Ухвала від 23.09.2025 по справі 906/870/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"23" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/870/25

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" про залишення позову без розгляду або про зупинення провадження у цій справі до розгляду цивільного позову Державної екологічної інспекції Поліського округу про стягнення майнової шкоди з посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" у сумі 8 151 280,25грн у кримінальному провадженні № 12021060000000445 від 28.05.2024 у справі

за позовом: Державної екологічної інспекції Поліського округу

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Швайківської сільської ради (с. Швайківка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд"

про стягнення 1 638 488, 23 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальов О.Р., юрисконсульт, посвідчення № 000214 від 01.11.2024 , виписка з ЄДР від 28.08.2025,

від відповідача: від відповідача: Кока В.А., адвокат, ордер серії АМ № 1145005 від 01.08.2025,

від третьої особи: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 15 липня 2025 відкрив провадження у справі за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" про стягнення 1 638488,23грн завданої шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок перевищення встановлених нормативів ГДС за правилами загального позовного провадження ( далі - Позивач та Відповідач).

До участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Суд залучив Швайківську сільську раду (далі - Третя особа).

До дати першого підготовчого засідання 01.09.2025 сторони скористались правом подати заяви по суті спору.

Так, у підготовчому засіданні Суд вирішує заяви та клопотання учасників справи ( п.10 ч.2 ст. 182 Кодексу).

У відзиві на позов та запереченні Відповідач доводить про наявність підстав для залишення позову без розгляду або про зупинення провадження у цій справі до розгляду цивільного позову Державної екологічної інспекції Поліського округу про стягнення майнової шкоди з посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" у сумі 8 151 280,25грн у кримінальному провадженні № 12021060000000445 від 28.05.2024.

Для вирішення наведених процесуальних питань Суд ухвалою від 01.09.2025 постановив Позивачу у строк до 19.09.2025 подати через систему "Електронний суд" письмово викладені заперечення ( міркування, аргументи) по суті заяви відповідача залишити позов без розгляду ( п.3 ч.1 ст. 226 Кодексу) або зупинити провадження у цій справі до розгляду цивільного позову Державної екологічної інспекції Поліського округу про стягнення майнової шкоди з посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" у сумі 8 151 280,25грн у кримінальному провадженні № 12021060000000445 від 28.05.2024.

На виконання вимог ухвали суду від 01.09.2025 Позивач надав заперечення по суті клопотань Відповідача від 19.09.2025 ( вх. № г/с 11787/25 від 19.09.2025).

У підготовчому засіданні 23.09.2025 Суд розглянув клопотання Відповідача по суті із заслуховуванням представників сторін .

Процесуальна позиція Суду - відмовити у задоволенні клопотань Відповідача про залишення позову без розгляду ( п.3 ч.1 ст. 226 Кодексу) або зупинити провадження у цій справі до розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні № 12021060000000445 від 28.05.2024. Мотиви Суду.

1. Щодо клопотання залишити позов без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 226 Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (такі висновки наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Таку правову позицію щодо застосування норм процесуального права підтримано Верховним Судом у постанові від 06.08. 2025 у cправі № 904/5103/24.

При застосуванні процесуальної норми п.3 ч.1 ст. 226 ГПК України про те, що у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, слід виходити з того , що вжите у нормі поняття "іншого суду" слід тлумачити з врахуванням такого поняття як юрисдикція.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20, від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21).

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У постанові від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Так, у цивільному процесі позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Фізичні особи, навіть якщо вони і займають певні посади, не можуть бути сторонами цивільного процесу як посадові особи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17).

Аналогічно, у господарському процесі позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава ( ст. ст.4, 45 ЦПК України), натомість посадові особи юридичних осіб не можуть бути сторонами господарського процесу.

Так, відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Згідно зі ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, в числі іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову. При цьому виходячи з законодавчих положень у своєму рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди.

Цивільний позов у кримінальному провадженні № 12021060000000445 від 28.05.2024 подано Державною екологічною інспекцією Поліського округу про стягнення майнової шкоди з посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" у сумі 8 151 280,25грн.

На підставі викладеного, відсутні підстави для застосування п.3 ч.1 ст. 226 ГПК України.

2. Щодо клопотання зупинити провадження у цій справі до розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні № 12021060000000445 від 28.05.2024.

Відповідач доводить, що до остаточного вирішення питання про кримінальну відповідальність посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" , господарський суд не може вирішити спір по суті, оскільки за одне і те саме діяння може мати місце або "господарське правопорушення" або "кримінальне" і від виду правопорушення залежить і порядок відповідальності і спосіб відшкодування шкоди.

Суд вважає ці доводи помилковими з огляду на таке.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Згідно з п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.5 ч.1 ст.227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п.4 ч.1 ст.229 ГПК України).

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі №922/2714/23 (752/11425/22) вказав, що умовами застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Судочинство - це процес здійснення правосуддя, тобто діяльність суду щодо розгляду та вирішення справ відповідно до вимог закону.

Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)).

Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п.5 ч.1 ст.3 КПК).

Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (п.24 ч.1 ст.3 КПК).

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч.3 ст.283 КПК).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.06.2025 у справі №943/242/22 дійшов висновку, що здійснення відповідним органом досудового розслідування окремої стадії кримінального провадження - досудового розслідування, не може бути підставою для зупинення провадження у справі, в іншому випадку це може призвести до невиправданого затягування строків розгляду справи, неможливості ефективного захисту прав людини, за яким вона звернулася до суду, та порушення принципу правової визначеності. Ці висновки підлягають врахуванню на підставі ч.4 ст.300 ГПК.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 24.07.2024 у справі №917/550/23, від 16.10.2024 у справі №917/751/23, від 06.08.2024 у справі №917/892/23, від 19.07.2024 у справі №917/549/23 вказано про те, що існування кримінального провадження на стадії досудового розслідування, не є підставою для зупинення провадження у цій справі, а наявність в подальшому вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, відповідно до п.2 ч.2 ст.320 ГПК, буде підставою для перегляду судового рішення у справі, яка переглядається, за нововиявленими обставинами.

Отже, позиція Верховного Суду щодо застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК є сталою.

Суд не встановив за матеріалами цієї справи, що кримінальне провадження № 12021060000000445 від 28.05.2024 передано до суду, та що в АСД визначено номер кримінальної справи та така перебуває на стадії судового розгляду. Про наявність такої справи (без номеру та інших ідентифікуючих ознак) в усній формі представники визнали, однак для застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України усних пояснень не достатньо.

Окрім того, застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України безпосередньо пов`язане з ч.6 ст. 75 Кодексу.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) посадових осіб юридичної особи не є необхідним для вирішення справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів ( подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/6355/20).

Керуючись ст.ст. 182, 185, 226, 233-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду або про зупинення провадження у цій справі до розгляду цивільного позову Державної екологічної інспекції Поліського округу про стягнення майнової шкоди з посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" у сумі 8 151 280,25грн у кримінальному провадженні № 12021060000000445 від 28.05.2024.

Ухвала набрала законної сили 23.09.2025 та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено 24.09.2025.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2- позивачу (через Ел. суд)

3- відповідачу (через Ел. суд)

4- третій особі Швайківській сільській раді (через Ел. суд)