Рішення від 16.09.2025 по справі 918/629/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/629/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Шилан, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" про стягнення 1 077 273,97 грн

за участю представників сторін: від позивача - Федюк С.М., від відповідача - Бараняк В.А.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" про стягнення 1 077 273,97 грн боргу за порушення виконання умов договору купівлі - продажу № 06022025-3 від 06.02.2025 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Промвпровадження» (надалі також Позивач, ТОВ «НВО «Промвпровадження») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар`єр» (надалі також Відповідач, ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр») було укладено Договір купівлі-продажу №06022025-3 від 06.02.2025 (надалі також Договір), за умовами якого Продавець ТОВ «НВО «Промвпровадження» зобов`язується продати Покупцеві - ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» на умовах даного Договору товарно-матеріальні цінності, згідно заздалегідь погоджених Специфікацій до Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Загальна вартість товару становить 1 299 840,00 грн. разом з ПДВ. Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі у зв`язку з чим відповідачу надано рахунок на оплату №11 від 06.02.2025 на загальну суму 1 299,840 грн. з врахуванням ПДВ. Проте, ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» лише частково виконало зобов`язання по оплаті поставленого товару, а саме 06.02.2025 було сплачено Відповідачем на рахунок Позивача 299 840,00 грн. (копія платіжного документу додається).

Таким чином, заборгованість ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» перед ТОВ «НВО «Промвпровадження» за Договором купівлі-продажу №06022025-3 від 06.02.2025 становить 1 000 000,00 грн. (1 299 840,00 299 840,00 = 1 000 000,00).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, однак в судових засіданнях заперечував щодо позовних вимог в частині пені. При цьому, заборгованість перед позивачем визнав та надав суду докази часткового погашення боргу.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі п.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Водночас, відповідно до ст.42 ГПК України подання стороною серед іншого і відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 14 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/629/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 30 липня 2025 року.

30 липня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

30 липня 2025 року через електронну систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення щодо розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 30.07.2025 року судом відмовлено у задоволені клопотання відповідача про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження у зв`язку з його необґрунтованістю та з огляду на відсутність обставин, які б свідчили про складність означеної справи.

Ухвалою суду від 30.07.2025 року відкладено на 20.08.2025 року.

20 серпня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.09.2025 року.

09 вересня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16.09.2025 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Промвпровадження» (надалі також - Позивач, ТОВ «НВО «Промвпровадження») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар`єр» (надалі також - Відповідач, ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр») було укладено Договір купівлі-продажу №06022025-3 від 06.02.2025 (надалі також - Договір), за умовами якого Продавець - ТОВ «НВО «Промвпровадження» зобов`язується продати Покупцеві - ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» на умовах даного Договору товарно-матеріальні цінності, згідно заздалегідь погоджених Специфікацій до Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору

Згідно п.1.4. Договору приймання-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних та/або актів приймання передачі, які підписуються уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п.1.5. Договору строк та умови поставки товару визначаються Специфікаціями до Договору.

Пунктом 2.9. Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника вартості Товару (у тому числі її навантаження) на умовах, визначених Специфікацією.

Згідно п. 2.10. Договору датою оплати (отримання грошових коштів Продавцем) вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Між ТОВ «НВО «Промвпровадження» та ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» було підписано Специфікацію №1 (копія додається) до Договору купівлі-продажу №06022025-3 від 06.02.2025 (надалі - Специфікація №1), згідно якої ТОВ «НВО «Промвпровадження» зобов`язується продати ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» наступний товар:

- 118 СМД Плита дробляча рухома нижня (артикул - CSP.1-18.011) в кількості 2 штуки за ціною за одиницю - 257 000,00 грн. без ПДВ;

- 118 СМД Плита дробляча рухома верхня (артикул - CSP.1-18.021) в кількості 1 штука за ціною за одиницю - 237 200,00 грн. без ПДВ;

- 118 СМД Плита дробляча нерухома (артикул - CSP.1-18.111) в кількості 2 штуки за ціною за одиницю - 166 000,00 грн. без ПДВ

Загальна вартість товару становить - 1 299 840,00 грн. разом з ПДВ.

Пунктом 3 Специфікації №1 визначено, що ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» здійснює повну оплату товару згідно рахунку до 30.04.2025.

Позивачем було надано Відповідачу рахунок на оплату №11 від 06.02.2025 на загальну суму 1 299,840 грн. з врахуванням ПДВ (копія додається).

