Рішення від 22.09.2025 по справі 922/2291/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2291/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

секретар судового засідання: Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Савін Олег Сергійович (в режимі відеоконференції)

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток КМК» (Україна, 63661, Харківська область, Куп`янський район, село Борівське, вулиця 40-річчя Перемоги, будинок 6, код ЄДРПОУ: 34172441),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» (України, 61057, місто Харків, вулиця Римарська, будинок 13, квартира 1, код ЄДРПОУ: 44474545),

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток КМК", звернувся до Господарського суду Харківської області, через систему "Електронний Суд", із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний завод "Балмолоко", про стягнення 462944,10 грн.

07.07.2025, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток КМК" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2291/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі №922/2291/25 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 21.07.2025.

21.07.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, постановлено відкласти підготовче засідання на 18.08.2025.

18.08.2025, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2025.

08.09.2025, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву по розгляду справи по суті на 22.09.2025.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача 22.09.2025 просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті 22.09.2025 не з`явився, про причини не явки суд не повідомив. Крім того, Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства.

Так, оскільки Відповідач не зареєстрований в системі "Електронний Суд", з метою повідомлення останнього про розглядсправи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 07.07.2025, направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом також враховано, що за приписами частини 1статті 9 Господарського процесуального кодексу Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2291/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі "Осіпов проти України", де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив позицію Позивача, які ґрунтується на наступному.

Як вказує позивач у позові, 01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВОСТОК-КМК (далі за текстом Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНИЙ ЗАВОД "БАЛМОЛОКО" (далі за текстом Відповідач/Покупець) був укладений договір на поставку молока №20222701.

Позивач наполягає на тому факті, що в рамках виконання договору, в лютому 2022 року, була проведена господарська операція по поставці молока загальною кількістю 105 294, 339 кг, на загальну суму 1 210884,48 грн. Відповідач частково виконав свої зобов`язання по сплаті поставленого молока, в наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 462944,10 грн.

Зазначаючи про позовні вимоги, позивач вказує, що 23.05.2025 на адресу відповідача, засобами поштового зв`язку, була направлена видаткова накладна від 28.02.2022, з проханням її підписати та один примірник повернути позивачу. Проте, видаткова накладна від 28.02.2022 так і не була підписана.

Позивачем 17.06.2025 на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, проте також жодної відповіді отримано не було.

На думку позивача, відсутність повної оплати поставленого товару, а також відсутність жодного пояснення щодо невиконання взятих на себе зобов`язань, вказує на небажання Відповідача виконувати взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем сформовано позов для захисту його законних прав та інтересів.

Відповідач не скористався правом на формування відзиву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченимстаттею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю підстав для стягнення з Відповідача 462944,10 грн. за договором № 20222701 від 01.02.2022, у зв`язку з простроченням виконання обов`язку по оплаті товару.

Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВОСТОК-КМК (далі за текстом Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОЛОЧНИЙ ЗАВОД "БАЛМОЛОКО" (далі за текстом Відповідач/Покупець) було укладено договір на поставку молока № 20222701 (далі за текстом Договір, а. с. 13-15, том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору, у порядку та на умовах визначених цим договором, Постачальник зобов`язується систематично та ритмічно передавати у власність Покупця молочну сировину (молоко коров`яче, сире, незбиране, яке піддавалось попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), далі за текстом молоко або товар, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати молоко на умовах та в порядку визначеному цим договором.

З огляду на правову природу, укладений між сторонами договір є договором поставки, який у розумінні статей 11,509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Приписами частини 1статті 712 Цивільного кодексу Українивстановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок забезпечити постачання товару, в свою чергу покупець зобов`язується виконувати умови та порядок оплати товару в терміни, які передбачені договором.

За змістом Розділу 2 Договору, сторони погодили умови поставки та оплати товару, зокрема у пунктах 2.1., 2.1.1, 2.1.2, встановили, що Постачальник зобов`язаний передати Покупцю на умовах EXW (Інкотермс 2010): навантаження здійснюється Постачальником силами та за власний кошт на транспортні засоби, надані Покупцем. Право власності на молоко переходить до Покупця з моменту його отримання, і визначається датою підписання представником Покупця товарної накладної. На кожну партію молока Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні супровідні документи: товарно транспортну накладну Ф1-ТН, спеціалізовану товарну накладну формою № 1- ТН (МС), видаткову накладну.

Позивач, обґрунтовуючи пред`явлені вимоги у позові, посилається на те, що на виконання досягнутих між сторонами домовленостей, останній поставив відповідачу погоджений товар. Однак, поставлена молочна сировина (молоко коров`яче, сире, незбиране, яке піддавалось попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню) не була повністю оплачена покупцем (відповідачем по даній справі), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 462944,10 грн.

Одночасно, позивач в позові зазначає, що видаткова накладна від 28.02.2022 № 14 в якій зазначено кількість молока 105 294, 339 кг на суму 1210884,48 грн. без ПДВ 1009070,40 грн. (а. с. 8, том 1), підписана лише з боку Постачальника та скріплена його печаткою. Листом від 22.05.2025 (а. с 17, том 1) позивач проінформував відповідача про те що за результатами інвентаризації документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток КМК» було з`ясовано, що примірник видаткової накладної № 14 від 28.02.2022 не було підписано з боку відповідача. У цьому листі позивач прохав відповідача підписати доданий примірник видаткової накладної та один примірник повернути на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток КМК».

Як свідчать матеріали справи, та не спростовано відповідачем, останній не вчинив активних дій, покликаних на підписання примірника видаткової накладної № 14 за лютий 2022 року.

Відповідно достатті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей1,3,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 в справі № 905/49/15, від 29.11.2019 в справі №914/2267/18.

Верховний Суд також у постанові від 08.11.2023 в справі № 905/993/22 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини закупівлі товару, здійснення перевезення та поставлення товару за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності як покупця, так і продавця, тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Схожий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах№ 916/922/19, № 905/49/15, № 914/2267/18, № 927/924/19, № 922/19/21, №914/2197/18.

На підтвердження факту перевезення та відвантаження Відповідачу Товару, матеріали справи містять товарно транспортні накладні (№ 1-ТН) № 8 від 01.02.2022, № 9 від 02.02.2022, № 10 від 07.02.2022, № 11 від 08.02.2022, № 12 від 09.02.2022, № 13 від 14.02.2022, № 14 від 15.02.2022, № 15 від 16.02.2022, № 16 від 21.02.2022, в яких Вантажовідправником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток КМК", Замовник/Вантажоодержувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочний завод "Балмолоко" (а. с. 29-39, том 1).

Крім того, Спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини(форма № 1-ТН (МС)) № 8 від 01.02.2022, № 9 від 02.02.2022, № 10 від 07.02.2022, № 11 від 08.02.2022, № 12 від 09.02.2022, № 13 від 14.02.2022, № 14 від 15.02.2022, № 15 від 16.02.2022, № 16 від 21.02.2022, № 17 від 22.02.2022, № 18 від 23.02.2022, які містяться в матеріалах справи, сформовані на кожну відвантажену партію сировини, підписані та скріплені печаткою Вантажовідправника (Позивачем у справі) та підписані водієм автомобіля перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний завод "Балмолоко".

Згідно пункту 1 розділу І Інструкції щодо заповнення спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)), затвердженоїнаказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015 № 457, ця Інструкція встановлює порядок заповненняСпеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини(форма № 1-ТН (МС)) (далі - накладна), яка додається до товарно-транспортної накладної за типовою формою № 1-ТН, встановленоюдодатком 7до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, разом з накладною є первинними документами, які є підставою для списання молочної сировини суб`єктом господарювання або фізичною особою, що здійснили відправлення цієї сировини, а також прийняття її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством. Ця накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.

Згідно пункту 1 розділу ІІ даної Інструкції, накладна складається з двох частин, одна з яких містить відомості про вантаж, інша - про відповідальних осіб, реквізити, підписи осіб, які беруть участь у процесі переміщення молочної сировини, та оформлюється на кожну партію вантажу: 1) відомості про вантаж; 2) відомості про відповідальних осіб, реквізити та підписи осіб, які беруть участь у процесі перевезення молочної сировини: у лівій частині накладної вказуються посада, прізвище, ім`я, по батькові, особистий підпис відповідальної особи: особи, яка дозволяє відвантаження молочної сировини від суб`єкта господарювання або молокоприймального пункту; особи, яка зробила аналіз молочної сировини; вантажовідправника, який здав молочну сировину; вантажоодержувача, який отримав матеріальні цінності на підставі довіреності (серія, №, дата видачі), яка видана суб`єктом господарювання, із зазначенням найменування підприємства. Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою; у правій частині накладної вказуються посада, прізвище, ім`я, по батькові та особистий підпис відповідальної особи: особи, яка здала молочну сировину; особи, яка прийняла молочну сировину, із зазначенням найменування підприємства; особи, яка зробила аналіз молочної сировини на цьому підприємстві. Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою підприємства, яке прийняло молочну сировину.

