Ухвала від 22.09.2025 по справі 922/1204/25

УХВАЛА

22 вересня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1204/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 від 07.09.2025 (вх.№20461 від 08.09.2025) про відстрочення виконання рішення суду по справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО ТОРГ" (61054, м. Харків, вул. Павлова Академіка, 120) , ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 123076,60 грн, за участю представників:

стягувача - не з`явився;

боржника (ТОВ "СТО ТОРГ") - не з`явився;

боржника ( ОСОБА_1 ) - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 надала Господарському суду Харківської області заяву від 07.09.2025 (вх.№20461 від 08.09.2025) про відстрочення виконання рішення суду, в якій просить суд розстрочити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2025 у справі №922/1204/25 про стягнення на користь АТ КБ "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код 14360570) 125499,00 грн, на один рік зі сплатою рівними частинами по 10458,25 грн щомісячно.

У зв`язку з перебуванням судді Калантай М.В. у відпустці тривалістю понад 14 календарних днів, було здійснено повторний автоматизований розподіл заяви (вх.№20461 від 08.09.2025), за результатами якого заяву передано до розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Ольшанченку В.І.

Ухвалою від 12.09.2025 суд призначив розгляд заяви ОСОБА_1 від 07.09.2025 (вх.№20461 від 08.09.2025) про відстрочення виконання рішення суду на 22 вересня 2025 р. о 12:00 год, про що повідомив учасників справи.

У призначене судове засідання учасники справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду заяви.

19.09.2025 стягувач надав через систему "Електронний суд" письмові пояснення, в який просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2025 по справі №922/1204/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2025, позов АТ КБ "Приватбанк" задоволено - стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО ТОРГ" (61054, м. Харків, вул. Павлова Академіка, буд.120, код 42712461) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код 14360570) 90390,24 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 24780,47 грн заборгованості за процентами, 7905,89 грн заборгованості з комісії, 2422,40 грн судового збору.

04.09.2025 Господарським судом Харківської області на виконання рішення та постанови судів видано накази на примусове виконання рішення суду від 06.06.2025.

Як убачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Харківської області від 06.06.2025 по справі №922/1204/25 боржниками не виконано.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Частина 1 статті 326 ГПК України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Як вже було зазначено судом, передбачені статтею 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання розстрочення, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Оскільки судом ухвалено рішення про солідарне стягнення з відповідачів, то боржник мав надати докази на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим обома боржниками, проте не зробив цього.

Інформації щодо наявності майна у ТОВ "СТО ТОРГ" матеріали справи не містять, що перешкоджає встановленню судом обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

На підтвердження неможливості виконання рішення суду заявниця надала суду:

- копію довідки ТОВ Воля Логістик від 02.09.2025 №02/09-1, згідно якої вона з 17.09.2022 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років;

- свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 від 11.10.2023;

- витяг з реєстру Пенсійного Фонду України застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 від 01.09.2025.

Зазначені документи не підтверджують неможливість виконання рішення Господарському суду Харківської області від 06.06.2025 у справі №922/1204/25.

Законодавство України не містить визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи виконати судове рішення на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63 - 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд неодноразово робив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.

На підтвердження свого фінансового становища заявниця надала суду лише витяг з реєстру Пенсійного Фонду України застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 від 01.09.2025.

При цьому, заявниця не надала інших документів, зокрема, документів щодо наявності інших банківських рахунків із зазначенням коштів на них, документів щодо наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо.

Крім того, ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, натомість декларації податкових декларацій за 2022, 2023, 2024 роки, яка вона повинна була надавати Державній фіскальній службі суду, не надано суду.

Податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Саме ці документи містять інформацію щодо отриманого доходу заявниці, як ФОП, проте суду ці документи не надані.

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , 1982 р.н., проте жодної інформації про майновий стан свого чоловіка (доходу, нерухомого та рухомого майна, цінних паперів) суду також не надала.

Ставлення у залежність можливість виконання рішення суду лише у зв`язку з тим, що заявниця перебуває у відпустці по догляду за дитиною - є недотримання балансу інтересів сторін.

До того ж, матеріали справи не містять доказів того, що заявниця дійсно не має майна, за рахунок якого можна виконати рішення суду, хоча ГПК України саме на неї покладає обов`язок доведення відповідних обставин.

Боржниця не надала суду інформації щодо рухомого та нерухомого майна, яке перебуває у її власності та за рахунок якого можна виконати рішення суду.

Посилаючись на неможливість виконання рішення, саме заявниця повинна довести, що в неї відсутнє майно, за рахунок якого можна виконати рішення: об`єкти нерухомого майна; транспортні засоби; цінні папери; кошти на банківських рахунках; доходи отримані від здійснення підприємницької діяльності; майно, яке перебуває у спільній сумісній власності з чоловіком ОСОБА_2 1982 р.н., тощо.

Таким чином, за відсутності інформації щодо реального доходу заявника та інформації щодо наявності у власності нерухомості, транспортних засобів та іншого майна, в тому числі яке їй належить на праві спільної сумісної власності, суд позбавлений можливості встановити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, суд враховує, що надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункт 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано достатні докази та не наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють виконання рішення у цій справі.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці Держави, суд вважає за необхідне відхилити заяву ОСОБА_1 від 07.09.2025 (вх.№20461 від 08.09.2025) про відстрочення виконання рішення суду повністю.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 86, 232 - 235, 331 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відстроченні виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 23.09.2025.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.