Повістка від 22.09.2025 по справі 921/10/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2025 р. Справа №921/10/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

розглянув без виклику представників сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Тер» про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства «Тернопільводоканал»

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2025 (повний текст рішення складено 24.03.2025, суддя Шумський І.П.)

у справі № 921/10/22

за позовом Комунального підприємства «Тернопільводоканал», м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Тер», м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська міська рада, м. Тернопіль

про усунення порушень режиму користування охоронними зонами інженерних мереж

Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» в січні 2022 звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Тер» про усунення порушень режиму користування охоронними зонами інженерних мереж на земельній ділянці за кадастровим номером 6110100000:05:001:0054, шляхом демонтажу споруд (торгових кіосків), що знаходяться за адресою: вул. 15 Квітня, 16, м. Тернопіль. В обґрунтування своїх позовних вимог підприємство покликається на те, що при обстеженні водопровідної мережі, яка проходить на вказаній земельній ділянці було виявлено розташування споруд (магазинів) на відстані не більше 3х метрів до водогону d=800 з порушенням будівельних норм.

Господарський суд Тернопільської області, розглянувши позовні вимоги КП «Тернопільводоканал», 13.03.2025 ухвалив рішення, яким в їх задоволенні відмовив, оскільки встановив, що поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованості заявленої ним вимоги з визначених ним підстав.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку.

04.09.2025 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою в задоволенні вимог апеляційної скарги КП «Тернопільводоканал» відмовив, а оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2025 у цій справі залишив без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Конкорд-Тер» зазначило, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 20000,00 грн, докази на підтвердження понесення яких будуть подані ним після ухвалення судом рішення по суті спору.

08.09.2025 через систему «Електронний суд» до Західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, до якої долучено докази на підтвердження розміру понесених витрат.

Відповідно до вимог ст. 221 ГПК України суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 11.09.2025 постановив здійснити розгляд заяви ТОВ «Конкор-Тер» про ухвалення додаткового рішення у цій справі без виклику представників сторін; сторонам у справі запропоновано подати суду пояснення (заперечення) на заяву відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 11.09.2025 позивач подав свої заперечення на заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких, з покликанням на приписи частин 1-2 ст. 124 та ч. 8 ст. 129 ГПК України, зазначив, що за період розгляду справи в суді апеляційної інстанції жодного попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат представником відповідача подано не було, як і до закінчення судових дебатів в судовому засіданні 04.09.2025 не було здійснено відповідної заяви. За вказаних обставин позивач вважає, що заява відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як було вказано вище, ТОВ «Конкор-Тер» в тексті відзиву на апеляційну скаргу зазначило, що очікує понести витрати на професійну правову допомогу, орієнтовний розмір який становить 20000,00 грн, а докази на підтвердження розміру понесених витрат будуть подані після ухвалення рішення суду.

Верховний Суду у постанові від 20.01.2025 у справі № 907/16/23, виснував, що оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то зазначення позивачем у відзиві на апеляційну скаргу про те, що докази понесення судових витрат будуть надані додатково, і є заявою останнього, мова про яку йде у частині восьмій статті 129 ГПК України.

Отож, з врахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду, судова колегія вважає, що зазначення ТОВ «Конкор-Тер» у відзиві на апеляційну скаргу про те, що докази понесення судових витрат будуть надані після ухвалення рішення у цій справі, є заявою відповідача в розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України.

08.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про прийняття додаткового рішення у справі №921/10/22, до якої останній долучив такі докази на підтвердження розміру понесених витрат: ордер на надання правничої допомоги товариству з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Тер» у Західному апеляційному господарському суді адвокатом Авдєєнком В.В. від 17.05.2025 серії ВО № 1104601; договір від 12.05.2025; детальний опис наданих послуг (звіт адвоката) у справі № 921/10/22.

12 травня 2025 між адвокатом Авдєєнком В.В. (виконавець) та ТОВ «Конкорд-Тер» (замовник) було укладено договір, предметом якого є надання виконавцем замовнику професійної правничої допомоги, а саме, виконавець зобов`язався ознайомитись з апеляційною скаргою КП «Тернопільводоканал» у справі № 921/10/22, підготувати, підписати та подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, інші необхідні процесуальні документи, а також здійснювати представництво замовника у вказаній справі в Західному апеляційному господарському суді.

У п. 3.1 вказаного договору сторони погодили вартість послуг, яка становить 20000,00 грн, які підлягають оплаті на першу вимогу виконавця.

Разом з тим, відповідачем також долучено опис наданих послуг (звіт адвоката) у справі № 921/10/22, з якого вбачається, що адвокатом на підставі договору від 12.05.2025, що укладений між адвокатом Авдєєнком В.В. та ТОВ «Конкорд-Тер», надано послуги на суму 20000,00 грн, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою 1 година роботи; підготовка відзиву на апеляційну скаргу 2 години роботи; участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 2 години роботи.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частин 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21)

Позивач, скориставшись своїм правом, визначеним ст. 126 ГПК України, подав заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, однак його доводи у запереченні зводяться лише до порушення відповідачем порядку звернення до суду із заявою про відшкодування витрат, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим позивач просив відмовити в задоволенні такої заяви ТОВ «Конкор-Тер». Суд зауважує, що позивач у своїх запереченнях не клопоче про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та жодним чином не обґрунтовує неспівмірності вказаних витрат.

Враховуючи, що відповідач у своїй першій заяві відзиві на апеляційну скаргу навів орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу та зробив відповідну заяву про те, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані ним після ухвалення рішення по суті спору, приймаючи до уваги, що позивач у своїх запереченнях не доводить та не обґрунтовує невідповідності заявлених витрат критеріям розумності та співмірності, зазначених в ч. 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що заявлені відповідачем до стягнення з позивача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката є підтвердженими достатніми доказами, обґрунтовано заявленими та необхідними витратами на правову допомогу.

Керуючись ст. 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У ХВ А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Тер» про ухвалення додаткового судового рішення задоволити.

Стягнути з Комунального підприємства «Тернопільводоканал» (46008, м. Тернопіль, вул. Старий Поділ, 7, ЄДРПОУ 03353845) на користь товарисвта з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Тер» (46023, м. Тернопіль, вул. 15 квітня, 16А, ЄДРПОУ 42644182) 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Господарському суду Тернопільської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

повну постанову складено 24.09.2024

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік