Рішення від 25.09.2025 по справі 904/3295/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3295/25Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Селемонка Г.М.;

від відповідача: представник не з`явився;

розглянувши матеріали справи №904/3295/25

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДМОНТАЖСЕРВІС I"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДМОНТАЖСЕРВІС ПЛЮС"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДМОНТАЖСЕРВІС I" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 19.06.2025 за вих. №б/н до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДМОНТАЖСЕРВІС ПЛЮС" (далі - відповідач), у якій просить стягнути 1.697.375,89 грн, з яких: 1.527.819,71 грн основної заборгованості, 169.556,18 грн інфляційний втрат, 20.368,51 грн судового збору, 67.895,04 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3295/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025.

Ухвалою від 23.06.2025 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 23.07.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 53200, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Нікополь, вул. Електрометалургів, будинок 214; за трек-номером 0610265359666.

Зазначена кореспонденція була вручена позивачу 15.07.2025, що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошта».

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Так, суд встановив, що ухвала від 23.06.2025 вважається врученою відповідачу 15.07.2025, що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошта».

Відповідачу(ам) в ухвалі від 23.06.2025 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 30.07.2025.

Ухвалою від 23.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 27.08.2025.

Через відділ документального забезпечення 26.08.2025 від відповідача надійшло клопотання, у якому останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 27.08.2025 протокольною ухвалою було оголошено перерву у судовому розгляді до 11.09.2025.

Ухвалою від 27.08.2025 повідомлено відповідача про те, що наступне засідання у справі відбудеться 11.09.2025.

Ухвалою від 11.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2025.

Через відділ документального забезпечення 25.09.2025 від директора відповідача надійшло клопотання, у якому останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату: «у зв`язку з службовим відрядженням у миколаївську область з 15.09.2025 по 21.10.2025».

Відповідно до ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Однак, жодних доказів на підтвердження такого відрядження відповідач суду не надав.

Крім того, суд відзначає, що розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема і за клопотанням відповідача, однак відповідач так і не подав до суду відзиву, жодних письмових пояснень чи доказів у справі, що не може свідчити про належне виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків.

Також відповідач, як юридична особа, має можливість направити в судове засідання не лише керівника, а будь-якого іншого уповноваженого представника.

А тому суд визнав причини неявки представників відповідача неповажними та не знайшов підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 25.09.2025 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позовні вимоги.

Також представник позивача зазначив, що протягом 5 днів подасть до суду заяву (докази) про розподіл витрат на правничу допомогу.

Водночас, у прохальній частині позовної заяви позивач виклав заяву про розподіл судових витрат, у якій, зокрема, просив стягнути з відповідача 67.895,04 грн витрат на професійну правничу допомогу та надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заява позивача про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача 67.895,04 грн витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не відкликалася, судом без розгляду не залишалася, а тому така заява підлягає розгляду судом.

Як зазначалось вище, представники відповідача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами укладено договір субпідряду. Внаслідок його невиконання відповідачем у повній мірі у відповідач виникла заборгованість та обов`язок повернути частину суми попередньої оплати, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даною повною заявою та нарахував на суму боргу інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; виконання робіт; оплати робіт; правомірності нарахування інфляційних втрат.

Суд встановив, що 12.04.2024 між ТОВ «Будмонтажсервіс І» (далі - генпідрядник, позивач) та ТОВ «Будмонтажсервіс Плюс» (далі субпідрядник, відповідач) було укладено договір субпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт №12/04/24-1110 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку, строки та на умовах, визначених договором, генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами та засобами, відповідно до проєктної документації, з дотриманням будівельних норм/правил та умов договору, виконати роботи на об`єкті: «Будівництво військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд №22, 27 та 31, Сумська область» (далі об`єкт), а генпідрядник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість робіт по договору визначена договірною ціною (додаток №1), складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї, складає 50.931.473,05 грн, у тому числі ПДВ - 8.488. 578,84 грн та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.

Згідно з п. 2.4. договору, договірна ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 3.1. договору, строки виконання робіт за цим договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток 4) та встановлюються до 31 травня 2024 року включно.

Відповідно до п. 10.2. договору, генпідрядник може здійснювати попередню оплату в розмірі погодженому сторонами, але не більше 70% від вартості робіт.

Пунктом 11.1. договору, приймання та передача виконаних робіт здійснюється сторонами поступово в міру того, як завершилось виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Відповідно до п. 12.1. договору, розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкту проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 30 (тридцяти) календарних днів після їх підписання (за умов надходження коштів від замовника). Вартість устаткування, включена до актів вартості устаткування до «Актів приймання виконаних будівельних робіт» за формою № КБ-2в повинна бути підтверджена копіями фінансових документів на їх придбання.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024, включно, а в частині невиконання зобов`язань та непроведених розрахунків до їх повного виконання (п. 17.1 договору).

12.04.2024 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої сторони погодили внести зміни до договору та доповнити статтю 12 «Розрахунки за виконані роботи» Договору пунктом 12.14., наступного змісту: « 12.14. Генпідрядник здійснює організацію та координацію виробничого процесу, а саме: виконує функції, пов`язані з забезпеченням технічною документацією, вирішенням технічних питань, що виникають в процесі виконання робіт; організовує приймання і здачу виконаних Субпідрядником робіт Замовнику; здійснює контроль за виконанням графіку виробництва робіт; здійснює контроль за дотриманням технології виробництва робіт; здійснює контроль за виконанням Субпідрядником вимог техніки безпеки, охорони праці, охорони навколишнього середовища, пожежної безпеки. Вартість витрат Генпідрядника по організації та координації виробничого процесу становить 6% (шість відсотків) від вартості виконаних Субпідрядником робіт згідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3). Вартість послуг Генпідрядника оформляється окремим актом здачі-приймання наданих послуг. Субпідрядник оплачує послуги Генпідрядника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг».

На виконання п. 10.2. договору позивач з 25.04.2024 по 13.07.2024 здійснив попередню оплату робіт в розмірі 16.319.651,20 грн, що підтверджується картою рахунку 631 за період 12.04.2024 20.05.2025.

За результатами виконання робіт між сторонами було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

На виконання п. 12.14. договору позивач в проміжок з 12.04.2024 по 30.09.2024 надав відповідачу послуг з генпідряду на суму 543.523,31 грн, що підтверджується картою рахунку 631 за період 12.04.2024 20.05.2025.

30.09.2024 між позивачем та відповідачем було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №170, за яким генпідрядник надав субпідряднику послуг з генпідряду, в якому зазначено, що виконавцем були проведені наступні роботи (виконані такі послуги): «Послуги пов`язані з забезпеченням Субпідрядника технічною документацією і фронтом робіт, координацією послуг, здійсненням технічного нагляду, вирішення питань матеріально-технічного постачання, приймання і здачею виконаних робіт» на загальну суму 543.523,31 грн.

Як у позові зазначає позивач, станом на 30.09.2025 розмір сплаченої відповідачу попередньої оплати у розмірі 16.319.651,20 грн є більшим за загальну вартість виконаних відповідачем робіт 15.335.354,80 грн.

Також, маючи на меті повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 984.296,40 грн, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням їх повернути. Однак відповідач таке проханням не задовольнив, чим, на думку позивача, порушив законодавство України в частині заволодіння чужими коштами без належної на те правової підстави.

Відповідно до п. 12.14. договору, відповідач мав здійснити оплату отриманих послуг генпідряду у строк до 03 жовтня 2024 року. Однак не виконав такі зобов`язання, чим порушив умови договору.

Зазначений розмір заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки за період 01.01.2024 - 01.10.2024, відповідно до якого станом на 01.10.2024 заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажсервіс І складає 1.527.819,71 грн.

Також позивач зазначив про те, що протягом жовтня - грудня 2024 року між представниками сторін велась усна комунікація щодо врегулювання спору та погашення заборгованості. В результаті якої в грудні 2024 року відповідач надав позивачу гарантійний лист, в якому визнав за собою обов`язок повернути позивачу 1.527.819,71 грн.

В гарантійному листі відповідач гарантував, що здійснить погашення заборгованості в наступному порядку: грудень 2024 року 400.000,00 грн; березень 2025 року 600.000,00 грн; квітень 2025 року 527.819,71 грн.

Відповідач не виконав взяте на себе зобов`язання з вчасного повернення коштів у розмірі 1.527.819,71 грн, що і стало причиною виникнення даного спору.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 1.527.819,71 грн основної заборгованості, 169.556,18 грн інфляційний втрат.

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Частиною 1 статті 838 ЦК України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Позивач з 25.04.2024 по 13.07.2024 здійснив попередню оплату робіт в розмірі 16.319.651,20 грн, що підтверджується картою рахунку 631 за період 12.04.2024 20.05.2025.

За результатами виконання робіт між сторонами було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

На виконання п. 12.14. договору позивач в проміжок з 12.04.2024 по 30.09.2024 надав відповідачу послуг з генпідряду на суму 543.523,31 грн, що підтверджується картою рахунку 631 за період 12.04.2024 20.05.2025.

30.09.2024 між позивачем та відповідачем було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №170, за яким генпідрядник надав субпідряднику послуг з генпідряду, в якому зазначено, що виконавцем були проведені наступні роботи (виконані такі послуги): «Послуги пов`язані з забезпеченням Субпідрядника технічною документацією і фронтом робіт, координацією послуг, здійсненням технічного нагляду, вирішення питань матеріально-технічного постачання, приймання і здачею виконаних робіт» на загальну суму 543.523,31 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до додаткової угоду №1 до договору, сторони погодили внести зміни до договору та доповнити статтю 12 «Розрахунки за виконані роботи» Договору пунктом 12.14., наступного змісту: «12.14. Генпідрядник здійснює організацію та координацію виробничого процесу, а саме: виконує функції, пов`язані з забезпеченням технічною документацією, вирішенням технічних питань, що виникають в процесі виконання робіт; організовує приймання і здачу виконаних Субпідрядником робіт Замовнику; здійснює контроль за виконанням графіку виробництва робіт; здійснює контроль за дотриманням технології виробництва робіт; здійснює контроль за виконанням Субпідрядником вимог техніки безпеки, охорони праці, охорони навколишнього середовища, пожежної безпеки. Вартість витрат Генпідрядника по організації та координації виробничого процесу становить 6% (шість відсотків) від вартості виконаних Субпідрядником робіт згідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3). Вартість послуг Генпідрядника оформляється окремим актом здачі-приймання наданих послуг. Субпідрядник оплачує послуги Генпідрядника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг».

Як зазначалось вище, на виконання п. 12.14. договору позивач в проміжок з 12.04.2024 по 30.09.2024 надав відповідачу послуг з генпідряду на суму 543.523,31 грн, що підтверджується картою рахунку 631 за період 12.04.2024 20.05.2025.

30.09.2024 між позивачем та відповідачем було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №170, за яким генпідрядник надав субпідряднику послуг з генпідряду, в якому зазначено, що виконавцем були проведені наступні роботи (виконані такі послуги): «Послуги пов`язані з забезпеченням Субпідрядника технічною документацією і фронтом робіт, координацією послуг, здійсненням технічного нагляду, вирішення питань матеріально-технічного постачання, приймання і здачею виконаних робіт» на загальну суму 543.523,31 грн.

Відповідно до п. 12.14. договору, відповідач мав здійснити оплату отриманих послуг генпідряду протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг, тобто до 03.10.2024.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, заборгованість відповідача за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №170 від 30.09.2024 складає 543.523,31 грн, яка відповідачем не сплачена, що також підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки за період 01.01.2024 - 01.10.2024, відповідно до якого станом на 01.10.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 1.527.819,71 грн (в тому числі і сума 543.523,31 грн).

Докази сплати спірної заборгованості станом на час прийняття рішення у справі відсутні у матеріалах справи, за наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 543.523,31 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, на виконання п. 10.2. договору позивач з 25.04.2024 по 13.07.2024 здійснив попередню оплату робіт в розмірі 16.319.651,20 грн, що підтверджується картою рахунку 631 за період 12.04.2024 20.05.2025.

Відповідно до п. 3.2. договору, субпідрядник розпочинає виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня виконання зобов`язань генпідрядником щодо передачі об`єкту (фронту робіт) і передачі проєктної документації.

Станом на 30.09.2024 відповідач виконав робіт на суму 15.335.354,80 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Як у позові зазначає позивач, 30.09.2024 за взаємною згодою сторін відповідач припинив виконання робіт за договором.

Відтак, 30.09.2024 розмір сплаченої відповідачу попередньої оплати у розмірі 16.319.651,20 грн виявився більшим за загальну вартість виконаних відповідачем робіт 15.335.354,80 грн, тобто позивачем було надмірно сплачено кошти в розмірі 984.296,40 грн.

Зазначений розмір заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки за період 01.01.2024 - 01.10.2024, відповідно до якого станом на 01.10 2024 заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажсервіс І складає 1.527.819,71 грн (в тому числі і сума 984.296,40 грн).

У позові позивач зазначив про те, що протягом жовтня - грудня 2024 року між представниками сторін велась усна комунікація щодо врегулювання спору та погашення заборгованості. У грудні 2024 року відповідач надав позивачу гарантійний лист, в якому визнав за собою обов`язок повернути позивачу 1.527.819,71 грн.

В гарантійному листі відповідач гарантував, що здійснить погашення заборгованості в наступному порядку: грудень 2024 року 400.000,00 грн; березень 2025 року 600.000,00 грн; квітень 2025 року 527.819,71 грн.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Відмова замовника від договору підряду (зокрема у невиконаній його частині) є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу попередньої оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала. При цьому, норма частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України не застосовується (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Відтак, судом встановлено, що станом на 30.09.2024 відповідач виконав робіт на суму 15.335.354,80 грн, позивач з 25.04.2024 по 13.07.2024 здійснив попередню оплату робіт в розмірі 16.319.651,20 грн, відтак 30.09.2024 у відповідача виник обов`язок повернути 984.296,40 грн (16.319.651,20 грн 15.335.354,80) оскільки підстава їх отримання згідно з нормами статті 1212 Цивільного кодексу України відпала, у зв`язку з виконанням робіт на меншу суму.

При цьому релевантною правовою позицією суд вважає позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 (від якої Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20 не відступав (п. 112).

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Станом на дату звернення з позовом до суду грошові кошти у розмірі 984.296,40 не повернуто позивачу.

Як було зазначено вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Отже, строк виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 984.296,40 грн є таким, що настав.

Доказів повернення зайво сплачених коштів відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

За вказаних обставин позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 984.296,40 грн визнаються обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1.527.819,71 грн (984.296,40 надлишково сплачені коштів та 543.523,31 заборгованості за надані послуги генпідряду).

Зазначений розмір заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки за період 01.01.2024 - 01.10.2024, відповідно до якого станом на 01.10 2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 1.527.819,71 грн (984.296,40 грн+543.523,31грн).

Також гарантійним листом відповідач визнав за собою обов`язок повернути позивачу 1.527.819,71 грн зі здійсненням погашеннь заборгованості в наступному порядку: грудень 2024 року 400.000,00 грн; березень 2025 року 600.000,00 грн; квітень 2025 року 527.819,71 грн.

Докази сплати спірної заборгованості станом на час прийняття рішення у справі відсутні у матеріалах справи.

Оцінивши фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1.527.819,71 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати:

- за період прострочення з жовтня 2024 року до травня 2025 року на суму 109.236,41 грн (на заборгованість з неповернення відповідачем 984.296,40 грн надлишково сплачених коштів);

- за період прострочення з жовтня 2024 року до травня 2025 року на суму 60.319,77 грн (на заборгованість 543.523,31 грн за надані послуги генпідряду).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат у загальному розмірі 169.556,18 грн, суд визнає його обґрунтованим, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги усе наведене у його сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 20.368,51 грн.

У прохальній частині позовної заяви позивач виклав заяву про розподіл судових витрат, у якій, зокрема, просив стягнути з відповідача 67.895,04 грн витрат на професійну правничу допомогу та надав відповідні докази.

В описовій (мотивувальній) частині позовної заяви позивач зазначає, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу складається з: витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50.921,28 грн, що включає попередню юридичну консультацію, збір доказів, написання і подачу позовної заяви; судові витрати, які позивач очікує понести, у зв`язку із розглядом справи складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16.973,76 грн, що включає написання відповіді на відзив; подачу клопотань та додаткових пояснень; участь представника у судових засіданням.

В судовому засіданні 25.09.2025 представник позивача зазначив, що протягом 5 днів подасть до суду заяву (докази) про розподіл витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас, заява позивача (викладена у прохальній частині позовної заяви) про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача 67.895,04 грн витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не відкликалася, судом без розгляду не залишалася, а тому така заява підлягає розгляду судом.

Суд встановив, що 05.02.2019 між позивачем (далі - позивач, замовник) та адвокатським об`єднанням «Максименко і Партнери» (далі адвокатське об`єднання, адвокат) був укладений договір про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), що передбачає: надання усних та письмових консультацій, складання висновків і довідок з правових питань широкого кола галузей права; інформування на запит Клієнта про зміни в законодавстві, аналіз змін, які стосуються діяльності Клієнта; узагальнення та аналіз судових та інших справ, учасником яких є Клієнт, результатів розгляду претензій;

складання та аналіз договорів та інших документів, організація контролю за виконанням договорів; перевірка документів Клієнта на відповідність вимогам законодавства, надання допомоги при підготовці та правильному оформленні таких документів; участь в розгляді питань щодо заборгованості Клієнта та прав вимоги до боржників, здійснення заходів по ліквідації заборгованості та виконанню зобов`язань боржниками; представництво інтересів Клієнта перед будь-якими фізичними та юридичними особами, у будь-яких установах, організаціях, підприємствах України незалежно від форм власності та галузевої належності, в тому числі в органах державної фіскальної служби, в органах нотаріату, органах місцевого самоврядування тощо; представництво інтересів Клієнта та ведення справ від імені Клієнта у всіх судових органах усіх інстанцій судової

системи України, з усіма правами, які надані позивачу, відповідачу, третій особі; представництво інтересів Клієнта у правоохоронних органах, зокрема органах внутрішніх справ, служби безпеки, органах прокуратури, антикорупційних органах, тощо, у кримінальних провадженнях, де він є свідком, або потерпілим,

а також по підозрі та обвинуваченню Клієнта у скоєні злочину, передбаченому Кримінальним Кодексом України, з усіма правами захисника у кримінальному провадженні; представництво інтересів Клієнта у випадках, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення України; підготовку та подачу відповідної документації до органів виконавчого провадження; інші юридичні послуги, які будуть погоджені Сторонами.

Щомісячно або за результатами наданих послуг Адвокатське об`єднання надає Клієнту акт наданих послуг та у разі необхідності звіт Адвокатського об`єднання і документи, що були складені Адвокатським об`єднанням у процесі виконання своїх зобов`язань за цим Договором. В разі попереднього погодження Сторонами письмового замовлення відповідно до п. 4.2. Договору, акт наданих послуг має бути складений відповідно до умов такого замовлення (п. 4.5. договору).

За надані послуги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду згідно формули та тарифів, вказаних у додатку 1 до даного договору, розмір якої зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг (надалі - акт приймання-передачі) (п. 5.2. договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. У разі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не направить письмового повідомлення про своє бажання припинити дію цього договору, він вважається автоматично переукладеним на тих же умовах на наступний календарний рік (п.п. 8.1, 8.4. договору).

Додатком №б/н від 17.06.2025 до договору сторони узгодили розрахунок вартості правової допомоги, відповідно до якого вартість представництво інтересів в суді складається з 10% від суми позову 169.737,59 грн та складається з наступних етапів: аванс 50.921,28 грн, успіх в І інстанції 16.973,76 грн, успіх в ІІ інстанції - 16.973,76 грн, успіх в III інстанції - 16.973,76 грн, гонорар успіху - 67 895,04грн.

Сторони також погодили, що вартість послуг, зазначена у табл. 1, відповідає представництву інтересів клієнта з моменту підготовки позовної заяви (чи відзиву, якщо клієнт відповідач) і до завершення процедур апеляційного та касаційного оскарження (якщо таке буде).

Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК у України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення відбулось на користь позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.

Спірна заборгованість виникла у зв`язку із тим, що відповідач не сплатив надані послуги позивачу та не повернув надлишково сплачені кошти.

Суд також відзначає, що судова практика з питань, які постали при вирішенні спору, є сталою, а тому її знаходження та використання не потребувало значного часу.

Разом з тим, суд зазначає, що фактично витрати які заявлені позивачем складаються зі складання та подання позовної заяви до суду та участі у трьох судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на специфіку та результат вирішення справи, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/3295/25 на загальну суму 67.895,04 грн є необґрунтованим.

Оцінивши зміст наданих позовних вимог, які фактично полягають у складанні позовної заяви та участі у судових засіданнях, суд вважає, що обґрунтованою є вартість послуг у розмірі 20.000,00 грн.

З урахуванням викладеного витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 47.895,04 грн суд вирішив не розподіляти та покласти на позивача.

Таким чином, на відповідача суд покладає витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 20.000,00 грн, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДМОНТАЖСЕРВІС ПЛЮС" (53200, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Нікополь, вул. Електрометалургів, будинок 214; ідентифікаційний код 42866519) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДМОНТАЖСЕРВІС I" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26-Б; ідентифікаційний код 35876701) 1.527.819,71 грн (один мільйон п`ятсот двадцять сім тисяч вісімсот дев`ятнадцять грн 71 к.) заборгованості, 169.556,18 грн (сто шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість грн 18 к.) інфляційний втрат, 20.368,51 грн (двадцять тисяч триста шістдесят вісім грн 51 к.) судового збору, 20.000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 к.) витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 25.09.2025.

Суддя С.А. Дупляк