Ухвала від 17.09.2025 по справі 501/280/25

Номер провадження: 11-сс/813/1615/25

Справа № 501/280/25 1-кс/501/707/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської обл. від 01.08.2025 якою в межах к/п №12024162250000683 від 03.10.2024 відносно:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Макіївка Донецької обл., громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

-підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України застосований запобіжний захід у виді застави до 23.09.2025

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання СВ ВП №1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та був застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб що складає 242240 грн. відносно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів та наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що є підставою для застосування запобіжного заходу.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана вона є необґрунтованою та невмотивованою з таких підстав:

- ОСОБА_7 фактично не було вручено письмове повідомлення про підозру, оскільки йому було вручено повідомлення про підозру фактично щодо іншої особи ОСОБА_7 , що унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу;

- поза увагою слідчого судді залишилася усталена практика ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не може бути безумовною підставою для застосування запобіжного заходу;

- при визначенні розміру застави слідчий суддя не врахував майновий стан ОСОБА_7 , відсутність у власності нерухомого майна;

За таких обставин, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 01.08.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання.

В судове засідання апеляційного суду захисник ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про його дату та час не з`явився, причини неявки не повідомили, із одними клопотаннями не звертався, водночас, прокурор ОСОБА_9 направив на адресу апеляційного суду заперечення, в яких просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, проти її задоволення заперечував.

Відтак, відповідно до ч. 4 ст. 107 та ст. 405 КПК України розгляд проведено без учасників судового розгляду та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У відповідності до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він, будучи директором ТОВ «БТК «Будтехно Плюс» в період часу х 04.09.2024 по 25.12.2024, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи корисливу мету, під час дії воєнного стану, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом складання, видачею та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей заволодів грошовими коштами Управління містобудування, землевпорядкування та комунального майна Біляївської міської ради на загальну суму 246040, 60 грн. при обставинах, які викладені у клопотанні слідчого.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується договором № 32 від 22.07.2024; актом № 5 від 04.09.2024 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024; актом № 6 від 01.10.2024 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024; актом № 10 від 20.12.2024 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024; висновком експерта №219 від 20.05.2025 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи; протоколом огляду місця події від 21.11.2024; протоколом огляду місця події від 03.01.2025; протоколом огляду предмету від 15.01.2025 року; протоколом огляду місця події від 28.01.2025; протоколом огляду місця події від 29.01.2025; протоколом огляду місця події від 03.02.2025; протоколом огляду предмету від 14.07.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 16.10.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 24.06.2025.

На підставі аналізу матеріалів судового провадження, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадження з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження.

Апеляційний суд враховує аргументи захисника з приводу того, що ОСОБА_7 було вручено повідомлення про підозру щодо ОСОБА_7 , однак зауважує, що вказане порушення носить технічний характер, більш того, постановою слідчого від 24.07.2025 були внесені зміни в частині зазначення по-батькові до повідомлення про підозру та до клопотання по застосування запобіжного заходу.

Окрім того, як свідчить усталена практика суду касаційної інстанції зазначаючи про порушення порядку повідомлення про підозру, особа має обґрунтувати яким чином вказані обставини вручення їй повідомлення про підозру призвели до істотного порушення її прав та свобод, а також вплинули на справедливість провадження в цілому.

Відтак, апеляційний суд не вбачає істотних порушень в частині повідомлення ОСОБА_7 про підозру, більш того, більш того, сторона захисту не буде позбавлена можливості у подальшому її оскаржити.

Що стосується доводів захисника з приводу існування ризиків, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як вбачається із мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя констатував наявність у вказаному провадженні ризику, передбаченого п. 1) ч.1 ст. 177 КПК України.

Водночас, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, на думку колегії суддів слідчий суддя обґрунтовано допустив наявність даного ризику.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Що стосується аргументів захисту з приводу розміру застави, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно доположень п.2)ч.5ст.182КПК України,розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про розмір застави, апеляційний суд виходить з того, що приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

В даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави, яка не перевищує передбачену п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України межу, врахував специфіку інкримінованого злочину, його корисливу спрямованість, відомості про особу підозрюваного та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що на теперішній час підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_7 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді застави, який на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, зможе запобігти ризику, передбаченому п.1) ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської обл. від 01.08.2025, якою в межах к/п №12024162250000683 від 03.10.2024 відносно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України застосований запобіжний захід у виді застави залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4