Постанова від 18.09.2025 по справі 910/8619/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2025 р. Справа№ 910/8619/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсоль» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2025

за заявою Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення у справі № 910/8619/24 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсоль»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 14 567 563,68 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

В С Т А Н О В И В:

27.02.2025 Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/8619/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсоль» (далі - позивач) до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, гарантований покупець) на термін один рік з моменту ухвалення рішення.

Заява обґрунтована тим, що наявні обставини, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, а саме: недоотримання Підприємством значного обсягу коштів від виробників в межах виконання Положення, а також від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; відсутність вини у несвоєчасній оплаті послуг та скрутне фінансове становище Державного підприємства «Гарантований покупець»; участь гарантованого покупця у функціонуванні критичної сфери інфраструктури; надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 №332.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/8619/24 заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» від 27.02.2025 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі №910/8619/24 на термін один рік з моменту ухвалення рішення задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 910/8619/24 на термін один рік з моменту ухвалення рішення, строком до 18.12.2025.

Ухвала суду мотивована наявністю достатньої винятковості обставин для застосування визначеної статтею 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення. Суд, водночас, встановлюючи строк такого відстрочення, визнав обґрунтованим встановити його до 18.12.2025.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енсоль» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву відповідача про відстрочення виконання рішення залишити без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята судом з порушенням норм процесуального права, за відсутності належного та повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також без належної правової оцінки доказів.

Апелянт зазначає, що відповідачем не обґрунтовано строк, на який просить відтермінувати виконання рішення суду, а також не надано доказів, що після спливу вказаного строку рішення буде виконане.

Наявність заборгованості ПрАТ «Укренерго» перед відповідачем не є підставою для відстрочення виконання рішення суду у розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/8619/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсоль» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі № 910/8619/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.09.2025. Державному підприємству «Гарантований покупець» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 08 вересня 2025 року. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8619/24.

04.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8619/24.

10.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець надійшла заява, яка за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якої останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач наголосив на тому, що наведені ним у заяві про відстрочення виконання рішення суду обставини є достатньо винятковими для відстрочення виконання рішення суду. Відстрочення виконання рішення є законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР. Із урахуванням ситуації, в якій опинилась як енергетична галузь так і країна в цілому, відстрочка виконання рішення буде кореспондувати практиці Європейського суду та порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №641, та дозволить йому отримати кошти, у передбаченому нормативними актами порядку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

18.09.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про відстрочку виконання рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Для з`ясування обставин, чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягнення балансу інтересів сторін.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові 18.09.2024 у справі №905/271/24, в якій також зазначено, що на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші, ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).

На переконання колегії суддів судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що неналежне виконання Державним підприємством «Гарантований покупець» своїх зобов`язань перед виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії зумовлене об`єктивними обставинами та не пов`язане з його умислом.

Зокрема, як слушно зауважено судом, виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем щодо купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом відбулось за вказівкою Закону, відповідно до якого єдиним напрямком діяльності відповідача є виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії. Тому діяльність відповідача, яка хоч і має характер підприємництва, зазнає імперативного регуляторного впливу держави, недосконалість якого в значній мірі зумовлює стан виконання грошових зобов`язань відповідача.

Колегія суддів враховує те, що забезпечити виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом в інший спосіб, ніж шляхом додержання механізму, встановленого Законом України «Про ринок електричної енергії» та постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 неможливо, оскільки, з огляду на приписи вказаних нормативно-правових актів, виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо придбання за «зеленим» тарифом електроенергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, витрати на виконання цих спеціальних обов`язків передбачені в структурі тарифу ПрАТ «НЕК «Укренерго», а не гарантованого покупця (відповідача). При цьому, фінансування діяльності гарантованого покупця, згідно з частиною 1 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», здійснюється лише в межах кошторису, що затверджується Регулятором.

Відповідно до частини 1 статті 196 Господарського кодексу України у разі, якщо в господарському зобов`язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов`язаних суб`єктів, кожний з управнених суб`єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов`язаних суб`єктів повинен виконати зобов`язання відповідно до частки цього суб`єкта, визначеної зобов`язанням.

Таким чином, спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що зводяться до оплати виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом, та виконання яких є змістом грошового зобов`язання за договором, покладені Законом та постановою НКРЕКП на гарантованого покупця та на ПрАТ «НЕК «Укренерго».

У свою чергу, невиконання ПрАТ «НЕК «Укренерго» визначених Законом та згаданих нормативним актом НКРЕКП спеціальних обов`язків, що передбачені і умовами укладеного сторонами договору, виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків з такими виробниками гарантованим покупцем.

Відповідно до встановленого Законом спеціального порядку розрахунків за електричну енергію, продану виробниками за «зеленим» тарифом, повна та своєчасна оплата електричної енергії продавцям за «зеленим» тарифом пов`язана зі своєчасним надходженням коштів на рахунок гарантованого покупця від Оператора системи передачі (ПрАТ «НЕК «Укренерго»), при цьому в обсягах, що забезпечують повну оплату розміру вартості послуги, яка затверджена постановою НКРЕКП.

Отже, обсяг виконання зобов`язання гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться Законом у залежність від виконання зазначених спеціальних обов`язків ПрАТ «НЕК «Укренерго», тобто забезпечити можливість виконання рішення суду можна шляхом включення відповідних видатків до вартості послуги та сплати її ПрАТ «НЕК «Укренерго», що потребує часу для вирішення вищевказаних питань.

Посилання скаржника на те, що заборгованість ПрАТ «НЕК «Укренерго» не є підставою для відстрочення виконання судового рішення, судом у контексті спірного питання до уваги не приймаються, оскільки у даному випадку зазначена заборгованість впливає на визначення ступеню вини відповідача у виникненні спору між ним та позивачем щодо повного розрахунку за куплену електроенергію за «зеленим» тарифом.

Як вказує заявник (боржник, відповідач), саме у зв`язку з несплатою НЕК «Укренерго» вартості послуги у 2021 - 2022 роках та тривалого ухилення від підписання актів купівлі-продажу, гарантований покупець не розрахувався в повному обсязі з виробниками за «зеленим» тарифом, що стало підставою для звернення ряду виробників з позовами до гарантованого покупця.

Крім того, заявник зазначає, що в період воєнного стану він бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури. Разом з іншими учасниками ринку, на яких покладено виконання спеціальних обов`язків, гарантований покупець здійснює забезпечення населення України доступною електричною енергією за фіксованим, пільговим тарифом.

У зв`язку зі здійсненням збройної агресії Російською Федерацією проти України запроваджено воєнний стан. Здійснена ворогом збройна агресія спричинила тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, в т.ч. і для гарантованого покупця. У зв`язку з окупацією державою-агресором найбільшого об`єкту генеруючого електричну енергію в Україні - Запорізької АЕС, знищенням великої кількості об`єктів генерації електричної енергії, в т.ч. з альтернативних джерел енергії та зменшенням виробництва електричної енергії, істотно зменшилось надходження коштів у електроенергетичну галузь.

Із урахуванням зазначеного, відповідач вказує, що він недоотримує значні суми коштів від виробників в межах виконання Положення та від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, в результаті чого не може в повному обсязі виконувати свої поточні зобов`язання перед постачальниками універсальних послуг та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які в свою чергу не зможуть реалізовувати електричну енергію населенню за пільговим тарифом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, збитковий стан відповідача підтверджений належним та допустимим доказом - копією балансу Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 30.09.2024 Додаток №1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) за 9 місяців 2024 року, гарантованим покупцем було отримано збиток у розмірі 243 787 тис. грн.

Заборгованість відповідача перед контрагентами складає понад 45 млрд грн. (рядок 1615). Також, відповідно до рядка 1420 балансу непокритий збиток гарантованого покупця станом на 30.09.2024 складає понад 243,79 млн. грн.

Відтак, документами останньої фінансової звітності підтверджується негативний фінансовий стан відповідача, що унеможливлює своєчасне та належне виконання судового рішення без накладення на останнього додаткових обтяжень, наявність яких може навпаки значно ускладнити виконання рішення суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 р. у справі № 904/4566/18 та від 20.09.2018 р. у справі № 905/2953/17.

Суд апеляційної інстанції вважає, що визначений місцевим господарським судом строк відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 у справі №910/8619/24 до 18.12.2025 жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.

Крім того, враховуючи майновий стан та баланс інтересів обох сторін, специфіку діяльності підприємства боржника, а також той факт, що у разі блокування рахунків боржника він не зможе забезпечувати життєво важливі потреби держави, колегія суддів вважає, що відстрочення виконання рішення на 1 рік дозволить боржнику вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному його функціонуванню та реальній можливості виконання рішення суду.

Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який в ухвалі навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення до 18.12.2025 у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд першої інстанції здійснив свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням «справедливого балансу» між сторонами, колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, якою вирішено питання про відстрочення виконання рішення суду, відсутні.

Зазначене спростовує твердження апелянта про відсутність обґрунтувань строку, на який відповідач просив відстрочити виконання рішення суду.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновку місцевого господарського суду щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення заяви у даній справі.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсоль» є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 06.08.2025, постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим має бути залишена без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсоль» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/8619/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/8619/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8619/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст підписано 22.09.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська