Постанова від 15.09.2025 по справі 552/7130/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/7130/24 Номер провадження 22-ц/814/2796/25Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві,в порядкуписьмового провадження,апеляційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства, Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Декоративні культури» про відшкодування матеріальних збитків,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування збитків, в якому просила стягнути з відповідача 39790 грн. матеріальних збитків та судові витрати.

Вимоги обґрунтовані тим, що на належний їй автомобіль Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , вночі 19.07.2024 за адресою м. Полтава, вул. Петра Юрченка, 21/9 (зараз О. Засядька) впало дерево.

Згідно звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 від 30.07.2024, вартість матеріального збитку становить 34320 грн., а вартість відновлювального ремонту 44023 грн.

На звернення до УЖКГ та КП «Декоративні культури» щодо відшкодування збитків, внаслідок падіння дерева на належний їй транспортний засіб, управління рекомендувало звернутися до суду.

Ухвалами Київського районного суду м. Полтави від 28.02.2025 та 25.03.2025 залучено Полтавську міську раду та КП «Декоративні культури» до участі у справі в якості співвідповідачів відповідно.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальних збитків, завданих пошкодженням автомобіля 34320 грн., на відшкодування вартості з незалежної оцінки 5200 грн., судові витрати - 1211,20 грн., а всього стягнуто 40731,20 грн.

В задоволеннірешти позовнихвимог ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства, Комунального підприємства «Декоративні культури» відмовлено.

Стягуючи матеріальні збитки з Полтавської міської ради суд першої інстанції дійшов висновку, що саме вона є належним відповідачем у справі

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що балансоутримувачем земельної ділянки, на якій росло дерево та відповідно відбулося його падіння є Полтавська міська рада, а відтак з останньої на користь позивача підлягає стягненню спричинена в результаті падіння дерева шкода, розмір якої доведений належними доказами.

Не погодившись з рішенням суду, Полтавська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позову.

Вважає помилковим висновок суду щодо покладення на міську раду відповідальність за спричинену в результаті падіння дерева шкоду.

Вказує, що саме УЖКГ визначено компетентним органом для прийняття рішень про видалення зелених насаджень у м. Полтаві та видачі ордерів на видалення зелених насаджень, тому саме це підприємство має відповідача за шкоду, завдану падінням дерева на належний позивачу автомобіль.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги на рішення суду, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «RENAULT MEGANE», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданим 09.07.2024 року ТСЦ 5341.

19.07.2024 року за адресою АДРЕСА_1 на вказаний автомобіль протягом ночі впало дерево, що підтверджується даними талону-повідомлення єдиного обліку ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області № 11365 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, фотознімками пригоди, де зафіксовано автомобіль, на якому лежить дерево або його значна частина, актом огляду транспортного засобу.

Згідно звіту про оцінку майна від 30.07.2024, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «RENAULT MEGANE», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу складає 34320 грн.

На звернення представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 до Управління ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради з проханням відшкодувати збитки по відновленню автомобіля внаслідок падіння дерева, останнє листом від 15.08.2024 рекомендувало звернутися до суду для вирішення вказаного питання.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що балансоутримувачем земельної ділянки, на якій росло дерево та відповідно відбулося його падіння є Полтавська міська рада, а відтак з останньої на користь позивача підлягає стягненню спричинена в результаті падіння дерева шкода, розмір якої доведений належними доказами.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже й підставою цивільно-правової відповідальності, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Статтею 21 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що зокрема елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Відповідно до п.3.1 Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.

Згідно п.5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і

належний доглядза нимиє: на об`єктах благоустроюдержавної чикомунальної власності-балансоутримувачі цихоб`єктів; натериторіях установ,підприємств,організацій таприлеглих територіях-установи,організації,підприємства; натериторіях земельних ділянках,які відведеніпід будівництво,-забудовники чивласники цихтериторій; набезхазяйних територіях,пустирях -місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

До відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень.

Під час розгляду справи в місцевому суді первісний відповідач Управління ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради зазначило, що управління не є балансоутримувачем території на якій відбулося падіння дерева на автомобіль, а будівля та земельна ділянка перебувають у власності органу державної влади.

Вказане твердження не було спростовано іншим співвідповідачем Полтавською міською радою.

Згідно ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 5 частини другої статті 10 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі, щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно ч. 7 ст. 28 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Як зазначалося вище, згідно п. 5.5. Правил визначає відповідальних осіб за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними - на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної особі майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля житлового будинку.

Полтавською міською радою під час розгляду справи як в місцевому суді, так і апеляційному не надано жодних доказів щодо передачі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 іншим співвідповідачам чи будь-якій іншій особі.

Відомостей про те, що зазначене дерево як об`єкт благоустрою передавалось на баланс Комунального підприємства «Декоративні культури» суду також не надано.

При цьому, багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Власником (особою, яка зобов`язана утримувати майно, що їй належить) зелених насаджень є власник земельної ділянки, на якій вони розташовані, тобто у даному разі, територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування.

За таких умов, оскільки дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та відсутні дані про те, що дане дерево відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» як об`єкт благоустрою перебувало на балансовому обліку УЖКХ чи будь-якого іншого підприємства, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, у колегії суддів відсутні підстави для висновку про помилковість рішення місцевого суду щодо покладення обв`язку по відшкодуванню завданої позивачу шкоди на Полтавську міську раду.

Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, твердження апелянта щодо недоведеності протиправних дій Полтавської міської ради чи бездіяльності, причинного зв`язку між неправомірними діями та шкодою, що унеможливлює покладення на неї обов`язку по відшкодування шкоди, судова колегія не приймає до уваги.

В даному випадку має місце причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням належного позивачу автомобіля та бездіяльністю міської ради як фактичного балансоутримувача об`єкта благоустрою, який в передбаченому законом порядку не передавався на баланс іншого підприємства, а відтак обов`язок по організації озеленення, який не був належним чином забезпечений вказаним органом місцевого самоврядування, свідчить про допущену ним бездіяльність, яка знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з наслідками у вигляді заподіяння шкоди транспортному засобу позивача, що в розумінні положень п.7 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є правовою підставою для покладення обв`язку на міську раду по відшкодуванню шкоди.

Тобто, у випадку заподіяння майну особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об`єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, балансоутримувач зобов`язується відшкодувати таку шкоду.

Посилання апелянта на відсутність достатніх доказів щодо підтвердження факту падіння дерева на автомобіль, відхиляються колегією суддів, оскільки вказаний факт повністю доводиться наданими позивачем доказами, які обґрунтовано були взяті судом до уваги як належні та допустимі.

При даних правовідносинах, позивач як власник пошкодженого майна не зобов`язаний доказувати вину відповідача у заподіянні шкоди. Натомість саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві. Проте, апелянтом доказів відсутності своєї вини не надано.

Вказуючи як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, що Управління ЖКГ є компетентним органом для прийняття рішень по видалення зелених насаджень у м. Полтаві, а саме на КП «Декоративні культури» покладено повноваження по догляду за зеленими насадженнями на об`єктах комунальної власності, сам співвідповідач не надає суду доказів передання на баланс вказаного підприємства об`єктів зелених насаджень по вул. П. Юрченка в м. Полтаві, а відтак підстав визнавати останнє належним балансоутримувачем дерев за адресою Полтава, вул. Петра Юрченка, 21/9 - не має.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та підстав для зміни чи скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального, процесуального права та вірним застосуванням практики Верхового Суду у справах з подібними правовідносинами.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено19 вересня 2025 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин