Ухвала від 18.08.2025 по справі 752/9257/24

Справа № 752/9257/24

Провадження по справі № 1-кс/752/6256/25

У Х В А Л А

іменем України

"18" серпня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42024100000000126 від 04.03.2024,

за участю: прокурора - ОСОБА_5 ,

представника власника майна - ОСОБА_3 ,

встановив:

22 липня 2025 року ОСОБА_3 в інтересах власника майна - ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42024100000000126 від 04.03.2024.

В обґрунтування клопотання представник зазначив, що 07.08.2025 на підставі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25.07.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone 12» IMEI НОМЕР_1 в чохлі чорного кольору з номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone SE» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 в чохлі чорного кольору з номером мобільного телефону НОМЕР_5 .

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києві від 14.08.2024, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 15.10.204, накладено арешт на вказане майно з метою його збереження як речового доказу. Представник вказує, що органом досудового розслідування не повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, з часу накладення арешту минув тривалий час, та орган досудового розслідування мав достатньо часу для вилучення інформації, яка міститься у телефонах. Між тим, за інформацією, яку він здобув шляхом здійснення відповідних запитів до слідчого, представник припускає, що дослідження телефонів його довірителя відбулося, інформація вилучена.

В удовому засіданні представник власника майна клопотання про скасування арешту майна підтримав. Вважає, що потреба у арешті відпала, оскільки йому стало відомо, що 12.08.2025 у кримінальному провадженні повідомлено про завершення досудового розслідування.

Прокурор ОСОБА_5 не заперечував щодо часткового задоволення клопотання. Вважає, що телефон може бути повернутий ОСОБА_4 , але за умови заборони його відчуження.

Розглянувши клопотання представника власника майна, дослідивши додані до клопотання документи, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У клопотанні захисник зазначає про те, що у подальшому арешті відпала потреба, а тому з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише вказаної заявником підстави для скасування арешту.

Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у місті Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024100000000126 від 04.03.2024 щодо заволодіння чужим майном - бюджетними коштами, виділеними під час проведення державних закупівель, в умовах воєнного стану службовими особами КО «Київзеленбуд» за попередньою змовою з керівниками підконтрольних підрядних підприємств, а саме: ТОВ «Буд-Компліт», ТОВ «Буд Альянс Україна» та ТОВ «ІС БУД», ТОВ «ДСЗ», ТОВ «СК Нева +» та ТОВ «Еко Компані Сервіс» шляхом внесення завідомо неправдивої інформації до актів приймання виконаних будівельних робіт в частині завищення цін на матеріали та об`ємів виконаних робіт зокрема при розрахунку очікуваної вартості закупівель.

Під час досудового розслідування органі досудвого розслідування мав підозри щодо причетність заступника генерального директора КО «Київзеленбуд» ОСОБА_4 до вищезазначеної протиправної діяльності.

07.08.2024, на підстави ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.07.2024 (справа №752/9257/24, провадження №1-кс/752/5752/24), проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено: мобільний телефон «iPhone 12» IMEI НОМЕР_1 в чохлі чорного кольору з номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone SE» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 в чохлі чорного кольору з номером мобільного телефону НОМЕР_5 . Постановою старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 07.08.2024 зазначені вище майно визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Накладаючи арешт на вказане майно, слідчий суддя вважав доведеним, що воно відповідає критеріям речового доказу, оскільки містить інформацію, яка буде доводити обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені. Зокрема причетність осіб до розтрати бюджетних коштів, виділених на капітальний ремонт парків, зон відпочинку, в умовах воєнного стану за попередньою змовою з службовими особами КО «Київзеленбуд» та іншими особами, дані про осіб, які можуть бути свідками або виконавцями вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

Арешт на майно був накладений відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України з метою його збереження як речового доказу.

Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи представника власника майна, вирішуючи питання про наявність підстав для скасування арешту майна, слідчий суддя, серед іншого має встановити, чи відпала подальша потреба у збереження вилученого майна як речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Слідчий суддя виходить з того, що за змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 98 КПК України, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Документи також є речовими доказами, якщо вони містять вказані вище ознаки.

При цьому, за змістом ч.3 та ч. 4 ст. 99 КПК України, оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, а копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

За змістом вказаних положень, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).

З огляду на вказане, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились.

Виключенням з цього правила можуть бути, зокрема, ситуації, коли матеріальні носії інформації являють собою електронні інформаційні системи або їх частини і їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження; такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, чи є засобом, або знаряддям його вчинення, або зберегли на собі його сліди, у зв`язку з чим доказове значення мають не тільки електронні файли, що на них містяться але й безпосередньо самі носії; відтворення та/або дослідження електронних файлів неможливе з інших носіїв інформації, відмінних від тих, на яких вони були створені або встановлені, а тому їх збереження необхідне для забезпечення подальшого безпосереднього дослідження відповідних доказів у ході судового розгляду.

У таких випадках подальше збереження матеріальних носіїв інформації вважатиметься виправданим.

У цьому контексті, мають бути враховані також і строки утримання відповідних матеріальних носіїв, велика тривалість яких зазвичай обумовлюється тим, що проведення комп`ютерно-технічних досліджень, у тому числі на предмет наявності на відповідній техніці певної інформації, в т.ч. видаленої, є процесом досить тривалим та складним.

Водночас, будь-який тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна.

У зв`язку з цим, слідчий суддя має оцінити не тільки мету подальшого утримання матеріальних носіїв інформації, але й розумність строку, протягом якого вони перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення.

Так, як встановлено мобільні телефони, вилучений у ОСОБА_4 , утримується органом досудового розслідування з серпня 2024. Орган досудового розслідування мав достатньо часу для досягнення цілей, які він переслідував, заявляючи вимоги про арешт майна, зокрема щодо перевірки наявної на пристрої інформації та її зняття.

Доказів зворотного у розпорядження слідчого судді, як органом досудового розслідування, так і прокурором під час судового розгляду даного клопотання, слідчому судді не надано.

Крім того, 12.08.2025 у кримінальному провадженні № 42024100000000126 від 04.03.2024 повідомлено про завершення досудового розслідування. ОСОБА_4 не було повідомлено про підозру у вказаному провадженні. Матеріали щодо нього в окреме провадження не виділялися.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час самі по собі електронні носії інформації доказового значення не мають, а отже не відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому у подальшому арешті мобільного телефону та ноутбуці відпала потреба.

Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, не навів доказів того, що подальше утримання органом досудового розслідування вилучених у ОСОБА_4 носіїв інформації, виправдовує потреби досудового розслідування.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

З врахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що представником власника майна в ході розгляду клопотання доведено, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту мобільних телефонів, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 .

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 170, 174, 307, 309 КПК України, -

постановив:

клопотання представника власника майна задовольнити.

Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ухвалою від 14.08.2024 (справа № 752/9257/24, провадження № 1-кс/752/6485/25), з мобільних телефонів «iPhone 12» IMEI НОМЕР_1 в чохлі чорного кольору з номером НОМЕР_2 та «iPhone SE» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 в чохлі чорного кольору з номером мобільного телефону НОМЕР_5 , які належать ОСОБА_4 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1