Постанова від 16.09.2025 по справі 354/131/25

Справа № 354/131/25

Провадження № 22-ц/4808/1162/25

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Баркова В.М., Максюти І.О.

за участю секретаря Кузів А.В.

учасники справи

позивач перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації

відповідач ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, державний реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Ганна Петрівна, державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижов Андрій Вікторович, державний реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюк Ярослав Дмитрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури

на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року, ухвалену судом у складі судді Ваврійчук Т.Л.,

у справі за позовом першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, державного реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Ганни Петрівни, державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижова Андрія Вікторовича, державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Ярослава Дмитровича про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 та просив суд витребувати в ОСОБА_1 на користь держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації земельну ділянку площею 0, 0218 з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, яка розташована у межах с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Скасувати рішення державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Я.Д. від 08.06.2023 367934808 і здійснену на їх підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074.

Скасувати у державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 0218 з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 у державному земельному кадастрі, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року позовну заяву першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що в лютому 2022 року в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах села Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області. Підставою реєстрації стала технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж зазначеної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 020036 від 30.10.2001.

Надалі, 08.06.2022 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказавши підставою права власності вже інший державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 020036.

15.06.2022 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу відчужив по 1/2 частці земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які змінили цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення і поділили на 27 ділянок, частину з яких відчужили іншим особам.

14.12.2023 року земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 ОСОБА_4 з ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу продано ОСОБА_1 .

Рішенням Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 20.10.2022 року затверджено детальний план території, згідно з яким на ділянці буде розміщено 18 двоповерхових будинків для відпочинку з цокольним поверхом для паркування автомобіля, адміністративну і технічну будівлі, будівлю СПАцентру з підземним паркінгом для 12 автомобілів, літній кінотеатр, спортивний і дитячий майданчики, два паркувальних майданчика на 6 автомобілів кожен.

Водночас встановлено, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради народних депутатів від 11.07.2002 № 25, на яке міститься посилання в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ № 020036 від 10.10.2002, що подавався для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 земельна ділянка не виділялася.

Скаржник зазначив, що державні акти, які наявні в документації із землеустрою і в реєстраційній справі щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, є різними, оскільки, хоча й мають однакові серію та номер II-ІФ № 020036, інші реквізити відрізняються.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_2 подано для державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підроблений державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 020036 від 10.10.2002.

Територія, за рахунок якої було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га, входить до Поляницького лісництва, тобто належить до земель лісогосподарського призначення, що свідчить про незаконність її перебування у приватній власності з метою забудови.

Посилаючись на зазначені обставини, перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, скасування реєстрації права власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і скасування її реєстрації в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням речових прав.

Скаржник зазначає, що закріплена Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» вимога про проведення експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок і внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі їх вартості є для прокурора новим обов`язком, який не існував на час звернення до суду і з огляду на статтю 3 ЦПК України не може мати зворотної дії в часі.

Позовну заяву Івано-Франківської обласної прокуратури подано до суду 09.01.2025 року. Станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовом до суду діяла редакція статті 177 ЦПК України, яка визначала перелік документів, що додаються до позовної заяви.

Зазначає, що позовна заява прокурора на час направлення до суду відповідала вимогам, викладеним у цій статті.

Посилається на те, що судом помилково не враховано те, що у Законі України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», відсутні норми, які вказують на те, що абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі.

Вважає, що посилання суду на пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону при застосуванні абзацу другого частини четвертої статті 177 ЦПК України є безпідставним, оскільки цим пунктом передбачено зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої 1 8 інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права.

Умови та порядок компенсації викладено законодавцем у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Порядок обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна в добросовісного набувача викладено у статті 388 ЦК України. Натомість абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, а не нормою матеріального права.

Стаття 177 ЦПК України лише встановлює вимоги до документів, що додаються до позовної заяви.

На переконання скаржника абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не може мати зворотної дії в часі в силу статті 58 Конституції України, оскільки ця норма погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, а не пом`якшує.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» безумовно має зворотну дію в часі, адже пом`якшує цивільно-правову відповідальність добросовісного набувача, оскільки за загальною правовою доктриною, цивільно-правова відповідальність це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов`язків/зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який безумовно вимагає від прокурора внесення на депозитних рахунок суду грошових коштів у сумі вартості спірного майна.

За змістом наведеного закону, механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач.

Звертає увагу суду, що у письмових поясненнях першого заступника керівника обласної прокуратури наведено низку доводів щодо недобросовісності відповідача ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , яким суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, не надав оцінки.

Звертаючись з позовом до ОСОБА_1 та третіх осіб, як попередніх власників спірної ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , прокурор вказав, що відповідач при купівлі спірних земельних ділянок у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , ОСОБА_2 діяли недобросовісно.

Спірна територія на час її набуття відповідачем була частиною лісового масиву, штучно відділеного дорогою, зайнята замкненими лісовими культурами, вкрита багаторічною рослинністю (ялицями, ялинами). ОСОБА_1 у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (входження до лісового масиву, наявність багаторічної хвойної рослинності), знав або, проявивши розумну обачність, мав знати про те, що купує землю, зайняту лісом. Договір купівлі-продажу укладено між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як покупцями 15.06.2022 року, через 7 днів після першої реєстрації продавцем права власності на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому 14.12.2023 року ОСОБА_3 з ОСОБА_4 продали земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки.

ОСОБА_1 у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (входження до лісового масиву, наявність багаторічної хвойної рослинності), знав або, проявивши розумну обачність, мав знати про те, що земельний масив, який він набуває у власність, вибув з володіння держави з порушенням вимог закону.

Прокурор у позовній заяві вказав, що вважає кінцевого набувача спірної земельної ділянки ОСОБА_1 недобросовісним набувачем, тому саме такому правовому обґрунтуванню позовних вимог має надаватися оцінка судом.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» погоджується з доводами апеляційної скарги.

У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судовому засіданні представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Василечко А.В., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 Гончаренко С.М., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

У судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Поляницька сільська рада, державний реєстратор відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г.П., державний реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижов А.В., державний реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюк Я.Д. не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,державний реєстраторвідділу №3Управління наданняадміністративних послугГоловного управлінняДержгеокадастру уВолинській областіБондарук Г.П.,державний реєстраторГоловного управлінняДержгеокадастру уПолтавській областіРижов А.В.,вважаються повідомленимиу відповідностідо вимогп.3ч.8ст.128ЦПК України,оскільки судові повістки-повідомленняповернулися наадресу судуз відміткоюУкрпошти «адресатвідсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким зокрема внесено зміни до частини 4 статті 177 і частини 2 статті 185 ЦПК України, і які підлягають застосуванню, оскільки мають зворотну дію в часі.

Ухвалою суду від 06 травня 2025 року позовну заяву першого заступникакерівника Івано-Франківськоїобласної прокуратури було залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви.

Встановивши, що прокурор у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 06 травня 2025 року дійшов висновку, що позовну заяву першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав слід залишити без розгляду.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 22 січня 2025 року перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної військової (державної) адміністрації звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, державного реєстратора відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Бондарук Г.П., державного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Рижова А.В., державного реєстратора Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюка Я.Д. про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність, скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2025 вказану позовну заяву першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

10 лютого 2025 року першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на виконання вимог ухвали подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено довідку про оціночну вартість та інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0218 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:4074, та інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3302,73 грн.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 травня 2025 року позовну заяву першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без руху й надано п`ятиденний строк на усунення виявлених недоліків, зокрема шляхом: долучення експертно-грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0218 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:4074, чинної на дату подання позовної заяви; внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області(код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26289647, банк отримувача: ДКС України, місто Київ, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) прокурором або Надвірнянською районною військовою (державною) адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки.

09 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» позивачем на виконання вимог ухвали суду від 06 травня 2025 року подано додаткові пояснення у справі, у яких, заперечуючи наявність недоліків позовної заяви, просить суд продовжити розгляд справи по суті, з огляду на те, що стаття 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі з огляду на відсутність у законодавстві вказівки про її зворотну дію, а норми ЦПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії звернення прокурора з позовом до суду. Відтак позовна заява відповідає вимогамст.177ЦПК України у редакції, чинній на момент подання вказаного позову та відсутні підстави для залишення без руху позову прокурора.

Перевіривши висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст.ст.175,177 ЦПК України.

Відповідно до частин 3, 4статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК Українидоповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади,за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину 4 статті 177ЦПКУкраїни доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

Відповідно до норм частини 11 статті 187ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175,177цьогоКодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У зв`язку із набранням чинності вказаним Законом, ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 травня 2025 року позовну заяву першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів,що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості оцінки предмету позову,здійсненої в порядку,визначеному Законом,станом на дату подання позовної заяви.

Нова редакція частини 4 статті 177ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто вже після подачі позовної заяви та після відкриття провадження у даній справі.

Разом з тим, аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зауважує, що положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, поширюється не тільки на конкретно визначенні статті, як зазначає прокурор, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

Тобто йдеться не про те, що норми закону мають зворотну дію в часі і застосовуються до правовідносин, які виникли раніше, а насправді норми цього закону щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, мають застосовуватися і до тих справ, по яких позовні вимоги подано раніше, але рішення ще не ухвалене.

Також колегія суддів зауважує, що у статті 390 ЦК України, яку у відповідності до Закону доповнено частиною 5 визначено, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади,за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Тлумачення вказаної статті свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов`язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.

В зв`язку з цим суд першої інстанції правомірно застосував при вирішенні даного спору норми ч. 4ст. 177 ЦПК України, ч. 11 ст.187ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду вимогам статті 58Конституції України та статті 3ЦПК України щодо його зворотності дії в часі та зазначає наступне.

В статті 58Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 4 статті 3ЦПК України передбачено, що Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99, зазначивши, що положення частини першоїстатті 58Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58Основного ЗаконуУкраїни новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019).

Хоча правовідносини щодо розгляду в суді поданого першим заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури позову виникли до набрання чинності положеннями Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025 року, однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

При цьому вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов`язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.

Обов`язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача»також відображено у постановах ВС, зокрема у постановах від 30 квітня 2025 року у справі №686/14711/21, 07 травня 2025 року у справі №128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі №678/1280/21.

Доводи скаржника про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» за змістом якого механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що прокурор в своїй позовній заяві посилався на те, що ОСОБА_1 набуваючи за договором купівлі-продажу право власності на земельну ділянку площею 0,0218 га, з кадастровим номером 2611092001:22:002:4074 не діяв добросовісно і мав усвідомлювати можливість виникнення надалі ситуації, за якої до нього буде пред`явлено вимогу про витребування майна.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі ст.387,388 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ст.388ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 зробила висновок, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.

Добросовісність чи недобросовісність особи це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/20528/21.

Згідно ч. 5 статті 12Цивільного кодексуУкраїни добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16.

Аналізуючи аргументи сторін, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. При цьому, факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року постановлено з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2025 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

І.О. Максюта