Постанова від 18.09.2025 по справі 620/10699/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/10699/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс-Спорт" до Чернігівської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кросс-Спорт" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати Рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA102000/2024/000005/2 від 02.02.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2024/000015.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA102000/2024/000005/2 від 02.02.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2024/000015.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивачем під час митного оформлення товару не надано повного пакету документів, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Зокрема, апелянт зазначає, що під час митного контролю було встановлено, що декларантом до митної вартості товару безпідставно не включено комісійні витрати позивача за переказ коштів, чим порушено вимоги п.п. «а» п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ. При цьому, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що банківська комісія не є складовою митної вартості та не включається до категорії інших витрат, оскільки підпунктом п.п. 3.3 п. 3 «Умови оплати» Контракту від 01.08.2023 №08/23 передбачено, що всі комісії банків Покупця, в тому числі банка кореспондента, сплачує Покупець, комісії банку Продавця оплачує Продавець.

Також, на переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до умов договору від 01.08.2023 №08/23 до ціни товару входить вартість упаковки, тари, маркування, оскільки вказаним договором не визначено, чи включені витрати на пакування в ціну товару.

Крім того, у митній декларації країни відправлення від 20.11.2023 №021720230000294420 (копія) зазначено інший коносамент за №273769385, відмінний від того, який надано до митного оформлення - коносамент від 22.11.2023 №SZX231101941.

Апелянт зазначає, що згідно з CMR від 30.01.2024 №б/н перевезення вантажу автомобільним транспортом з Польщі до Чернігова здійснювалося фірмою «SVEN-TRANC» LLC. Однак довідка про транспортні витрати від 01.02.2024 №1 виписана іншою фірмою - ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС».

Апелянт стверджує, що платіжні документи, які підтверджували б сплату коштів за морське перевезення та понесені супутні витрати в порту Польщі, до митного оформлення не надано.

Крім того, заявка на перевезення є невід`ємною частиною договору транспортно-експедиторського обслуговування від 12.09.2023 №TEO-1209-23, проте під час митного оформлення її не надана.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросс-Спорт" до Чернігівської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.08.2023 між ТОВ «КРОСС-СПОРТ» (Покупець), який зареєстрований на території України та Компанією «Shandong Minolta Fitness Equipment Co.,LTD» (Продавець), який зареєстрований на території Китайської Народної Республіки, укладено контракт №08/23/

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець (Компанія «Shandong Minolta Fitness Equipment Co.,LTD») продає, а Покупець (ТОВ «КРОСС-СПОРТ») купує обладнання для тренувальних залів та спортивні аксесуари в кількості, за цінами та на умовах, викладених в Додатках (Проформа Інвойсах), які є невід`ємною частиною цього контракту.

Загальна сума контракту становить 50 711,76 USD (пункт 1.2 контракту).

Продавець поставляє продукцію на умовах FOB Тянцзінь, що вказується в інвойсах, відповідно до Інкотермс-2010 (пункт 2.1 контракту).

Оплата продукції здійснюється наступним чином: 30% від загальної суми контракту сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар; 70% від загальної суми контракту сплачує покупець на умовах балансової оплати за товар перед його відвантаженням після обов`язкової інспекції якості (пункт 3.1 контракту).

Всі комісії банків покупця, в тому числі банку-кореспондента, сплачує покупець, комісії банку продавця сплачує продавець (пункт 3.3 контракту).

У проформі інвойс від 01.08.2023 №MND20230801EN05 зазначені найменування продукції, кількість та ціна на загальну вартість 50 711,76 USD. Зазначено умови поставки FOB. Від Тянцзінь, Китай до Гданск, Польща.

З рахунку-фактури (комерційного інвойсу) від 01.08.2023 №MND20230801EN05 вбачається, що загальна вартість продукції - 26 477,42 USD. Зазначено умови поставки FOB. Від Тянцзінь, Китай до Гданск, Польща.

Декларантом надано до митного оформлення платіжний документ від 16.08.2023 б/н та від 30.10.2023 б/н, які містять посилання на контракт №08/23 від 01.08.2023 та інвойс від 01.08.2023 №MND20230801EN05.

За митною декларацією від 01.02.2024 №24UA102020000690U1, якою відмовлено у випуску товарів, до митного оформлення заявлено товари на загальну вартість 26 477,42 USD, а саме :

- товар №1 «Тренажери із змінними механізмами обтяження, в асортименті. Виробник: SHANDONG MINOLTA FITNESS EQUIPMENT CO., LTD. Торговельна марка - відсутня. Країна виробництва: CN»- заявлений рівень митної вартості - 10 696,44 USD;

- товар №2 «Тренажери без змінних механізмів обтяження та інвентар та приладдя для занять фізкультурою, гімнастикою або атлетикою, в асортименті. Виробник: SHANDONG MINOLTA FITNESS EQUIPMENT CO., LTD. Торговельна марка - відсутня. Країна виробництва: CN»- заявлений рівень митної вартості - 15 372,78 USD;

- товар №3 «Килимки з вулканізованої гуми, в асортименті. Виробник: SHANDONG MINOLTA FITNESS EQUIPMENT CO., LTD. Торговельна марка - відсутня. Країна виробництва: CN»- заявлений рівень митної вартості - 408,20 USD.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 Митного кодексу України (далі МК) за основним методом (ціна договору), яка становила 26 477,42 USD (дол. США).

З рішення про коригування митної вартості від 02.02.2024 №/2024/000005/2, вбачається, що відбулося коригування митної вартості товару №1 та товару №2.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2024/000015 Чернігівська митниці повідомила позивача про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

У пункті 33 рішення про коригування митної вартості від 02.02.2024 № UA102000/2024/000005/2, причиною відмови зазначено:

1. Відповідно до банківських SWIFT-ів від 16.08.2023 та від 30.10.2023 комісійні витрати за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71а. Також їх сплата передбачена п.п. 3.3 п. 3 «Умови оплати» контракту від 01.08.2023 №08/23. Але, до митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги п. 1 а ч. 10 ст. 58 МКУ. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався.

2. Відповідно до п. 5 «Упаковка і маркування» контракту від 01.08.2023 №08/23 продавець пакує продукцію в звичайну комерційну тару, що забезпечує її збереження при транспортуванні. Але, жодним пунктом контракту не визначено чи включені витрати на пакування в ціну товару. З огляду на зазначене, такі витрати (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням) до митної вартості товару включено не було, чим порушено вимоги п. 1в ч. 10 ст. 58 Кодексу.

3. Відповідно до п. 7 «Перехід права власності» контракту від 01.08.2023 №08/23 право власності на товар, як і 100% оплата коштів підтверджуються актом прийому-передачі товару. Але цей документ відсутній серед наданих товаросупровідних документів.

4. Згідно з CMR від 30.01.2024 №б/н перевезення вантажу автомобліьним транспортом з Польщі до Чернігова здійснюється «SVEN-TRANC» LLC. У коносаменті від 22.11.2023 №SZX231101941 наявна інформація щодо перевізника морським видом транспорту, а саме MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. У полі «Forwarding agent-references» цього ж коносаменту зазначено інформацію щодо експедитора - фірми Langowski Logistics SP.ZO.O. А довідка про транспортні витрати від 01.02.2024 №1 виписана ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС». Договорів, які підтверджували б зв`язок між вказаними фірмами з питань перевезення вантажу, до митного оформлення надано не було. Серед поданих товаросупровідних документів в наявності лише договір транспортно-експедиторського обслуговування від 12.09.2023 №TEO-1209-23, укладений між ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС» та ТОВ «КРОСС-СПОРТ», завірений печаткою з надписом «Електронний підпис» без самого електронного підпису.

5. Відповідно до п.п. 4.1.3 п. 4 «Порядок розрахунків» договору транспортно-експедиторського обслуговування від 12.09.2023 №TEO-1209-23 при перевезенні вантажу морським сполученням платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження/розвантаження вантажу, агентський збір і т.д.), сплачуються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. З огляду на зазначене, такі платіжні документи, які підтверджували б сплату коштів за морське перевезення та понесені супутні витрати в порту Польщі, до митного оформлення надано не було, чим порушено вимоги п. 5 і 6 ч. 2 ст. 53 МКУ.

6. До митного оформлення не надано заявку на перевезення, в якій конкретизуються деталі доставки вантажу. Таким чином, у митного органу відсутня можливість перевірити дійсність понесених витрат з перевезення товарів і робіт, пов`язаних з ними в порту призначення, та повноту їх включення до митної вартості.

7. В митній декларації країни відправлення від 20.11.2023 №420220230000043481 (копія) зазначено інший коносамент за №273769385, відмінний від того, який надано до митного оформлення - коносамент від 22.11.2023 №SZX231101941.

Позивач, вважаючи спірне рішення відповідача протиправним та таким, що підлягають скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з цим позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством України документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 02.02.2024 №UA102000/2024/000005/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України.

Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки рішення про коригування митної вартості товарів від 02.02.2024 №UA102000/2024/000005/2 визнано протиправним та скасовано, то картка відмови також підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

За приписами частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Положеннями частини 5 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

При цьому, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Отже, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тож, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

За приписами частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Аналіз вищезазначених положень статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 та від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення товару, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA102000/2024/000005/2 від 02.02.2024, в якому застосовано резервний метод для визначення ціни товару, з наступних причин:

1. Відповідно до банківських SWIFT-ів від 16.08.2023 та від 30.10.2023 комісійні витрати за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71а. Також їх сплата передбачена п.п. 3.3 п. 3 «Умови оплати» контракту від 01.08.2023 №08/23. Але, до митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги п. 1 а ч. 10 ст. 58 МКУ. Документ про розмір сплати цих витрат митному органу не надавався.

2. Відповідно до п. 5 «Упаковка і маркування» контракту від 01.08.2023 №08/23 продавець пакує продукцію в звичайну комерційну тару, що забезпечує її збереження при транспортуванні. Але, жодним пунктом контракту не визначено чи включені витрати на пакування в ціну товару. З огляду на зазначене, такі витрати (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням) до митної вартості товару включено не було, чим порушено вимоги п. 1в ч. 10 ст. 58 Кодексу.

3. Відповідно до п. 7 «Перехід права власності» контракту від 01.08.2023 №08/23 право власності на товар, як і 100% оплата коштів підтверджуються актом прийому-передачі товару. Але цей документ відсутній серед наданих товаросупровідних документів.

4. Згідно з CMR від 30.01.2024 №б/н перевезення вантажу автомобільним транспортом з Польщі до Чернігова здійснюється «SVEN-TRANC» LLC. У коносаменті від 22.11.2023 №SZX231101941 наявна інформація щодо перевізника морським видом транспорту, а саме: MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. У полі «Forwarding agent-references» цього ж коносаменту зазначено інформацію щодо експедитора - фірми Langowski Logistics SP.ZO.O. А довідка про транспортні витрати від 01.02.2024 №1 виписана ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС». Договорів, які підтверджували б зв`язок між вказаними фірмами з питань перевезення вантажу, до митного оформлення надано не було. Серед поданих товаросупровідних документів в наявності лише договір транспортно-експедиторського обслуговування від 12.09.2023 №TEO-1209-23, укладений між ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС» та ТОВ «КРОСС-СПОРТ», завірений печаткою з надписом «Електронний підпис» без самого електронного підпису.

5. Відповідно до п.п. 4.1.3 п. 4 «Порядок розрахунків» договору транспортно-експедиторського обслуговування від 12.09.2023 №TEO-1209-23 при перевезенні вантажу морським сполученням платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження/розвантаження вантажу, агентський збір і т.д.), сплачуються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. З огляду на зазначене, такі платіжні документи, які підтверджували б сплату коштів за морське перевезення та понесені супутні витрати в порту Польщі, до митного оформлення надано не було, чим порушено вимоги п. 5 і 6 ч. 2 ст. 53 МКУ.

6. До митного оформлення не надано заявку на перевезення, в якій конкретизуються деталі доставки вантажу. Таким чином, у митного органу відсутня можливість перевірити дійсність понесених витрат з перевезення товарів і робіт, пов`язаних з ними в порту призначення, та повноту їх включення до митної вартості.

7. В митній декларації країни відправлення від 20.11.2023 №420220230000043481 (копія) зазначено інший коносамент за №273769385, відмінний від того, який надано до митного оформлення - коносамент від 22.11.2023 №SZX231101941.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає наступне.

Для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною договору (контракту)) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема:

Пакувальний лист (Packing list) від 01.08.2023,

Рахунок-проформа (Proforma invoice) від 01.08.2023 № MND20230801EN05,

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 01.08.2023 № MND20230801EN05,

Коносамент (Bill of lading) від 22.11.2023 №SZX231101941,

Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 30.01.2024,

Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) від 26.01.2024 №24PL322080NU6FА1Е1,

Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 28.12.2023 №23C3714A0584/00069,

Банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.08.2023,

Банківський платіжний документ, що стосується товару від 30.10.2023,

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.02.2024 №1,

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 01.08.2023 №08/23,

Договір про надання послуг митного брокера від 12.09.2023 № МБ-1209-23,

Договір (контракт) про перевезення від 12.09.2023 № TEO-1209-23,

Копію митної декларації країни відправлення від 20.11.2023 №021720230000294420,

Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 01.02.2024 №24UA102020000690U1.

Щодо доводів відповідача про ненадання документів про розмір комісійних витрат за переказ коштів, які здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71а банківських SWIFT-ів від 16.08.2023 та від 30.10.2023, то суд першої інстанції правильно зазначив, що частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України визначено перелік витрат (складових митної вартості товарів), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, який не містить в собі визначення банківської комісії, як складової митної вартості товару.

При цьому, відповідно до частини 11 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Отже, наведені норми свідчать, що банківська комісія не є складовою митної вартості, тому такі доводи митного органу безпідставними.

Щодо доводів митного органу про порушення позивачем вимог п. 1 в ч. 10 ст. 58 Кодексу, у зв`язку з невключенням вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, до митної вартості товару, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 договору від 01.08.2023 №08/23 продавець пакує продукцію в звичайну комерційну тару, що забезпечує збереження продукції при повітряному, морському та наземному транспортуванні. Продавець відповідає за завдану шкоду покупцеві внаслідок неналежної упаковки продукції.

Жодним пунктом вказаного договору не передбачено, що вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням покладається на покупця.

Водночас, згідно з пунктом 2.1 договору від 01.08.2023 №08/23 умовами поставки є FOB Тянцзінь.

Відповідно до Інкотермс-2010, поставка на умовах передбачає, що продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).

З підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України вбачається, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Отже, як правильно встановлено судом, за умовами договору від 01.08.2023 №08/23, до ціни товару входить вартість упаковки, тари, маркування, що, у свою чергу, спростовує твердження відповідача про те, що позивач зобов`язаний був включити вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, до розрахунку митної вартості товару.

Що стосується доводів апелянта проте те, що п. 7 контракту від 01 серпня 2023 року №08/23 право власності на товар, як і 100% оплата коштів, підтверджуються актом прийому-передачі товару, проте цей документ відсутній серед наданих товаросупровідних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Факт переходу права власності на товар, жодним чином не впливає на заявлену при розмитненні товару ціну.

Акт прийому-передачі товарів, це один з документів, який не є обов`язковим при взаємовідносинах купівлі-продажу, наявність та/або відсутність даного документу не впливає на вартість товару. Крім того, як зазначено вище, відповідно до умов контракту продавець поставляє продукцію на умовах FOB Тянцзінь, це означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Щодо доводів відповідача про те, що в митній декларації країни відправлення від 20.11.2023 №420220230000043481 зазначено інший коносамент за №273769385, тобто відмінний від того, який надано до митного оформлення - коносамент від 22.11.2023 №SZX231101941 та ненадання документів щодо транспортних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2020 року у справі № 804/1313/16, згідно яких лінійний коносамент призначений для агентів (агента відправника та агента-експедитора в порту перевантаження товару). Отримувачу вантажу такий лінійний коносамент не надається. Натомість, для отримувача вантажу видається домашній коносамент, тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред`являє до митного органу для попереднього митного очищення товару.

Також, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 08 серпня 2023 року у справі №810/692/17, за яким формальні неточності у поданому документі не можуть слугувати підставою для коригування вартості товару в разі, якщо інші документи в сукупності підтверджують задекларовану позивачем митну вартість.

У спірному випадку вантаж перевозився в опломбованих морських контейнерах, кожен з яких має індивідуальний номер. При перевантаженні з одного борта судна на інший індивідуальний номер контейнера не змінюється. У митній декларації країни відправлення зазначений номер контейнер MSKU1651532 40НС та TCKU6978122 40НС, які відповідають номеру контейнера, що зазначений у домашньому коносаменті MSKU1651532 та TCKU6978122, в рахунку експедитора Xiamen MRF International forwarding Co., Limited №SSESZX231101941 від 23/11/2023 та рахунку Langowski Logistics SP z o.o. від 10.01.2024 FHLGI/0517/01/2024. Крім того, в міжнародній товарно-транспортній накладній також маються відмітки про контейнер з індивідуальними номерами MSKU1651532.

Також у лівому нижньому куті коносаменту від 22.11.2023 №SZX231101941 є посилання на лінійний коносамент №273769385.

У коносаменті від 22.11.2023 №SZX231101941 наявна інформація щодо перевізника морським видом транспорту, а саме: MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD. У полі «Forwarding agent-references» цього ж коносаменту зазначено інформацію щодо експедитора - фірми Langowski Logistics SP.ZO.O. Порт навантаження та відправки Тянцзінь, місце доставки Гданська, Польща.

Згідно з CMR від 30.01.2024 №б/н перевезення вантажу автомобліьним транспортом з Польщі до Чернігова здійснюється «SVEN-TRANC» LLC.

Також відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначає, що позивач на вимогу митного органу подав наступні договори щодо перевезення:

Договір №29/05/2023 від 29.05.2023, укладений між ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС» та Langowski Logistics SP z o.o.;

Договір №В-43-24 від 25.01.2024, укладений між ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС» та ФОП ОСОБА_1 ;

Договір №14/02-22 від 14.02.2022, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Свен Транс»;

Договір №2505-23 від 25.05.2023, укладений між ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС» та Xiamen MRF International forwarding Co., Limited.

Також відповідачем не заперечується наявність договору транспортно-експедиторського обслуговування від 12.09.2023 №TEO-1209-23, укладений між ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС» та ТОВ «КРОСС-СПОРТ».

У довідці від 01.02.2024 №1 ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС» про транспортні витрати за маршрутом м. Tianjin (Китай) - м.Чернігів (Україна) на адресу компанії ТОВ "КРОСС-СПОРТ" складають:

- Морське перевезення вантажу контейнером MSKU1651532 за межами державного кордону України з порту м. Tianjin(Китай) - порт м.GDANSK (Польща) - 49553,00 грн.,

- Портова обробка, вивіз контейнера з порту м.GDANSK (Польща), перевантаження з контейнера в автомобільний транспортний засіб - 36158,4 грн.

- Транспортно-експедиторські послуги та послуги з супроводу документів за межами державного кордону України - 16044,75 грн.

-Авто-перевезення за межами митного кордону авто. держ. номер CB8227EI/CB3550XF м.GDANSK(Польща) - м/п Ягодин (Україна) - 58273,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Колегія суддів зауважує, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Чернігівською митницею у графі 33 рішень зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 МКУ проведена консультація з особою, уповноваженою на декларування, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів №1 і 2 на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією. Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 54 МКУ підстави для визнання заявленої митної вартості товарів №1 і 2 відсутні. Проаналізувавши митні оформлення товарів встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 04.11.2023 №23UA500100005013U8 митне оформлення: - інвентарю та приладь для занять фізкультурою (тренажери в асортименті) вагою 4868 кг здійснено за рівнем митної вартості, визначеним за резервним методами, з розрахунку 3,76 USD/кг на умовах EXW при їх поставці з Китаю; - інвентарю для занять фізкультурою або гімнастикою (лави для пресу/жиму/гіперекстензії, гантелі, диски, тягові ручки тощо) вагою 1296 кг здійснено за рівнем митної вартості, визначеним за резервним методами, з розрахунку 3,76 USD/кг на умовах EXW при їх поставці з Китаю. За цією митною декларацією виробником товарів є SHANDONG MINOLTA FITNESS EQUIPMENT CO., LTD. Торговельна марка відсутня. Країна виробництва CN. Тому митну вартість товарів №1 і 2 скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, - митна декларація від 04.11.2023 №23UA500100005013U8. Митну оцінку товарів №1 і 2 здійснено за резервним методом з розрахунку 3,76 USD/кг. Причини незастосування попередніх методів визначення митної вартості: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - з наведених вище причин; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації щодо вартості операцій щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості - відсутність достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст. 62 МКУ); 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст. 63 МКУ). Зазначене унеможливлює визначення митної вартості товарів №1 і 2 шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 МКУ, а тому його митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 64 МКУ.

У постанові від 30.04.2020 у справі №820/231/16 Верховний Суд вказав, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Водночас приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33 рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Крім того, товар, який ввозився позивачем, та товар, ввезений за МД від 04.11.2023 №23UA500100005013U8, мають різні характеристики. Ввезений на різних умовах поставки та у різній кількості, що у сукупності впливає на остаточну ціну товару. У МД від 04.11.2023 №23UA500100005013U8 вартість товару визначалась резервним методом, водночас не надано інформації чи було оскаржено до суду відкориговану митну вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 02.02.2024 №UA102000/2024/000005/2 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102020/2024/000015 прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 02.02.2024 №UA102000/2024/000005/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, то вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Посилання апелянта на те, що сумніви щодо задекларованої митної вартості товарів підтверджуються фактом зупинення податковим органом реєстрації податкової накладної №109 від 02.02.2024, яка складена у зв`язку з надання послуг є ТОВ «УКР ВІП СЕРВІС» для ТОВ «КРОСС-СПОРТ» з міжнародного перевезення Польща - Чернігів, є безпідставним, оскільки така обставина не має значення для предмету доказування в цій судовій справі, оскільки зупинення реєстрації податкових накладних не відноситься до ціни задекларованих товарів.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна