Рішення від 18.09.2025 по справі 904/2195/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2195/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Дніпровський стрілочний завод", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Адвокатське об`єднання "Гарантс", м. Київ

про визнання недійсним додатку № 1 до договору про надання правової допомоги

Представники:

від позивача: Коваленко В.В., ордер, адвокат;

від відповідача: Хандусенко І.О., ордер, адвокат;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Дніпровський стрілочний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить визнати недійсним додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 укладеного між Акціонерним товариством "Дніпровський стрілочний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант".

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що внаслідок укладання додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.09.2021, відповідачем було порушено принцип добросовісності і розумності, що є підставою для визнання угоди недійсною відповідно до ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 11.06.2025.

23.05.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що позивач в своїй позовній заяві по справі №904/5102/22 визнає, що ТОВ «АК «ГАРАНТ» виконало умови Додатку №1, а зворотне твердження позивача вводить суд в оману з метою отримання останнім неправомірної вигоди у сумі 3 024 000 грн 00 коп., у випадку визнання такої Додаткової угоди № 1 недійсною.

Відповідач наполягає на тому, що сторони домовились про надання відповідного обсягу юридичних послуг, порядок їх виконання та вартість, і жодних зауважень до цих умов протягом всього часу щодо неотримання наданих послуг з боку клієнта не висловлювалося. А тому, на думку відповідача, позивач фактично протягом усього періоду ухиляється від визнання отриманих ним послуг та намагається повернути справедливо отриманий відповідачем гонорар за надані останнім послуги, що є порушенням принципу добросовісності, суперечить укладеному договору та чинному законодавству.

Відповідач зазначає, що розрахунок судових витрат, які будуть понесені останнім у зв`язку із розглядом даної справи, буде наданий до суду пізніше.

28.05.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погоджується, та просить суд залишити без розгляду поданий відзив через пропуск процесуального строку на його подачу.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідач жодним чином у своєму відзиві не пояснює правову ситуацію, що склалася, і не надає жодного заперечення щодо обґрунтування недійсності оспорюваного правочину, що свідчить про визнання ним підстав недійсності правочину.

Крім того, позивач просить суд відхилити доводи відповідача як такі, що не мають відношення до справи, та не приймати до уваги неналежні докази, надані ним, які не мають жодного відношення до справи, що розглядається.

Також, від позивача до суду надійшли пояснення про необхідність залучення третьої особи на стороні відповідача.

11.06.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням представника останнього на лікарняному, на підтвердження чого надано листок непрацездатності.

У підготовчому засіданні, що відбулося 11.06.2025, представник позивача надав пояснення по справі.

Клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Адвокатське об`єднання "Гарантс", залишено на розгляді у суду.

Ухвалою суду від 11.06.2025 відкладено підготовче засідання на 01.07.2025.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 01.07.2025, представник відповідача заявив клопотання про залучення у справі у якості третьої особи на стороні відповідача "Адвокатське об`єднання "Гарантс".

Представник позивача підтримав заявлене клопотання.

Ухвалою суду від 01.07.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача "Адвокатське об`єднання "Гарантс", та відкладено підготовче засідання на 17.07.2025.

07.07.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

17.07.2025 від третьої особи до суду надійшли пояснення по справі, в яких остання вказує на те, що АТ «ДнСЗ» абсолютно усвідомлює, розуміє та визнає в своїй позовній заяві, в межах справи №904/5102/22, що ТОВ «АК «ГАРАНТ» виконало умови Додатку №1, і тому гонорар успіху у сумі 3 024 000,00 грн не підлягає поверненню.

Попри те, що кінцевий результат діяльності АО «ГАРАНТС» та ТОВ «АК «ГАРАНТ», в межах діючих вищезазначених договорів про надання правничої допомоги, пов`язаний із наданням правничої допомоги в межах кримінального провадження 420180000000002785 від 08.11.2018, це жодним чином не свідчить про дублювання дій чи неузгодженість позиції, а навпаки - про визначені та встановлені домовленості умовами Договорів про надання правничої допомоги та додатків до них, послідовність і професійну обґрунтованість.

Кожен з результатів, отриманих у співпраці з АО «ГАРАНТС» та ТОВ «АК «ГАРАНТ» є досягнутим у межах окремого договору та індивідуальної домовленості з клієнтом, заснований на погодженій позиції, що відповідала інтересам сторони у справі в момент укладення таких правочинів, наданий у межах чітко окресленого обсягу правничої допомоги, та не оскаржувався ним у будь-який спосіб, як під час надання такої допомоги, так й під час підписання відповідних актів виконаних робіт та здійснення перерахування коштів.

Таким чином, третя особа вважає, що надання аналогічного або однакового результату не є правопорушенням, оскільки в кожному окремому випадку йшлося про самостійне виконання адвокатами окремих процесуальних завдань, які відповідали стадії провадження та потребам клієнта.

Крім того, погоджена сторонами структура взаємодії та виконання обов`язків засвідчує відсутність будь-яких порушень умов договорів про надання правничої допомоги, відповідність дій адвокатів вимогам чинного законодавства та принципам адвокатської етики, фактичне і належне виконання зобов`язань з боку Об`єднання та Компанії.

Таким чином, третя особа вважає, що сторони домовились про надання відповідного обсягу юридичних послуг, порядок їх виконання та вартість, й жодних зауважень до цих умов протягом всього часу щодо неотримання наданих послуг з боку клієнта не висловлювалося. А тому, позивач фактично протягом усього періоду ухиляється від визнання отриманих ним послуг та намагається повернути справедливо отриманий відповідачем гонорар за надані останнім послуги, що є порушенням принципу добросовісності, суперечить укладеному договору та чинному законодавству.

17.07.2025 у підготовче засідання третя особа явку повноважного представника не забезпечила.

Ухвалою суду від 17.07.2025 підготовче засідання відкладено на 29.07.2025.

21.07.2025 від позивача до суду надійшли заперечення на пояснення третьої особи, в яких останній вказує таке.

Відповідач і третя особа, керовані одним адвокатом, помилково ототожнюють питання виконання договору, що було предметом дослідження у справі №904/5102/22, та питання недійсності додаткової угоди, що є предметом дослідження у цій справі 904/2195/25, що наразі розглядається.

На думку позивача, третьою особою також неправомірно стверджується про преюдиційність встановлених у справі №904/5102/22 обставин, що не може бути застосовано до обставин цієї справи через не тотожний склад учасників. Зокрема, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У справі про недійсність додаткової угоди бере участь третя особа, стосовно якої жодних обставин у справі № 904/5102/22 не встановлювалося, оскільки вона не брала участі у тій справі.

За таких обставин, частина 4 статті 75 ГПК України у цій справі не може бути застосована.

Позивач акцентує увагу суду на те, що ні відповідач, ні третя особа, керовані одним адвокатом, не заперечили по суті проти жодної із обставин, які зазначені як підстави і предмет позовних вимог у цій справі щодо недійсності подвоєного гонорару успіху з боку двох юридичних осіб, керованих одним адвокатом.

Позивач вважає, що твердження відповідача і третьої особи про відсутність підстав для задоволення позову не може бути покладено в основу майбутнього судового рішення.

29.07.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

29.07.2025 від третьої особи до надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 29.07.2025 присутні представники сторін не заперечували щодо застосування розумних строків при розгляді даної справи.

Ухвалою суду від 29.07.2025 застосовано розумні строки та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 02.09.2025.

У підготовче засідання 29.07.2025 третя особа явку повноваженого представника не забезпечила, про розгляд справи повідомлена належним чином.

У підготовчому засіданні представники сторін не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 02.09.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 16.09.2025.

У судове засідання 16.09.2025 третя особа явку повноваженого представника не забезпечила, про розгляд справи повідомлена належним чином.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.09.2025.

У судове засідання 18.09.2025 третя особа явку повноваженого представника не забезпечила, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника третьої особи.

У судовому засіданні 18.09.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даної справі є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.09.2021.

02.02.2021 року між Акціонерним товариством "Дніпровський стрілочний завод" (позивач) та Адвокатським об`єднанням "Гарантс" (третя особа) було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1. якого, Адвокатське об`єднання "Гарантс", відповідно до діючого законодавства зобов`язується надавати правову допомогу позивачеві як Клієнту для захисту у разі порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод та законних інтересів Клієнта, у тому числі у кримінальному провадженні №42018000000000002785 від 08.11.2018, а Клієнт зобов`язується сплачувати об`єднанню винагороду за надання правової допомоги, а також витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, відповідно до умов цього Договору та інших правочинів, що є невід`ємною частиною даного Договору.

29.09.2021 до вказаного Договору укладено Додаткову угоду №2, відповідно до п.2 якої успіхом в наданні правової допомоги зі сторони об`єднання, згідно цієї умови, є отримання в строк, вказаний у п.1 цієї угоди, висновку експертів за результатами проведення комплексної експертизи, згідно якого буде підтверджено висновок експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (ЛНДІСЕ) №922 від 14 червня 2021 року за результатами проведення судової залізнично-транспортної експертизи по кримінальному провадженню №42018000000000002785 від 08.11.2018, а також буде надано додаткові висновки щодо не завдання державі збитків посадовими особами АТ «Дніпропетровський стрілочний завод» в наслідок постачання клем роздільної рейкового скріплення залізничної колії ПКЛ, які виготовлені за ТУУ 30.2-14367980-022:2014 до структурних підрозділів АТ «Українська залізниця».

У п.3 цієї угоди визначено, що сума бонусу успіху склала 3 450 750 грн. За цим бонусом успіху було підписано акт наданих послуг № 3 від 18.02.2022, і кошти сплачені у повному обсязі, що сторонами не заперечується.

Пунктом 9 Акту здачі-прийняття правових (юридичних) послуг за Договором про надання правової допомоги від 02.02.2021 сторони, підписуючи цей Акт, підтверджують, що Клієнт здійснив оплату послуг, вказаних у п.1 цього Акту, у розмірі 3 450 750 грн, у тому числі ПДВ 575 125 грн. на рахунок об`єднання , в порядку авансового платежу 30.09.2021.

Таким чином, наданими доказами підтверджується, що Адвокатське Об`єднання «Гарантс» надало у кримінальне провадження №42018000000000002785 від 08.11.2018 висновок Київського НДІ судових експертиз за результатами проведення судової комплексної комісійної інженерно-транспортної, транспортно-товарознавчої експертизи, дослідження матеріалів, речовин та виробів та економічної експертизи від 30.12.2021, що підтвердило відсутність складу кримінального правопорушення у діях першого заступника Голови Правління АТ «Дніпропетровський стрілочний завод» Крячка В.О. та стало підставою закриття цього кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Факт закриття кримінального провадження підтверджується постановою від 17.01.2022 року про закриття кримінального провадження №42018000000000002785 від 08.11.2018.

Після закриття кримінального провадження правовідносини між позивачем і третьою особою вичерпано, успіх у справі досягнуто, гонорар успіху сплачено.

Разом з тим, 08.09.2021 між Акціонерним товариством "Дніпровський стрілочний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" (відповідач) паралельно укладено договір про надання правової допомоги у цьому ж самому кримінальному провадженні з п. 1.1. аналогічного змісту з договором від 02.02.2021, укладеним поміж позивачем і третьою особою.

Аналогічним чином, як і у договорі з третьою особою, 08.09.2021 року було укладено Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги, у відповідності до якого Компанія (відповідач) зобов`язана письмово повідомити Клієнта до 17.09.2021 (включно) про можливість поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000002785 від 08.11.2018 (п. 1 додатку).

За умови виконання п.1 цієї угоди, Компанія зобов`язується до 22.09.2021 (включно) надати Клієнту процесуальний документ (документи) про поновлення досудового розслідування та ініціювання призначення додаткової комісійної інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи, у кримінальному провадженні № 42018000000000002785 від 08.11.2018 (п.2 додатку).

У п.3 додатку успіх визначено як поновлення досудового розслідування та ініціювання призначення додаткової комісійної інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи у кримінальному провадженні №42018000000000002785 від 08.11.2011.

У п. 4 додатку сторони домовилися, що протягом одного робочого дня наступного за днем підписання даної угоди, Клієнт виплачує Компанії платіж, який складається з винагороди («бонусу успіху») в розмірі 2 700 000 (два мільйони сімсот тисяч) грн, а також 12% від вказаної вище суми коштів, що становлять витрати Компанії на адміністрування, а всього 3 024 000 (три мільйони двадцять чотири тисячі) грн.

На виконання умови п.4 додатку позивачем було перераховано грошові кошти у сумі 3 024 000 грн 00 коп. на рахунок відповідача.

Втім, акт виконаних робіт щодо виконання Додатку №1 підписаний не був.

Директором відповідача і керуючим партнером третьої особи є одна і та ж сама людина Сироватка С.С., який підписав з позивачем ці договори.

Звертаючись з даним позовом, позивач просить суд визнати недійсним Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 08.09.2021, укладений між позивачем і відповідачем, з наступних підстав.

Так, позивач вважає, що у кримінальному провадженні поновлення досудового розслідування та ініціювання призначення додаткової комісійної інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи є проміжними процесуальними діями, перша з яких здійснюється за постановою слідчого, прокурора (ст. 282 КПК України).

У КПК відсутній термін поновлення досудового розслідування, як про це зазначено у оскаржуваному нами Додатку, натомість правильно ця процесуальна дія називається «відновлення досудового розслідування», за змістом ст.282 КПК України, це питання вирішують виключно прокурор або слідчий за наявності передбачених у законі підстав, і відповідач ніяк на нього не впливає.

Позивач вважає, що відповідач ввів його в оману щодо дійсного стану речей у кримінальному процесі, у зв`язку з чим останній помилково підписав оспорюваний додаток.

На думку позивача, успіхом не можуть вважатися проміжні процесуальні рішення слідчого і прокурора, прийняті у межах їх компетенції як органів публічної влади, за наявних у законі підстав чи дискреційних повноважень, процедура прийняття яких не передбачає участі захисника.

Ініціювання призначення додаткової комісійної інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи також не є успіхом у кримінальному провадженні, оскільки у даному кримінальному провадженні № 42018000000000002785 від 08.11.2011 така експертиза не проводилася, вона не була необхідною, про що позивачу не було відомо.

Насправді у кримінальному провадженні була проведена судова комплексна комісійна інженерно-транспортна, транспортно-товарознавча, дослідження матеріалів, речовин та виробів та економічна експертизи від 30.12.2021, що підтвердило відсутність складу кримінального правопорушення у діях першого заступника Голови Правління АТ Дніпропетровський стрілочний завод» ОСОБА_1 , та стало підставою закриття цього кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Так, на думку позивача, ця експертиза за своєю правовою природою є відмінною від експертизи, про ініціювання якої ним укладено оспорюваний Додаток №1 і сплачено бонус успіху третій особі, яка (третя особа) його дійсно досягнула.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач утримався від повідомлення останнього і надання процесуального документа по цьому Додатку №1, як це ним прямо передбачено, але за усталеною судовою практикою неналежне виконання договору не спричиняє його недійсність. Проте у нашій справі це може додатково засвідчити факт умисного введення позивача в оману відповідачем щодо справжнього стану речей, оскільки відповідач мав умисел тільки протиправно заволодіти коштами позивача, умисно збільшивши обсяг бонусу успіху і адміністративних витрат (що ні за яких обставин не може охоплюватися бонусом успіху) за рахунок його подвійної сплати, відповідач знав і розумів, про фіктивність і не можливість виконання цього Додатку №1 ще на стадії його укладення.

Так, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг є забезпечення права особи на кваліфіковану юридичну допомогу у ході кримінального провадження № 42018000000000002785 від 08.11.2018. Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі підмінювати сутність понять і визначати подвійну сплату гонорару (бонусу) успіху у одному і тому ж самому кримінальному провадженні № 42018000000000002785 від 08.11.2018 різним адвокатським конторам під керівництвом одного адвоката, що неправомірно було зроблено відповідачем.

Позивач, як більш слабка сторона у правовідносинах, був залежним від позиції відповідача, який недобросовісно переконав позивача у необхідності саме такого подвійного формулювання позиції щодо гонорару успіху за двома договорами на надання правової допомоги з різними юридичними особами під керівництвом одного адвоката, і перебуваючи у тяжких обставинах, обумовленими кримінальним провадженням щодо його працівників, змушений був підписати Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 на вкрай невигідних для себе умовах. Крім того, позивач зазначає, що він не усвідомлював і не був обізнаний у особливостях термінології кримінального процесу, не знав про відсутність у законодавстві терміну «поновлення досудового розслідування» замість правильного «відновлення досудового розслідування», та не знав про відсутність додаткової комісійної інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи, яка нібито мала бути ініційована відповідачем.

Отже, позивач вважає, що укладення оспорюваного правочину призвело до подвійної і неправомірної сплати гонорару успіху двом юридичним фірмам під керівництвом одного адвоката, за обставин досягнення успіху у кримінальному провадженні тільки однією з них.

Таким чином, позивач вважає, що наявні всі підстави для визнання Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Звертаючись з даним позовом, позивач як на підстави визнання недійсним Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги, посилається на ст.ст. 230, 233 ЦК України.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

Згідно з частиною першою статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Для визнання правочину недійсним з наведеної вище підстави позивач має довести наявність у сукупності таких обставин: 1) наявність тяжкої обставини; 2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину. Тобто, позивач має довести те, що оспорюваний ним договір був вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та/або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину, внаслідок якої був укладений договір. Також має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не був би вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах; 3) наявність невигідних для себе умов правочину; 4) факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; 5) факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини. Відповідні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 910/17359/23, від 08.07.2025 у справі № 910/6727/24.

У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 918/598/18 зазначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах, під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки. За змістом статті 233 ЦК України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що він, як більш слабка сторона у правовідносинах, був залежним від позиції відповідача, який недобросовісно переконав позивача у необхідності саме такого подвійного формулювання позиції щодо гонорару успіху за двома договорами на надання правової допомоги з різними юридичними особами під керівництвом одного адвоката, і перебуваючи у тяжких обставинах, обумовленими кримінальним провадженням щодо його працівників, змушений був підписати Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 на вкрай невигідних для себе умовах. Крім того, позивач зазначає, що він не усвідомлював і не був обізнаний у особливостях термінології кримінального процесу, не знав про відсутність у законодавстві терміну «поновлення досудового розслідування» замість правильного «відновлення досудового розслідування», та не знав про відсутність додаткової комісійної інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи, яка нібито мала бути ініційована відповідачем.

Отже, позивач вважає, що укладення оспорюваного правочину призвело до подвійної і неправомірної сплати гонорару успіху двом юридичним фірмам під керівництвом одного адвоката, за обставин досягнення успіху у кримінальному провадженні тільки однією з них.

Під час розгляду даної справи, господарським судом враховано, що Додаток № 1 до договору про надання правової допомоги був предметом дослідження Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/1236/24 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" до Акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" про стягнення 175 105 грн. 00 коп. та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Дніпровський стрілочний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" про стягнення 3 024 000 грн. 00 коп. та розірвання договору

Так, суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 904/1236/24 надали наступну правову оцінку.

До договору сторонами було підписано додаток № 1 від 08.09.2021 р., відповідно до якого між сторонами фактично було досягнуто згоди щодо сплати позивачем на користь відповідача платежу, який складається з винагороди ("бонусу успіху") у розмірі 2 700 000 грн. 00 коп., а також, 12% від вказаної вище суми коштів, що становлять витрати компанії на адміністрування, а всього: 3 024 000 грн. 00 коп., оскільки ідентичні умови щодо вказаного зобов`язання містяться як у редакції додатку № 1 від 08.09.2021 до договору, наданій позивачем, так і в редакції вказаного додатку, наданого відповідачем. Слід також відзначити, що умови щодо винагороди (гонорару успіху) передбачені також у пунктах 3.1. та 3.2. договору (щодо змісту якого спір між сторонами відсутній). Так, договір передбачає, що умови щодо вказаної винагороди узгоджуються сторонами окремо у додатковій угоді (пункт 3.1. договору) Також узгоджуються умови щодо порядку сплати вказаної винагороди, як у договорі (пункт 3.2. договору), таку і у додатку № 1 від 08.09.2021 до договору. Більше того, судом було встановлено, що, фактично, вказане зобов`язання було виконано позивачем у повному обсязі у день підписання додатку № 1 до договору - 08.09.2021 р.

Передбачений пунктом 4 додатку № 1 від 08.09.2021 р. платіж у сумі 3 024 000 грн. 00 коп. був здійснений в день підписання вказаного додатку до договору - 08.09.2021 відповідно до наступних платіжних доручень: платіжного доручення № 12947 від 08.09.2021 р. на суму 2 000 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 р.; платіжного доручення № 2061 від 08.09.2021 р. на суму 1 024 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 р.".

На виконання умов договору Компанія надала Клієнту, а Клієнт прийняв без будь-яких зауважень, послуги з надання правової допомоги на загальну суму 7 398 820 грн. 00 коп., що підтверджується складеними та підписаними сторонами Актами здачі-прийняття правових (юридичних) послуг.

У кожному з вказаних Актів у пункті 4 сторони зазначили, що підписуючи акт здачі-прийняття правових (юридичних) послуг, сторони підтверджують відсутність претензій щодо кількості та якості наданих послуг.

Надані за Актами здачі-прийняття правових (юридичних) послуг, складеними у період з 30.11.2021 р. по 28.07.2022 р., послуги були оплачені позивачем лише частково - на суму 7 223 715 грн. 00 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: платіжним дорученням № 13972 від 15.11.2021 р. на суму 2 468 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "за юридичні послуги згідно рахунку № 9 від 25.10.2021 р."; платіжним дорученням № 5 від 04.01.2022 р. на суму 4 755 715 грн. 00 коп. з призначенням платежу "за юридичні послуги згідно рахунку № 1 від 04.01.2021 р.".

Платежі, здійснені Клієнтом 08.09.2021 р., на загальну суму 3 024 000 грн. 00 коп., є оплатою винагороди, передбаченої додатком № 1 від 08.09.2023 р. до договору.

Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 у справі № 904/5102/22 і відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України визначено, не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 р. у справі № 904/5102/22 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" про стягнення надмірно сплаченої суми грошових коштів за договором про надання правової допомоги від 08.09.2021 р. у розмірі 2 848 895 грн. 00 коп. - відмовлено у повному обсязі. Вказане рішення господарського суду залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023. В подальшому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 р. у справі № 904/5102/22 залишено без змін.

Також судом у справі № 904/1236/24 було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" (Компанія) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський стрілочний завод", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Дніпровський стрілочний завод", (Клієнт) було укладено Додаток від 08.09.2021 №1 до Договору про надання правової допомоги, відповідно до п. 1 якого Компанія зобов`язана письмово повідомити Клієнта до 17.09.2021 р. (включно) про можливість поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420180000000002785 - Компанія зобов`язана письмово повідомити Клієнта до 17.09.2021 р. включно про можливість поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420180000000002785 від 08.11.2018 р.

За умови виконання п. 1 цієї угоди компанія зобов`язується до 22.09.2021 р. (включно) надати клієнту процесуальний документ (документи) про поновлення досудового розслідування та ініціювання призначення додаткової комісійної інженерно - технічної (залізнично - транспортної) експертизи у кримінальному провадженні № 420180000000002785 від 08.11.2018 р. (пункт 2 Додатку).

Успіхом в наданні юридичних послуг зі сторони компанії згідно цієї угоди є поновлення досудового розслідування та ініціювання призначення додаткової комісійної інженерно - технічної (залізнично-транспортної) експертизи у кримінальному провадженні № 420180000000002785 від 08.11.2018 р. (пункт 3 Додатку).

Отже, як слушно зазначив суд першої інстанції - зі змісту наведених пунктів Додатку № 1 вбачається, що Компанія зобов`язується вчинити ряд процесуальних дій, які передбачені кримінальним процесуальним законодавством з метою поновлення досудового розслідування та ініціювання призначення додаткової комісійної інженерно-технічної (залізнично-транспортної) експертизи у кримінальному провадженні № 420180000000002785 від 08.11.2018 р. Досягнення вказаної мети є успіхом у розумінні Додатку № 1 за який сплачується гонорар у загальній сумі 3 024 000 грн. 00 коп. (з яких - 2 700 000 грн. 00 коп. - бонус успіху та 12% від вказаної вище суми - витрати компанії на адміністрування (пункт 5 Додатку № 1).

Акціонерне товариство "Дніпропетровський стрілочний завод" в день укладення Договору та Додатку № 1 здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" платіж у загальній сумі 3 024 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 12947 від 08.09.2021 р. на суму 2 000 000 грн. 00 коп. ( призначення платежу: за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 р. ) та платіжним дорученням № 2061 від 08.09.2021 р. на суму 1 024 000 грн. 00 коп. ( призначення платежу: за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 08.09.2021).

Таким чином, гонорар успіху в розумінні Додатку № 1 був сплачений в повному обсязі.

Як зазначало ТОВ "Адвокатська компанія "Гарант" в суді першої інстанції - 17.01.2022 р. на адресу адвоката Сироватки С. С., який є директором ТОВ "Адвокатська компанія "Гарант" надійшов супровідний лист Офісу Генерального Прокурора від 17.01.2022 р. № 31/3/3-34772-18, до якого було долучено постанову від 17.01.2022 р. про закриття кримінального провадження № 420180000000002785 від 08.11.2018 р., за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, що передбачені частиною 5 ст. 191 КК України (надалі Постанова).

Зі змісту вказаної Постанови, вбачається, що до матеріалів даного кримінального провадження було приєднано висновки експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.12.2021 р. № 29411/21-56/29412/21-54/29413/21-34/29414/21-72,4863 за результатами проведення судової комплексної інженерно-транспортної, транспортно-товарознавчої економічної експертизи.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Постановою підтверджується: поновлення досудового розслідування в рамках кримінального провадження №4 20180000000002785 від 08.11.2018 р., за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, що передбачені частиною 5 ст. 191 КК України, як перша частина виконання Компанією умов Додатку № 1 для отримання гонорару успіху, адже після дати підписання Додатку № 1 в рамках даного кримінального провадження проводились слідчо-розшукові дії, що неможливо без його поновлення; ініціювання проведення необхідних експертиз в рамках кримінального провадження № 420180000000002785 від 08.11.2018 р., що стали підставою для встановлення факту відсутності складу злочину в межах даного кримінального провадження та його закриття, як виконання другої частини умов Додатку № 1 з метою отримання гонорару успіху.

Отже, оскільки в розумінні Додатку № 1, умови для виплати гонорару успіху ТОВ "Адвокатська компанія "Гарант" були виконані останнім, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошові кошти у сумі 3 024 000 грн. 00 коп. поверненню не підлягають. При цьому, господарський суд слушно зауважив, що факт самостійного усвідомлення Акціонерним товариством "Дніпровський стрілочний завод" досягнення успіху за Додатком № 1 підтверджується, зокрема, його письмовою позицією, яка була викладена ним у позовній заяві в межах справи № 904/5102/22, про що було зазначено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 р. у справі № 904/5102/22.

Разом з тим, як вбачається зі змісту Актів здачі-прийняття правових ( юридичних ) послуг, зокрема, № 1 від 31.01.2022 р., № 1-А від 31.01.2022 р., які були підписані обома сторонами, Акціонерне товариство "Дніпровський стрілочний завод" продовжувало отримувати послуги з юридичних консультацій в межах кримінального провадження № 420180000000002785 від 08.11.2018 р., а також продовжувало оплачувати послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" й після направлення "гонорару успіху" та закриття кримінального провадження № 420180000000002785 від 08.11.2018 р. протягом усього 2022 року, а не просило повернути кошти "гонорару успіху".

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення 3 024 000 грн. 00 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а подання АТ "Дніпровський стрілочний завод" зустрічного позову, в якому стверджується, що ТОВ "Адвокатська компанія "Гарант" своїх зобов`язань за умовами Додатку № 1 до Договору не виконало, оскільки обставини, вказані у пункті 1 та 2 Додатку № 1 не настали, фактично суперечить його попередній поведінці.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, Господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 19.06.2024 по справі № 904/1236/24 та Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 09.07.2025 по справі № 904/1236/24 встановлено той факт, що умови, визначені у Додатку № 1, для виплати гонорару успіху ТОВ "Адвокатська компанія "Гарант" були виконані останнім.

Крім того, встановлено факт самостійного усвідомлення Акціонерним товариством "Дніпровський стрілочний завод" досягнення успіху за Додатком № 1, що підтверджується, зокрема, його письмовою позицією, яка була викладена ним у позовній заяві в межах справи № 904/5102/22, про що було зазначено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 р. у справі № 904/5102/22.

А також, судом взято до уваги той факт, що Акціонерне товариство "Дніпровський стрілочний завод" продовжувало отримувати послуги з юридичних консультацій в межах кримінального провадження № 420180000000002785 від 08.11.2018 р., а також продовжувало оплачувати послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" й після направлення "гонорару успіху" та закриття кримінального провадження № 420180000000002785 від 08.11.2018 р. протягом усього 2022 року, а не просило повернути кошти "гонорару успіху".

З огляду на викладене, вбачаються підстави вважати, що вказані факти є такими, що не підлягають доказуванню, на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.

Відповідно до положень статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627 Цивільного кодексу України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексу України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, сторони у Додатку №1 самостійно погодили порядок визначення розміру винагороди («бонусів успіху») та підстави його оплати.

Господарським судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Гарант" були виконані умови, визначені у Додатку № 1 для виплати гонорару успіху, а Акціонерним товариством "Дніпровський стрілочний завод" у добровільному порядку було прийнято надані послуги та здійснено їх оплату, відповідно до умов, визначених у спірному Додатку.

Відповідно до ч. 1- 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основополодних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Суд зазначає, що позивачем жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту обману зі сторони відповідача та реальної тяжкої обставини, на підставі якої укладено оспорюваний правочини, а також не доведено обставину того, що Додаток № 1 від 08.09.2021 до договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 укладено на вкрай невигідних для позивача умовах.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність тверджень позивача щодо укладення Додатку № 1 від 08.09.2021 до договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 під впливом навмисного обману, тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовам, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного додатку до договору, на підставі ст. ст. 230, 233 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище викладене в сукупності, позовні вимоги позивача про визнання недійсним Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.09.2021 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на заяву представників відповідача та третьої особи у відзиві на позов, та в письмових поясненнях про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241,Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.09.2025.

Суддя І.А. Рудь