Ухвала від 22.09.2025 по справі 910/9501/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.09.2025Справа № 910/9501/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "НВС-Трейдінг"

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2

1) Національний банк України

треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрім"

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

про визнання недійсним договору; визнання відсутнім права іпотекодержателя.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників справи: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВС Трейдінг", товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.05.2016, укладеного між ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" та ТОВ "НВС Трейдінг".

Ухвалою суду від 15.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9501/17, розгляд останньої призначено на 03.07.2017.

Ухвалою суду від 03.07.2017 розгляд справи відкладено на 21.08.2017, продовжено строки вирішення спору та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Національний банк України.

21.08.2017 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 01.09.2017 призначено справу до розгляду на 14.09.2017.

14.09.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.10.2017.

Ухвалою суду від 02.10.2017 залучено до участі у справі третю особу - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розгляд справи відкладено на 12.10.2017.

Ухвалою суду від 12.10.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрім". Крім того, ухвалою суду від 12.10.2017 зупинено провадження у справі № 910/9501/17 до набрання рішенням у справі № 909/32/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВС-Трейдінг" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім"; 2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім"; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, законної сили. Зобов`язано сторони негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі та надати належним чином засвідчені копії процесуальних документів на підтвердження.

20.06.2019 від ПАТ "Дельта Банк" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки, обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі відпали. До клопотання долучено докази набрання рішенням у справі № 909/32/17 законної сили.

Ухвалою суду від 01.07.2019 поновлено провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.07.2019.

В підготовчому засіданні 22.07.2019 оголошено перерву до 22.08.2019.

В підготовчому засіданні 22.08.2019 оголошено перерву до 26.09.2019.

25.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 909/32/17.

26.09.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження від відповідача-1 не підписане електронним цифровим підписом, в зв`язку з чим воно не приймається судом до розгляду.

Ухвалою суду від 26.09.2019 зупинено провадження у справі №910/9501/17 до набрання рішенням у справі № 909/32/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВС-Трейдінг" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім"; 2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім"; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, законної сили.

08.07.2025 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.07.2025 поновлено провадження по справі № 910/9501/17 та призначено підготовче засідання в справі на 28.08.2025.

28.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.

28.08.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву позивача про заміну сторони її правонаступником та клопотання про долучення доказів.

В підготовчому засіданні 28.08.2025 оголошено перерву до 11.09.2025.

В у підготовчому засіданні 11.09.2025 оголошено перерву до 18.09.2025.

Ухвалою суду від 18.09.2025 відмовлено у заміні сторони її правонаступником та заучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". Підготовче засідання відкладено на 30.10.2025.

Суд відзначає, що 20.06.2017 позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66, 67 ГПК України (в редакції чинній на момент подання заяви) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Чинною на момент подання заяви про забезпечення позову редакцією ГПК України не було обумовлено строки розгляду означених заяв.

Після поновлення провадження у справі, суд вбачає за необхідне розглянути подану позивачем заяву про забезпечення позову.

Позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 7,1566 га, кадастровий номер 2611092001220010123, що розташована в селі Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, уч. Прохідний.

Заява мотивована тим, що ТОВ "НВС-Трейдінг" має можливість вільно розпорядитись спірною земельною ділянкою. А предметом даного спору є визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.05.2016, за яким відповідач-1 фактично набув права на означену земельну ділянку. Тобто, відчуження відповідачем-1 земельної ділянки площею 7,1566 га, кадастровий номер 2611092001220010123, що розташована в селі Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, уч. Прохідний, може спричинити до відсутності можливості виконання рішення у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Подана в даній справі заява про вжиття заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Тобто позивачем не надано докази, які підтверджують вчинення відповідачем будь-яких умисних дій, спрямованих на не виконання рішення суду та й не зазначено про вчинення відповідачем будь-яких конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у даній справі.

Суд відзначає, що забезпечення позову покликане убезпечити заявника від недобросовісних дій відповідача, проте, позивач не надав суду жодних доказів в підтвердження вчинення відповідачем дій, з метою уникнення виконання рішення в даній справі, за умови задоволення позовних вимог.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16.

Суд наголошує, що стала судова практика Верховного Суду передбачає саме обов`язок заявника довести обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а не перекладає тягар доказування на боржника. Вказана позиція, крім зазначених вище постанов, також викладена і в постанові Великої Палати Верховного суду від 18.05.2021 № 914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 № 915/577/22, від 13.02.2023 № 922/1737/22.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15.09.2023 у справі № 917/453/23).

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 р. у справі № 916/3599/23.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/7511/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.

У той же час заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до тверджень про наявність у відповідача необмеженої можливості розпорядження своїм майном.

Отже заявником не надано суду доказів в підтвердження наміру відповідача не виконувати рішення суду у даній справі, а є лише теоретичне припущення заявника, яке не свідчить про вчинення відповідачем будь-яких умисних дій.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття визначених у заяві заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. В свою чергу саме позивач вчинив дії щодо відчуження майнових прав на спірну земельну ділянку.

Оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить права позивача та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про забезпечення позову в справі № 910/9501/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя І.В.Усатенко