Рішення від 19.09.2025 по справі 904/4312/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4312/25

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія", м. Дніпро

про стягнення 154 440,00 грн,-

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" на свою користь штрафні санкції згідно пункту 6.2 договору №19 від 05.03.2025 в розмірі 154 440,00 грн., що складається з: 55 440,00 грн. пені, 99 000,00 грн. штрафу. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 19 від 05.03.2025 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

14.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Відповідач зазначає що, 14.04.2025 направив позивачу Лист вих. № 17 від 11.04.2025 року, який був отриманий позивачем 23.04.2025. У вказаному Листі відповідач повідомив позивача що у зв`язку із обставинами, які не залежать від відповідача (нездійснення поставки товару виробником через зняття товару з виробництва), не може виконати Договір купівлі-продажу, у зв`язку із чим просив розірвати Договір №19 купівлі продажу від 05.03.2025.

Такий Лист вих. №17 отриманий позивачем 23.04.2025, відповіді на цей лист не було отримано.

Згідно з п. 10.2. Договору купівлі-продажу №19, сторона Договору, яка одержала від іншої Сторони письмову пропозицію про зміну, припинення чи розірвання Договору, у 15 денний термін після дати одержання такої пропозиції, повинна письмово повідомити іншу сторону про результати розгляду цієї пропозиції. При відсутності такої відповіді у вказаний строк, пропозиція вважається прийнятою.

Враховуючи, що 23.04.2025 позивач отримав пропозицію відповідача про розірвання договору, з 24.04.20205 року розпочався 15-ти денний строк на відповідь на пропозицію. Враховуючи, що у 15-ти денний строк відповідь від позивача не надійшла, така пропозиція є прийнятою.

На думку відповідача, з 09.05.2025 пропозиція відповідача про розірвання договору є прийнятою. Отже, нарахування пені за період з 09.05.2025 по 15.05.2025 є неправомірним.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Відповідач просить суд врахувати той факт, що відповідач як наслідок своєї господарської діяльності має суцільні збитки, що підтверджується Фінансовою звітністю малого підприємства за 1 півріччя 2025 року та квитанцією про його прийняття до контролюючого органу. Зокрема, з даної фінансової звітності вбачається, що збитки відповідача склали 2 096 200 грн., фактично чистий дохід відповідача склав - 2 096 200 грн. (по формі даної фін звітності, сума, позначена в дужках, свідчить про від`ємне значення).

Відповідач зазначає, що має складне матеріальне становище, негативний фінансовий результат, що спричинено тривалим продовженням в Україні воєнного стану, високим показником інфляції, зростанням податків та зборів. Однак, не зважаючи на всі вищезазначені фактори, відповідач, будучи відповідальною особою, розуміючи всю важливість на даний момент своєї діяльності, продовжує свою діяльність навіть попри реальні фінансові збитки. Відповідач просить врахувати, що стягнення неустойки в повному обсязі призведе до негативних наслідків для господарської діяльності відповідача та неможливості сплати заробітної плати, податків та зборів, виконання інших контрактів.

25.08.2025 від Військової частини НОМЕР_1 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що в самому листі вих. № 17 від 11.04.2025 зазначено наступне: "Змушені звернутися до Вас з проханням розірвати Договір №19 від 05 березня 2025р. за згодою сторін", відповідно, до досягнутої згоди між Сторонами 16.05.2025 було досягнуто згоди щодо розірвання договору за згодою сторін про що свідчить підписана Сторонами Додаткова угода №1 до Договору.

Позивач зазначає, що подання клопотання про зменшення розміру позовних вимог прямо порушує принцип добросовісності, оскільки Відповідач в своєму листі від 11.04.2025 за вих. №17 зазначав про готовність компенсувати передбачені штрафні санкції у встановленому порядку, натомість жодних дій не вчиняв і як результат відсутності бажання Відповідача врегулювати спір в досудовому порядку, що підтверджує відсутність наміру виконання Договору, призвело до звернення Позивача до суду за захистом своїх прав.

Позивач вважає за необхідне звернути увагу суду, що військова частина НОМЕР_1 входить до складу Сил Безпілотних Систем, який є першим в світі родом Сил, що використовує в своїй бойовій роботі повітряні, морські надводні і підводні, наземні безпілотні та роботизовані системи. Предметом поставки Договору були MAVIC 3T це квадрокоптер для ефективних місій з 56-кратним зумом та тепловізором, що є вкрай важливим та необхідним інструментом під час виконання завдань за призначенням та виявлення ворожих підрозділів, в умовах замаскованості противника та в умовах з обмеженою видимістю, оскільки підрозділи Позивача беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Тому безвідповідальні дії Відповідача під час воєнного стану ставлять під загрозу план забезпечення підрозділів позивача спеціальними засобами розвідки та ураження, що підриває обороноздатність підрозділів, які забезпечують оборону України.

29.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Відповідач зазначає, що сам факт укладення Додаткової угоди №1 до Договору свідчить про документальне оформлення досягнутої (прийнятої Позивачем) домовленості у формі конкретного документу, для офіційного паперового закріплення факту розірвання Договору. Однак, якби позивач не бажав розірвати договір за згодою сторін, він би у 15-ти денний термін повідомив про свої небажання і про неприйняття такої пропозиції. Отже, внаслідок відсутності відповіді позивача у 15-ти денний строк, пропозицію відповідача про розірвання договору є прийнятою позивачем на 15-тий день

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач використав надане законом права на подання відзиву на позов, заперечень на відповідь на відзив, позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

05.03.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" (Продавець) укладений договір купівлі-продажу №19 від 05.03.2025, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар: Квадрокоптер Mavic 3T, (далі по тексту - «товар»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору відповідно до Специфікації (Додаток 1).

Відповідно до пункту 1.2 договору на виконання вимог пункту 43 "Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану (зі змінами та доповненнями), Покупець здійснює закупівлі без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законами України "Про оборонні закупівлі" та "Про публічні закупівлі". Порядок проведення таких закупівель, у тому числі порядок укладення державних контрактів (договорів), визначається державним замовником.

Відповідно до пункту 1.3 договору код товару згідно з Державним класифікатором ДК 021:2015: 34711200-6: Безпілотні літальні апарати.

Відповідно до пункту 2.1 договору товар передається на складі покупця.

Відповідно до пункту 2.2 договору строк поставки товару: не пізніше 20.03.2025 року (включно). Товар передається покупцю в упаковці, яка забезпечує належне збереження товару під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами або технічними умовами.

Відповідно до пункту 4.1 договору загальна вартість товару (сума Договору) становить: 990 000 грн. 00 коп. (дев`ятсот дев`яносто тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ.

Відповідно до пункту 4.2 договору оплата за наданий товар проводиться у національній грошовій одиниці України на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 4.5 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати належним чином прийнятого товару протягом 15-ти календарних днів після надання продавцем покупцю в установленому порядку наступних документів: рахунку-фактури, видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Відповідно до пункту 4.6 договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за переданий товар здійснюються протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання покупцем грошових коштів на свій розрахунковий рахунок, вказаний у цьому договорі.

Відповідно до пункту 6.1. договору за порушення умов договору щодо якості (комплектності) товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісного (некомплектного) товару.

Відповідно до пункту 6.2. договору за порушення строків поставки товару або його заміни відповідно до п 2.2 та п. 3.4, 5.2 цього договору продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, стосовно якого допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, а за порушення строків поставки товару понад 30 діб, з продавця додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару.

Відповідно до пункту 6.3. договору сторони домовилися, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню покупцем за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на індекс інфляції за відповідний період прострочення. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір відсотків 0 (нуль) відсотків.

Відповідно до пункту 8.1. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до - 31.12.2025 р., крім гарантійних та грошових зобов`язань, які діють до повного їх виконання.

Відповідно до пункту 8.3. договору у випадку істотної зміни обставин, фінансування, якими сторони керувалися при укладанні договору, внаслідок чого товар перестане відповідати вимогам (потребам) покупця, до договору вносяться зміни, або його дія припиняється, що оформлюється додатковою угодою, крім випадків одностороннього розірвання договору, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 10.1. договору доповнення та зміни до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які підписуються сторонами цього Договору додаються до тексту як невід`ємні його частини.

Відповідно до пункту 10.2. договору сторона договору, яка одержала від іншої сторони письмову пропозицію про зміну припинення чи розірвання цього договору, у 15 (п`ятнадцятиденний) термін після дати одержання такої пропозиції, повинна письмово повідомити другу сторону про результати розгляду цієї пропозиції. При відсутності такої відповіді у вказаний строк, пропозиція вважається прийнятою.

Відповідно до пункту 10.4. договору у разі порушення продавцем умов договору в частині поставки товару, його кількості, та/або якості, та/або комплектності, та/або термінів, які визначені у Специфікації, та/або Додатках, та/або інших умов договору чи відмови від виконання договору, покупець, в десятиденний термін в односторонньому порядку у спрощений спосіб (шляхом повідомлення продавця листом), має право: відмовитися від подальшого приймання виконання зобов`язань продавцем за договором; Достроково в той же строк розірвати договір, повідомивши письмово про це продавця. Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє покупця права вимагати від продавця сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього договору.

Договір купівлі-продажу №19 від 05.03.2025 підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" Жечев Сергієм та Командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , скріплений печатками обох сторін.

Сторонами на виконання умов договору підписана специфікація Додаток №1 до договору купівлі-продажу №19 від 05.03.2025 року відповідно до якої код товару 8806221010, назва Квадрокоптер Mavic 3T, кількість 6 шт, ціна за одиницю товару, 165 000, 00 грн. без ПДВ, Сума 990 000, 00 грн., без ПДВ.

20.03.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом вих №17 від 20.03.2025, в якому повідомило про неможливість виконання договору на поставку товару, а саме: Квадрокоптер DJI Mavic 3T у зв`язку з тим, що дана модель квадрокоптера була знята з виробництва виробником.

Так, 25.03.2025 ОСОБА_2 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" про неможливість виконання замовлення на квадрокоптери DJI Mavic 3T через обставини, що незалежні від нас. Ваше замовлення згідно Специфікації №24 до Контракту №1 від 23.07.2024 на 100 (сто) одиниць квадрокоптерів DJI Mavic 3Т було законтрактоване у виробника, однак через зняття цієї моделі з виробництва, компанія DJI повідомляє про відмову виконати дане замовлення, про що нас було сповіщено відповідним листом. Таким чином, Eleron е.U. не має змоги виконати зі свого боку взяті на себе зобов`язання та просить укласти додаткову угоду про анулювання вищезазначеної специфікації.

26.03.2025 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" з вимогою про виконання договору №1107 від 26.03.2025 в якій вимагала у семиденний термін від дня пред`явлення вимоги виконати належним чином договірні зобов`язання, зокрема, щодо поставки товару та сплати штрафних санкцій.

11.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом вих №17 від 11.04.2025, в якому повідомило, що у зв`язку з обставинами, які не залежать від нього, не має можливості виконати зобов`язання за договором № 19 від 05.03.2025р. Зокрема, виробник не здійснив поставку безпілотних літальних апаратів типу DJI Mavic 3T у погоджені строки, у зв`язку з тим, що цей товар знято з виробництва та його виробництво більше не здійснюється, що унеможливлює своєчасне виконання нашої частини зобов`язань за контрактом.

У зв`язку з цим товариство змушене ініціювати процедуру розірвання зазначеного договору відповідно до умов, передбачених чинним законодавством та положеннями самого договору. Вказало, що готове компенсувати передбачені штрафні санкції у встановленому порядку. Змушені звернутися до Вас з проханням розірвати договір № 19 від 05 березня 2025р. за згодою сторін.

16.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" (Продавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Покупець) було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №19 від 05.03.2025.

Відповідно до пунктів 1-3 якої сторони дійшли згоди розірвати договір купівлі-продажу № 19 від 05.03.2025, укладений між продавцем та покупцем.

З моменту набрання чинності цією Додатковою угодою зобов`язання сторін в частині предмету договору припиняються, а в частині сплати штрафних санкцій та пені за неналежне виконання договору діють до повного їх виконання.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Додаткова угода підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" Жечев Сергієм та Командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , скріплена печатками обох сторін.

29.05.2025 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" з листом №1842 від 23.05.2025 в якому вимагає на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги сплатити на користь військової частини НОМЕР_1 штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору в сумі 154 440,00 грн. (сто п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок) за наступними реквізитами. Відповідно до відомостей офіційного сайту Укрпошти по відстеженню відправлення за трек-номером №1000401971568 відправлення було вручено одержувачу 13.06.2025.

Військова частина НОМЕР_1 посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" зобов`язань за договором купівлі-продажу № 19 від 05.03.2025 в частині своєчасної поставки товару, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 55 440,00 грн пені та 99 000,00 грн штрафу.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору купівлі-продажу № 19 від 05.03.2025, факт поставки / не поставки товару, строк поставки товару, дата, з якої товар вважається поставленим, строк дії договору, наявність / відсутність прострочення поставки товару, наявність / відсутність підстав для нарахування пені, штрафу.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в частини 1 статті 230 та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України (чинній на час спірних правовідносин) у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, господарський суд враховує, що відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 6.2. договору за порушення строків поставки товару або його заміни відповідно до п 2.2 та п. 3.4, 5.2 цього договору продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, стосовно якого допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, а за порушення строків поставки товару понад 30 діб, з продавця додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою користь 55 440,00 грн пені за період з 21.03.2025 до 15.05.2025 та 99 000,00 грн штрафу

Відповідно до пункту 2.2 договору строк поставки товару: не пізніше 20.03.2025 року (включно). Товар передається покупцю в упаковці, яка забезпечує належне збереження товару під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами або технічними умовами.

Отже, останнім днем поставки товару є 20.03.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" в своєму відзиві на позовну заяву від 14.08.2025 зазначає що, 14.04.2025 року він направив позивачу Лист вих. № 17 від 11.04.2025 року, який був отриманий позивачем 23.04.2025 року. У вказаному Листі відповідач повідомив позивача що у зв`язку із обставинами, які не залежать від відповідача (нездійснення поставки товару виробником через зняття товару з виробництва), не може виконати Договір купівлі-продажу, у зв`язку із чим просив розірвати Договір №19 купівлі продажу від 05.03.2025 року.

Такий Лист вих. №17 отриманий позивачем 23.04.2025 року. Відповіді на цей лист не було отримано.

Згідно з пунктом 10.2. Договору купівлі-продажу №19, сторона Договору, яка одержала від іншої Сторони письмову пропозицію про зміну, припинення чи розірвання Договору, у 15 денний термін після дати одержання такої пропозиції, повинна письмово повідомити іншу сторону про результати розгляду цієї пропозиції. При відсутності такої відповіді у вказаний строк, пропозиція вважається прийнятою.

Відповідач зазначає, що враховуючи, що 23.04.2025 позивач отримав пропозицію відповідача про розірвання договору, з 24.04.20205 року розпочався 15-ти денний строк на відповідь на пропозицію. Враховуючи, що у 15-ти денний строк відповідь від позивача не надійшла, така пропозиція є прийнятою.

На думку відповідача, з 09.05.2025 пропозиція відповідача про розірвання договору є прийнятою. Отже, нарахування пені за період з 09.05.2025 по 15.05.2025 є неправомірним.

Разом з тим 16.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" (Продавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Покупець) було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №19 від 05.03.2025.

Відповідно до пунктів 1-3 якої сторони дійшли згоди розірвати договір купівлі-продажу № 19 від 05.03.2025, укладений між продавцем та покупцем.

З моменту набрання чинності цією Додатковою угодою зобов`язання сторін в частині предмету договору припиняються, а в частині сплати штрафних санкцій та пені за неналежне виконання договору діють до повного їх виконання.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Додаткова угода підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" Жечев Сергієм та Командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , скріплена печатками обох сторін.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що договір купівлі-продажу №19 від 05.03.2025 було розірвано шляхом підписання між сторонами додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу №19 від 05.03.2025, відповідно до пунктів 2,3 якої З моменту набрання чинності цією Додатковою угодою зобов`язання сторін в частині предмету договору припиняються, а в частині сплати штрафних санкцій та пені за неналежне виконання договору діють до повного їх виконання. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" порушило обов`язок поставки товару за договором, в тому числі й у період з 09.05.2025 по 15.05.2025, відповідно нарахування пені за загальний період з 21.03.2025 по 15.05.2025 є обґрунтованим.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" у разі визнання позовних вимог обґрунтованими, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що заявлено до стягнення, на 99%.

Відповідач просить суд врахувати той факт, що відповідач як наслідок своєї господарської діяльності має суцільні збитки, що підтверджується Фінансовою звітністю малого підприємства за 1 півріччя 2025 року та квитанцією про його прийняття до контролюючого органу. Зокрема, з даної фінансової звітності вбачається, що збитки відповідача склали 2 096 200 грн., фактично чистий дохід відповідача склав - 2 096 200 грн. (по формі даної фін звітності, сума, позначена в дужках, свідчить про від`ємне значення).

Відповідач зазначає, що має складне матеріальне становище, негативний фінансовий результат, що спричинено тривалим продовженням в Україні воєнного стану, високим показником інфляції, зростанням податків та зборів. Однак, не зважаючи на всі вищезазначені фактори, відповідач, будучи відповідальною особою, розуміючи всю важливість на даний момент своєї діяльності, продовжує свою діяльність навіть попри реальні фінансові збитки. Відповідач просить врахувати, що стягнення неустойки в повному обсязі призведе до негативних наслідків для господарської діяльності відповідача та неможливості сплати заробітної плати, податків та зборів, виконання інших контрактів.

Військова частина НОМЕР_1 проти зменшення штрафних санкцій заперечує та зазначає, що подання клопотання про зменшення розміру позовних вимог прямо порушує принцип добросовісності, оскільки Відповідач в своєму листі від 11.04.2025 за вих. №17 зазначав про готовність компенсувати передбачені штрафні санкції у встановленому порядку, натомість жодних дій не вчиняв і як результат відсутності бажання Відповідача врегулювати спір в досудовому порядку, що підтверджує відсутність наміру виконання Договору, призвело до звернення Позивача до суду за захистом своїх прав.

Позивач вважає за необхідне звернути увагу суду, що Військова частина НОМЕР_1 входить до складу Сил Безпілотних Систем, який є першим в світі родом Сил, що використовує в своїй бойовій роботі повітряні, морські надводні і підводні, наземні безпілотні та роботизовані системи. Предметом поставки Договору були MAVIC 3T це квадрокоптер для ефективних місій з 56-кратним зумом та тепловізором, що є вкрай важливим та необхідним інструментом під час виконання завдань за призначенням та виявлення ворожих підрозділів, в умовах замаскованості противника та в умовах з обмеженою видимістю, оскільки підрозділи Позивача беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Тому безвідповідальні дії Відповідача під час воєнного стану ставлять під загрозу план забезпечення підрозділів позивача спеціальними засобами розвідки та ураження, що підриває обороноздатність підрозділів, які забезпечують оборону України.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін, дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру штрафних санкцій. Порушення умов договору мало місце. Умови договору, в тому числі строк поставки, були відповідачу відомі, і відповідач погодився на них. За таких обставин зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

При цьому господарський суд враховує, що договір укладений сторонами 05.03.2025 зі строком поставки товару (який зобов`язався поставити відповідач) 20.03.2025, тобто період між укладенням договору та строком поставки складає лише 15 днів, тому укладаючи договір відповідач мав можливість оцінити можливість поставки товару, який зобов`язався поставити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 55 440,00 грн пені та 99 000,00 грн штрафу.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" про стягнення 154 440,00 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна керуюча компанія" (49064, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Качалова, будинок 1, кімната 4, код ЄДРПОУ 40973699) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 55 440,00 грн. пені, 99 000,00 грн. штрафу, 2 422, 40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.09.2025

Суддя Ю.А. Бажанова