Ухвала від 17.09.2025 по справі 759/8391/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/7029/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 759/8391/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року,

за участю:

представника - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25.04.2025 року задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_7 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно відомостей з Державного реєстру речових прав належить на праві власності (одноособово) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження цим майном ОСОБА_9 та будь-якою третьою особою, у спосіб внесення таких відомостей про обтяження до реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25.04.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 27.08.2025 року, а подана апеляційна скарга 01.09.2025 року.

Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.

Права АБ «УКРГАЗБАНК», як заставодержателя та іпотекодержателя належно зареєстровані станом на день подання даної апеляційної скарги і виникли у 2007 році, в той час, як кримінальне провадження щодо іпотекодавця ОСОБА_9 порушено у 2023 році.

Наявність арешту нерухомого майна позбавляє банк можливості отримати задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки, зокрема, шляхом прийняття їх у власність.

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не попередив, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав, хоча належним чином та завчасно був повідомлений про розгляд справи. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, що Підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні у № 12023100100001635 від 26.04.2023 року, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, чч. 1,2 ст. 205-1, чч. 1, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 357 КК України, за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

31.03.2025 року ОСОБА_9 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

23.04.2025 року старший детектив Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_7 за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до Святошинського районного суду міста Києва про накладення арешту наоб`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно відомостей з Державного реєстру речових прав належить на праві власності (одноособово) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження цим майном ОСОБА_9 та будь-якою третьою особою, у спосіб внесення таких відомостей про обтяження до реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25.04.2025 року задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_7 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно відомостей з Державного реєстру речових прав належить на праві власності (одноособово) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження цим майном ОСОБА_9 та будь-якою третьою особою, у спосіб внесення таких відомостей про обтяження до реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбачає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення, а у випадку застосування такого запобіжного заходу відносно юридичної особи, то застосування арешту майна з даних підстав вважатиметься законним, якщо відносно вказаної юридичної особи здійснюється кримінальне провадження.

31.03.2025 року ОСОБА_9 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Слідчий суддя дійшов правильного висновку про накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки наявні підстави вважати, що суд може призначити ОСОБА_9 покарання у виді конфіскації майна.

При цьому, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

З огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріали провадження, додані до клопотання старшого детектива, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, оскільки незастосування арешту на майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження.

Таким чином, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтам не надано та колегією суддів не встановлено.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві ОСОБА_7 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно відомостей з Державного реєстру речових прав належить на праві власності (одноособово) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження цим майном ОСОБА_9 та будь-якою третьою особою, у спосіб внесення таких відомостей про обтяження до реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3