Наявні в матеріалах справи спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини № 8 від 01.02.2022, № 9 від 02.02.2022, № 10 від 07.02.2022, № 11 від 08.02.2022, № 12 від 09.02.2022, № 13 від 14.02.2022, № 14 від 15.02.2022, № 15 від 16.02.2022, № 16 від 21.02.2022, № 17 від 22.02.2022, № 18 від 23.02.2022 відповідають вказаній Інструкції, а відтак є доказом отримання Відповідачем Товару. Крім того, дані документи дозволяють встановити обсяг поставленого молока відповідачу за Договором на поставку молока № 20222701 від 01.02.2022 та достовірно відображають прийняття товару водієм Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний завод "Балмолоко" для перевезення до пункту розвантаження.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач регулярно, на протязі лютого 2022 року, здійснював перерахування коштів Позивачу в рахунок оплати вартості отриманого Товару, з призначенням платежів "оплата за молоко згідно договору № 20222701" або "оплата за молоко згідно договору 2022", а саме: платіжна інструкція № 43 від 14.02.2022р. на суму 66 236,58грн., платіжна інструкція № 51 від 15.02.2022р. на суму 117 000,00грн., платіжна інструкція № 55 від 16.02.2022р. на суму 51 238,94грн., платіжна інструкція № 60 від 17.02.2022р. на суму 99 000,00грн., платіжна інструкція № 61 від 18.02.2022р. на суму 99 720,00грн., платіжна інструкція № 67 від 21.02.2022р. на суму 102 495,44грн., платіжна інструкція № 77 від 22.02.2022р. на суму 108 502,50грн., платіжна інструкція № 81 від 23.02.2022р. на суму 103 746,92грн. (а.с.20-27), на загальну суму 747 940,38грн. Даний факт свідчить про активну позицію Відповідача, покликану виконати свої зобов"язання по Договору щодо оплати поставленого Товару.

Як на тому наголошує Верховний Суд, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17 та 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

У пунктах 1-3 частини першоїстатті 237 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у справі, оцінивши їх в сукупності (ТТН, спеціалізовані товарні накладні, часткова оплата з боку відповідача у сумі 747 940,38грн.), дійшов висновку, що факт поставки товару (молока) у кількості 105 294, 339 кг. на загальну суму 1210884,48 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, а сам лише факт не підписання відповідачем видаткової накладної № 14 від 28.02.2022 на суму 1210884,48 грн. не спростовує факту поставки молока та відповідно не звільняє відповідача від обов`язку його оплатити.

За приписамистатті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно пункту 5.5. Договору, Покупець здійснює оплату товару не пізніше 7 (сім) календарних днів з моменту фактичної поставки товару.

Враховуючи порядок розрахунків за прийнятий Товар, момент отримання Відповідачем Товару є дата підписання представником Покупця товарної накладної, і саме ця дата є визначальною для відліку 7 (сім) днів для виконання відповідачем свого обов`язку по оплаті Товару (пункт 5.5. Договору).

Як свідчать матеріали справи, відповідач лише частково виконав свої зобов`язання по сплаті вартості поставленої молочної сировини, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 462944,10 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 17.06.2025 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, про сплату заборгованості в сумі 462944,10 грн, проте також жодної відповіді отримано не було.

Відповідно достатті 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частиною 1статті 612 Цивільного кодексу Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2статті 614 Цивільного кодексу Українивідсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4статті 13 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 462944,10 грн.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, щосуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4статті 11 Господарського процесуального кодексу Українисуд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо визначеної позивачем суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 10 000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу Українирозмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням змін до Господарського процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено правову позицію про те, що вимога частини 8статті 141 Цивільного процесуального кодексу України(аналогічна норма міститься у частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Станом на час прийняття рішення у цій справі у матеріалах справи відсутні повний пакет доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат у сумі 10 000,00 грн., як-то акту здавання приймання наданих послуг.

Суд звертає увагу, що з дати ухвалення рішення по даній справі, позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження судових витрат у сумі 10 000,00 грн., зокрема, акту приймання передачі наданої професійної (правової) допомоги (послуг), що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (ухвалення додаткового рішення).

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» (України, 61057, місто Харків, вулиця Римарська, будинок 13, квартира 1, код ЄДРПОУ: 44474545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток КМК» (Україна, 63661, Харківська область, Шевченківський район, селище Борівське, вулиця 40-річчя Перемоги, будинок 6, код ЄДРПОУ: 34172441) заборгованість в сумі 462944,10 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 5555,32 грн.

Видати наказ після набрання законної сили рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" вересня 2025 р.

СуддяВ.С. Юрченко