінальному провадженні потерпілій ОСОБА_10 заподіяно матеріальну шкоду діями приватного підприємця ОСОБА_11 , яка під час звільнення будівлі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» 27 грудня 2008 року демонтувала здійснені нею невід`ємні покращення будівлі, що визнано тяжкими наслідками.

Таким чином, судами встановлено, що потерпілій ОСОБА_10 заподіяно матеріальну шкоду приватним підприємцем ОСОБА_11 після набуття потерпілою права власності на вказаний вище об`єкт нерухомості. При цьому судами не визначено які саме дії ОСОБА_6 , як голови правління Ясінянського споживчого товариства, яке вже не було на день завдання шкоди власником цього нерухомого майна, невиконання чи неналежне виконання яких спричинили передбачені у частині 2 ст. 367 КК України наслідки, що входили б у коло її обов`язків як службової особи цього товариства.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Проте, у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 такого стандарту дотримано не було, а зі встановлених судом першої інстанції обставин не вбачається наявність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України.

Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1, 2 КПК України є підставою для скасування вироку та ухвали.

Згідно зі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 440 ч. 1 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

За таких обставин касаційна скарга захисника та представника цивільного відповідача підлягає задоволенню, вирок і ухвала - скасуванню, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 367 ч. 2 КК України - закриттю на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України, а цивільний позов - залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача Ясінянського споживчого товариства - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати.

Кримінальне провадження за ст. 367 ч. 2 КК України щодо ОСОБА_6 закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України за відсутності у її діянні складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_8 залишити без розгляду.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3