Рішення від 04.09.2025 по справі 331/1178/25

Справа № 331/1178/25

Провадження № 2/331/2488/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря Солов`ян О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В обґрунтування позову зазначив, що розпорядженням сільського голови по особовому складу Новоолександрівської сільської ради від 20.12.2019 № 27-к «Про звільнення» ОСОБА_1 було звільнено з посади водія Григорівської сільської ради з 21.12.2019 р. згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2023 р. у справі № 331/3742/21 позивача було поновлено на посаді водія Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області та стягнуто з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2019 р. по 09.07.2021 р. в розмірі 76164,40 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Вказане рішення суду набрало законної сили 16.03.2023 р. Рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2019 р. по 09.07.2021 р. було виконане відповідачем у повному обсязі. Однак, станом на дату подання даного позову рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області не виконано. Отже, невиконання відповідачем протягом тривалого часу, а саме з 10.02.2023 р. рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2023 р. у справі № 331/3742/21 про поновлення ОСОБА_1 на роботі має наслідком застосування приписів ст. 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. За таких обставин, розрахунок середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі слід обраховувати за період з 10.02.2023 р. та наразі по день винесення рішення у справі, який на день подання позовної заяви становить 169309,00 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10.02.2023 р. по день винесення рішення у справі, розмір якого станом на 25.02.2025 р. становить 169309,00 грн.

Ухвалою суду від 28.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

11.04.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2023 р. по справі № 331/3742/21 позивача поновлено на посаді водія Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2019 р. по 09.07.2021 р. в розмірі 76164,40 грн., з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Відповідач отримав вказане рішення суду в кабінеті електронного суду лише 29.06.2023 року, відповідно не знав про обов`язок поновити позивача на роботі. Позивач не звертався до відповідача з приводу поновлення на роботі та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про бажання поновитися на посаді водія. Крім того, позивача прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, зараховано до списків особового складу ЗСУ, тобто позивач є діючим військовослужбовцем. За таких обставин, відповідач вважав, що позивач працевлаштований на іншій роботі та відповідно не прагне до поновлення. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2024 р. по справі № 331/829/24 стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 10.07.2018 р. по 18.07.2022 р. у розмірі 82745,00 грн. Постановою Запорізького апеляційного суду 19.06.2024 р. рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2024 р. по справі № 331/829/24 залишено без змін. Повний текст зазначеної постанови відповідач отримав 21.06.2024 р. Ознайомившись зі змістом зазначеної постанови відповідач виніс розпорядження № 15-к від 21.06.2024 р., яким позивача поновлено на посаді водія. Таким чином, позивач є фактично поновленим на посаді, в зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Посилаючись на зазначені обставини, просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити з підстав, які викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думку сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимогст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставіст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2023 року по справі № 331/3742/21 позов ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково; поновлено ОСОБА_1 на посаді водія Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області; стягнуто з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.12.2019 року по 09.07.2021 року в розмірі 76164,40 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; стягнуто з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2023 року по справі № 331/3742/21 набрало законної сили 16.03.2023 року.

Згідно із ч. 4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із ч. 2 ст. 18 ЦПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується негайно.

Аналогічне положення міститься також у ч. 8 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц зазначено, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Розпорядженням сільського голови Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Корнієнко О. «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 » № 15-к від 21.06.2024 р., зобов`язано скасувати розпорядження сільського голови по сообовому складу Новоолександрівської сільської ради від 20.12.2019 року № 27-к «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади водія та поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів з 21.06.2024 року.

При цьому, у вищезазначеному розпорядженні про поновлення позивача відсутні дані про ознайомлення ОСОБА_1 з ним, як і не надано відомостей про направлення розпорядження на адресу позивача. Таким чином, відсутні дані про те, що розпорядження від 21.06.2024 року доведено до відома позивача, тобто забезпечено його допуск до роботи.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 501/4019/21-ц, провадження № 61-9103св22).

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18), від 22 травня 2025 року у справі № 280/419/23 (провадження № К/990/42603/23).

У відповідності до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2023 року в справі № 331/3742/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню, при цьому 21.06.2024 року відповідачем фактично видано розпорядження про поновлення на роботі позивача, однак його не було доведено до відома ОСОБА_1 , не забезпечено його допуск до роботи, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі.

Суд вважає необхідним визначити розмір середнього заробітку, з урахуванням вимог Порядку розрахунку середнього заробітку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою про суми нарахованої та виданої заробітної плати, виданою Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області № 1001 від 07.11.2023 р., заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень 2019 року склала 7164,30 грн., за листопад 2019 року 6838,65 грн. Кількість робочих днів за жовтень та листопад 2019 року становить 44 дні, тобто середньоденна заробітна плата складає 318,25 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі за період з 10.02.2023 року по 04.09.2025 року становить 211 954,50 гривень, виходячи із розрахунку: 666 робочих днів затримки у поновленні позивача на роботі х 318,25 грн./день.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Крім того, згідно із ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких підстав, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 235, 236 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задовольнити.

Стягнути з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька обл., Запорізький район, с. Новоолександрівка, вул. Центральна, буд. 60, ЄДРПОУ 04352842) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10.02.2023 року по 04.09.2025 року в розмірі 211 954 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 50 копійок, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька обл., Запорізький район, с. Новоолександрівка, вул. Центральна, буд. 60, ЄДРПОУ 04352842) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.09.2025 року.

Суддя В.М. Світлицька