Постанова від 23.09.2025 по справі 180/836/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8231/25 Справа № 180/836/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участюсекретаря Кругман А. М.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».За час роботи на даному підприємстві він отримав травму на виробництві, а саме: струс головного мозку та забій шийного відділу хребта, що підтверджується Актами форми Н-1 та Н-5.

Довідкою МСЕК від 31.08.2009 року первинним оглядом встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування.

Просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року позовнівимоги задоволено. Стягнуто з Акціонерного Товариства "Марганецькийгірничо-збагачувальнийкомбінат" накористь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень без утримання податку та обов`язкових платежів.

Стягнуто з Акціонерного Товариства"Марганецькийгірничо-збагачувальнийкомбінат" судовий збір на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

В апеляційній скарзі Акціонерне Товариство"Марганецькийгірничо-збагачувальний комбінат" просить змінити розмір стягнутої суми на 30000 грн. з утриманням податків. Вважає, що судом першої інстанції не прйнято до уваги, що нещасний випадок стався з вини самого позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про часта місцерозгляду справисторони повідомленіналежним чином,про щосвідчить довідкапро отриманнядокументів велектронному судіпредставником позивачата представникомвідповідача.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується копією трудової книжки.

04 травня 2009 року позивач отримав травму на виробництві, а саме: струс головного мозку, забій шийного відділу хребта, що підтверджується Актом №21/8 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) та Актом розслідування нещасного випадку, який стався 04 травня 2009 року о 19 год. 45 хв. на шахті №9/10 ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"( форма Н-5).

За даним нещасним випадком складені акти за формою Н-1 від 18 липня 2009 року та за формою Н-5 від 18 липня 2009 року.

Згідно довідки МСЕК від 31.08.2009 року ОСОБА_1 первинним оглядом встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок нещасного випадку позивач частково втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Зазначений висновок частково відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України.

Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 173-1 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.

Висновок судупідтверджується актомрозслідування №21/8 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) та актом розслідування нещасного випадку, який стався 04 травня 2009 року о 19 год. 45 хв. на шахті №9/10 ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"( форма Н-5) від 18 липня 2009 року.

Довідком МСЕК від 31.08.2009 року ОСОБА_1 первинним оглядом встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Відповідач у своїх запереченнях не посилався на те, що позивач раніше уже використав своє право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку трудовим каліцтвом та таких доказів суду не надав.

Таким чином мав місце вплив шкідливих виробничих факторів на стан здоров`я позивача під час виконання трудових обов`язків у відповідача, чим підтверджується спричинення моральної шкоди відповідачем.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв`язку із трудовим каліцтвом підлягають задоволенню.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оспорюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, представник відповідача просив зменшити розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди, таким чином він погоджується з тим, що позивачеві спричинена моральна шкода відповідачем і повинна відшкодовуватися.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві встановлено 30% втрати професійної працездатності. Однак помилково не звернув уваги на те, що згідно акту про нещасний випадок на виробництві №21/8 від 17 червня 2009 року основною причиною нещасного випадку стало не виконання інструкції по охороні праці для підземного гірника очисноговибоюБТІ-ОШ-01-06 потерпілим та старшим ланки в частині не забезпечення безпечного здійснення робіт, про що зазначає апелянт в апеляційній скрзі.

З урахуванням того, що відповідач визнає позов у розмірі 30 000 грн., рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди до 30000 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про оподаткування моральної шкоди у даній справі, апеляційний суд зазначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю: 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, а тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про зміну розміру моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України вказані обставини є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги представника АТ "Марганецькийгірничо-збагачувальнийкомбінат".

Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 100000 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року в частині стягнутого з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 розміру відшкодування моральної шкоди змінити з «100 000 грн.» на « 30 000 грн. ».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2025 року.

Судді: