Ухвала від 23.09.2025 по справі 922/2972/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

щодо заяви про відвід судді

"23" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2972/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши заяву (вх. №21885 від 22.09.2025) представника ТОВ "Теріас" адвоката Скрипки А.А. про відвід судді Жигалкіна І.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріас", м. Харків до 3 - я особа, яка не1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент", м. Харків, 2. Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідачів - Харківське квартирно-експлуатаційне управління, м. Харків про розірвання договору та за зустрічним позовом 3 - тя особа, яка неТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент", м. Харків заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача - Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до 3 - тя особа, яка неТовариства з обмеженою відповідальністю "Теріас", м. Харків заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідачів - Харківське квартирно-експлуатаційне управління, м. Харківпро розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/2972/23 за первісним позовом TOB ТЕРІАС до TOB ЕСВЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ, ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 , третя особа - Харківське квартирно-експлуатаційне управління, про розірвання договору та усунення перешкод в користуванні майном. Де, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теріас" упросить суд про:

- розірвання договору спільного тимчасового безоплатного користування майном №395 від 08.08.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент" (надалі - 1й Відповідач), Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі - 2й Відповідач) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (надалі - 3-я особа);

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ЕСВЕ Девелопмент (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 244, код ЄДРПОУ 41832410) в особі будь-якого представника та Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в особі будь-якого представника, усунути перешкоди в користуванні ТОВ Теріас належною йому часткою наступних нежитлових будівель (приміщень):

- нежитлова будівля Літ. Н-1 загальною площею 182,1 кв.м., що розташована за: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлова будівля Літ. О-1 загальною площею 44,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська. 1:

- нежитлова будівля Літ. М-1 загальною площею 16,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлова будівля Літ. Л-3 загальною площею 526,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлова будівля Літ. К-1 загальною площею 477,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлові приміщення в Літ. А-3 загальною площею 3617,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлова будівля Літ. И-1 загальною площею 32,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлова будівля Літ. "3-2 загальною площею 498,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1:

- нежитлова будівля Літ. П-5 загальною площею 31 679,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1.

17 вересня 2024 року від TOB "ЕСВЕ Девелопмент" подано зустрічний позов у якому просить суд:

Визнати припиненим правочин, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю Теріас (код ЄДРПОУ 41040584) про передачу у користування нежитлових приміщень за адресою: 61052. м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1.

Усунути перешкоди з боку ТОВ Теріас (код ЄДРПОУ 41040584) у користуванні, володінні та розпорядженні ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" (код ЄДРПОУ 41832410) нерухомим майном, 14 частки спільного права власності на яке належить ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент", шляхом припинення права спільної часткової власності та поділу в натурі нерухомого майна, виділивши ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" (код ЄДРПОУ 41832410) на належну йому частку наступні нежитлові будівлі (які будуть уточнені з урахуванням висновку будівельно-технічної експертизи):

- нежитлові приміщення підвалу № І, II; 1-го поверху № 1-10, За, 36, 3в, 3г, 3д, 10а, 106, Юв, 12, 17,17а, 18,19, 19а, 20, 20а, 206, 20в, 23, 23а, 236, 24-25, 27-34,1,1а, II, III; 2-го поверху № 1-8, 8а, 86, 8в, 9-12, 12а, 13-16,1, II; 3-го поверху 1-26,1, II в нежитловій будівлі літ. А-3, загальною площею 3623,5 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. 3-2, загальною площею 498,8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. И-1, загальною площею 32,4 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. К-1, загальною площею 477,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. Л-3, загальною площею 526,2 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. М-1, загальною площею 16,8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. Н-1, загальною площею 182,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. О-1, загальною площею 44,6 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву (зустрічну) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент" (вх. № 23392) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент" строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) дні з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху (враховуючи поштовий перебіг) шляхом подання до суду: - докази наявності електронного кабінету; - відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін; - виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на раніше на момент звернення до суду з позовом щодо керівника (директора, підписанта) ТОВ "Теріас".

Ухвалою суду від 02.10.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріас" про визнання припиненим правочин, усунення перешкоди. Об`єднати зустрічну позовну заяву з первісним позовом в одне провадження. Призначено до розгляду у підготовчому засіданні на "02" жовтня 2024 р. о 12:30.

Судом постановлено ухвалу від 14.11.2024 про прийняття заяви ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" від 30.10.2024 про зміну предмету позову до розгляду та вирішено здійснювати розгляд справи №922/2972/24 з урахуванням поданих змін, де було заявлено про наступне:

1) Визнати припиненим правочин, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю Теріас (код ЄДРПОУ 41040584) про передачу у користування нежитлових приміщень за адресою: 61052. м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1.

2) Усунути перешкоди з боку ТОВ Теріас (код ЄДРПОУ 41040584) у користуванні, володінні та розпорядженні ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" (код ЄДРПОУ 41832410) нерухомим майном, 14 частки спільного права власності на яке належить ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент", шляхом припинення права спільної часткової власності та поділу в натурі нерухомого майна, виділивши ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" (код ЄДРПОУ 41832410) на належну йому частку наступні нежитлові будівлі (які будуть уточнені з урахуванням висновку будівельно-технічної експертизи):

- нежитлові приміщення підвалу № І, II; 1-го поверху № 1-10, За, 36, 3в, 3г, 3д, 10а, 106, Юв, 12, 17,17а, 18,19, 19а, 20, 20а, 206, 20в, 23, 23а, 236, 24-25, 27-34,1,1а, II, III; 2-го поверху № 1-8, 8а, 86, 8в, 9-12, 12а, 13-16,1, II; 3-го поверху 1-26,1, II в нежитловій будівлі літ. А-3, загальною площею 3623,5 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. 3-2, загальною площею 498,8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. И-1, загальною площею 32,4 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. К-1, загальною площею 477,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. Л-3, загальною площею 526,2 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. М-1, загальною площею 16,8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. Н-1, загальною площею 182,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. О-1, загальною площею 44,6 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. П-5, загальною площею 31679,5 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1.

3) Припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріас" (код ЄДРПОУ 41040584) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент" (код ЄДРПОУ 41832410) шляхом поділу в натурі нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вулиця Мала Панасівська, будинок 1 у м. Харків, виділивши ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" (код ЄДРПОУ 41832410) на належну йому частку наступні нежитлові будівлі (які будуть уточнені з урахуванням висновку будівельно-технічної експертизи):

- у нежитловій будівлі літ. А-3 - нежитлові приміщення підвалу № І, II; 1-го поверху № 1-10, За, 36, Зв, Зг, Зд, 10а, 106, Юв, 12, 17, 17а, 18, 19, 19а, 20, 20а, 206, 20в, 23, 23а, 236, 24-25, 27-34,1, la, II, III; 2-го поверху № 1-8, 8а, 86, 8в, 9-12, 12а, 13-16,1, II; 3-го поверху 1-26,1, II, загальною площею 3623,5 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. З-2, загальною площею 498,8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. И-1, загальною площею 32,4 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. К-1, загальною площею 477,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. Л-3, загальною площею 526,2 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. М-1, загальною площею 16,8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. Н-1, загальною площею 182,1 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлової будівлі літ. О-1, загальною площею 44,6 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1;

- нежитлові будівлі літ. П-5, загальною площею 31679,5 кв.м., що знаходиться за адресою : місто Харків, вулиця Мала Панасівська, 1.

Судом в своїй ухвалі, яку постановлено 11 вересня 2025 року було викладено наступне:

1. Долучив до матеріалів справи заяву заперечення (вх. №20806 від 11.09.2025) на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСВЕ Девелопмент про зловживання правами та заяву, доповнення (вх. №20809 від 11.09.2025) до заяви від 01.09.2025 щодо зловживання ТОВ "Теріас" правами про визнання зловживання процесуальними правами ТОВ "Теріас".

2. Зазначив, що заяву (вх. №20027 від 02.09.2025) ТОВ ЕСВЕ Девелопмент про зловживання правами буде вирішено на наступному судовому засіданні.

3. Задовольнив клопотання (вх. №20767 від 10.09.2025) ТОВ ЕСВЕ Девелопмент про долучення документів та долучити документи до матеріалів справи.

4. Продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "13" жовтня 2025 р.

5. Відклав підготовче засідання на 25.09.2025 о 13:00.

При цьому, суд звертає увагу, що 11 вересня 2025 року було постановлено іншу ухвалу про відмову у задоволенні клопотання (вх. № 14902 від 24.06.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріас" про визнання дій зловживанням процесуальними правами, залишення зустрічного позову без розгляду та поновлення провадження, позиція якої викладено на 23 аркушах.

22.09.2025 засобами підсистеми Електронний суд від представника ТОВ "Теріас" адвоката Скрипки А.А. надійшла заява (вх. №21885) про відвід судді Жигалкіна І.П. від розгляду справи № 922/2972/24 та передати зазначену справу для визначення іншого складу.

Зазначена заява обґрунтовується представником ТОВ "Теріас" адвокатом Скрипкою А.А. тим, що:

- З боку суду створюється умови, за яких одна сторона процесу (ТОВ ЕСВЕ Девелопмент) безперешкодно зловживає своїми процесуальними правами, а інша (ТОВ Теріас) позбавлена ефективного засобу юридичного захисту, що є порушенням статті 13 ЄКПЛ.

- Системне та свідоме створення суддею Жигалкіним І.П. умов, що призводять до надмірного затягування розгляду справи. Де на думку заявника, з боку судді Жигалкін І.П. своїми системними діями та тривалою бездіяльністю фактично узаконюється та легітимізується процесуальний саботаж з боку ТОВ ЕСВЕ Девелопмент, що прямо суперечить завданням правосуддя. (ключова підставою для відводу).

- Дії судді Жигалкіна І.П., що полягають у вибірковому реагуванні на клопотання, створенні штучних перешкод для однієї зі сторін та ухиленні від надання правової оцінки її доводам, у своїй сукупності свідчать про системне порушення принципів рівності та змагальності. Представник Заявника зазначає, що суддя фактично зайняв позицію однієї зі сторін, зруйнувавши процесуальний баланс та позбавивши ТОВ Теріас можливості ефективно відстоювати свою позицію. Це є ще одним переконливим доказом існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості.

Розглянувши заяву (вх. №21885 від 22.09.2025) представника ТОВ "Теріас" адвоката Скрипки А.А. (вх. № 15909 від 07.07.2025) про відвід судді Жигалкіна І.П., суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 35 ГПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Щодо обґрунтованості заявленого відводу, суд зазначає, що наведені в заяві про відвід судді обставини, які, на переконання заявника, свідчать про упередженість судді І.П.Жигалкіна у даній справі, не підтверджують наявності об`єктивних підстав для відводу судді, зважаючи на таке.

У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного (зокрема, ухвала ВС від 15 липня 2019 р. у справі № 9901/116/19.

У п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Суд зазначив, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення ЄСПЛ у справі «Kyprianou v. Cyprus», заява № 73797/01, п. 119).

Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію може надати вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення ЄСПЛ у справі «Pullar v. the United Kingdom», заява № 22399/93, п. 32).

Суд звертає увагу на викладене у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 Hauschildt v. Denmark, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (пункт 48).

Отже вбачається, що при заявлені відводів суду від розгляду справи, учасники справи мають керуватися, а їх заяви ґрунтуватися не на особистих переконаннях щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.

Презумпція неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Отже, оцінюючи обставини, що викладені у заяві з їх обґрунтуванням з наведеними критеріями в межах даної справи суд відзначає, що презумпція особистої неупередженості судді ґрунтується виключно на незгоді Заявника із прийнятими суддею процесуальним рішеннями під час слухання справи №922/2972/24.

Враховуючи визначене у ч. 4 ст. 35 ГПК України, суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.

Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Будь-яких належних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді І.П. Жигалкіна в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з доводів заяви про відвід судді не вбачається.

Посилання Заявника щодо затягування розгляду справи, створення дій, які на думку представника Заявника є "потуранням процесуального саботажу" є необґрунтованими та безпідставними, що не відповідають дійсності та навіть є протилежними.

Так, під час розгляду справи та дослідження матеріалів справи з поданими клопотаннями судом було постановлено ухвалу від 28.11.2024 було призначено експертизу за клопотанням ТОВ ЕСВЕ Девелопмент та зупинено провадження у даній справі, поклавши обов`язок з оплати на останнього.

При цьому, Східний апеляційний господарський суд своєю постановою від 09.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ Теріас залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.11.2024 у справі №922/2972/24 залишив без змін зазначивши: Колегія суддів зазначає, що питання про поділ в натурі нерухомого майна є питанням вузької спеціалізації, потребує спеціальних знань та може бути вирішено лише експертним шляхом. До того ж, частки у спірних будівлях не виділені та не мають технічної документації. Тому відповіді експерта на поставлені перед ним питання мають надати інформацію про можливі варіанти реалізації способу захисту порушеного права ТОВ ЕСВЕ ДЕВЕЛОПМЕНТ.

Суд звертає увагу, що у Заявника (ТОВ "Теріас") висококваліфікований адвокат, який здійснює представництво в суді, що добре ознайомлений з процесуальним законодавством звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 та прийняття нового рішення, яким апеляційну скаргу ТОВ "Теріас" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.11.2024 у справі № 922/2972/24 задовольнити у повному обсязі, при цьому розуміючи, що зазначена постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Так, Верховний Суд своєю ухвалою від 30.01.2025 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріас" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №922/2972/24.

З наведеного вбачається, що посилання представника ТОВ "Теріас" адвоката Скрипки А.А. щодо затягування розгляду справи, чи потурання процесуальному саботажу, не тільки не обґрунтоване, що не підтверджується фактичними обставинами, а навпаки містить певні докази (підтверджується матеріалами справи) здійснення затягування судового процесу своїми процесуальними діями.

Щодо подання певного роду касаційних скарг Верховним судом вважаються, як звернення із завідомо безпідставними касаційними скаргами, тобто, якщо вони подані на ухвалу, яка не переглядалась в апеляційному порядку або яка не підлягає касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга явно не відповідає вимогам ГПК України до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору, касаційна скарга подана з пропуском строку, копії касаційної скарги не надсилались учасникам справи, касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або касаційна скарга не оформлена належним чином (на титульній сторінці скарги не зазначено усіх учасників процесу), касаційна скарга не містить жодного обґрунтування. Найчастіше звернення з подібними скаргами визнаються зловживанням процесуальними правами, якщо вони подаються неодноразово.

Для прикладу, у справі № 905/2065/16 двоє з відповідачів багаторазово оскаржували ухвали апеляційного суду без будь-якого обґрунтування скарг, просто зазначаючи про свою незгоду з оскаржуваними ухвалами. При цьому, всі подані касаційні скарги не відповідали вимогам ГПК України (не було сплачено судовий збір тощо). (З публікації, Що Верховний Суд визнає зловживанням процесуальними правами?,18/01/2019)

Окрім того, судом здійснено розгляд клопотання (вх. № 14902 від 24.06.2025) представника ТОВ "Теріас" про визнання дій зловживанням процесуальними правами, залишення зустрічного позову без розгляду та поновлення провадження, що не тільки здійснює затягування судового процесу та покладає на суд додатковий тягар та додаткову витрату часу на складання певних процесуальних документів, які потребують реагування шляхом складання додаткових процесуальних документів.

Суд вважає за доцільне нагади сторонам по справі, що відвід - це процесуальний інститут, який містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі.

Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра господарському суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді або колегії суддів у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, що заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України Про судоустрій та статус суддів суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як вже зазначалось вище, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) посилався на те, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі Хаушильд проти Данії).

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі Ветштайн проти Швейцарії).

Наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі Хаушильд проти Данії).

За усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення ЄСПЛ у справі Білуха проти України).

Особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини Газета Україна-центр проти України від 15.07.2010).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 30.01.2019 за справою № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню її правову позицію.

Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення ВСУ, в яких викладенаправова позиція, від якої відступила Велика Палата.

Якість судового процесу залежить не лише від роботи судової системи, але й від поведінки учасників процесу та їх представників.

Поширеними, як і у нашій справі, є подання учасниками процесу завідомо безпідставних відводів.

Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь- які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.

Додатковою підставою для визнання відводу зловживанням процесуальними правами є порушення строків для його заявлення.

Наприклад, в ухвалі від 18.12.2018 р. у справі № 910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення. Верховний суду в своїй ухвалі виклав:

«У контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності.

Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім,позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «ВетштайнпротиШвейцарії» (Wettstein v.), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року,п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III) (див. пункт 31Справа "Газета «Україна-центр" проти України», заява №16695/04, від 15.07.2010).»

Релевантно-сіметричною до справи є і позиція Верховного суду вухвалі від 29.05.2018 р. у справі № 910/14716/17, де останній визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки як обґрунтування відводу судді у поданій заяві було вказано тільки те, що «після аналізу діяльності судді Верховного Суду у скаржника виникли сумніви в неупередженості та компетентності головуючого у даній справі судді», а в судовому засіданні на запитання суду щодо обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді та щодо часу, коли про такі обставини стало відомо учаснику у справі, представник останнього жодних обставин не зазначила та на докази не послалася, а також вказала, що про сумніви щодо неупередженості та компетентності судді скаржнику стало відомо та повідомлено довірителем представнику в день судового засідання.

Суд вбачає змістовно схожими підставі відводу судді Жигалкіна І.П. викладені представником ТОВ "Теріас" адвокатом Скрипкою А.А. у відповідній заяві.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції від 11.11.1996 № 17862/91, § 31-32, Вєренцов проти України, від 11.04.2013 № 20372/11, § 65, Del Rнo Prada проти Іспанії від 21.10.2013 № 42750/09, § 93).

У рішенні ЄСПЛ у справі Лейла Шахін проти Туреччини від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди. Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі Воловік проти України від 06.12.2007).

Практика ЄСПЛ свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права.

При цьому, суд звертає увагу, що ГПК України прямо передбачає застосування аналогії права та аналогії закону.

Частина 10. ст. 11 ГПК України закріплює правило подолання прогалин в процесуальному законі яким визначено - якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Про всяк випадок, суд нагадує заявникові про те, що відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі Серявін та інші проти України (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії).

Суд зауважує, що з п. 1 ст. 6 Конвенції не випливає, що мотиви, представлені судовим органом мають висвітлювати, зокрема, всі аргументи, які одна з сторін може вважати основними для своїх доводів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).

Крім того, суд обов`язково вважає за необхідне нагадати заявникові про те, що у разі незгоди з процесуальним рішенням суду першої інстанції сторона має права подати апеляційну скаргу на відповідну ухвалу або рішення суду в порядку передбаченому ГПК України.

Зокрема відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові), зокрема щодо вступу у справу в якості третьої особи.

Не реалізація права на апеляційне оскарження такої ухвали з боку заявника не породжує права або процесуальних підстав для відводу судді внаслідок незгоди з його процесуальним рішенням (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Доводи представника Заявника (ТОВ «Теріас») щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з його правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (ухвала ВП ВС від 02 березня 2021 року по справі № 910/17048/17, провадження № 12-85гс20).

Суд зазначає, що запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст. 35-40 ГПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

Отже подання заяви про відвід судді від розгляду справи, на думку суду, у вигляді призми змістовного наповнення процесуальної норми ст. 43 ГПК України є процесуальним запобіжником щодо недобросовісної сторони або іншого учасника справи стосовно застосування положень ст.ст. 35, 38 та 39 ГПК України, в частині неможливості їх застосування (виключення) в порушення процедури або на шкоду інтересів інших сторін, учасників справи або суду.

Неодмінним конституційним правом людини та громадянина є право на судовий захист, закріплене у ст. 55 Конституції України.

У ст. 17 Конвенції зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав та свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

У низці випадків ЄСПЛ зазначав у своїх рішеннях, що подання до суду клопотань про відкладення судових засідань на тривалий термін через хворобу сторони, неодноразова зміна заявлених вимог тощо не свідчать про зловживання правами.

Однак реалізація суб`єктивного права на судовий захист має інший негативний аспект. Зокрема, мова йде про несумлінне використання процесуальних прав, у тому числі права на судовий захист.

Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань судочинства, зокрема господарського.

Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні схожі на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Останнім часом в господарському судочинстві зловживання процесуальними правами стало занадто популярним та розповсюдженим з різною метою: затягування процесу, привернення до себе уваги, усунення певних ризиків до прийняття судом остаточного рішення тощо.

На думку КАС ВС (рішення від 13.03.2019 р. у справі №814/218/14), під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду. Зловживання процесуальними правами сторонами через вплив на склад суду у справі до та після відкриття провадження шляхом направлення до суду численних необґрунтованих клопотань про відводи суддів або колегії суддів, що значно затягує процес розгляду справи в суді.

Стосовно справи яка розглядається, то суд зазначає, що ним поза сумнівом дотримані критерії встановлені ЄСПЛ щодо неупередженості та легітимності суду.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі Мікалефф проти Мальти, існування неупередженості повинно бути визначене, зокрема, за об`єктивним тестом, відповідно до якого встановлюється, чи забезпечив суд відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно неупередженості суду.

Суд розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не володітиме легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві (справа Лавентс проти Латвії).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Посилання на упередженість суду через обставини викладені у заяві про відвід, на його думку, не на підставі закону не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях, суб`єктивній оцінці заявником обставин справи.

Зазначені тези знаходять своє підтвердження у практиці Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 800/264/17.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п. 1 ч. 2 цієї ж статті Кодексу залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Правовідносини суду із кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення у розумні строкизаконного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальний закон вимагає та забезпечує належну поведінку сторони у господарському суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, а отже зловживає ним.

Суд, ще раз наголошує на тому, що заявлений представником позивача відвід, вочевидь, є завідомо безпідставним, оскільки по суті є висловленням незгоди із процесуальним рішенням суду, після того, як суд мотивував таке рішення у формі ухвали.

Суд вважає, що заявлення відводу у цій справі є нічим іншим як спробою затягнути її розгляд або перешкодити йому, внаслідок чого буде порушено положення законодавства про завдання та основні засади господарського судочинства, при тому, що продовжені строки підготовчого засідання вже добігають кінця.

В своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі «Шульга проти України»,пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі «Мусієнко проти України», пункт 24, № 26976/06, від 20.01.2011).

Неспроможні доводи представника Заявника - адвоката вказують на неналежну підготовку до справи та недотримання вимог Правил адвокатської етики.

Відповідно до ст. 18 Правил адвокатської етики, затверджених Національною асоціацією адвокатів України, адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі.

До підписання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги у справі адвокат повинен з`ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта. Якщо після виконання цих вимог адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об`єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт.

Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов`язаний повідомити про це клієнта.

У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов`язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, який може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.

Адвокат повинен неупереджено й об`єктивно повідомити клієнту наявність відомих йому фактичних і правових підстав, які можуть позитивно або негативно впливати на ймовірне виконання певного доручення, і поінформувати в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт.

Статтею 19 ПАЕ визначено, що Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов`язків адвоката. У випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз`яснення клієнту. Якщо за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов`язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом.

Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов`язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.

Роль адвокатів у системі правосуддя тягне за собою ряд обов`язків і обмежень, особливо у зв`язку з їх професійною діяльністю, яка повинна бути прямою, чесною і гідною, - встановлено у Рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, Касадо Кока проти Іспанії, 24 лютого 1994 року, § 46, Серія А № 285-А; Штойр проти Нідерландів, № 39657/98, § 38, ЄСПЛ 2003-XI; Фераарт проти Нідерландів, № 10807/04, § 51, 30 листопада 2006 року, і Моріс, наведена вище, § 133). Професія адвоката є однією з професій, представники якої повинні дотримуватися вищих і більш суворих стандартів поведінки. Не лише загальні стандарти поведінки, але також спеціальні вимоги, встановлені законами, які регулюють діяльність колегії, та правила професійної етики, застосовуються до практики адвоката. Необхідність вимог, встановлених правилами професійної етики, є об`єктивною: лише особі з високою моральною репутацією можливо довіряти брати участь у процесі здійснення правосуддя. Дозвіл будь-якій особі брати участь у цьому процесі незалежно від його або її поведінки дискредитує ідею здійснення правосуддя, - визначено ЄСПЛ у Рішенні по справі Lekaviиienл v. Lithuania, 27 червня 2017 року, № 48427/09, ECHR 2017.

Так, ст. 6 Закону України Про судоустрій та статус суддів визначено, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Під втручанням розуміється вплив у будь-якій формі на суддю з метою перешкодити виконанню ним своїх службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення. До конкретних форм впливу можна віднести: прохання, вказівку, погрозу, підкуп, критику судді в засобах масової інформації до вирішення конкретної справи у зв`язку з и розглядом, проведення пікетів, мітингів тощо.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України Про незалежність суддів від 13 червня 2007 року № 8 при здійсненні правосуддя судді повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України незалежність та самостійність судів, підвищувати авторитет судової влади, забезпечувати обов`язковість судових рішень шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду та вирішення судових справ, дотримання присяги судді, належного правового реагування на факти тиску на них, втручання в судову діяльність та інші протиправні посягання на правосуддя.

Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.

Водночас суд звертає увагу заявника, що частиною другою статті 42 ГПК України на учасників справи покладено обов`язок сприяння своєчасному, всебічному, повному, об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Принцип добросовісності - це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

В розрізі викладеного вище, та необхідності застосування практики Верховного суду, на яку суд вважає за доцільне звернути увагу, відповідно до Постанови КЦС ВС від 12 лютого 2020 року, справа № 214/2502/16-ц провадження № 61-12948св19 заявлення відводу вперше не може вважатися зловживанням процесуальними правами, оскільки такі дії не мають системного характеру, а сама заява про відвід мотивована посиланнями на обставини, які заявник вважає обґрунтованими.

Дотичними є також до виниклих процесуальних відносин і зміст Постанов КГС ВС від 27 липня 2023 року по справі N 910/12713/22, Ухвала КЦС ВС від 29 серпня 2022 року по справі № 127/11940/21, провадження № 61-321 ск 22.

Отже, оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої представником ТОВ "Теріас" адвокатом Скрипки А.А. заяви (вх. №21885 від 22.09.2025) відводу та те, що заява про відвід надійшла за три робочі дні до судового засідання, заяву необхідно передати на розгляд суду в іншому складі в порядку частини першої статті 32 ГПК України.

Керуючись статтями 35, 39, 42, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати заяву (вх. №21885 від 22.09.2025) представника ТОВ "Теріас" адвоката Скрипки А.А. про відвід судді Жигалкіна І.П. від розгляду справи №922/2972/24 - необґрунтованою.

2. Передати матеріали справи №922/2972/24 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 23.09.2025.

Суддя Жигалкін І.П.