ТОВ «НВО «Промвпровадження» та ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» було складено видаткову накладну №8 від 06.02.2025 в підтвердження поставки Позивачем обумовленого Специфікацією №1 товару на загальну суму 1 299 840,00 грн. (копія додається). Всупереч вищевикладеному, ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» лише частково виконало зобов`язання по оплаті поставленого товару, а саме:

- 06.02.2025 було сплачено Відповідачем на рахунок Позивача 299 840,00 грн. (копія платіжного документу додається).

Таким чином, заборгованість ТОВ «Селищанський гранітний кар`єр» перед ТОВ «НВО «Промвпровадження» за Договором купівлі-продажу №06022025-3 від 06.02.2025 становить 1 000 000,00 грн. (1 299 840,00 - 299 840,00 = 1 000 000,00).

Наявність даної суми заборгованості також підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2025 (копія додається).

Крім того, позивачем нараховано відповідачу, окрім суми основного боргу, також пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати поставленого товару згідно Договору купівлі-продажу №06022025-3 від 06.02.2025 року згідно п. 3.4 Договору.

Отже, станом на 08 липня 2025 року загальна сума позовних вимог за даним позовом, з урахуванням основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, становить: 1 077 273,97 грн. (1 000 000,00 + 58 602,74 + 13 000,00 + 5 671,23 = 1 077 273,97).

Представником відповідача надано суду докази часткового погашення суми основного боргу в розмірі 600 000 грн. (платіжні інструкції: №2528 від 10.07.2025 року, №2617 від 28.07.2025 року та №2814 від 08.09.2025 року ).

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отримання відповідачем продукції на загальну суму 1299 840,00 грн свідчить видаткова накладна від 06.02.2025 року, специфікація № від 06.02.2025 року та акт звіряння взаємних розрахунків.

Також, як свідчать матеріали справи, замовник (покупець, відповідач) не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару не має, визнав основну заборгованість в судовому засіданні.

Неоплаченим залишився основний борг у розмірі 1 000 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 000 000,00 грн. (основний борг).

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Представник відповідача в судовому засіданні усно заперечив щодо нарахування штрафної санкції та компенсаційних втрат зазначаючи, що останні необґрунтовані позивачем на, що суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 року № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. Також об`єднана палата вказала про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

З огляду на викладене суд констатує, що зобов`язання з оплати 3 % річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Так, п. 3.4 Договору передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату грошових коштів у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Судом перевірено розрахунки пені, 3 % річних та інфляційні втрати долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними в частині визначення періоду нарахування 3 % річних.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 58 602,74 грн - пені, 13 000,00 грн - інфляційних втрат, 5 671,23 грн - 3% річних.

Норми права, що підлягають до застосування, мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно дост. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що після звернення позивача до суду із даним позовом, відповідачем було частково сплачено основну суму боргу на суму 600 000,00 грн, що стверджується платіжними інструкціями №2528 від 10.07.2025 року,№2617 від 28.07.2025 року та №2814 від 08.09.2025 року.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 600 000,00 грн.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 400 000, 00 грн основного боргу, 58 602,74 грн - пені, 13 000,00 грн - інфляційних втрат, 5 671,23 грн - 3% річних. Закрити провадження в частині стягнення 600 000,00 грн. основного боргу.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 1 077 273,97 грн.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 1 077 273,97 грн. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 12 927,29 грн.

Після закриття провадження у справі в частині сума судового збору, що підлягає сплаті за позовні вимоги у розмірі 477 273,97 грн. складає 5 727,28 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 5 727,28 грн. (пропорційно задоволеним вимогам). Інша частина судового збору підлягає поверненню позивачу на підставі ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар`єр" (адреса 34552, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Селище, вул. Заводська, буд. 1, ЄДРПОУ 14338719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (адреса 01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 92, ЄДРПОУ 21697910) 400 000, 00 грн основного боргу, 58 602,74 грн - пені, 13 000,00 грн - інфляційних втрат, 5 671,23 грн - 3% річних та 5727,28 грн - судового збору.

3. Закрити провадження в частині стягнення 600 000,00 грн - основного боргу.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (адреса 01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 92, ЄДРПОУ 21697910) з Державного бюджету України 7200,01 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2025 року.

Суддя Н.Церковна