Рішення від 19.09.2025 по справі 456/1307/25

Справа № 456/1307/25

Провадження № 2/456/975/2025

РІШЕННЯ

іменем України

19 вересня 2025 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Писарева О. Ю.,

при секретарі Стасів О. Я.,

за участі представника позивача адвоката Ставрук Н.З.,

представника відповідача прокурора Романіва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

Підстава позову (позиція позивача):

Представник позивача Ставрук Наталія Зіновіївна звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, у розмірі - 107 000,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 603 733,34 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19 серпня 2020 року внесено відомості в ЄРДР за № 12020140130000823 за фактом рапорту оперуповноваженого СКП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області про те, що під час здійснення оперативно-розшукової діяльності та заходів у оперативно розшуковій справі отримано фактичні дані про злочинну діяльність мешканців міста Стрий Львівської області, які, об`єднавшись в групу, незаконно збувають наркотичні засоби та психотропні речовини мешканцям Львівської області. 24 березня 2021 року Позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України. Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2021 року Позивачу обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів до 23.05.2021 року, з можливістю внесення застави в розмірі 68 100 грн. та покладення на нього відповідних обов`язків. 19 квітня 2021 року ОСОБА_2 було внесено заставу за ОСОБА_1 та останнього звільнено з-під варти. 30 квітня 2021 року складено та затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України. Обвинувальний акт скеровано на розгляд до Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року у справі №456/2125/21 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 307 КК України, ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведенням того, що ним були вчинені вказані кримінальні правопорушення. Не погоджуючись з даним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Стрийського міськрайонного суду від 22 грудня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін в частині визнання ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 307 КК України, ч. 2 ст. 307 КК України. В касаційному порядку вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відносно ОСОБА_1 не оскаржувались. Зазначений вирок набрав законної сили. В результаті незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури Позивач в період з 24 березня 2021 року (оголошення про підозру) по 16 травня 2024 року незаконно перебував під судом і слідством, що в загальному становить 37 місяців і 22 дні (3 роки, 1 місяць і 22 дні). Таким чином, незаконними діями та рішеннями посадових осіб органу досудового розслідування та прокуратури Позивачу було завдано значної моральної та матеріальної шкоди. У зв`язку з явно незаконним притягненням до кримінальної відповідальності Позивач був змушений звернутись за правовою допомогою. Зокрема, для надання правової допомоги у кримінальній справі №456/2125/21 було укладено договір про надання правової допомоги б/н від 28 травня 2021 року між ОСОБА_2 , яка діє в інтересах сина ОСОБА_1 , та АО «Мицик, Кравчук і Партнери». В період з 28.05.2021 року по 11.02.2025 року за надання правової допомоги ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти в загальному розмірі - 107 000 грн. В актах виконаних робіт деталізовано, які послуги надавались адвокатом, їх вартість та час, затрачений на їх виконання. Зважаючи на характер пред`явленого Позивачу обвинувачення, складність справи та досягнутий по кримінальній справі результат - виправдувальний вирок за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, дана сума розумно співвідноситься із обсягом виконаної адвокатом роботи при здійсненні захисту Позивача. Виходячи з мінімального розміру заробітної плати на момент звернення з даною позовною заявою, розмір відшкодування не може бути меншим 301 866,67 грн., що відповідає наступним розрахункам: 8 000 грн. (мінімальна заробітна плата станом на день пред`явлення позову) х 37 (кількість місяців перебування під слідством та судом) + 5 866,67 грн. (сума моральної шкоди за 22 днів перебування під слідством та судом понад 37 місяців, що розрахована за формулою 8000 : 30 х 22) = 296 000,00 грн. + 5 866,67 грн. = 301 866,67 грн. Однак, вказаний розмір завданої моральної шкоди є мінімальним, таким, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку і будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення її до відповідальності як обвинуваченого. У зв`язку з безпідставним обвинуваченням у вчиненні злочину Позивачу довелося постійно виправдовуватися перед друзями, рідними, оточуючими людьми, колегами, що викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало занепокоєння, він зазнав істотної моральної шкоди у вигляді психологічних страждань, перебування в стані безперервного нервового стресу, у стані невизначеності. Дана ситуація спричинила Позивачу додаткові стресові фактори, зокрема: негативні переживання стану повної беззахисності; негативні переживання внаслідок необхідності постійного докладання зусиль щодо самовиправдання за незаконне позбавлення волі; негативні переживання через необхідність тривалий час пояснювати і виправдовуватися перед сім`єю, родичами та друзями. Позивач обвинувачувався у вчиненні тяжких злочинів, за які могло бути призначено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Загроза бути підданою такому покаранню створювала у позивача виключно негативні емоції. Позивач перебував під вартою з 25.03.2021 року до 19.04.2021 року, що спричинило йому додаткових моральних страждань. Враховуючи вказані обставини, вважає, що стягненню на користь Позивача в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає не мінімальна сума, а в два рази більша, що на день пред`явлення позову становить 603 733,34 грн.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що за яких саме обставин чи якими саме діями (бездіяльністю) органу досудового розслідування та прокуратури заподіяна Позивачу моральна шкода, а також вина органу досудового розслідування та прокуратури в даній категорії справ не є обов`язковою, оскільки в даному випадку моральна шкода відшкодовується за сам факт незаконного перебування громадянина під слідством (незаконність такого перебування підтверджується постановленням виправдувального вироку суду відповідно до положень статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Відтак, в даному випадку наявні всі правові підстави для відшкодування моральної шкоди, яка, відповідно до судової практики, була беззаперечно завдана позивачу, оскільки сам факт незаконного притягнення до кримінальної відповідальності або знаходження під судом та слідством свідчить про наявність у такої особи фізичних та душевних страждань, і, як наслідок, спричиняє моральну шкоду. Представник відповідача у відзиві зазначає, що розмір відшкодування, наведений у позовній заяві, є необґрунтованим і безпідставним. Разом з тим, представник відповідача не наводить, який розмір відшкодування, на його думку, буде достатнім за даних обставин справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури були порушені конституційні права Позивача, що завдало йому фізичних і моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану. Вартість оплати адвокатських послуг у кримінальному провадженні була погоджена сторонами. Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, в тому числі, й презумпція правомірності договору, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України). Оскільки Договір б/н від 28 травня 2021 року та Додаток до договору від 01.07.2021 року недійсними в судовому порядку не визнавалися, таким чином, відповідно до вимог статті 204 Цивільного кодексу України, слід виходити з правомірності таких правочинів. На підтвердження розміру витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні Позивачем було також надано акт виконаних робіт від 22.12.2023 року та акт виконаних робіт від 16.12.2024 року, в яких деталізовано, які послуги надавались адвокатом, їх вартість та час, затрачений на їх виконання. До позову було додано платіжні документи (квитанції), які підтверджують оплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні на загальну суду 107 000,00 грн, які Позивач і просить стягнути з Відповідача. Щодо посилання відповідача на те, що до позовної заяви долучено акт виконаних робіт від 16.12.2024 за договором про надання правової допомоги № 14 від 16.12.2024 з розрахунком на суму 13 000 грн., однак, самого договору № 14 від 16.12.2024 та платіжних інструкцій про оплату коштів за цим договором до позову не долучено, то в даному акті була допущена описка. Так, акт виконаних робіт від 16.12.2024 року стосується обсягу послуг наданих ОСОБА_1 на підставі саме договору б/н від 28 травня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020140130000823 за ч. 1 ст. 307 КК України, ч. 2 ст. 307 КК України. Вказане випливає, зокрема, і зі змісту акту, в якому зазначено обсяг послуг, наданих адвокатом. Згідно долучених квитанцій ОСОБА_1 було здійснено оплату за надання правової допомоги в справі згідно договору б/н від 28 травня 2021 року. Оплата наданих адвокатських послуг через значний проміжок часу після підписання акту від 22.12.2023 року, як про це зазначає представник відповідача, не впливає на обсяг наданих послуг та їх вартість. Посилання представника відповідача на несвоєчасність сплачених послуг та п. 3.3. Договору в даному випадку не має значення для вирішення даної справи, оскільки вказане лише надає право адвокату зупинити надання правової допомоги. Разом з тим, таке право адвоката не було реалізовано, за домовленістю з клієнтом правова допомога була надана в повному обсязі з моменту укладення договору і до завершення кримінальної справи у суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, аналогічні наведеним в позовній заяві та відповіді на відзив, просить позов задовольнити. До закінчення судових дебатів представником позивача зроблено заяву про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесених судових витрат.

