Постанова від 01.09.2025 по справі 904/3828/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3828/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засіданняАбадей М.О.

представники сторін:

від скаржника: Козаченко В.В.;

від позивача: Галкін М.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 року у справі № 904/3828/25 (суддя Бажанова Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт", смт. Слобожанське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 10 742 237,36 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 року у справі № 904/3828/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (51412, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Преображенська, 1/8, код ЄДРПОУ 40440512), відкритих на його ім`я в будь-яких банківських та/або фінансових установах, та які будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми 10 742 237,36 грн (десять мільйонів сімсот сорок дві тисячі двісті тридцять сім гривень 36 копійок), до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Зазначено, що:

- ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вул. Виробнича, будинок 13, код ЄДРПОУ 21866376).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (51412, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Преображенська, 1/8, код ЄДРПОУ 40440512);

- ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років до 30.07.2028 року.

В обґрунтування даної ухвали суд першої інстанції вказав, що на час ухвалення рішення у відповідача на рахунку може не бути необхідних коштів для виконання рішення у випадку задоволення позову.

Заявлений позивачем захід забезпечення позову суд вважав обґрунтованим та адекватним стосовно позовних вимог.

Суд зазначив, що:

- невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду;

- згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень відносно відповідача відкриті провадження про стягнення з нього грошових коштів у справах № 490/6312/19, № 487/5726/19;

- відповідач має борг перед позивачем у розмірі 10 742 237,36 грн, позивач просить накласти арешт виключно на цю суму;

- накладення арешту в межах суми позову є співмірним заходом забезпечення вимог позивача та має наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Також суд першої інстанції послався на судову практику, викладену в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 року у справі № 910/16370/20, від 06.10.2022 року у справі № 905/446/22, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі №905/448/22.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржуваною ухвалою порушено його права та інтереси, ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм права, без належного дослідження матеріалів справи та підлягає скасуванню.

Скаржник вказує, що:

- відповідач є стратегічно важливим підприємством та фінансово стабільним, яке здійснює свою діяльність з дотриманням законодавства та в 2024 році отримало дохід в розмірі 2 086 321 300 грн;

- згідно з фінансовою звітністю за І півріччя 2025 року, підприємство має основні засоби вартістю 208 027 700 грн., які також можуть бути використані як засіб стягнення коштів у виконавчому провадженні, у випадку задоволення позову;

- відносно ТОВ "Технометалпарк" відсутні будь-які інші виконавчі провадження, які б ускладнили чи унеможливили виконання рішення суду, що підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження;

- відсутність остаточних розрахунків із позивачем виникла через неналежне виконання умов поставки з боку позивача, що буде доведено відповідачем під час розгляду справи, значна частина продукції, яку позивач передавав відповідачу, містила брак, який досі ним не замінений.

- відповідач не ухилявся і не має наміру ухилятись від виконання зобов`язань перед постачальником, між сторонами виник спір щодо виконання договору поставки №77-23 від 11.09.2023 року.

На думку скаржника вищевикладене в сукупності свідчить про наявність достатніх обґрунтувань та підстав вважати, що усі твердження позивача, викладені в заяві про забезпечення, є безпідставними та необґрунтованими, а судом першої інстанції не досліджено належним чином усіх обставин справи та необхідності забезпечення позову, у зв`язку з чим ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 року у справі № 904/3828/25 підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 01.09.2025 року позивач виклав свою правову позицію щодо доводів апеляційної скарги. Просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 року у справі № 904/3828/25 залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропромліт" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 77-23 від 11.09.2023 року в загальному розмірі 10 742 237,36 грн., з яких: 8 630 192,47 грн. основний борг, 690 415,40 грн. інфляційні втрати, 159 543,24 грн. 3% річних, 1 262 086,25 грн. пеня.

Мотивом для звернення до суду з вказаним позовом заявник зазначив неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №77-23 від 11.09.2023 року в частині повної та своєчасної поставки товару.

Від позивача 29.07.2025 року надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" (51412, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Преображенська, 1/8, код ЄДРПОУ 40440512) в межах суми 10 742 237,36 грн., відкритих на його ім`я в будь-яких банківських та/або фінансових установах, та які будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом позову є стягнення з відповідача суми 10 742 237,36 грн. Враховуючи можливість відсутності на рахунку відповідача необхідної суми коштів на час ухвалення рішення, у випадку задоволення позову, необхідним є застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" в межах ціни позову в розмірі 10 742 237,36 грн.

На думку позивача невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Позивач наголошує, що заходи забезпечення позову у заявлений спосіб і в межах суми спору законні права відповідача не порушують, арешт на грошові кошти має на меті подальше звернення стягнення на них в разі задоволення позову, а відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Позивач зазначає, що має підстави вважати, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду може бути ускладнене або унеможливлене.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову зазначені у ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У пункті 10 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, сторони мають право вжити заходи до забезпечення позову не лише якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, але також і у випадках, коли якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення та для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Матеріали справи свідчать, що предметом позову є стягнення з відповідача оплати за поставлений товар. При цьому позивач просить накласти арешт на кошти лише в межах суми боргу.

На думку колегії суддів, суд в оскаржуваній ухвалі дійшов вірного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням в разі задоволення позовної вимоги може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Так, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 року у справі № 910/16370/20.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі №905/448/22).

Отже, наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів можливість скаржника розпорядитись належними йому грошовими коштами.

За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі № 905/446/22).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.

Встановлено і вірно на дану обставину звернув увагу суд першої інстанції, що предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за отриманий ним товар, штрафних санкцій та відсотків за користування чужими грошовими коштами. При цьому позивач просить накласти арешт на кошти відповідача лише в межах суми позову.

Є обґрунтованим висновок суду про те, що у випадку задоволення позову (на час ухвалення судом рішення) на рахунках відповідача можуть бути відсутні кошти для його виконання.

Отже, є необхідним застосування саме такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Технометалпарк" в межах в межах ціни позову в розмірі 10 742 237,36 грн.

Невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду ( подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі № 490/6312/19, від 21.12.2020 року у справі № 487/5726/19).

Також за правовим висновком, викладеним у п. 24 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі №905/448/22, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № І4-242цс18) вказано, що "апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції".

За приписами ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що належними та допустимими доказами апелянт не довів суду, що оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм матеріального чи процесуального права та підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 року у справі № 904/3828/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.09.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков