Вирок від 17.09.2025 по справі 740/1187/24

Справа № 740/1187/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/529/25 Категорія - ч.4 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеконференції),

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024270380000002 від 01.01.2024 року, за апеляційною скаргою заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Дорога Ніжинського району Чернігівської області, громадянин України, маючого професійно-технічну освіту, не працюючого, не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 24.03.2011 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки;

- 30.06.2011 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- 06.08.2015 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.1 ст.309, ч.1 ст.317, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки;

- 20.01.2017 Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці;

- 15.03.2017 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна;

- 22.06.2017 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна;

- 25.01.2024 Ніжинського міськрайонного суду за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186, ч.1 ст.162 КК України,

У С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 та ч.1 ст.162 КК України та призначено йому покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років;

- за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Згідно з ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання визначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2024 і, призначено обвинуваченому ОСОБА_8 остаточне покарання, у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 2 (два) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту його затримання на виконання вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2024 - з 01.04.2024.

На підставі ч.7 ст.72 КК України у строк покарання ОСОБА_8 зараховано час перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 25.01.2024 до 24.03.2024 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за день позбавлення волі.

Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 10 330 (десять тисяч триста тридцять) грн 08 коп.

Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2023 в обідній час, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись в приміщенні аптеки № 41 ТОВ Асторія Фарм розташованої за адресою: вул. Вокзальна, буд. 1А, м. Ніжин, Чернігівської області, маючи умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, з метою протиправного збагачення з корисливого мотиву, діючи повторно, в умовах воєнного стану, відкрито викрав з прилавку каси аптеки блістер упаковку препарату 10 капсул «Неогабін» 150 мг вартістю 163,26 грн, та незважаючи на вимоги фармацевта зупинитись, усвідомлюючи, що його дії помічені та викриті, тоб-то діючи відкрито, з метою досягнення свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна утримуючи при собі упаковку препарату 10 капсул «Неогабін» 150 мг з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, заподіявши ТОВ «Асторія Фарм» (КОД ЄДРПОУ 38833236) матеріальну шкоду на суму 163,26 грн.

05.11.2023 в першій половині дня, більш точного часу досудовим розслідування не встановлено, відкривши незачинену вхідну хвіртку, проник на подвір`я господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_10 , де відкривши руками вхідні двері, проник до незачиненого приміщення гаражу за вищевказаною адресою, звідки таємно повторно, діючи в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку велосипеду марки «Dorozhnik AQUAMARINE 28» червоного кольору вартістю 6 486,03 грн., що належить ОСОБА_10 . Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 6 486,03 грн.

27.11.2023 близько 08:00 години, знаходячись в приміщенні аптеки №1777 «Перша аптека Лівобережжя» розташованої за адресою: вул. Станіслава Прощенка, буд. 6В, м. Ніжин, Чернігівської області, маючи умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, з метою протиправного збагачення з корисливого мотиву, діючи повторно, в умовах воєнного стану, відкрито викрав шляхом ривку з руки фармацевта ОСОБА_11 блістер-упаковку 10 капсул препарату «Габана» 300 мг вартістю 210,17 грн. та незважаючи на вимоги фармацевта зупинитись, усвідомлюючи, що його дії помічені та викриті, тобто діючи відкрито, з метою досягнення свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна утримуючи при собі блістер-упаковку 10 капсул препарату «Габана» 300 мг з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 210,17 грн.

01.12.2023 в першій половині дня, більш точного часу досудовим розслідування не встановлено, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел на незаконне проникнення до житла, а саме до житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_13 , діючи умисно, всупереч волі користувача, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла та іншого володіння особи, передбаченого ст.30 Конституції України, упевнившись, що ніхто не спостерігає за його діями, через паркан проник на подвір`я господарства за вищевказаною адресою, після чого, з метою незаконного проникнення до житлового будинку, розташованого на даній території, за допомогою відмички, умисно, протиправно, відкрив вхідні двері та проник до житлового будинку, що перебуває у фактичному володінні, розпорядженні та користуванні ОСОБА_13 та не належить на праві власності та не перебуває в користуванні ОСОБА_8

04.12.2023 в першій половині дня, більш точного часу досудовим розслідування не встановлено, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел на незаконне проникнення до житла, а саме до житлового будинку розташованого на території господарства за адресою: АДРЕСА_4 де проживає ОСОБА_14 , діючи умисно, всупереч волі користувача, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла та іншого володіння особи, передбаченого ст.30 Конституції України, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через паркан проник на подвір`я господарства, за вищевказаною адресою, після чого, з метою незаконного проникнення до житлового будинку, розташованого на даній території, за допомогою відмички відкривши вхідні двері, проник до житлового будинку, що перебуває у фактичному володінні, розпорядженні та користуванні ОСОБА_14 та не належать на праві власності та не перебуває в користуванні ОСОБА_8

16.02.2024 близько 11 години, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись в приміщенні церкви «Іоана Богослова» розташованої за адресою: вул. Гоголівська, буд. 4А, м. Ніжин, Чернігівської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого збагачення, діючи в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, діючи повторно, таємно викрав ювелірний виріб (сережки) із золота масою 1,95 г. 585 проби вартістю 2 725,63 грн., та ювелірний виріб (сережка) із золота масою 0,61 г. 585 проби вартістю 852,63 грн., що належать ОСОБА_15 . Отримавши можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_8 зник із місця скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_15 матеріальної шкоди у розмірі 3578,26 грн.

Не погодившись із вироком суду щодо ОСОБА_8 , прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини обвинуваченого, просить вирок суду щодо ОСОБА_8 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 162 КК України. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання у виді 6 року позбавлення волі за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2024 більш суворим покаранням за цим вироком, та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання період з 01.04.2024 по 11.04.2025. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання визначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2024 і, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання, у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці. Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту ухвалення Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області вироку від 11.04.2025. У решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з урахуванням фактичних обставин справи місцевий суд повинен був призначити покарання як із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, так і ч. 1 ст. 71 КК України за формулою, передбаченою положеннями Постанови та постанови об`єднаної палати ККС ВС від 08.02.2021 у справі № 390/235/19.

Крім того, суд, застосувавши положення ст. 71 КК України до покарання за новим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду від 25.01.2024, помилково прийшов до переконання щодо необхідності обчислювати строк відбування покарання з моменту фактичного затримання ОСОБА_8 на виконання попереднього вироку, тобто з 01.04.2024.

Вказує, що суд мав застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувавши у строк покарання частково відбуте покарання з 01.04.2024 по 11.04.2025, потім призначивши покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, визначити невідбуту частину покарання (з урахуванням відбутого з 01.04.2024 по 11.04.2025) та призначити остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, визначивши початок строку відбування покарання з часу ухвалення оскаржуваного вироку.

Позиції Учасників Судового Провадження

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подану апеляційну скаргу сторони обвинувачення та зарахувати у строк покарання ОСОБА_8 час перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 25.01.2024 до 24.03.2024 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за день позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник у судовому засіданні поклалися на розсуд суду. Також захисник просила зарахувати у строк покарання ОСОБА_8 час перебування його під цілодобовим домашнім арештом.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення

Заслухавши доповідача, думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186, ч.1 ст.162 КК України, за обставин, викладених у вироку, у апеляційній скарзі не оспорюється, у в`язку з чим колегією суддів не перевіряється.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, то колегія визнає їх обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження вироком Ніжинського міськрайонного суду від 11.04.2025 ОСОБА_8 , раніше неодноразово судимого, останній раз 25.01.2024 вироком Ніжинського міськрайонного суду за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, визнано винним за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 162 КК України та призначено йому покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 1 ст.162КК України у виді обмеження волі на строк 1рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання визначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2024 і, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання, у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці.

Початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту його затримання на виконання вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2024 - 3 01.04.2024.

Отже, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону та призначати покарання відповідно до положень Загальної частини КК України.

Однак, як вбачається з вироку судом першої інстанції при призначені покарання не дотримано вказаних норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п.п. 20, 25 Постанови, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 раніше судимий 25.01.2024вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 27.02.2024.

До постановлення вказаного вироку ОСОБА_8 вчинив 16.10.2023 повторне, відкрите викрадення майна ТОВ «Асторія Фарм», 05.11.2023 повторне, поєднане з проникненням у житло, таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 , 27.11.2023 повторне, відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_12 , 01.12.2023 та 04.12.2023 незаконно проник до житла потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Після постановлення вироку від 25.01.2024 ОСОБА_8 вчинив лише один злочин 16.02.2024, який утворює повторність щодо злочину, вчиненого ним 05.11.2023, та має з ним однакову кримінально-правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України - повторне, таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_15 .

Таким чином, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягав застосуванню, у зв`язку з чим вирок підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо необхідності обчислювати строк відбування покарання з моменту фактичного затримання ОСОБА_8 на виконання попереднього вироку, тобто з 01.04.2024, застосувавши положення ст. 71 КК України до покарання за новим вироком частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду від 25.01.2024.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України та роз`яснень п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, а тому потрібно точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначити їх вид та розмір у новому вироку.

Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком, з поміж іншого, треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

З аналізу зазначених вище норм кримінального закону та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 слідує, що оскільки при призначенні остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України суд до призначеного покарання за новим вироком приєднує саме невідбуту частину покарання за попереднім вироком, початок строку відбування покарання має рахуватись або з дня ухвалення нового вироку (коли особа перебуває під вартою), або ж з дня приведення такого вироку до виконання (коли особа не під вартою). При цьому, відповідно до ст. 71 КК України, на відміну від положень ч. 4 ст. 70 КК України, відбута частина покарання за попереднім вироком в строк відбування покарання не зараховується.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили та згідно з ч. 5 ст. 72 КК України зараховується судом у строк покарання.

У даному кримінальному провадженні обвинуваченого не затримували та відносно нього запобіжний захід не обирався. Натомість ОСОБА_8 затримано 01.04.2024 на виконання вироку Ніжинського міськрайонного суду від 25.01.2024 та поміщено до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

У подальшому ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 08.04.2024 у межах справи № 740/1187/224 суд за клопотанням прокурора на підставі п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК України тимчасово залишив ОСОБА_8 в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», з подальшим поміщенням до ІТТ № З м. Ніжин ГУНП в Чернігівській області, на час розгляду судом кримінального провадження №12023270380000002 від 01.01.2024.

Отже, подальше перебування ОСОБА_8 під вартою на виконання попереднього вироку не можливо зараховувати в строк остаточного покарання, призначеного відповідно до вимог ст. 71 КК України.

Суд мав застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувавши у строк покарання частково відбуте покарання з 01.04.2024 по 11.04.2025, потім призначивши покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, визначити невідбуту частину покарання (з урахуванням відбутого з 01.04.2024 по 11.04.2025) та призначити остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, визначивши початок строку відбування покарання з часу ухвалення оскаржуваного вироку.

Отже, суд у порушення вимог ст.ст. 71, 72 КК України, ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», роз`яснень постанов Пленуму Верховного Суду України та правових позицій Верховного Суду не дотримався; безпідставно зарахував в строк відбування покарання частину відбутого строку покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком від 25.01.2024, так як ухвалив рішення про початок строку відбування покарання з дня затримання обвинуваченого - 01.04.2024.

Поза увагою суду залишилося те, що положеннями ст.ст. 71, 72 КК України не передбачено зарахування засудженому у строк покарання строку відбутого покарання в іншому кримінальному провадженні. Це призвело до зайвого зарахування в строк покарання за оскаржуваним вироком строку перебування під вартою на виконання попереднього вироку з 01.04.2024 по 11.04.2025, що зарахуванню на підставі ст. 71 КК України не підлягає. За даних обставин, вбачається обґрунтованим визначити початок строку відбування покарання з дня ухвалення оскаржуваного вироку суду першої інстанції, тобто з 11.04.2025, адже саме на той момент бралися до уваги відбута та невідбута частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного ОСОБА_8 покарання з ухваленням у цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

Таке покарання відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, стане необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 615 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11.04.2025 відносно ОСОБА_8 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 та ч. 1 ст. 162 КК України.

Призначити ОСОБА_8 покарання:

за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років;

за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання у виді 6 року позбавлення волі за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2024 більш суворим покаранням за цим вироком, та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання період з 01.04.2024 по 11.04.2025.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання визначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.01.2024 і, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання, у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту ухвалення Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області вироку від 11.04.2025.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_8 час перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 25.01.2024 до 24.03.2024 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за день позбавлення волі.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, які перебувають під вартою в той же строк з моменту отримання копії вироку.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4