Постанова від 26.08.2025 по справі 404/1702/25

ПОСТАНОВА

іменем України

26 серпня 2025 року м. Кропивницький

справа № 404/1702/25

провадження № 22-ц/4809/1239/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Гідросила»,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Позненко Юрій Володимирович, на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 травня 2025 року у складі суддіМохонько В.В.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Гідросила» (далі по тексту АТ «Гідросила») про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовної заяви посилався на те, що 03 липня 2019 року він був прийнятий на посаду слюсаря з механоскладальних робіт другого розряду у виробництво насосів серії «майстер». 01 листопада 2020 року його було переведено на посаду слюсаря з механоскладальних робіт другого розряду у виробництво складання, випробування, фарбування та пакування. 03 лютого 2025 року його було звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпп України. Винесенню наказу №36-к про звільнення ОСОБА_1 03 лютого 2025 року передувало прийняття наказу №74 від 22 листопада 2024 року «Про скорочення чисельності виробництва складання, випробування, фарбування та пакування (ВСВФтаП)», яким було вирішено скоротити з 03 лютого 2025 року наступні штатні одиниці: слюсар з механоскладальних робіт 2 розряду 3 (три) одиниці; слюсар з механоскладальних робіт 3 розряду 2 (дві) одиниці; слюсар з механоскладальних робіт 4 розряду 1 (одна) одиниця.

25 листопада 2024 року він був ознайомлений з наказом від 22 листопада 2024 року №74. 03 лютого 2025 року йому було запропоновано наявну роботу коваля штампувальника, від якої він відмовився та про що був складений акт від 03 лютого 2025 року №02. 06 лютого 2025 року підприємство провело з ним остаточний розрахунок. У зв`язку із несвоєчасним розрахунком йому була донарахована і виплачена компенсація з розрахунку середньомісячного заробітку за три календарних дні у розмірі 2413,20 грн. Вважав, що в порушення вимог статті 49-2 КЗпп України відповідач персонально не попередив його про майбутнє вивільнення з 03 лютого 2025 року та одночасно з попередженням про звільнення не запропонував іншої роботи на його підприємстві. Вказував, що відповідачем порушено одну з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату, а саме обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. На вимогу представника позивача відповідач надав копію штатного розкладу на період від 04 лютого2025 року, яка не була належним чином завірена.

Крім того, наданий відповідачем штатний розклад не містив в собі інформації про затвердження відповідним наказом організації. Вважав, що, надаючи тільки один штатний розпис на період від 04 лютого 2025 року, відповідач не довів того факту, чидійсно у Акціонерному товаристві «Гідросила» мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності штату працівників. Щодо дослідження переважного права працівників, які підлягають вивільненню то Акціонерне товариство «Гідросила» у своїй відповіді на адвокатський запит зазначило, що порівняльний аналіз щодо переважного права не проводився, оскільки працівники з кваліфікацією слюсарів механоскладських робіт II та III розряду на підприємстві відсутні, окрім осіб, які були мобілізовані до лав Збройних Сил України і не підлягають скороченню за будь-яких обставин. Однак, вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки після його звільнення на рівнозначній з ним посаді залишилася працювати інша особа.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважав, що на період з 03.02.2025 по 21.02.2025 припадає вимушений прогул. Розрахунок середнього заробітку зроблений позивачем виходячи з 45 відпрацьованих днів перед звільненням, а саме у грудні місяці 22 дня та у січнімісяці 23 дні (16006,39+16849,54/45= 730,13 грн) середньоденна заробітна плата. Загальний період вимушеного прогулу для ОСОБА_1 на час подання позову складає 14 днів (730,13 гривень х 14 днів = 10221,82 гривень).

Посилаючись на зазначені обставини просив суд скасувати наказ Акціонерного товариства «Гідросила» від 03 лютого 2025 року №36-к про припинення трудового договору /контракту/ з ОСОБА_1 слюсарем з механоскладальних робіт ІІ розряду, у зв`язку зі скороченням штату за п.1 ч.1 ст.40 КЗпп України, поновленні ОСОБА_1 на посаді слюсаря з механоскладальних робіт ІІ розряду, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2025 року, що на момент звернення до суду становить 10221,82 грн.

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 травня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Позненко Юрій Володимирович, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

АТ «Гідросила» направило до апеляційного суду відзив на апеляційнускаргу, в якому просило рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 травня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Вважало, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Позненко Ю.В. підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник АТ «Гідросила» Родимюк Є.З. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 03 липня 2019 року ОСОБА_1 на підставі наказу №572к був прийнятий на посаду слюсаря з механоскладальних робіт другого розряду у виробництво насосів серії «майстер». 01 листопада 2020 року на підставі наказу №1047к позивача було переведено на посаду слюсаря з механоскладальних робіт другого розряду у виробництво складання, випробування, фарбування та пакування (т.1 а.с.8-9).

Згідно з довідкою начальника планово-економічної служби АТ «Гідросила» від 12 березня 2025 року №04-4/11 у товаристві відбулося значне падіння обсягу виробництва протягом 2023-2025 років (т.1 а.с.87-91).

Відповідно до наказу АТ «Гідросила» від 22 листопада 2024 року №74 «Про скорочення чисельності виробництва складання, випробування, фарбування та пакування (ВСВФтаП)» з 03 лютого 2025 року було наказано скоротити штатні одиниці, зокрема слюсар з механоскладальних робіт 2 розряду (3 одиниці), та зобов`язано начальника ВУП Олені Гилко попередити працівників під підпис до 29.11.2024 (т.1 а.с.92).

25 листопада 2024 року ОСОБА_1 був персонально ознайомлений з наказом від 22 листопада 2024 року №74 (т.1 а.с.92 зворот).

Згідно з наказом АТ «Гідросила» від 03 лютого 2025 року №36к ОСОБА_1 було звільнено з посади слюсара з механоскладальних робіт другого розряду у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі наказу від 22 листопада 2024 року №74 та пункту 1 статті 40 КЗпп України (т.1 а.с.93).

03 лютого 2025 року ОСОБА_1 було запропоновано наявну роботу коваля штампувальника (учня), від якої позивач відмовився, що підтверджується актом АТ «Гідросила» від 03 лютого 2025 року №02. Складеним у присутності ОСОБА_2 начальника ВУП, ОСОБА_3 фахівця з кадрового обліку ВУП, ОСОБА_4 фахівця з кадрового діловодства ВУП (т.1 а.с.94).

Згідно з довідкою головного бухгалтера АТ «Гідросила» 06 лютого 2025 року з позивачем був проведений остаточний розрахунок та нарахована заробітна плата за січень 2025 року у розмірі 15446,23 грн; заробітна плата за лютий 2025 року у розмірі 4149,49 грн; компенсація невикористаної відпустки за 24 календарних дні у розмірі 11830,32 грн; вихідна допомога у розмірі 16418,64 грн; середній заробіток за несвоєчасний розрахунок за три календарних дні у розмірі 2413,20 грн (т.1 а.с.15).

Відповідно до довідки АТ «Гідросила» від 01 травня 2025 року №01-2/443 станом на 25 листопада 2024 року у товаристві відсутні вільні вакансії за відповідною професією та кваліфікацією (спеціальністю) слюсаря з механоскладальних робіт (т.1 а.с.152).

Як свідчить штатний розпис станом на 25 листопада 2024 року, затверджений наказом від 28 червня 2024 року №42-1, у відділі виробництва складання, випробування, фарбування та пакування передбачено шість штатних одиниць, а саме налагоджувальник автоматів і напівавтоматів п`ятого розряду одна штатна одиниця (код за класифікатором професій 7223), слюсар з механоскладальних робіт другого розряду - одна штатна одиниця (код за класифікатором професій 7233), слюсарі з механоскладальних робіт третього розряду - чотири штатні одиниці (код за класифікатором професій 7233) (т.1 а.с.121).

Згідно з довідкою АТ «Гідросила» від 20 травня 2025 року № 04-4/520 станом на 25 листопада 2024 року на вказаному підприємстві була вакансія начальника відділу, яка не була запропонована при скороченні позивачу у зв`язку з тим, що його освіта, професія та кваліфікація не відповідають вказаній посаді. Станом на 25 листопада 2024 року вакансії коваля-штампувальника в штатному розписі на підприємстві були відсутні. При вивільненні ОСОБА_1 була розглянута можливість його подальшого навчання професії коваля-штампувальника на робочому місці та 03 лютого 2025 року була йому запропонована, від якої він відмовився. Професія електрозварника ручного зварювання 5 розряду та налагоджувальника автоматів та напівавтоматів 4 розряду не є аналогічними з професією слюсаря з механоскладальних робіт та не могли бути запропоновані ОСОБА_1 (т.1 а.с.194-195).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 було дотримані усі вимоги трудового законодавства щодо звільнення особи у зв`язку із скороченням штату працівників, а саме статті40,43,43-1,49-2 КЗпп України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Частиною шостою статті 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений такожстаттею 5-1 КЗпп Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом ч. 4ст. 36 КЗпп Україниу разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1ст.40 КЗпп України).

Відповідно до п.1 ч.1ст.40 КЗпп Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згіднозі ст.49-2КЗпп України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.19 постанови від 06.11.1992 №9 (із подальшими змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до п.1 ч.1ст.40КЗпп України суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.2ст.40 КЗпп Українизвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається у разі, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника є однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпп України, якщо запропонував працівнику наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Судом першої інстанції встановлено, що АТ «Гідросила» у зв`язку з оптимізацією чисельності працівників наказом від 22 листопада 2024 року №74 «Про скорочення чисельності виробництва складання, випробування, фарбування та пакування (ВСВФтаП)» було прийнято рішення про скорочення чисельності працівників шляхом скорочення штатних одиниць з 03 лютого 2025 року.

Також встановлено, що ОСОБА_1 25 листопада 2024 року був персонально ознайомлений з наказом від 22 листопада 2024 року №74, оскільки займана ним посада підлягала скороченню. Крім того, позивачу було офіційно запропоновано посаду коваля - штампувальника з наступною перекваліфікацією (учнем коваля штампувальника). За наслідками відмови ОСОБА_1 від запропонованої роботи був складений акт від 03.02.2025 №02.

Отже, роботодавцем - АТ «Гідросила» при звільненні ОСОБА_1 дотримано усі вимоги трудового законодавства щодо звільнення особи у зв`язку із скороченням штату працівників, а саме статті40,43,43-1,49-2 Кодексу законів про працю України, здійснило належну перевірку як наявності у позивача права на залишення на роботі, так і можливості запропонувати йому наявні на підприємстві вакантні посади, що при апеляційному перегляді справи не спростовується. Тому, підстави для визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 03.лютого 2025 року №36-к у суду відсутні. встановивши, що оскаржуваний наказ є законним і обґрунтованим відсутні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту порушення АТ «Гідросила» вимог чинного законодавства та процедури скорочення працівника.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставістатті 375 ЦПК Українизалишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Позненко Юрій Володимирович, залишити без задоволення, а рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 21 травня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2025 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Карпенко

С.І.Мурашко