Постанова від 21.08.2025 по справі 904/3993/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3993/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 (суддя Примак С.А.; повне судове рішення складено 28.01.2025), постановлену за результатом розгляду грошових вимог у справі № 904/3993/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3993/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт».

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 904/3993/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт», які складаються з 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами і 7929,00 грн витрат зі сплати судового збору, встановленого судовим рішенням у справі № 910/14910/18.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 28.01.2025 відмовив у визнанні вимог ОСОБА_1 у справі № 904/3993/19.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована відсутністю у кредитора грошових вимог до боржника у справі, оскільки 10.01.2025 боржник перерахував кредитору у справі № 904/3993/19 встановлену судовим рішенням у справі № 910/14910/18 суму судового збору у розмірі 7929,00 грн.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 скасувати і ухвалити судове рішення, яким горові вимоги у скаржника у справі № 904/3993/19 визнати.

Скаржники вважає, що перерахуванням йому боржником у справі № 904/3993/19 встановленої судовим рішенням у справі № 910/1491/18 суми судового збору у розмірі 7929,00 грн є неправомірним, оскільки задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство можливе лише з дотриманням порядку, встановленого Кодексом України з процедур банкрутства, тому погашення вимог кредитора однієї черги можливе лише в разі достатності у боржника грошових коштів для повного погашення вимог усіх кредиторів тієї ж черги, водночас погашення кредиторських вимог скаржника у даному випадку відбулося позачергово.

Скаржник зазначив, що у зв`язку з безпідставністю погашення боржником зазначеної суми грошових вимог, отриману грошову сума у розмірі 7929,00 грн він повернув боржнику 27.01.2025, як грошові кошти, отримані без достатньої правової підстави.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Боржник зазначив, що у зв`язку з наявністю на його рахунку необхідної суми грошових коштів, на засіданні комітету кредиторів 09.01.2025 ухвалено рішення погасити поточну заборгованість перед ОСОБА_1 у сумі 7929,00 грн у справі № 904/3993/19, визначену судовим рішенням у справі № 910/14910/18, і у сумі 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами, що виконано 10.01.2025, у зв`язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні грошових вимог.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.03.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 у справі № 904/3993/19.

У судовому засіданні 21.08.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 24.09.2019, серед іншого, відкрив провадження у справі № 904/3993/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт».

Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 23.12.2019, серед іншого, визнав Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» визнано банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру у справі № 904/3993/19, ліквідатором призначив арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну.

Верховний Суд постановою від 16.12.2020 скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі в частині відмови у задоволенні позову у справі № 910/14910/18 і залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 в частині задоволення позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос стандарт» від 03.08.2018, оформленого протоколом № 27 від 03.08.2018.

Верховний Суд постановою від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос стандарт» на користь ОСОБА_1 7929,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг і стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос стандарт» 2643,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 07.02.2023 визнав грошові вимоги ОСОБА_1 у справі № 904/3993/19 на суму 4962,00 грн (судовий збір) без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів і 8333,33 грн (витрати на професійну правничу допомогу) без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

ОСОБА_1 звернувся 12.12.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання грошових вимог у справі № 904/3993/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт», які складаються з 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами і 7929,00 грн витрат зі сплати судового збору, встановленого судовим рішенням у справі № 910/14910/18.

Комітет кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» 09.01.2025 вирішив надати повноваження ліквідатор боржника, арбітражному керуючому Камінській Анні Анатоліївні, повноваження на здійснення погашення перед ОСОБА_1 заборгованості зі сплати судового збору у справі № 910/14910/18 у розмірі 7929,00 грн і 6056,00 грн, сплаченого судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у справі № 904/3993/19.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» відповідно до платіжного доручення № 5 перерахувало 10.01.2025 ОСОБА_1 7929,00 грн, а відповідно до платіжного доручення № 6 від 10.01.2025 6056,00 грн.

ОСОБА_1 відповідно до квитанції № 1. 87176813. 1 перерахував 27.01.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» 7929,00 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» відповідно до платіжного доручення № 9 перерахувало 27.01.2025 ОСОБА_1 7929,00 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 28.01.2025 відмовив у визнанні вимог ОСОБА_1 у справі № 904/3993/19.

6.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об`єктом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою відмовлено кредитору у визнанні грошових вимог через їх погашення боржником в ліквідаційній процедурі.

Предметом апеляційного розгляду є з`ясування питання правомірності задоволення боржником грошових вимог окремого кредитора в ліквідаційній процедурі та наявності підстав для відмови у їх задоволенні місцевим господарським судом після їх погашення боржником.

Надаючи оцінку узагальненим доводам апеляційної скарги, визначальним колегія суддів вважає такі обставини.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справ № 915/535/17).

Грошові вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на чинному судовому рішенні, яким з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос стандарт» на його користь стягнено 7929,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд господарської справи № 910/14910/18 за позовом, пред`явленим до відкриття провадження у справі № 904/3993/19.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні грошових вимог ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що боржник у ліквідаційній процедурі погасив присуджену Верховним Судом до сплати суму судового збору до подання заяви з грошовими вимогами.

Апеляційний господарський суд вважає такі висновки місцевого господарського суду передчасними, оскільки не враховані обмеження виконання боржником зобов`язань перед кредиторами у процедурі банкрутства.

Положення статті 41 Кодексу про банкрутство визначає категорію «мораторію на задоволення вимог кредиторів», її зміст, застосування та поширення у справі про банкрутство та наслідки.

Частина перша цієї статті Кодексу про банкрутство містить загальне правило, згідно з яким, мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини другої статті 41 Кодексу про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Згідно з частиною третьою статті 41 Кодексу про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій. Частиною п`ятою цієї статті Кодексу про банкрутство визначені вимоги, підстави та умови, за яких дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема:

- на задоволення вимог поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення;

- на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом, водночас Кодекс допускає можливість на задоволення вимог кредиторів протягом дії мораторію у разі:

- стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів (за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, що провадиться з рахунку боржника в установі банку, а контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий) (абзац четвертий частини п`ятої статті 41 Кодексу про банкрутство);

- звернення стягнення на майно боржника (за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, що здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника) (абзац п`ятий частини п`ятої статті 41 Кодексу про банкрутство);

- задоволення самим боржником вимог кредиторів (лише тих вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію, частина шоста статті 41 Кодексу про банкрутство).

Також законодавець згідно частиною сьомою статті 41 цього кодексу допускає можливість погашення вимог кредиторів, незалежно від того, чи поширюється на них дія мораторію на задоволення вимог кредиторів: боржником, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, власником корпоративних прав боржника, а у випадках, передбачених законодавством, третьою особою; протягом провадження у справі про банкрутство з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі, однак за умови погашення всіх вимог конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов`язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів.

Таким чином, з огляду на наведені положення Кодексу про банкрутство стягнення з боржника та виконання боржником зобов`язань за вимогами кредиторів допускається щодо вимог, на які не поширюється дія мораторію, та у разі одночасного погашення всіх вимог конкурсних кредиторів.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 26.01.2021 у справі № 910/19006/19.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд доходить висновку, що за відсутності доказів одночасного погашення всіх вимог конкурсних кредиторів, погашення боржником грошових вимог окремого кредитора у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають визнанню і включенню їх до реєстру вимог кредиторів, а погашення кредиторських вимог в порушення процедури погашення не змінює статусу ОСОБА_1 як кредитора у справі, оскільки не виключає зворотного стягнення (повернення) цих сум, як безпідставно отриманих.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до положень статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства реєстр вимог кредиторів веде ліквідатор, тому саме на нього покладається обов`язок щодо внесення до реєстру відомостей про розмір та, зокрема, про черговість задоволення вимог кредиторів.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 у справі № 904/3993/19 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 у справі № 904/3993/19 скасувати.

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 у справі № 904/3993/19 у сумі 6056,00 грн (судовий збір) і 7929,00 грн (грошове зобов`язання).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.09.2025

Головуючий суддяЮ ПАРУСНІКОВ

СуддяТ. ВЕРХОГЛЯД

СуддяО. ІВАНОВ