Позиція відповідача:

18.03.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в провадженні СВ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області перебувало кримінальне провадження № 12020140130000823 від 11.08.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за фактом збуту ОСОБА_1 наркотичних засобів. 24.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України та 25.03.2021 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 68100 гривень. За результатами досудового розслідування, 30.04.2021 прокурором затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст.307 КК України, який скеровано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області для розгляду по суті. 14.09.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та 16.09.2022 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. За результатами досудового розслідування, 19.09.2022 прокурором затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який скеровано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області для розгляду по суті. Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.12.2023 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведенням того, що ним були вчинені кримінальні правопорушення. Водночас ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Заставу, внесену відповідно до ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.03.2021 щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у вигляді тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) грн., - повернуто заставодавцю. Засудженому ОСОБА_1 залишено раніше застосований щодо нього запобіжний захід ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.10.2022 у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 грн, - до вступу даного вироку в законну силу. Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор у кримінальному провадженні подала апеляційну скаргу у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, непідтвердження висновків суду дослідженими під час судового розгляду доказами, наявністю істотних суперечностей висновків суду, викладених у судовому рішенні, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, зокрема, в частині безпідставного, на думку прокурора, виправдання судом ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України. Одночасно, сторона захисту оскаржила вирок суду першої інстанції з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, зокрема, занадто суворого покарання за ч. 4 ст. 185 КК України. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а апеляційну скаргу захисника Ставрук Н.З. задоволено частково, вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.12.2023 щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання. Пом`якшено ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі. У решті вирок залишено без змін. В касаційному порядку рішення Львівського апеляційного суду учасниками процесу не оскаржувалось. Матеріалами справи встановлено, що кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 розпочато 24.03.2021 (повідомлено позивача про підозру у кримінальному провадженні №12020140130000823) та тривало до 16.05.2024 (виправдувальний вирок Стрийського міськрайонного суду від 22.12.2022 набрав законної сили). Таким чином, ОСОБА_1 перебував під судом і слідством 3 роки 1 місяць 22 дні (37 місяців 22 дні). У позовній заяві та долучених до неї доказах відсутні дані, які б свідчили про те, що в житті позивача сталися несприятливі негативні наслідки, які б відбилися на його укладі життя, на роботі, сімейному житті, погіршенні стану здоров`я, тощо. Відсутні також докази необхідні для критичної оцінки того, що завдані позивачу душевні та психічні страждання свідчать про інші негативні моменти та впливи, спрямовані на порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану, що передував моменту притягнення до кримінальної відповідальності. Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Відтак, розмір відшкодування, наведений у позовній заяві, є необґрунтованим і безпідставним. Позовні вимоги ОСОБА_1 в сумі 710733,34 грн можуть спричинити надмірне навантаження на видатки Державного бюджету, що неможливо допустити саме зараз, коли Україна перебуває у військовому стані. Згідно матеріалів долучених до позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 уклала 28.05.2021 з Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» договір про надання правової допомоги. До позовної заяви також долучено акт виконаних робіт від 22.12.2023 із проведеним розрахунком на загальну суму 94000 грн. Доказів про оплату ОСОБА_1 вищевказаного розрахунку у строки встановлені пунктами 3.1.-3.3. договору від 28.05.2021 позивачем не подано. Однак долучено платіжні інструкції про оплату ОСОБА_1 за договором від 28.05.2021 на загальну суму 107 000 грн. (27.09.2024 на суму 20 000 грн., 31.10.2024 на суму 20000 грн., 11.02.2025 на суму 67 000 грн.). Тобто через 9, 10 та 14 місяців відповідно, з моменту отримання розрахунку, на суму на 13 000 грн. більшу ніж зазначена в цьому розрахунку. Позов про відшкодування шкоди та стягнення коштів адвокатом ОСОБА_1 було подано 28.02.2025, через 17 днів після оплати найбільшої частину суми, так званого гонорару. Також до позовної заяви долучено акт виконаних робіт від 16.12.2024 за договором про надання правової допомоги № 14 від 16.12.2024 з розрахунком на суму 13 000 грн. Однак, самого договору № 14 від 16.12.2024 та платіжних інструкцій про оплату коштів за цим договором до позову не долучено. Зазначене ставить під сумнів реальність понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх обґрунтованість. З врахуванням наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

28.04.2025 до суду надійшли пояснення представника відповідача, відповідно до яких він вважає, що вироком Стрийського міськрайонного суду від 22.12.2023 підтверджується законність перебування ОСОБА_1 під слідством та судом з 14.09.2022 до 16.05.2024, з врахуванням того, що досудове розслідування і судовий розгляд кримінального провадження здійснювалися одним і тим самим органом досудового розслідування та судом. Також, 15.11.2022 ухвалами Стрийського міськрайонного суду Львівської області три обвинувальні акти об`єднанні в єдине судове провадження з присвоєнням первинного єдиного унікального номеру судової справи. Крім цього, даним вироком підтверджено законність перебування ОСОБА_1 під вартою з 19.10.2022 до 16.05.2024. А відтак, вважає необґрунтованими доводи позивача, що внаслідок повідомлення про підозру 24.03.2021 за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України він незаконно перебував під слідством і судом в період з 24.03.2021 по 16.05.2024, або 37 місяців і 22 дні, у зв`язку з чим визначено розмір моральної шкоди в сумі 603733,34 грн. Зазначає, що у позовній заяві та долучених до неї доказах відсутні дані, які б свідчили про те, що в житті позивача сталися несприятливі негативні наслідки, які б відобразилися на його укладі життя, на роботі, сімейному житті, погіршенні стану здоров`я, тощо, викликані перебуванням під слідством і судом. На момент притягнення до кримінальної відповідальності, судового провадження та ухвалення вироку (набрання вироком законної сили) ОСОБА_1 перебував в статусі непрацюючого, а відтак під час перебування під слідством за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України не могли виникнути негативні для нього наслідки, які б відобразилися на його роботі, престижі, репутації. Більше того, під час перебування під слідством і судом за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_1 вчинив інші тяжкі злочини, за вчинення яких він засуджений до покарання у виді позбавлення волі. Таким чином, у заявленому ОСОБА_1 позові не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння позивачу моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем моральною шкодою, її розміром. Вказує, що з 15.11.2022 ОСОБА_1 надавалась правова допомога у кримінальній справі № 456/2125/21 не лише у зв`язку із обвинуваченням за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, а й у зв`язку із обвинуваченням за ч.4 ст.185 КК України. Оскільки за обвинуваченням за ч.4 ст.185 КК України відносно ОСОБА_1 ухвалено обвинувальний вирок, він не має права на повернення коштів, сплачених за надання правової допомоги. Вважає, що процесуальні витрати, зокрема і витрати на правову допомогу, повинні бути розподілені судом в межах розгляду того кримінального провадженні, в ході розгляду якого вони виникли. Як вбачається з вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.12.2023 у кримінальній справі № 456/2125/21 та ухвали суду апеляційної інстанції, питання щодо визначення грошового розміру та розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги адвоката у кримінальній справі, не вирішувалось.

В судовому засіданні представник відповідача Романів О.В. просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю та врахувати доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.03.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 19 серпня 2020 року внесено відомості в ЄРДР за № 12020140130000823 за фактом рапорту оперуповноваженого СКП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області про те, що під час здійснення оперативно-розшукової діяльності та заходів у оперативно розшуковій справі отримано фактичні дані про злочинну діяльність мешканців міста Стрий Львівської області, які, об`єднавшись в групу, незаконно збувають наркотичні засоби та психотропні речовини мешканцям Львівської області /а.с. 10/.

З копії повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень від 24.03.2021 вбачається, що 24.03.2021 у кримінальному провадженні № 12020140130000823 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України /а.с. 11-12/.

З копії ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.03.2021 у справі № 456/1261/21 вбачається, що 25.03.2021 ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12020140130000823 від 19.08.2020 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави в розмірі 68100 грн /а.с. 13-15/.

З копії довідки про звільнення серії ЛЬВ №20000 вбачається, що ОСОБА_1 19.04.2021 звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави /а.с. 16/.

30.04.2021 у кримінальному провадженні № 12020140130000823 складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, який скеровано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області /а.с. 17-18/.

Як вбачається із матеріалів справи №456/2125/21, оглянутих в судовому засіданні:

- 14.09.2022 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022141130000553 від 03.09.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;

- 19.09.2022 у кримінальному провадженні №12022141130000553 складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 185 КК України, який скеровано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області;

- ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.11.2022 у справі №456/3100/22 матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2022 року за № 12022141130000553, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, котрі надійшли до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 (номер судового провадження 1-кп/456/367/2022 та номер справи 456/3100/22), а також матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2020 року за № 12020140130000823, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК України, котрі надішли до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 (номер судового провадження 1-кп/456/140/2022 та номер справи 456/2125/21), об`єднано в одне провадження, присвоївши об`єднаному кримінальному провадженню номер судового провадження 1-кп/456/140/2022, та єдиний унікальний номер справи 456/2125/21;

- 17.10.2022 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022141130000601 від 04.10.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;

- 09.10.2022 у кримінальному провадженні №12022141130000601 складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 185 КК України, який скеровано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області;

- ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15.11.2022 у справі №456/3573/22 матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2022 року за № 12022141130000601, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, котрі надійшли до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 (номер судового провадження 1-кп/456/405/2022 та номер справи 456/3573/22), а також матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2020 року за № 12020140130000823, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК України, котрі надішли до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 (номер судового провадження 1-кп/456/140/2022 та номер справи 456/2125/21), об`єднано в одне провадження, присвоївши об`єднаному кримінальному провадженню номер судового провадження 1-кп/456/140/2022, та єдиний унікальний номер справи 456/2125/21.

З копії вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.12.2023 у справі № 456/2125/21 вбачається, що ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 307 КК України, ч. 2 ст. 307 КК України, та його виправдано у зв`язку із не доведенням того, що ним були вчинені вказані кримінальні правопорушення. ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання за вчинені ним вказані кримінальні правопорушення у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Заставу, внесену відповідно до ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.03.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 456/1261/21 та номером провадження 1-кс/456/269/2021, щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у вигляді тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 68 100 (шістдесят вісім тисяч сто) грн., - повернуто заставодавцю. Засудженому ОСОБА_1 залишено раніше застосований щодо нього запобіжний захід ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.10.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 456/3498/22 та номером провадження 1-кс/456/926/2022 у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави - вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн., - до вступу даного вироку в законну силу. Строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років засудженому ОСОБА_1 рахувати з часу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, та взяття його під варту, - з 19.10.2022 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 25.03.2021 року по 19.04.2021 року, з розрахунку - один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі /а.с. 19-32/.

З копії ухвали Львівського апеляційного суду від 16.05.2024 вбачається, що апеляційну скаргу захисника Ставрук Н.З. задоволено частково, а апеляційну скаргу прокурора Савчин Х.В. залишено без задоволення. Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання. Пом`якшено ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі. У решті вирок залишено без змін /а.с. 33-38/.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 28 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 , яка діє в інтересах сина, ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери», виконавець зобов`язується надати клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Правова допомога за Договором надається клієнту у кримінальному провадженні №12020140130000823 від 19.08.2020 року за ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України (п.1.2 Договору). Виконавець самостійно визначає та за необхідності замінює одного або декількох конкретних адвокатів (юристів, помічників адвокатів), які залучатимуться до виконання завдання клієнта (п.1.4 Договору). Правова допомога, передбачена предметом цього Договору оплачується згідно акту виконаних робіт (п.3.1 Договору). Гонорари сплачуються клієнтом в момент підписання договору або протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку. Рахунок передається будь-яким прийнятним для сторін способом, в тому числі поштовим, електронним, факсимільним зв`язком тощо. У випадку, якщо клієнт своєчасно не вносить оплату за Договором, виконавець має право зупинити надання правової допомоги (п.3.3 Договору). Надання виконавцем послуг та прийняття їх замовником підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт (п.3.5 Договору) /а.с. 39/.

З додатку до договору про надання правової допомоги від 28 травня 2021 від 01.07.2021 року вбачається, що сторони домовилися змінити вартість оплати за виконану роботу. Вартість 1 години роботи виконавця становить 1000 грн. Клієнтом також оплачується участь адвоката у кожному судовому засіданні у розмірі 2000 грн незалежно від змісту вчинених дій під час проведення судового засідання та часу його тривалості /а.с. 40/.

З акту виконаних робіт від 22 грудня 2023 року, складеного ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» вбачається, що загальна кількість відпрацьованого виконавцем часу становить 46 год., вартість - 46 000 грн, виконавцем взято участь у 46 судових засіданнях, вартість - 48000 грн, вартість виконаних робіт за договором становить 94000 грн (46 000 грн+48000 грн) /а.с. 41-42/.

З акту виконаних робіт від 16 грудня 2024 року, складеного ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» вбачається, що діючи на підставі договору про надання правової допомоги №14 від19 січня 2024 року сторони дійшли висновку про наступне. Виконавцем в інтересах клієнта, згідно договору , у повному обсязі виконано зобов`язання:

-Складання і подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 від 19.01.2024 року - 3 год.;

-Ознайомлення із апеляційною скаргою прокурора, аналіз наведених аргументів - 1 год.;

-Складання і подання заперечень на апеляційну скаргу прокурора від 04.03.2024 року - 5 год.;

-Участь адвоката Ставрук Н.З. у судовому засіданні Львівського апеляційного суду під час апеляційного розгляду кримінального провадження №456/2125/21 04.04.2024 року;

-Участь адвоката Ставрук Н.З. у судовому засіданні Львівського апеляційного суду під час апеляційного розгляду кримінального провадження №456/2125/21 16.05.2024 року.

Вартість виконаних робіт становить 13000 грн, із яким 9000 грн за 9 годин роботи та 4000 грн за участь у двох судових засіданнях/а.с. 42 зворот/.

Як вбачається із матеріалів справи №456/2125/21, оглянутих в судовому засіданні, на арк. 149-150, т. 3 такої наявна копія договору №14 від 19 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 , яка діє в інтересах сина, ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери», відповідно до якого правова допомога надається з приводу захисту ОСОБА_1 в кримінальному провадженні №456/2125/21. Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що правова допомога, передбачена предметом цього договору оплачується відповідно до акту виконаних робіт.

Як вбачається із копії квитанції від 27.09.2024 ОСОБА_1 сплачено АО Мицик і Партнери 20 000 грн за надання правової допомоги згідно б/н 28.05.2021 /а.с. 43/.

Як вбачається із копії платіжної інструкції №@2PL639949 від 31.10.2024 Мицик, Кравчук і Партнери АО отримав кошти у сумі 20000 грн за надання правової допомоги в справі згідно договору №б/н від 28.05.2021, ОСОБА_1 /а.с. 43 зворот/.

Як вбачається із копії платіжної інструкції 0.0.4183311753.1 від 11.02.2025 Мицик та Партнери, АО отримав кошти у сумі 67000 грн за надання правової допомоги в справі згідно договору №б/н від 28.05.2021, ОСОБА_1 /а.с. 44 /.

Мотиви і доводи суду та застосовані норми права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання майнової шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди, за загальним правилом виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Аналізуючи норми статей 11 та 23 ЦК України, за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Згідно із ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (п.1 ч.1 ст.1 Закону).

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч. 2 ст.1 Закону).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Тобто право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення № 6/5/3/41).

Закриття кримінального провадження можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі.

Підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.

Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави можливе за умови, якщо в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.

Висновок про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (обвинуваченого) (наприклад, при підтвердженні його алібі) або вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає підстав вважати її залишеною під підозрою.

Стала судова практика свідчить про те, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконності дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати, та надає право фізичній особі на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) та інші).

Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Правова позиція щодо відсутності передбачених Законом підстав для відшкодування моральної шкоди особі, кримінальне провадження щодо якої було закрито з нереабілітуючих підстав, неодноразово висловлювалось судом касаційної інстанції.

Так, Верховний Суд виснував, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, внаслідок застосування закону про амністію, декриміналізацією, відмовою потерпілого від обвинувачення не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 463/1380/15-ц (провадження № 61-18982св18), від 06 березня2019 року у справі № 161/10842/15-ц (провадження № 61-20009св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 646/1591/18 (провадження № 61-10065ск19), від 18 листопада 2020 року у справі № 199/7894/19 (провадження № 61-4206св20), від 14 липня 2021 року у справі № 766/8892/17 (провадження № 61-3345св21), від 03 травня 2023 року у справі № 686/14821/21 (провадження № 61-6545св22) та інших).

Тобто Верховний Суд неодноразово та послідовно робив висновки щодо застосування норм права при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури та суду, і вказані висновки застосовуються судами при розгляді подібних спорів.

Згідно із п. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода та суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Частинами 5 та 6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру відшкодування моральної шкоди віднесено до компетенції суду. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 750/5383/22 (провадження № 61-5388св23) зазначено таке: «суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, виходив із того, що 26 грудня 2015 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12015270170000522, тому з цього часу має обраховуватись строк перебування позивача під слідством та судом, тому такий становить 47 місяців (з 26 грудня 2015 року по 14 листопада 2019 року). Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду з огляду на таке. За приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

На підставі системного аналізу наведених норм права Верховний Суд дійшов висновку, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 (провадження № 61-11787св22) зазначено, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 214/6982/13-ц (провадження № 61-97св18)).

Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у кримінальному провадженні № 12020140130000823 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України у період з 24.03.2021 (дата оголошення підозри) по 16.05.2024 (до дати набрання вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 законної сили), тобто 37 місяців та 22 дні.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що незаконними діями та рішеннями посадових осіб органу досудового розслідування та прокуратури позивачу було завдано значної моральної та матеріальної шкоди. У даному випадку, у зв`язку з безпідставним обвинуваченням у вчиненні злочину позивачу довелося постійно виправдовуватися перед друзями, рідними, оточуючими людьми, колегами, яким стало відомо про порушення відносно нього кримінальної справи, роз`яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння. За час незаконного перебування під слідством і судом ОСОБА_1 зазнав істотної моральної шкоди у вигляді психологічних страждань, перебування в стані безперервного нервового стресу, у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості через абсолютну надуманість обвинувачення. Позивач обвинувачувався у вчиненні тяжких злочинів, за які могло бути призначено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Очевидно, що загроза бути підданою такому покаранню створювала у позивача виключно негативні емоції і страх перед таким покаранням лише посилював ступінь душевних страждань. Окрім цього, позивач перебував під вартою з 25.03.2021 року до 19.04.2021 року, що спричинило йому додаткових моральних страждань. Таким чином, незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому фізичних і моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану.

Здійснення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, а саме притягнення його до кримінальної відповідальності та в подальшому виправдання у зв`язку з недоведеністю його винуватості, свідчить про незаконні дії посадових осіб органу досудового розслідування та прокуратури.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 гривень.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини даної справи, характер незаконних дій працівників органу прокуратури та досудового слідства, ступінь негативного впливу на життя позивача, факт безпідставного кримінального переслідування, тривалість кримінального провадження за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, та дійшов висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 301 866,67 грн ((37 місяців*8000 грн)+ 5 866,67 грн за 22 дні), що буде достатнім, для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призвести до збагачення позивача за рахунок держави.

Суд зауважує, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки гарантований мінімальний розмір. Збільшення такого розміру має бути належним чином обґрунтовано (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19)).

При цьому, судом не вбачається підстав для задоволення вимоги позивача у повному обсязі, а саме у розмірі 603733,34 грн., оскільки стороною позивача не доведено належним чином підстав збільшення гарантованого мінімального розміру відшкодування моральної шкоди вдвічі, не додано належного розрахунку такого розміру шкоди.

Посилання відповідача на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди та законність перебування ОСОБА_1 під слідством та судом з 14.09.2022 до 16.05.2024, оскільки 14.09.2022 йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 с. 185 КК України, та в подальшому визнано винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, не можна визнати обґрунтованими.

За загальним правилом ідеальна сукупність злочинів виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше злочинів, відповідальність за які передбачено різними статтями КК. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно, а також г) наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК. При цьому на відміну від ідеальної, реальна сукупність злочинів має місце коли особа в різний час, кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями, вчиняє два і більше злочини (постанова Верховного Суду від 12 серпня 2020 року в справі № 127/31068/19).

З вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.12.2023 у справі № 456/2125/21 вбачається, що позивачу інкримінувалося вчинення окремих злочинів, вчинених у різний час, в різних місцях, різними діями, а тому мала місце реальна сукупність злочинів і по окремим епізодам обвинувачення позивач був виправданий.

Відповідно до правової позиції ВС від 28.07.2022 р. у справі № 229/870/20 саме по собі виправдання особи судом за обвинуваченням по одному з двох злочинів, що становить ідеальну сукупність, не свідчать про наявність підстав для відшкодування їй державою моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури.

Однак, дана правова позиція не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку вбачається не ідеальна, а реальна сукупність злочинів.

При цьому, слушними є доводи сторони позивача про те, що тривалість судового розгляду кримінальної справи, з врахуванням процесуальної позиції ОСОБА_1 , а саме визнання ним вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, була пов`язана саме із його обвинуваченням за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, за яким його було виправдано.

Також введення в країні воєнного стану не є визначеною законодавцем підставою для відмови держави від свого позитивного обв`язку відшкодувати шкоду, завдану громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а тому такі обґрунтування відповідача суд не бере до уваги.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, понесених під час кримінального провадження, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.

Положеннями Кримінального процесуального кодексу України визначено, що юридична допомога в кримінальному провадженні (кримінальній справі) включає дії адвоката як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.

До правової допомоги належать консультації, роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21 (провадження № 61-7653св22) зазначено, що порядок застосування цього Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).

Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.

Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц (провадження № 61-32057св18).

При цьому передбачені статтею 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 750/958/20 (провадження № 61-12600св21).

Судом встановлено, що у кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_1 було виправдано, правничу допомогу під час судового розгляду кримінального провадження у двох інстанціях надавали адвокати Адвокатського об`єднання «Мицик, Кравчук і Партнери», зокрема адвокат Ставрук Н.З., що підтверджується копією договору про надання правової допомоги від 28 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 , яка діє в інтересах сина, ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери», додатку до договору про надання правової допомоги від 28 травня 2021 від 01.07.2021 року, акту виконаних робіт від 22 грудня 2023 року, складеного ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери», акту виконаних робіт від 16 грудня 2024 року, складеного ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери», договору №14 від 19 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 , яка діє в інтересах сина, ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери», квитанції від 27.09.2024 на суму 20 000 грн, платіжної інструкції №@2PL639949 від 31.10.2024 на суму 20000 грн, платіжної інструкції 0.0.4183311753.1 від 11.02.2025 на суму 67000 грн. Факт участі адвоката Ставрук Н.З. у судовій справі №456/2125/21 підтверджується наявними в матеріалах вказаної справи процесуальними документами за її підписом та протоколами судових засідань.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зроблено висновок, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, з урахуванням складності справи, тривалістю надання правової допомоги позивачу та виконаних адвокатами робіт; часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт в ході судового розгляду, оформлення документів, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг; значенням кримінального провадження та його результату для позивача, із врахування того, що всі процесуальні дії, документи, судові засідання, включені до акту виконаних робіт від 22.12.2023 /а.с. 41-42/ та акту виконаних робіт від 16 грудня 2024 року /а.с. 42 зворот/ (за виключенням складання і подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 від 19.01.2024 року) стосуються саме обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, суд дійшов висновку, що понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 104 000 грн. підлягають відшкодуванню.

Щодо витрат на правову допомогу за складання і подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 від 19.01.2024 року на 6 арк., на що було витрачено 3 години згідно акту виконаних робіт від 16 грудня 2024 року, вартістю 3000 грн, то суд не вбачає підстав для їх відшкодування, оскільки дана апеляційна скарга стосувалась оскарження вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.12.2023 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 185 КК України, тобто така апеляційна скарга не стосувалася його обвинувачень за ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України, за якими його було виправдано.

Щодо посилання відповідача на те, що до позовної заяви долучено акт виконаних робіт від 16.12.2024 за договором про надання правової допомоги № 14 від 16.12.2024 з розрахунком на суму 13 000 грн., однак, самого договору № 14 від 16.12.2024 та платіжних інструкцій про оплату коштів за цим договором до позову не долучено, то суд враховує пояснення позивача, що в даному акті була допущена описка. Зі змісту акту виконаних робіт від 16.12.2024 року вбачається, що адвокатом надавалися послуги ОСОБА_1 у справі №456/2125/21 в суді апеляційної інстанції та наявне посилання на додаток до договору від 01.07.2021 року, який є саме додатком до договору про надання правової допомоги від 28 травня 2021 року.

Посилання відповідача на факт оплати наданих адвокатських послуг через значний проміжок часу після підписання акту від 22.12.2023 року не спростовує обсяг наданих послуг та їх вартість. Так, відповідно до п. п.3.3 Договору про надання правової допомоги від 28 травня 2021 року, у випадку, якщо клієнт своєчасно не вносить оплату за Договором, виконавець має право зупинити надання правової допомоги. З наведеного вбачається, що несвоєчасна оплата послуг за вказаним договором не звільняє від обов`язку оплати таких та не свідчить про відсутність факту понесення цих витрат.

Щодо судового збору, суд дійшов наступного висновку.

Згідно частин 1, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Враховуючи наведене, оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а відповідачем є орган державної влади, позов до якого задоволено частково, в силу вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за період з 24.03.2021 по 16.05.2024 в розмірі 301 866 /триста одна тисяча вісімсот шістдесят шість/ гривень 67 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені під час кримінального провадження, у розмірі 104 000 /сто чотири тисячі/ гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: Ставрук Наталія Зіновіївна , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Львівська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02910031, адреса: 79005, м. Львів, вул. Т. Шевченка, 17/19.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 вересня 2025 року.

Головуючий суддя О. Ю. Писарев