Постанова від 24.09.2025 по справі 916/3631/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3631/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від учасників справи участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірма "Ерідон"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 про повернення без розгляду скарги на дії (рішення) державного виконавця, прийняту суддею Демешиним О.А., м. Одеса,

у справі №916/3631/24

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорсагро Інвест"

до: Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорсагро Інвест" звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2024 відкрито провадження у справі №916/3631/24 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорсагро Інвест" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" у сумі 1330237,10 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова"; призначено розпорядником майна Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" арбітражного керуючого Дворніченка Олександра Олексійовича.

Ухвалою попереднього засідання суду від 24.10.2024 у справі №916/3631/24 визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог кредиторів, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорсагро Інвест" з вимогами у сумі 1330237,10 грн та 30280 грн судового збору; Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з вимогами у сумі 196677,71 грн та 6056 грн судового збору; Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" з вимогами у сумі 1815321,77 грн та 4844,80 грн судового збору; Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" з вимогами у сумі 550364,73 грн та 4844,80 грн судового збору.

В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/3631/24 визнано вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" у сумі 14184121,76 грн та 4844,80 грн судового збору, а ухвалою суду Господарського суду Одеської області від 25.02.2025 у справі №916/3631/24 визнано вимоги Фізичної особи-підприємця Кулаксиз Михайла Михайловича до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" у сумі 252610,80 грн та 6056 грн судового збору.

Постановою Господарського суду Одеської області від 10.12.2024 у справі №916/3631/24, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Дворніченка Олександра Олексійовича; визнано Державне підприємство "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" банкрутом; відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова", передбачену Розділом IV Кодексу України з процедур банкрутства; призначено ліквідатором Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" арбітражного керуючого Дворніченка Олександра Олексійовича; скасовано арешт, накладений на майно Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова", визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України; зобов`язано ліквідатора банкрута після завершення всіх розрахунків з кредиторами подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

04.06.2025 до суду першої інстанції від Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" надійшла скарга на дії (рішення) державного виконавця б/н від 03.06.2025 (вх.№2-854/25 від 04.06.2025), в якій останнє просило визнати поважними причини пропуску та поновити пропущений строк для подання цієї скарги на дії державного виконавця; визнати неправомірною та скасувати постанову, винесену начальником відділу Болградського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івашинським Вячеславом Івановичем у виконавчому провадженні №69662106, від 22.04.2025 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №916/425/20, а також зобов`язати Болградський відділ державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом поновлення виконавчого провадження №69662106.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 у справі №916/3631/24 (суддя Демешин О.А.) вищенаведену скаргу Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" б/н від 03.06.2025 (вх.№2-854/25 від 04.06.2025) повернуто без розгляду.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що скарга Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" на дії (рішення) державного виконавця не відповідає вимогам статті 170 Господарського процесуального кодексу, оскільки до неї не додано доказів направлення такої скарги всім учасникам справи про банкрутство, при цьому зміст останньої також не містить відомостей про номер справи, прізвище та ініціали судді.

Не погодившись з вищенаведеною ухвалою, Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 у справі №916/3631/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії прийняття скарги до розгляду.

Зокрема, скаржник з посиланням на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14.04.2023 у справі №914/2441/15(914/1140/22), від 20.04.2023 у справі №914/2441/15(914/592/22) та від 26.04.2023 у справі №914/2441/15(914/841/22), зазначає про те, що у розумінні положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 339, 340 Господарського процесуального кодексу України учасниками справи позовного провадження на стадії контролю за виконанням судового рішення, що розглядається у межах справи про банкрутство, яким заявник скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця зобов`язаний надіслати копію скарги, є саме особи, які визначені статтями 41, 45 Господарського процесуального кодексу України та державний виконавець, як особа прав та обов`язків якої стосується скарга, а відтак у даному конкретному випадку такими особами є позивач, відповідач, третя особа та державний виконавець, а не всі учасники провадження у справі про банкрутство, визначені статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, як помилково вказав суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

У відзиві на апеляційну скаргу №24589 від 09.07.2025 (вх.№2460/25/Д1 від 09.07.2025) Болградський відділ державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 у справі №916/3631/24 залишити без задоволення, посилаючись на обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 25.06.2025 у справі №916/3631/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 у справі №916/3631/24 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу для розгляду зазначеної апеляційної скарги на 27.08.2025 об 11:00.

Між тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. у період з 25.08.2025 по 03.09.2025, судове засідання у справі №916/3631/24, призначене на 27.08.2025 об 11:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 призначену справу №916/3631/24 для розгляду даної апеляційної скарги на 24.09.2025 о 12:10.

У судовому засіданні 24.09.2025 представники учасників процесу участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи, при цьому Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" подано заяву б/н від 12.09.2025 (вх.№2460/25/Д4 від 12.09.2025) про проведення судового засідання без участі його представника.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями частини третьої статті 340 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік відомостей, які мають бути зазначені у скарзі.

Згідно з частиною четвертою статті 340 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

В силу частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (у редакції, чинній на дату постановлення оскаржуваної ухвали; далі Кодекс України з процедур банкрутства) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс України з процедур банкрутства передбачає особливості розгляду справ про банкрутство та визначає склад учасників у цих справах.

Відповідно до статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про банкрутство юридичної особи є судовим процесом, який складається з окремих процедур, кожна з яких (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.

Поряд з цим, стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, та визначає їх підсудність саме в межах справи про банкрутство з метою акумулювання усіх позовних вимог за участю боржника, як сторони у такому спорі, в межах однієї справи. Закріплений у названій статті принцип концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору. Враховуючи строковість судових процедур у справі про банкрутство, у такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

За змістом частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, при цьому склад учасників такого спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Правову позицію щодо розмежування судових рішень у процедурі банкрутства на дві групи, одна з яких стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства (непозовне провадження), а друга група виключно вирішення спорів, стороною в яких є боржник (виокремлене позовне провадження), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).

Таким чином, у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства, натомість справи позовного провадження (що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку Кодексу України з процедур банкрутства) мають суб`єктний склад сторін спору, що визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно зі статтями 41, 45 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач і відповідач) та треті особи.

В свою чергу, склад учасників у справі про банкрутство визначений у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої учасники у справі про банкрутство сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Сторони у справі про банкрутство конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Отже, суб`єктний склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до Господарського процесуального кодексу України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Водночас перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21), від 31.05.2022 у справі №923/719/17(910/618/21)).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок розгляду спорів, стороною яких є боржник та визначення складу учасників такого спору відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про те, що у розумінні положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 339, 340 Господарського процесуального кодексу України учасниками справи позовного провадження, що розглядається у межах справи про банкрутство, яким заявник скарги зобов`язаний надіслати її копію, є саме особи, які визначені статтями 41, 45 Господарського процесуального кодексу України.

У цій справі такими особами є позивач, відповідач, третя особа та державний виконавець, а не всі учасники провадження основної справи про банкрутство, які визначені статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, як помилково вказав суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

В силу абзаців 1, 2 частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

З матеріалів справи вбачається, що копія скарги Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" на дії (рішення) державного виконавця представником скаржника Пустовойтовим Дмитром Михайловичем була направлена Національній академії аграрних наук України та Болградському відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

При цьому, враховуючи відсутність у боржника Державного підприємства "Дослідне господарство "Ялпуг" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" зареєстрованого електронного кабінету, а також беручи до уваги подання Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" скарги на дії (рішення) державного виконавця з використанням підсистеми "Електронний суд", останнім не було надано доказів направлення боржнику, як стороні справи позовного провадження, відповідної скарги, що, з огляду на приписи абзацу 2 частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, не є порушенням заявником вимог процесуального закону.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Мале приватного підприємства фірма "Ерідон", звертаючись до суду першої інстанції зі скаргою на дії (рішення) державного виконавця, дотрималось вимог, передбачених частиною четвертою статті 340 Господарського процесуального кодексу України.

Висновок місцевого господарського суду про те, що у скарзі Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" на дії (рішення) державного виконавця не вказано номер справи є помилковим та спростовується безпосередньо самим змістом зазначеної скарги, який містить посилання на номер відповідної судової справи.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що відсутність у скарзі відомостей про прізвище судді не може бути підставою для повернення скарги на дії (рішення) державного виконавця, оскільки зазначена обставина жодним чином не ускладнила та не перешкодила автоматизованому розподілу скарги між суддями. Відсутність у скарзі прізвища конкретного судді не є істотною процесуальною вадою і не впливала на можливість розгляду скарги по суті.

Таким чином, повернення скарги Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" на дії (рішення) державного виконавця без розгляду з вказаних мотивів слід розцінювати як прояв надмірного формалізму, що суперечить принципам доступу до правосуддя та завданням господарського судочинства.

За таких обставин, ухвала Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 про повернення без розгляду скарги на дії (рішення) державного виконавця у справі №916/3631/24 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним направлення справи до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 про повернення без розгляду скарги на дії (рішення) державного виконавця у справі №916/3631/24 скасувати.

Справу №916/3631/24 направити для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук