Постанова від 22.09.2025 по справі 539/2828/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2025 р.Справа № 539/2828/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Овчаренко О.Л., м. Лубни, повний текст складено 25.06.25 у справі № 539/2828/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, які мають бути усунуті шляхом подання до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області нової редакції позовної заяви (з копією для відповідача), в якій зазначити: код ЄДРПОУ, відомі номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, та зміст позовних вимог до відповідача у прохальній частині позову (яке саме рішення просить ухвалити позивач за результатами розгляду справи).

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2025 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 25.06.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем виконано вимоги ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.06.2025, вимоги позову викладені зрозуміло, з урахуванням вимог процесуального законодавства; до позовної заяви додано відповідні докази. Крім того, позивачем було подано клопотання про витребування доказів, на підставі яких винесено оскаржувану постанову. Уважає, що у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви без руху (а в подальшому для повернення позовної заяви) як такої, що не відповідає ст. 160 КАС України. Зазначає, що залишаючи позовну заяву без руху, а в подальшому повернувши її позивачу, суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та створив штучні перешкоди у доступі до суду.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Статтею 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС.

Частиною першою статті 160 КАС визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 КАС визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що на виконання ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.06.2025 позивачем 20.06.2025 направлено до суду першої інстанції позовну заяву з уточненими позовними вимогами, які сформульовано так:

1) прийняти позовну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1254 від 02.06.2025 року по справі про адміністративне правопорушення до розгляду;

2) витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ;

3) адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1254 від 02.06.2025 по справі про адміністративне правопорушення задовольнити;

4) повернути ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 коп.

У новій редакції позовної заяви (з копією для відповідача) зазначено: код ЄДРПОУ, відомі номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про те, що позивачу невідомо про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у визначений судом строк позивачем вимоги ухвали суду від 17.06.2025 про залишення позовної заяви без руху не виконано, недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в повному обсязі не усунуто.

Разом з цим суд першої інстанції, ставлячи питання про залишення позовної заяви без руху, а в подальшому повертаючи позовну заяву, підставою невідповідності позовної заяви вимогам статті 160 КАС зазначив те, що позивач у прохальній частині нової редакції позовної заяви не виклав конкретного змісту позовних вимог до відповідача (яке саме рішення, зокрема з передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України, просить ухвалити позивач за результатами розгляду справи).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

При цьому КАС не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Отже, стаття 160 КАС не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував.

Так, суд першої інстанції не врахував, що позовна заява фактично містить вимогу про скасування постанови № 1254 від 02.06.2025 по справі про адміністративне правопорушення (про що зазначено і в назві позовної заяви, і в самому тексті позову (а.с. 40), і в прохальній частині позову).

Тобто позивачем у позовній заяві, поданій до суду 20.06.2025, достатньою мірою конкретизовані позовні вимоги, зазначено, у чому безпосередньо полягають дії зазначеного ним суб`єкта владних повноважень, з вимогами про визнання яких протиправними позивач звернувся з позовом у цій справі, заява позивача містять виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Водночас у новій редакції позовної заяви (з копією для відповідача) зазначено: код ЄДРПОУ, відомі номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про те, що позивачу невідомо про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.06.2025 позивачем виконано в повному обсязі.

Колегія суддів уважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.

Так, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція).

Так, згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Відповідно до правової позиції, викладеної в рішеннях Європейського суду з прав людини від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми може призвести до позбавлення заявників права доступу до суду і завадити розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та необґрунтовано повернув позивачу позовну заяву з підстав неусунення недоліків позовної заяви, що не відповідає дійсним обставинам справи.

За наведеного правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню в справі.

За змістом ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до цього суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.06.2025 по справі № 539/2828/25 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення направити до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді В.Б. Русанова А.О. Бегунц