Ухвала від 25.09.2025 по справі 914/2450/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"25" вересня 2025 р. Справа №914/2450/22(914/3289/23)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників сторін від:

заявника Коваль В.В. арбітражний керуючий (ліквідатор);

від скаржникаКриницький В.М. (в порядку самопредставництва);

розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (вх. ЗАГС01-05/1382/24 від 07.05.2025)

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024

за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс», м. Тернопіль (вх.ЗАГС 01- 05/1113/24 від 16.04.2024 )

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 20.03.2024 (повне рішення - 27.03.2024, суддя Чорній Л.З.)

у справі№ 914/2450/22(914/3289/23)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м.Львів

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Автотехсервіс», м. Тернопіль

простягнення 9 331 954,56 грн

у межах справи №914/2450/22

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Петрол Трейдинг», м. Львів

про банкрутствоТовариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м. Львів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БНК-Україна» подало позовну заяву до відповідача ТОВ «Автотехсервіс» про стягнення 9 331 954,56 грн заборгованості за поставлене пальне.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар за додатковими угодами №14 від 28.12.2021, №15 від 28.01.2022, №16 від 26.01.2022 до договору поставки товару від 27.11.2020 № 361-ДТ-20/Д та додатковою угодою №14 від 28.12.2021 до договору поставки товару від 28.11.2020 № 361-А92-20/Д, яка не була оплачена ним у строк, визначений договорами.

Господарський суд Львівської області рішенням від 20.03.2024 позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «Автотехсервіс» на користь ТОВ «БНК-Україна» 9 325 056,07 грн заборгованості, 4 598,66 грн 3 % річних та 119 983,44 грн судового збору. У іншій частині позовних вимог, у задоволенні відмовив.

Вказане рішення загалом мотивоване тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в частині оплати за отриманий товар. При цьому, оскільки відповідач сформував податковий кредит з врахуванням остаточних цін на товар за додатковими угодами, за якими стягується заборгованість у цій справі, то вказане свідчить про те, що сторонами погоджено коригування остаточної ціни отриманого покупцем товару.

Відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у цій справі і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Бнк-Україна» відмовити повністю.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 06.06.2024 апеляційну скаргу

ТОВ «Автотехсервіс» задовольнив, рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у цій справі скасував і прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

В мотивувальній частині постанови суд зазначив, що податкова накладна яка містить неточну інформацію і складена без наявності первинних документів є одностороннім документом, і на відмінну від договору, акту приймання-передачі, накладної тощо, не може породжувати правових наслідків. Більше того, відповідач не позбавлений можливості скоригувати суми, які підлягають включенню до податкового кредиту на підставі підписаних первинних документів, які на той час були відсутні.

Узагальнення доводів особи, яка подала заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та інших учасників справи.

Арбітражний керуючий Коваль В.В. подав заяву про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 за нововиявленими обставинами. У поданій заяві зазначив, що підставою для подання такої заяви стала витребувана ухвалою від 28.03.2025 Господарського суду Львівської області у основній справі № 914/2450/22 про банкрутство ТОВ «БНК-Україна» інформація про формування податкових зобов`язань ТОВ «Автотехсервіс», надіслана 08.04.2025 ГУ ДПС у Тернопільській області і яка була відображена у акті перевірки № 4845/19-00-07-01/23588912 від 28.06.2023, який свідчить про правильність податкового обліку ТОВ «Автотехсервіс» на підставі ним же поданих до фіскального органу первинних документів та документів податкової звітності.

Тому, вважає, що вказаним актом перевірки підтверджується сформована остаточна ціна товару, відсутність підтвердження якої, стало підставою постанови суду апеляційної інстанції щодо якої подано цю заяву про перегляд її за нововиявленими обставинами.

Відповідачем сформовано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що акт проведення податкової перевірки сам по собі не є належним і допустимим доказом наявності первинних документів щодо формування остаточної ціни товару. Він може містити інформацію про те, які документи були надані або не надані під час перевірки, але сам по собі не є достатнім підтвердженням їхньої наявності. Додаток 4 до Акту № 4845/19-00-07-01/23588912 від 28.06.2023, містить перелік найменувань первинних документів, що досліджувались, а саме: договори, рахунки, розрахунки коригування, прихіднінакладні, акти виконаних робіт, послуг, виписки банків та платіжні доручення. Цей перелік є вичерпним. В переліку документів відсутнє найменування акти приймання передачі нафтопродуктів за остаточною ціною, що дає підстави стверджувати, що такі документи у переліку досліджуваних були відсутні або не досліджувались.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи, міркування та заперечення по суті поданої зави та відзиву на таку.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 320 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у наступній ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип правової (юридичної) визначеності вважається одним з елементів належної судової процедури в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав про важливість забезпечення принципу юридичної визначеності як елементу верховенства права, який, окрім іншого, вимагає, щоб ухвалене судами остаточне рішення не могло бути скасованим (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не має права порушувати питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51?52 рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі Рябих проти Росії, заява № 52854/99; ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 62608/00 Агротехсервіс проти України; пункти 42?44 рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року у справі Желтяков проти України, заява № 4994/04).

Сумнівними з точки зору процесуальної правомірності є дії заявника та суду в межах основної справи про банкрутство заявника ТОВ «БНК-Україна», оскільки очевидним було те, що вказана вище ухвала від 28.03.2025 спрямована не на процесуальну потребу у означеній справі, а метою зібрання доказів для однієї із сторін спору у іншій справі позовного провадження.

При цьому, навіть такі сумнівні дії заявника по збиранні доказів після постановлення судового рішення у ці справі судом апеляційної інстанції, не спростовують вимог ч.2 ст.81 ГПК України (витребування доказів судом за заяво сторони спору) у підготовчому провадженні, умови порядок та строк якого врегульовано ст. 177 та 181 ГПК України.

Таким чином, сторона мала реальну можливість своєчасно проявити належну процесуальну ініціативу та вжити заходів для отримання відповідних доказів ще під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, зокрема шляхом завчасного звернення з відповідним листом до контролюючих органів або ініціювання питання про витребування таких доказів у порядку, передбаченому ГПК України саме у цій справі позовного провадження а не у справі про банкрутство заявника. Невчинення зазначених процесуальних дій не може вважатися нововиявленою обставиною та не є належною підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 прийнята із дотриманням норм чинного законодавства та відповідно до обставин справи, тому підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 320, 325 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі№914/2450/22(914/3289/23) залишити без задоволення, а оскаржувану постанову від 06.06.2024 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на заявника.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК