Рішення від 26.08.2025 по справі 910/14506/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

26.08.2025Справа № 910/14506/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Калашнік Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/14506/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» до Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про стягнення коштів, за участі представника позивача Кренця О. відповідача Панченко М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» (надалі ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (надалі Заклад вищої освіти) про стягнення 12 914 904,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.08.2018 позивач набув частину права вимоги від ТОВ «ФК «Фактор Плюс» до Закладу вищої освіти на підставі Договору факторингу №1/08. В свою чергу ТОВ «ФК «Фактор Плюс» набув право вимоги до Закладу вищої освіти 22.09.2017, за результатами проведення відкритих торгів (аукціону), що відбулись у процедурі ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик». Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/6648/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, стягнуто з Закладу вищої освіти на користь ТОВ «ФК «Юнайтед» 31 028 400,92 грн основного боргу. Оскільки зазначена сума заборгованості була сплачена Закладом вищої освіти лише 21.07.2023, то позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9 627 593,90 грн інфляційних втрат та 3 287 310,31 грн 3% річних, нарахованих за період з 14.08.2018 до 23.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.01.2025.

13.01.2025 до Господарського суду міста Києва від Закладу вищої освіти надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позов та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

15.01.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач надав пояснення щодо тверджень відповідача про пропуск строку позовної давності, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

21.01.2025 до Господарського суду міста Києва від Закладу вищої освіти надійшло клопотання, в якому заявник просить суд зменшити розмір 3% річних у разі задоволення позову.

21.01.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшли заперечення щодо заяви відповідача про зменшення 3% річних, в яких позивач обґрунтовує відсутність підстав для зменшення розміру заявлених 3% річних.

У підготовчому засіданні 21.01.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, який неодноразово відкладався з метою надання сторонам у справі скористатись передбаченими процесуальним законодавством правами.

11.02.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшла заява, в якій позивач зазначає про те, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

11.03.2025 до Господарського суду міста Києва від Закладу вищої освіти надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач заперечує проти розміру заявлених судових витрат, проте повідомляє про те, що належне обґрунтування своїх заперечень зможе надати після ознайомлення з доказами позивача.

17.03.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач надав пояснення щодо заявлених позовних вимог враховуючи заперечення та клопотання відповідача.

18.03.2025 до Господарського суду міста Києва від Закладу вищої освіти надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач додатково обґрунтовує підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 18.03.2025 суд постановив про повернення справи на стадію підготовчого провадження та постановив ухвалу, в якій зобов`язав позивача надати необхідні для розгляду даної справи докази та відклав підготовче засідання.

28.03.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшло клопотання, в якому позивач просив долучити до матеріалів справи докази на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2025 та просив задовольнити позовні вимог в повному обсязі, а також надійшли додаткові пояснення у справі.

07.04.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшли пояснення, в яких позивач надав пояснення щодо можливості зупинення провадження у справі, зауважив про відсутність підстав для зупинення.

08.04.2025 до Господарського суду міста Києва від Закладу вищої освіти надійшли пояснення, в яких відповідач навів обґрунтування про необхідність зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням за результатами перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі 903/602/24 провадження №12-19гс25) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

17.07.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в якому позивач звертає увагу на усунення обставин, що стали причиною для зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання 19.08.2025.

У підготовчому засіданні 19.08.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.08.2025.

25.08.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед» надійшла чергова заява, в якій позивач зазначає про те, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

26.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Закладу вищої освіти надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить врахувати, що він заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у раніше поданих запереченнях, а також наголошує на можливості зменшення розміру суми процентів річних та заперечує проти розміру заявленх судових витрат.

У судовому засіданні 26.08.2025 відповідно до положень ст.ст. 233, 240 ГПК України, було оголошено скорочене рішення. Повне судове рішення складено після відпустки.

Суд відзначає, що судові засідання у даній справі неодноразово відкладались з незалежних від суду причин з метою всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

22.09.2017 за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) від 29.08.2017 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Костенко І.В. (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» (новий кредитор за договором) був укладений Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №2017/2-Ю, відповідно до умов якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги банку до позичальника - Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (боржник) за кредитними договорами від 04.06.2008 №24-47/1-08/1, від 24.12.2013 №58-47/1-13, що укладені в рамках Генерального договору від 04.06.2008 №24-47/1-08/G, кредитними договорами від 26.06.2007 №40-47/4-07, від 10.08.2007 №54-47/4-07, та/або договором іпотеки від 12.06.2008 №24-47/1-08/04 та/або Договором застави рухомого майна (у т.ч. основних засобів) від 25.03.2015 №58-47/1-13/02, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.

В подальшому 02.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс сервіс люкс» (Новий кредитор за договором) був укладений Договір про відступлення частини прав вимоги №02/10-17/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає Новому кредитору, а новий кредитор набуває частину права вимоги первісного кредитора до позичальника - Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (Боржник), в розмірі зазначеному у додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника за кредитними договорами: Генеральним договором та кредитними договорами в рамках Генерального Договору від 04.06.2008 №24-47/1-08/1, від 24.12.2013 №58-47/1-13, а також за кредитними договорами від 26.06.2007 №40-47/4-07, від 10.08.2907 №54-47/4-07, Договором іпотеки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до договору (Основні договори), що були укладені між боржником та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик».

14.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» (клієнт за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» (фактор за договором, позивач у справі) було укладено Договір факторингу №1/08 (далі - Договір факторингу), за умовами п. 2.1 якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування за плату згідно п. 3.4 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в повному обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги у розмірі 51 618 432,92 грн.

При цьому, згідно п.п. 1 п. 1 договору «Кредитний договір» означає у сукупності наступні договори (разом з усіма додатковими угодами до них та/або договорами забезпечення) укладені між банком та позичальником:

1) Генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008 та кредитні договори в рамках Генерального договору, а саме: Кредитний договір №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 та Кредитний договір №58-47/1-13 від 24.12.2013;

2) Кредитний договір №40-47/4-07 від 26.06.2007;

3) Кредитний договір №54-47/4-07 від 10.08.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/6648/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, встановлено, що обсяг набуття позивачем ТОВ «ФК «Юнайтед» прав кредитора згідно Договору факторингу документально підтверджується в розмірі 31 028 400,92 грн. Окрім того, встановлено, що заборгованість відповідача за генеральним договором та кредитними договорами станом на 25.05.2018 дату подання позову ТОВ «ФК «Фактор Плюс» документально підтверджується в сумі 31 028 400,92 грн., а відтак ухвалено стягнути вказану заборгованість та судовий збір у розмірі 455 339, 45 грн.

В свою чергу, відповідачем сплачена вказана заборгованість 21.07.2023, що підтверджується платіжними інструкціями №1491 від 21.07.2023 та №2395 від 21.07.2023.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою №20-09/24-1 від 20.09.2024, в якій просив сплатити на його користь 9 627 593,90 грн інфляційних втрат та 3 287 310,31 грн 3% річних у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання із сплати заборгованості.

Спір у даній справі виник у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання із сплати заборгованості у розмірі 31 028 400,92 грн., у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення 3% річних у розмірі 3 287 310,31 грн та інфляційних втрат у розмірі 9 627 593,90 грн, які нараховані за період з 14.08.2018 до 23.02.2022.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

В даному випадку, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 31 028 400,92 грн згідно з Договором факторингу встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі №910/6648/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для даної справи, а встановлені в ньому обставини не підлягають повторному доведенню.

При цьому, із змісту вказаного рішення вбачається, що прострочення відповідачем сплати вказаної заборгованості позивачу почалось 14.08.2018, оскільки саме і цю дату останній набув права кредитора.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки вказану заборгованість було сплачено відповідачем 21.07.2023, то позивачем заявлено про стягнення 3% річних у розмірі 3 287 310,31 грн та інфляційних втрат у розмірі 9 627 593,90 грн, які нараховані за період з 14.08.2018 до 23.02.2022.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Суд відзначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за Договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині відсотків річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції, враховуючи заперечення відповідача в частині невірного розрахунку, судом встановлено, що розмір заявлених вимог є вірним.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається відповідач, зроблено висновок про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Зокрема, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних процентів), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд відзначає, що такі висновки були зроблені виходячи з того, що у справі №902/417/18 стягувана позивачем з відповідача сума відсотків річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Тобто, можливість зменшення розміру річних була пов`язана з тим, що в договорі сторонами був передбачений інший розмір відсотків річних за порушення грошового зобов`язання ніж передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також викладена аналогічна позиція

Суд не може зменшити мінімальний розмір трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України ВП ВС 02.07.2025 ( справа № 903/602/24).

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Таким чином, не підлягають застосуванню положення щодо зменшення розміру заявлених у даній справі 3% річних.

Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача, суд вказує наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Періодом виникнення спірної заборгованості є 14.08.2018 23.02.2022.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 02.04.2020.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відмінено вказаний карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 (постанова Кабінету міністрів України від 27.06.2023 № 651).

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені, а у подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану, який (загальновідомий факт) діє безперервно до цього часу.

Тобто, у спірних правовідносинах перебіг позовної давності зупинився на час дії установленого на території України карантину, а з 24.02.2022 перебіг позовної давності зупинився на строк дії воєнного стану в Україні, який діє станом на теперішній час, а тому суд не вбачає правових підстав для застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3% річних у розмірі 3 287 310,31 грн та інфляційних втрат у розмірі 9 627 593,90 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідач.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (03115, Україна, місто Київ, вулиця Львівська, будинок, 23, код ЄДРПОУ 30373644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юнайтед» (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, приміщення 40, код ЄДРПОУ 41884207) 9 627 593, 90 грн інфляційних втрат та 3 287 310, 31 грн три відсотки річних, 154978, 85 грн судового збору .

Питання ухвалення рішення про судові витрати вирішувати у судовому засіданні 11.09.2025 о 16:45.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 19.09.2025.

Суддя Ігор Курдельчук